Фінансова система і фінансова політика держави

Зміст

 

 

Вступ

 

Національне господарство – це складний організм, який формується, розвивається і занепадає. Рушійною силою цього організму є фінанси. Рівень організації економіки і  фінансів у суспільстві значимою мірою визначається діями держави, яка для цього передусім, використовує закони та інші нормативні акти. На мікрорівні важливі роль в організації фінансово-економічної сфери відіграють підприємства і фірми. Держава визначає методи розподілу ВВП, принципи і шляхи формування та використання бюджету, важелі та інструменти впливу на соціально – економічний розвиток тощо [7].

Фінансова система – це сукупність окремих сіер фінансових відносин, які пов’язані між собою, їм притаманні централізовані і децентралізовані фонди грошових коштів, є вдповдний апарат управління та правове забезпечення [7]. В  економіці держави стан фінансової системи відіграє важливу роль для розвитку всього суспільства. Ситуація в країнах перехідних до ринкової економіки, до яких належить і Україна, є унікальною: застійна, монополістична система згодом поступається місцем динамічній,  конкуруючій ринковій економіці. Темою даної робти є аналіз фінансової системи України у порівнянні з іншими країнами. В першій частині роботи розкрито теоретичну основу структури фінансової системи України. Оскільки стан фінансової системи добре характеризується загальними макроекономічними показниками, то в роботі проведено порівняльну характеристику цих показників. Проаналізовано процес інтеграції України в світове співтовариство. Об’єктом дослідження виступають макроекономічні показники України за останні роки.

Таким чином, метою даної роботи є розкриття теми фінансової системи і фінансової політики України

Завданнями роботи є розкриття питань:

cутність фінансової  системи

cкладові і принципи  формування фінансової систем

характеристика фінасової політики України 

аналіз фінансового стану України 

державне регулювання фінансової системи України 

характеристика взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями

шляхи інтеграції української фінансової системи до міжнародної спільноти

розробка моделі інтеграції в світове  співтовариство 

Предметом роботи є фінансова система і фінансова політика

Обєктом роботи є фінансова система України

 

Розділ 1. Сутність та складові  фінансової системи і фінансової політики

 

1. Сутність фінансової системи

 

Фінансова система - це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні  держави, не фінансового сектора  економіки, окремих фінансових інститутів і населення для виконання  покладених на них функцій , а також для задоволення економічних та соціальних потреб

Реалізація фінансової політики забезпечується через фінансову  систему держави, яка відіграє надзвичайно  важливу роль у розвитку суспільства. Її побудова і подальша оптимізація  передбачають вирішення наступних питань [10]:

1. формування, концентрація й оптимальне розміщення фінансових ресурсів, достатніх для виробництва певного обсягу національного продукту;
2. забезпечення максимальної ефективності використання наявних фінансових ресурсів, тобто максимізації обсягів виробленого національного продукту;
3. установлення оптимальних пропорцій розподілу і перерозподілу національного продукту для повного забезпечення потреб громадян, підприємств і держави;
4. усебічне припинення залученню всіх тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб через інституції фінансового ринку на інвестиції в економіку;
5. формування страхових фондів із метою хеджування різноманітних ризиків і відшкодування втрат фінансових ресурсів і доходів;
6. забезпечення впливу фінансів на регулювання пропорцій соціально-економічного розвитку, на макроекономічну стабілізацію й економічне зростання.

Фінансова система в сучасній економіці  має доволі складну побудову. Її структура вченими-економістами уявляється по-різному. Проте є перні економічні реалії, що визначають склад фінансової системи тієї або іншої країни. При цьому незважаючи на відмінність в політичному устрої і рівні розвитку, існують загальні закономірності в побудові фінансовї системи, що визначаються єдиними для всіх країн основами функціонування фінансів. Тому, узагальнюючи існуючі точки зору щодо складу фінансів, слід розглянути фінансову систему за двома ознаками – сутністю й організаційністю.

В загальному вигляді фінансову  систему України можна представити  наступним чином (рис.1.1.) [7]:

 

 

 

 

Рис.1.1. Структура фінансової системи України.

 

На макрорівні фінансовий механізм є складовою частиною єдиної фінансової системи [5]. Фінансова система, охоплює: сферу фінансів (об’єкт фінансової системи); сукупність фінансових органів (суб’єкт фінансової системи); фінансовий механізм (засіб взаємодії суб’єкта й об’єкта фінансової системи).

Фінансовий механізм стимулює весь процес відтворення: виробництво, розподіл, обмін і споживання. Він  покликаний забезпечити найприйнятніші дії об’єктивних економічних законів. Усі елементи фінансового механізму повинні бути конкретними, дієвими, погодженими в єдиній системі.

На мікрорівні вплив  фінансового механізму на стан виробничо-господарської  діяльності суб’єкта підприємництва є, безумовно, визначальним. Разом з тим, для досягнення цієї мети (ефективного функціонування всієї економіки і кожного суб’єкта господарської діяльності зокрема) повинна бути забезпечна чітка взаємодія елементів фінансового механізму: кредитних, податкових, бюджетних, валютних, митних тощо. Процес досягання такої взаємодії економічною наукою ще досконало не розроблений [1].

За сутною ознакою  фінансова система, з позиції  комплексного підходу, являє собою  сукупність різноманітних форм і  методів фінансових відносин у суспільстві на різних рівнях економічної системи й охоплює [3]:

1. фінанси суб’єктів підприємницької діяльності;
2. державні фінанси;
3. фінансовий ринок;
4. страхування;
5. міжнародні фінанси.

Фінанси суб’єктів підприємницької  діяльності відображають процеси мобілізації і розміщення фінансових ресурсів, здійснення видатків, формування, розподілу і використання отриманих доходів. Організація фінансової діяльності підприємств може мати істотно відмінятись в різних країнах, але сутність її скрізь однакова – забезпечити виробництво достатніми фінансовими ресурсами й одержати позитивний фінансовий результат – прибуток.

Державні фінанси забезпечують реалізацію функції держави і  характеризують процеси централізації (у примусовій і позиковій формах) доходів у бюджеті і цільових фондах та колективне споживання в масштабах країни [8].

 

1.2 Принципи формування фінансової системи

 

Фінансовий ринок є  забезпечуючою структурою фінансової системи. Це сфера концентрації і  перерозподілу фінансових ресурсів на основі на основі торговлі ними [12]. За організацію торгівлі ресурсами він складається з кредитного ринку і ринку цінних паперів. Через відповідні інституції фінансового ринку всі суб’єкти підприємницької діяльності, громадяни і державні структури можуть як розмістити на ньому свої тимчасово вільні кошти, так і мобілізувати необхідні ресурси.

 Страхування являє  собою систему формування колективних  страхових фондів на принципах  солідарної відповідальності за  різні ризики, пов’язані з підприємництвом  і життєдіяльністю громадян.

Міжнародні фінанси відбивають рух грошових потоків між окремими країнами, а також концентрацію і перерозподіл фінансових ресурсі і доходів на рівні міждержавних обєднань і міжнародних фінансових інституцій.

Фінансовий механізм створюють суб’єкти фінансової системи для реалізації фінансової політики. Відповідно, при розробці фінансової політики необхідно враховувати дію об’єктивних економічних законів і закономірностей [13].

Реальні процеси, які  відбуваються у фінансовій сфері, потребують точнішого відображення науковими категоріями і поняттями.

Взаємозв’язки між фінансами (фінансові відносини), фінснвим механізмом і фінансовою політикою відображено  на рисунку 1.2.

Рис. 1.2. Взаємозвязок фінансів, фінансового механізму і фінансової політики

 

Фінансові відносини, або  фінанси, є базою формування фінансової політики. Однак вітчизняна фінансова  лумк не виробила єдиного підходу  до розуміння категорії фінанси, фінансова політика., фінансова система, фінансовий механізм, на що справедливо  звертають увагу.

 

1.3. Сутність і поняття фінансової політики

 

Наука про фінанси є торетичною основою  формування фінансової політики. Важливе  завдання фінансової політики – пошук  найдосконаліших прийомів реалізації об’єктивних економічних законів  у господарській практиці. Фінансовий механізм охоплює всі рівні економіки – від національного господарства в цілому до окремого робочого місця. На кожному із цих рівнів він має певну специфіку.

Фінансова політика –  це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фінансова політика – це частина економічної політики. Головним завданням фінансової політики є збезпечення реалізації тої чи іншої державної програми відповідними фінансовими ресурсами [18].

Виявляється фінансова політика [13]:

1. у фінансовому законодавстві;
2. системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів (найважливішими з яких є податки);
3. перерозподілі фінансових ресурсів між окремими верствами населення, галузями діяльності, регіональними країнами;
4. структурі доходів і видатків бюджета та ін.

Найважливішими умовами  результативності фінансової політики є:

• урахування дії економічних законів розвитку суспільства;
• вивчення та використання досвіду попередніх етапів господарського будівництва;
• урахування специфіки сучасних умов, зміни в зовнішній та внутрішній політиці;
• комплексність у розробленні заходів, пов’язаних із удосконаленням фінансових відносин.

Залежно від характеру заходів  і часу, на які вони розраховані  розрізняють такі поняття, як фінансова стратегія і фінансова тактика. Фінансова стратегія – це основні напрямки використання фінансів на тривалу перспективу [11]. Прикладом стратегічних завдань і, відповідно, їх фінансового забезпечення є: упровадження власної грошової одиниці, проведення приватизації, подолання інфляції і спаду виробництва. Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань етапу розвитку країни і полягає в зміні форм організацій фінансових відносин. Яскравим прикладом фінансової тактики є вдосконалення системи оподаткування, надання пільг окремим платникам, територіальний перерозподіл фінансових ресурсів через бюджетну систему.

Формування  відлагодженої та ефективно функціонуючої  фінансової системи – відповідальне  і складне завдання, вирашення  якого потребує багато часу.

Вплив фінансів на економічний і соціальний розвиток суспільства не можна зрозуміти без вивчення фінансової політики і фінансового механізму.

Політика  як узагальнююче поняття  охоплює всі напрями діяльності держави. В залежності від сфери суспільних відносин, яка є об'єктом політичного впливу, говорять про економічну,  соціальну, культурну, технічну, бюджетну, кредитну, внутрішню і зовнішню політику.

Фінансова політика має самостійне значення і в той же час  є важливим засобом реалізації політики держави в любій сфері суспільної діяльності, будь то економіка, соціальна сфера, військова реформа чи міжнародні відносини.

Провідні  західні економісти не дають чіткого  визначення фінансової політики. Наприклад, Стенлі Фішер, Рудігер Дорнбуш і Річард Шмалензі не виділяють фінансову  політику як самостійне поняття. В той же час вони підходять до дослідження даної теми, розширюючи визначення фіскальної політики. Вони пишуть, що фіскальна політика представляє собою рішення, які приймаються державою відносно своїх доходів і витрат. Аналогічно розглядають цю проблему  і інші представники зарубіжних економічних шкіл. Зокрема, Кемпбелл Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю ототожнюють поняття фінансово-бюджетної і фінансової  політики, визначаючи їх як зміни, які вносяться  урядом в порядок державних витрат і оподаткування, направлені на забезпечення повної зайнятості і  неінфляційного національного продукту. Безперечно, така трактовка викликає ряд невизначеностей в усвідомленні сутності фінансової політики.