Міжнародна конкурентоспроможність

Це потребує більш масштабної ресурсної підтримки фундаментальних  факторів і паралельно посилювачів  інновативності та ефективності розвитку.

Метою “українського” стратегічного  прориву має стати, на нашу думку, перехід уісторично короткий термін зі стадії факторно-ресурсної до стадії інноваційної конкурентоспроможності та входження України у наступні 15–20 років до кола тридцяти найбільшконкурентоспроможних країн за версією WCY, або у перші п’ятдесят країн – за версією давоського WCR4. Здійснення такого прориву зробить економіку України за рівнем життя,економічною динамікою та структурою, основними соціальними рисами подібною в перебігу до нових країн–членів Євросоюзу.

Усім сьогодні зрозуміло, що здійснення Україною якісного прориву  щодоконкурентоспроможності залежить не тільки і не стільки від правильності підготовленоїбудь-яким урядом стратегії  розвитку, чи від технології її підготовки, скільки від зміцненнясоціального капіталу та соціальної згуртованості  суспільства. Це залежить у тому числівід утвердження в країні справді  об’єднуючої та прагматичної національної ідеї, відконструктивної взаємодії усіх сторін, зацікавлених у довгостроковому інвестиційномупроекті “конкурентоспроможна країна”.

Такими сторонами є  і влада, і роботодавці (бізнес), і  наймані працівники, і наука зосвітою, і громадянське суспільство в  цілому. Тому важливими інструментами  досягненняконсенсусу щодо цільових орієнтирів розвитку має стати створення  в країні аполітичноїза суттю  платформи для постійних стратегічних консультацій та досягнення консенсусущодо орієнтирів та оптимальних траєкторій розвитку.

Висновки

Міжнародна конкурентоспроможність неможлива без макроекономічної стабільності, але водночас мають бути забезпечені і стабільність конкурентних переваг, і максимально ефективне використання наявних обмежених ресурсів, і неінфляційне зростаннядоходів населення.

Сучасне загострення потенційних  ризиків макроекономічної стабільності в Україніпов’язане, насамперед, із тенденціями розвитку світових фінансових ринків, перевищенням обсягів повернення капіталу зі зростаючих ринків (до яких входить і наша країна) надобсягами нових інвестицій на ці ринки. Це обумовлює посилення дії негативних тенденцій, характерних для розвитку української економіки, зокрема консервації застарілої технологічної структури, низької інноваційної активності національних товаровиробників,погіршення стану платіжного балансу, скорочення інвестицій в основний капітал. Однаквідплив капіталів за межі країни у поєднанні з підвищенням рівня доларизації економікисвідчить про критичний рівень проблем, що виникають у національній економіці, низькуефективність внутрішнього інвестування, зниження можливого рівня інвестицій та погіршення перспектив розвитку країни. Це є наслідком недооцінки інноваційних важелів

розвитку, відсутності послідовних  структурних реформ в економіці, використання, передусім, конкурентних переваг, пов’язаних з використанням наявних ресурсів.

Створення умов для зростання  конкурентних можливостей промисловості  і прискорення на цій основі її інтеграції у світову господарську систему буде забезпечуватися шляхом реформування системи управління промисловістю  та прискорення інституційних перетворень. Цьому також буде сприяти підвищення ефективності управління державною  власністю та розвиток конкурентного  середовища.

Таким чином, стратегічною метою  промислового розвитку має стати  втілення національної ідеї – підвищення конкурентоспроможності економіки  і забезпечення входження України в коло економічно розвинутих країн світу. Її реалізація в тактичному плані передбачає створення сучасного, інтегрованого у світове виробництво і здатного до саморозвитку промислового комплексу.

Перспективи України позв’язуються  зі стрімким економічним розвитком, з необхідністю подолання нинішнього гігантського відставання від розвинутих країн. Не викликаєсумнівів, що цього можна досягти тільки за умов переходу на якісно новий – інноваційний – етап, що можна забезпечити лише через нарощування 2-х взаємопов’язанихскладових: технологічного і людського капіталу. Це потребуватиме упродовж найближчогодесятиліття великих витрат на відтворення на новій технологічній базі основних фондіві зростання інвестицій у соціальну сферу, створення і впровадження системи соціальнихстимулів до праці, до накопичень і інвестицій, до розподілу ризиків зубожіння черезвтрату роботи, здоров’я тощо.

Таким чином, зростання української  економіки актуалізувало питання  про якістьцього росту та недостатність  лише кількісних його характеристик. Перебіг подій в Україні та в інших країнах свідчить, що саме якість росту є безальтернативною запорукою нетільки економічної, а й соціальної стабільності, виходу на вигідні міжнародні конкурентніпозиції, досягнення гідних соціальних стандартів життя громадян України.

Список  використаних джерел

1. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації. – Київ: – КНЕУ, – 2004, -275 с.
2. Белоконь Н.Л., Международныйопытконкурентноспособности / Наука управления: нове ориентиры в развитии / сборникнаучных статей – М., Издательство РАГС, 2007. – С. 5–15
3. Гіл Ч.В. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку. – Київ: – Видавництво Соломії Павличко «Основи», – 2001, -856 с.
4. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання,2007. – 559 с.
5. Должанський І.З., Загорна Т.О. Конкурентоспроможність підприємства. – Київ: – Центр навчальної літератури, – 2006, – 384 с.
6. 16. Єжова Л.Ф. Інформаційний маркетинг. – Київ: – КНЕУ, – 2002, -560 с.
7. Жаліла Я.А.Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації. За ред.. – Київ: – НІСД, – 2005, -388 с.
8. Климко Г.Н. Основы экономическойтеории: политэкономический аспект. – Киев: – Знання-Прес, – 2001, -646 с.
9. Кремінь В.Г. Запорука конкурентоспроможності // Освіта. – 2006–2007 вересень (№ 36–37).С. 10–11.
10. Крючкова І.ВКонкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підвищення , К.: Основа, 2007. – С. 9.
11. Лук'яненко Д.Г. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації. – Київ: – КНЕУ, – 2001, -538 с.
12. Мазаракі А.А., Чаюн Т.І., Мельник Т.М. Міжнародний маркетинг. – Київ: – Київський державний торг.-економічний ун-т, – 2000, -306 с.
13. Міжнародна економіка. За ред. А.П. Румянцева. – Київ: – Знання, – 2006, -479 с.
14. Моніторингконкурентоспроможності, номери 1 та 2. (Київ, «Імідж-Принт». – №1. – 2006;№2. – 2007)
15. Портер М. Международнаяконкуренция / Пер. с англ. – М.: Международныеотношения,1993. – 896 с.
16. Ратніков Д. До питання про соціально-економічну сутність категорії „конкурентоспроможність робочої сили” // Україна: аспекти праці. – 2003. – № 3. – С. 39 – 43.
17. Сіваченко І.Ю. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства. – Київ: – ЦУЛ, – 2003, -186 с.
18. Фомичев В.И. Международнаяторговля. – Москва: – ИНФРА-М, – 2000, – 446 с.
19. СЕФ «Світовий щорічник конкурентоспроможності 2007–2008».
20. Офіційний сайт Держкомстату України: www.ukrstat.gov.ua