Міжнародна конкурентоспроможність

Проблеми конкуренції  не є новими для економіки як науки. Над цим питанням ретельно працювали  такі класики як А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, А. Маршалл, А. Курно, Й. Шумпетер, П. Хейне та інші. Серед вітчизняних та російських вчених, які проаналізували поняття конкуренції, форми та методи конкурентної боротьби, слід відзначити А. Азоєва, Р. Фатхутдінова, А. Юданова, В. Глущенка, М. Єрмоленка, П. Єщенка, А. Пелиха, Ю. Іванова, С. Єрохіна та ін.

Основні критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності підприємства наведено у таблиці 1.1.

 

 

Таблиця 1.1.

Критерії та напрямки оцінки конкурентоспроможності

Напрямки діяльності	Критерії та напрямки оцінки
Торговельно-виробнича діяльність	Обсяг та склад товарообороту
	Перелік та обсяг торговельних послуг, що надаються
	Виробнича потужність торговельного  підприємства
	Стан торговельної мережі
	Обсяг, склад витрат обігу  та їх рівень
	Товарне забезпечення обороту
	Організація торговельних процесів та обслуговування споживачів, прогресивність методів обслуговування, характер організації  торговельно-технологічних процесів
Фінансова діяльність	Обсяг та структура капіталу, його ціна
	Рентабельність діяльності та використання капіталу
	Фінансове становище та платоспроможність  підприємства
	Обсяг та склад оборотного капіталу та його використання
	Тривалість операційного циклу та його окремих елементів
	Структура та напрямки використання фінансових ресурсів підприємства
	Рівень та ритмічність  виплати дивідендів
	Обсяг та склад інвестиційних  вкладень
Кадрова робота	Забезпеченість робочою  силою
	Продуктивність та ефективність праці
	Рівень заробітної платні та соціальних виплат, його відповідність  ринковому рівню
	Стабільність складу колективу  та інше
Комерційна діяльність	Асортиментна політика
	Цінова політика
	Рекламна діяльність
	Політика формування торговельних надбавок
	Конкурентоспроможність  реалізованої продукції та інше

 

Як видно з таблиці 1.1., в процесі оцінки конкурентоспроможності підприємства можуть використовуватися як кількісні, так і якісні показники.

Одна з найважливіших  передумов економічного відродження  України - це стабілізація і зростання  виробництва у всіх галузях, на кожнім окремо узятому підприємстві, але  проблема конкурентоздатності й  участь у її рішенні держави стоїть дуже гостро. Конкурентоздатність виступає найважливішим фактором забезпечення безпеки об'єкта, тому перш за все  необхідно визначити його конкурентоспроможність, а на основі проведеного аналізу  розробляти програми щодо її підвищення. На сьогодні відсутня загальноприйнята методика визначення та оцінки конкурентоспроможності організації, про те у світі існує  декілька підходів до визначення цієї оцінки, один з яких є функціональна  модель оцінки менеджменту конкурентоспроможності.

При побудові функціональної моделі виділяються структурні елементи, такі як: категорія конкурентоздатності  фірми і конкурентоздатності  товару. Як основні критерії конкурентоздатності  підприємства можна в узагальненому  виді запропонувати дві оцінні категорії: «цінність вироблених підприємством  товарів (послуг)» і «цінність  підприємства як господарюючого суб'єкта»

Зручним інструментом порівняння можливостей підприємства й основних конкурентів є побудова багатокутників конкурентоздатності, що представляють  собою графічне відображення оцінок положення підприємства, на основі наступних методичних передумов: визначення переліку технічних і економічних  факторів конкурентоздатності, що трактуються  як сукупність критеріїв кількісної оцінки рівня конкурентоздатності  підприємства.

Внутрішні конкурентні переваги згрупуємо по шести найбільш значимих аспектах: конкурентоздатність виробу; ефективність менеджменту.

Конкурентоздатність виробу. Сукупність якісних і вартісних  характеристик товару сприяє створенню  переваги даного товару перед товарами-конкурентами в задоволенні конкретної потреби покупця. Серед якісних показників можна виділити двох категорій параметрів: «тверді» і «м'які».

«Тверді» параметри описують найважливіші функції товару і зв'язані  з ним основні характеристики - технічні параметри, що включають  показники призначення і показники  ергономічності, а також відповідності  міжнародним і національним стандартам, нормативам, законодавчим актам і  т.п.

«М'які» параметри характеризують естетичні властивості товару (дизайн, колір, упакування і т.п.).

Оцінка конкурентоздатності  товару виробляється шляхом зіставлення  параметрів аналізованої продукції  з параметрами бази порівняння. При  цьому можуть використовуватися  диференціальний, комплексний і  змішаний методи оцінки.

Диференціальний метод заснований на використанні і зіставленні одиничних  параметрів якості аналізованої продукції  і бази порівняння шляхом побудови для кожного з них відповідного параметричного індексу ( ):

^,(1.1)

де і = 1, ... n; - значення i-госпоживчого параметра оцінюваного товару; - значення i-го споживчого параметра оцінюваного товарузразка.

Комплексний метод застосовується у випадку, якщо для характеристики якості товару використовується сукупність параметрів, що описують яку-небудь властивість. Тоді параметричний індекс розраховується з урахуванням питомої ваги окремих складових:

. (1.2)

При цьому, j= 1,...т - характеристики j-го показника якості; -значення j-го характеристики i-го показника якості відповідно оцінюваного товару і товарузразка; - ваговий коефіцієнт j-го характеристики в показнику якості.

При змішаному методі оцінки конкурентоздатності товару використовується частина параметрів, розрахованих диференціальним  методом, і частина параметрів, розрахованих комплексним методом.

У цілому, загальний показник якості вироби може бути визначений за допомогою зведеного параметричного індексу , що розраховується по формулі:

(1.3)

де  - вагомий коефіцієнт i-гo показника якості; - параметричний індекс і-го показника якості.

Таким чином, вивчення конкурентоздатності  продукції проводять за схемою, представленої  на (рис. 1.7). Перш ніж приступити до розрахунку кількісного значення показника  конкурентоздатності по алгоритму (рис. 1.7), необхідно провести ряд  додаткових досліджень.

На першій стадії проводиться  експериментальне визначення або розрахунок усіх характеристик власного товару. На другий - визначаються мети оцінки конкурентоздатності. На третьої - методами маркетингу проводяться  сегментація ринку й обґрунтування  цільового сегмента. Оцінку конкурентоздатності  товару необхідно проводити для  кожного сегмента. Оцінити показник конкурентоздатності можна декількома методами: методом розрахункових  одиничних і групових показників, методом з використанням функції  бажаності, методом багатокритеріальної  оптимізації.

В основі першого методу лежить розрахунок одиничних і групових показників, на базі яких визначається інтегральний показник конкурентоздатності.

На першому етапі вибирається  база порівняння. Як базу для порівняння може служити або кращий із вже  існуючих на цільовому ринку товар-конкурент, або деякий абстрактний еталон.

На другому етапі виділяються  найбільш значимі для споживача  критерії виробу, перелік яких представлений нижче (рис. 1.1):

 

Рис. 1.1. Схема оцінки конкурентоздатності продукції

На третьому етапі за кожним критерієм розраховується одиничний  показник конкурентоздатності  :

(1.4)

де Р_б - значення критерію базисної моделі, Р - значення критерію порівнюваного зразка.

На четвертому етапі усередині  кожної групи критеріїв роблять  ранжирування показників по ступені  їхньої значимості для споживача  і відповідно до цього привласнюють їм вагу:

(1.5)

де Р, l, f, t - кількість економічних, споживчих показників якості і технічних параметрів, а_пі- для споживчих показників, а_еі- для економічних, а_кі - для показників якості, а_ті - для технічних.

На п'ятому етапі виробляється розрахунок групового показника  як зведеного індексу конкурентоздатності  по кожній групі критеріїв (Q):

(1.6)

де Q_n,Q_e,Q_k,Q_m - зведені параметричні індекси конкурентоздатності по споживчих, економічних, якісних і технічних параметрах.

На шостому етапі розраховується інтегральний показник конкурентоздатності  (К):

(1.7)

Економічний зміст інтегрального  показника конкурентоздатності  полягає в тому, що на одиницю  витрат споживач одержує К одиниць корисного ефекту. Якщо К більше 1, то рівень якості (технічного чи рівня споживчих властивостей) вище рівня витрат і товар є конкурентним, якщо К менш 1 - неконкурентний на даному ринку.

Після проведення вище описаної методики доцільно буде проаналізувати систему менеджменту конкурентоздатності  підприємства на основі загальної оцінки поточного стану менеджменту, який визначається за допомогою опитування персоналу фірми, що в сукупності дасть повний обсяг необхідної інформації для формування дійсного стану підприємства.

Таким чином, в основі моделі оцінки менеджменту лежать шість  основних функцій управління: прогнозування/планування, організація, мотивація, контроль, координація  і комунікація і цю модель менеджменту  можна схематично представити (рис. 1.2).

 

Рис. 1.2. Схема моделі менеджменту конкурентоспроможності

Отже, оцінка системи менеджменту  організації в рамках функціональної моделі припускає аналіз п'яти управлінських  функцій, що відповідно є оцінним  критеріями моделі. Рівень розвитку системи  керування організації визначається загальною оцінкою поточного  стану менеджменту.

Для наочного представлення  результатів оцінки доцільно використовувати пентаграму (рис. 1.3), на яку може бути накладений комунікаційний профіль організації, побудований з обліком по кожному з п'яти оцінних критеріїв функціональної моделі. Такий підхід дозволяє ясно побачити напрямки, по яких необхідні першочергові поліпшення системи управління.

 

 

Рис. 1.3. Комунікаційний профіль організації

Варто враховувати, що дії  по поліпшенню одного з критеріїв  будуть робити впливу на інші, тобто  критерії тісно взаємозалежні між  собою. Кожного разу, коли після проведення функціональної оцінки починаються  коригувальні дії, новий комунікаційний профіль накладається на попередній, з метою визначити ефективність поліпшень і динаміку побудови конкурентоздатної  системи керування, а отже, у рамках функціональної моделі на практиці реалізується методологія постійного удосконалювання  підприємства.

 

Розділ 2. Оцінка ролі інноваційних та соціальних факторів конкурентоспроможності вітчизняної економіки

2.1. Оцінка рівня та основ конкурентоспроможності економіки України

 Міжнародна конкурентоспроможність  країни – це здатність країни  створити таке національне бізнес-середовище  за умов вільного справедливого  ринку, в якому вітчизняні товаровиробники  можуть постійно розвивати свої  конкурентні переваги, займати й  утворювати стійкі позиції на  певних сегментах світового ринку  завдяки потужному економічному  потенціалу, що забезпечує економічне  зростання економіки на інноваційній  основі, розвинутій системі ринкових  відносин, володінню значним інтелектуальними  капіталом та інвестиційними  ресурсами, гнучкому реагуванню  на зміну світової кон’юнктури  та відповідно до цього диверсифікацію  виробництва, максимально відстоюючи  реалізацію національних інтересів  заради економічної безпеки та  високих стандартів життя населення.

Всесвітній економічний  форум (ВЕФ) почав розраховувати  глобальний рейтинг конкурентоспроможності країн у 1979 році. Україна була включена до рейтингу в 1997 році. У Звіті досліджується  конкурентоспроможність країн на основі Глобального індексу конкурентоспроможності (ГІК), що складається з 12 суб індексів: