Аналіз фінансового стану підприємства на прикладі ТОВ "Комфорт"

Оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу  показників, з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники. Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників (Додаток А).

Аналіз майнового стану  підприємства, реальна оцінка змін, що відбулися в складі та структурі його майна, є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства.

Одним з найважливіших  показників фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає  в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов’язаннями (пасивам) за допомогою майна (активів), яке є на балансі.

Аналіз ліквідності  доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує здатність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати.

Аналіз фінансової стійкості  підприємства має на меті аналіз фінансової стабільності та незалежності в напрямку відповідності джерел коштів для  формування запасів і затрат. Фінансова стійкість - це такий стан підприємства, коли обсяг його майна (активів) достатній для погашення зобов’язань, тобто підприємство платоспроможне. Аналіз динаміки фінансової стійкості й стабільності підприємств дозволяє оцінити стан і тенденції зміни фінансової стійкості будь-якої діяльності, а також потенційні резерви підвищення фінансової стабільності.

Рентабельність - це відносний  показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства.

Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності.

Залежно від змісту і завдань аналізу  використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

Інформаційною базою  для оцінювання фінансового стану  підприємства є дані: балансу (форма №1); звіту про фінансові результати (форма №2); звіту про рух грошових коштів (форма №3); звіту про власний капітал (форма №4); дані статистичної звітності та оперативні дані.

Кожне підприємство розробляє  свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи ти ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й “ноу-хау”. Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву, та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття  рішень.

 

 

1.2. Майновий стан підприємства та методика його оцінки

Оцінка змін, що відбулися  в складі та структурі майна підприємства є важливим етапом у характеристиці фінансового стану підприємства.

Стабільність майнового  стану підприємства залежить від  правильності та доцільності вкладення фінансових ресурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

Основні напрямки оцінки майнового стану підприємства полягають  у наступному: за даними балансу  визначається вартість усього майна  підприємства (підсумок активу балансу - валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату . Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок звітного періоду.

Для вивчення структурних  змін необхідно додатково визначити  питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення, що надасть можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скільки треба позичити, а також наскільки ефективно використовуються власні й позичені кошти.

Отже, менеджер матиме змогу  вирішити, наскільки надійними є  джерела засобів і що треба  зробити в майбутньому для  забезпечення грошових надходжень. Оцінка майна підприємства уможливлює також  визначення відповідності стратегії  підприємства напрямкам використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації.

Далі вивчають співвідношення динаміки оборотних і необоротних  активів, а також показники мобільності  всього майна підприємства та оборотних коштів.

Відомо, що фінансовий стан підприємства значною мірою обумовлюється його операційною діяльністю. Тому, при оцінці фінансового стану підприємства, необхідно оцінити його виробничий потенціал.

До виробничого потенціалу відносять: основні засоби; виробничі  запаси; незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів. Ці статті складаються з реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства.

Для характеристики виробничого  потенціалу використовують такі показники:

- наявність, динаміка  і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

- наявність, динаміка  і питома вага основних засобів  у реальній вартості майна;

- коефіцієнт зносу  основних засобів;

- середня норма амортизації;

- наявність, динаміка  і питома вага капітальних  вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Виробничий потенціал  підприємства характеризується також  відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові  фінансові інвестиції.

На основі аналізу  структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього - в розрізі окремих статей.

Причинами зміни оборотних  коштів можуть бути:

- прибуток (після сплати податків);

- амортизаційні відрахування;

- приріст власних засобів;

- збільшення заборгованості за кредитами й позиками;

- збільшення зобов'язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних  коштів:

- витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;

- капітальні вкладення;

- довгострокові фінансові вкладення;

- зменшення кредиторської заборгованості.

Необхідно також порівняти  за даними балансу розмір зміни іммобілізованих  активів (необоротні активи) з оборотними коштами. Після цього аналізують складові іммобілізованих активів.

Надходження, набуття, створення  майна підприємства здійснюється за власні та позичені кошти, співвідношення яких розкриває його фінансовий стан.

Розрахувавши наявність  власних оборотних коштів, слід проаналізувати власний і позичений капітал  у розрізі окремих статей, установити причини збільшення чи зменшення короткострокових позик, кредиторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Інформаційною базою  при проведенні аналізу майна  підприємства є баланс, для внутрішнього аналізу застосовуються також дані аналітичного обліку. У найзагальнішому вигляді зміни в обсязі дебіторської та кредиторської заборгованості за звітний період можуть бути охарактеризовані даними горизонтального та вертикального аналізу балансу .

Особливу увагу в  процесі аналізу дебіторської заборгованості приділяють статті "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги", яка має найбільшу питому вагу в загальній сумі дебіторської заборгованості. Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку ця дебіторська заборгованість включається в валюту балансу за чистою реалізаційною вартістю, тобто як сума дебіторської заборгованості за мінусом сумнівних та безнадійних боргів.

Методика оцінки показників оборотності дебіторської заборгованості полягає у наступному: дані за звітний  період порівнюють з даними за минулий рік (або інший звітний період), визначають зміни і вивчають причини цих змін, їхню якісну характеристику. Деякі показники за минулий період (оборотність дебіторської заборгованості, або відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації) переносяться з розрахунку, складеного за підсумками минулого року чи іншого виробничого періоду.

Якщо порівняти показники  дебіторської заборгованості, можна  зробити висновок щодо того, поліпшився чи погіршав стан розрахунків з покупцями порівняно з минулим роком.

Майновий стан підприємства характеризують такі показники, як:

- вартість та структура майна, що має підприємство у своєму розпорядженні (господарські засоби);

- коефіцієнт зносу основних засобів - характеризує їх зношеність і визначається як співвідношення суми їх зносу до первісної вартості;

- коефіцієнт оновлення основних засобів - характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів, показує частку нових основних засобів в загальній їх структурі.

- коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття зі сфери виробництва, показує частку вибулих основних засобів до їх загальної первісної вартості.

Сума господарських  засобів, що має підприємство у своєму розпорядженні, дає загальну вартісну оцінку активів, що перебувають на балансі підприємства. Для більш глибокого аналізу вартісного стану активів дається оцінка змінам, що відбулися в складі господарських засобів в напрямку співвідношення оборотних і необоротних активів, динаміки виробничих запасів, незавершеного виробництва, основних засобів, витрат майбутніх періодів.

Кожне підприємство для  забезпечення нормального процесу  виробництва повинно мати відповідну суму оборотних активів. Розмір цих  активів на конкретному підприємстві пов’язаний як з обсягом виробництва, так і з структурою. Тому при проведенні внутрішнього аналізу стану оборотних активів важливо зробити аналіз їх структури за категоріями ризику при їх ліквідності.

Фінансовий стан підприємства значною мірою також залежить від стану грошових коштів. Результати оцінки майнового стану дадуть змогу визначити ступінь ефективності використання майна підприємства, проаналізувати процес оновлення основних засобів та устаткування, а також виявити потенційні можливості підвищення ефективності використання майна підприємства.

              1.3. Характеристика ліквідності та платоспроможності

підприємства, розрахунок їх показників

В умовах ринкових відносин питанню платоспроможності суб'єктів  господарської діяльності приділяється особлива увага. Показником платоспроможності підприємства на визначену дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, робітникам та службовцям. Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів.

Ліквідність - термін, який характеризує здатність окремих видів майнових цінностей швидко і без значних втрат своєї вартості перетворюватися у грошові кошти.

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань.

Мошенський С.З. та Олійник  О.В. відмітили: "Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи  оцінюється показниками платоспроможності  та ліквідності" [34, с. 438].

Ліквідність підприємства полягає в тому, як швидко воно може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.

Ліквідність підприємства оцінюється відношенням величини його високоліквідних активів, а саме чистої реалізованої вартості грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, дебіторської заборгованості за розрахунками та іншої поточної дебіторської заборгованості, до короткострокової заборгованості.

Ліквідність балансу визначається рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення зобов’язань. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активу і пасиву балансу.