Фінансова система і фінансова політика держави

Значно нижчою залишається заробітна плата працівників сільського, рибного господарства, охорони здоров’я та соціальної допомоги, колективних, громадських та особистих послуг, готелів і ресторанів, текстильної та шкіряної промисловості, де її розмір не перевищив 72% від середнього по економіці.

Серед регіонів найнижчою була заробітна  плата працюючих у Тернопільській  області  (на 34% менше від середнього показника по країні), а найвищий її рівень, як і раніше, спостерігався у м.Києві (в 1,6 раза більше, ніж в середньому по країні). Середня заробітна плата  працівників Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей на 11,3–21,3% перевищила цей показник у цілому по країні.

Реальна заробітна плата у січні–лютому 2005р. порівняно з відповідним  періодом минулого року  збільшилась на 14,3% (у січні–лютому 2004р. – на 25,0%). Уповільнення динаміки реальної заробітної плати у поточному році пояснюється тим, що у 2004р. високі темпи її приросту були зумовлені позитивним впливом зменшення ставки податку з доходів фізичних осіб (до 13%).

Загальна сума невиплаченої заробітної плати (з урахуванням  економічно активних підприємств, суб’єктів  господарювання, щодо яких реалізовуються процедури відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом, а також економічно неактивних підприємств)  порівняно з 1 січня 2005р. зросла на 15,4%, або на 171,3 млн.грн., і на 1 березня становила 1282,6 млн.грн., що дорівнює 16,7% фонду оплати праці, нарахованого за лютий 2005р. (торік 39,1%).

Заборгованість працівникам економічно активних підприємств порівняно з 1 січня 2005р. збільшилася на 18,8%, або на 110,2 млн.грн., і на 1 березня становила 695,2 млн.грн., або 54,2% загальної суми боргу.

Протягом  січня–лютого 2005р. зростання суми боргу  економічно активних підприємств мало місце у переважній більшості регіонів за винятком Дніпропетровської, Івано-Франківської та Хмельницької областей, де її сума зменшилась. Найвищі темпи зростання порівняно з початком року спостерігалися у Закарпатській (у 2,5 раза більше), Рівненській (на 61,3%), Черкаській (на 65,4%), Харківській (на 60,5%) та Волинській (на 59,4%) областях.

Зменшення суми боргу зафіксовано тільки в  окремих видах економічної діяльності – готелях і ресторанах (на 3,4%), рибному господарстві (на 22,2%) та авіаційному  транспорті (на 33,7%).

Найбільш  вагоме збільшення суми боргу відбулось  у промисловості (на 40,4 млн.грн.), сільському господарстві (на 31,9 млн.грн.), будівництві (на 15,3 млн.грн.), операціях з нерухомістю, здаванні під найм та послугах юридичним  особам (на 9,7 млн.грн.), а також наземному транспорті (на 5,0 млн.грн.).

Із  кожних 100 гривень, не виплачених економічно активними підприємствами, 47 грн. заборгували  своїм працівникам промислові підприємства, ще 23 – підприємства сільського господарства.

Заборгованість  із виплати заробітної плати із бюджетів усіх рівнів протягом січня–лютого 2005р. збільшилась на 90,7% і на 1 березня  становила  3,2 млн.грн., або 0,5% обсягу боргу економічно активних підприємств. З них 72,4% становила заборгованість працівникам з виплати компенсацій, пов’язаних з наслідками Чорнобильської катастрофи. Найбільше заборгували працівникам з виплати зазначених компенсацій підприємства Житомирської (1,3 млн.грн.),  Київської (0,6 млн.грн.) та Рівненської (0,3 млн.грн.) областей.

Кількість працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, протягом лютого 2005р. зросла на 14,5% і на 1 березня становила 707,1 тис. осіб, з них 39% були зайняті на підприємствах промисловості та 29,6% – у сільському господарстві.

Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 729 грн., що на 16% більше середньої заробітної плати в цілому по економіці за лютий.

Зростання суми заборгованості з виплати  заробітної плати відбувалось також  на підприємствах, щодо яких реалізовуються процедури відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. З початку 2005р. ця сума збільшилась на 4% і на 1 березня становила 382,1 млн.грн.

Заборгованість із фінансування виплати пенсій та грошової допомоги по установах Мінфіну та Пенсійного Фонду України після повної ліквідації протягом вересня 2000р. в наступні періоди не виникала.

Заборгованість із виплати  соціальної допомоги, передбаченої Законом  України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, протягом жовтня 2004р. була погашена у повному обсязі й у наступні періоди не виникала.

За даними міністерств  та інших органів виконавчої влади, по закладах освіти, що знаходяться  в їхньому підпорядкуванні, заборгованість із виплат стипендій та грошового  забезпечення студентів, курсантів та учнів протягом лютого 2005р. збільшилась в 1,6 раза і на 1 березня 2005р. становила 176,7 тис.грн., що менше суми заборгованості порівняно з відповідним періодом попереднього року на 1,3 млн. грн., або у 8,6 раза.

У січні–лютому 2005р. субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та електроенергії призначено 277,1 тис. сімей, що становить 77,1% від загальної кількості сімей, які звернулися за субсидіями, з них у міській місцевості – 200,1 тис. сімей, у сільській – 77,0 тис.

Загальна сума призначених субсидій у січні–лютому 2005р. становила 8,8 млн.грн., з неї у міській місцевості – 7,6  млн.грн., у сільській – 1,2 млн.грн.

Середня сума призначеної  субсидії на одну сім’ю у лютому 2005р. становила 24 грн.

Крім того, 124,9 тис. сімей (48,0% із числа тих, які звернулися) було призначено субсидії готівкою для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива на загальну суму 36,1 млн.грн., з них у міській місцевості – відповідно 43,8 тис. сімей на загальну суму 14,1 млн.грн., у сільській місцевості – 81,1 тис. сімей на 22,0 млн.грн.

Середній розмір призначеної  у лютому 2005р. субсидії цього виду на одну сім’ю становив 284 грн.

У січні–лютому 2005р. загальна сума отриманих сім’ями субсидій готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива становила 22,5  млн.грн.

З початку 2005р. населенням країни сплачено за житлово-комунальні послуги, включаючи погашення боргів попередніх періодів, 1702,2 млн.грн., що становило 84,9% нарахованих за цей період сум.

Заборгованість населення  з оплати житлово-комунальних послуг збільшилась у лютому на 1,6% і на 10 березня 2005р. становила 7580,5 млн.грн, термін заборгованості населення за всі  послуги становив 7,6 місяця.

Мали борг 3 місяці і  більше: за опалення – 40% власників  особових рахунків, підігрів води – 37%, квартплату – 36%, водопостачання – 34%,  вивіз сміття – 33%, водовідведення – 31%,  газопостачання – 29%.

При цьому слід зазначити, що індекс споживчих цін у січні–березні 2005р. становив 104,4% (у відповідному періоді попереднього року – 102,2%). У січні–березні 2005р. темпи приросту цін на продовольчі товари (5,9%) випереджали приріст цін (тарифів) на послуги (2,0%) та непродовольчі товари  (0,6%).

На продовольчому ринку найбільше (на 26,1% та 24,5%) подорожчали овочі та картопля. На 15,3–7,3% зросли ціни на фрукти, рибу і морепродукти, сир і бринзу, м’ясо і птицю, ковбасні вироби і копченості, молоко і молочну продукцію, оселедці. Водночас відбулося здешевлення яєць  (на 15,2%).

Серед непродовольчих товарів  на 3,2–1,3% стали дорожчими друковані  видання, медикаменти, перев’язувальні  та будівельні матеріали, посуд металевий, парфумерно-косметичні товари. У той  же час на 2,7–0,1% знизилися в ціні паливно-мастильні матеріали, телерадіотовари, вироби з натурального хутра, взуття, обчислювальна техніка, електро- та фотокінотовари.

У сфері послуг найбільше (на 8,2–4,0%) подорожчали послуги дошкільних закладів, театрів, міського та автодорожнього транспорту, охорони здоров’я, індивідуальні послуги, плата за каналізацію, проживання у готелях, послуги спортивних установ.

Індекс цін виробників промислової продукції у січні–березні 2005р. становив 104,9% (у січні–березні 2004р. – 106,8%).

У добувній промисловості  продукція подорожчала на 18,6%. В обробній промисловості ціни зросли на 4,4%, у виробництві і розподіленні електроенергії, газу та води – знизилися на 4,7%.

Індекс  цін на будівельно-монтажні роботи у січні–лютому 2005р. становив 103,5% (у  січні–лютому 2004р. – 103,3%).

Найбільше зростання цін (на 5,8–3,4%) зафіксовано  у будівництві об’єктів добувної та обробної промисловості, установ охорони здоров’я та соціальної допомоги, адміністративних будівель, готелів та ресторанів. Водночас на 5,2%  знизилися ціни у будівництві об’єктів, які призначені для надання колективних, громадських та особистих послуг. 

 

2.4 Характеристика взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями

 

Взаємовідносини з МВФ  розвивались на основі використання таких механізмів кредитування, як система трансформаційна позика (SFT), кредити стейти бай (Stand-by) і система розширеного фінансування (EFF) (таблиця 2.4.)

Фінансові взаємовідносини  України з МВФ почалися з надання  їй позики з системи трансформаційного  фінансування [3].

 

 

 

 

Таблиця 2.4.

Фінансування України  МВФ, млн. дол. США.

Рік	Затверджено				Фактично отримано
	Усього	З них
		SFT	Stand-by	EFF
1994	371,0	371,0	-	-	323,6
1995	1150,6	371,0	779,6	-	1022,7
1996	865,9	-	865,9	-	695,7
1997	206,0	-	206,0	-	269,0
1998	591,0	-	334,0	257,0	365,8
1999	184,0	-	-	184,0	605,6
2000	-	-	-	-	246,7
2001	-	-	-	-	375,8
Разом	3368,5	742,0	2185,5	441,0	3904,9

 

Таким чином, в 1994 році фінансування йшло за допомогою механізму SFT. 1995 – 1998 – переважно за допомогою механізму Stand-by. В 1998 – 1999 - Stand-by і EFF.

Механізм SFT був створений у 1993 році спеціально для країн із перехідною економікою з метою підтримання їхнього платіжного балансу. В Україні в перці роки незалежності і початку трансформації економіки виникли значні проблеми в збалансованості платіжного балансу. Основним чинником його негативного сальдо стало зростання до світового рівня цін на енергоносії, що надходять із Росії. Проблеми мали об’єктивний характер оскільки Україна не могла компенсувати вртати відповідним збільшенням цін на експортовані в Росію товари і послуги. Кредити SFT за станом на початок 2001 року становили 22 % від загальної суми виділого МВФ фінансування. Їх роль мала характер скоріше моральної, ніж фінансової підтримки.

Найвагомішу роль у стабілізації макроекономічної ситуації відіграли кредити Stand-by, що становили 65 % загального фінансування. Саме в період їх використання (1995-1998 рр.) удалося стабілізувати курс національної валюти. Як видно з графіка (малюнок 3.3.1), найбільша стабільність гривні припадала на зазначені роки. До 1995 р. у період гіперінфляції курс стрімко знижувався. Зниження курсу гривні в 1999 – 2000 рр. стало наслідком глобальної фінансової кризи, що зачепила й Україну. Проте в 2001 – 2002 рр. ситуацію вдалося не тільки стабілізувати, а й досягти посилення гривні.

Рис. 2.2 Динаміка курсу гривні до долара США (на кінець року)

Аналізуючи використання кредітив Stand-by, слід зазначити певну специфічність у їх наданні Україні. Механізм цих кредитів бів створений для надання короткострокової допомоги на термін від одного до півтора років у разі виникнення тимчасових або циклічних проблем платіжного балансу окремої країни. Проте цілком очевидно, що проблеми платіжного балансу в Україні в період, що розглядається, не мали ні тимчасового, ні циклічного характеру. Вони були пов’язані з трансформаційними процесами. Таким чином, резервні кредити Stand-by, виконали функції, що були закладені в кредити STF [3].

Проблеми в співробітництві  виникли за певних причин. В окремих випадках узгоджені з МВФ макроекономічні показники були не реальні для України, досягти їх було або дуже складно, або майже неможливо (наприклад, щодо рівня дефіциту бюджету, термінів переходу до тарифів за житлово – комунальні послуги населенню на рівні, що повністю відображає їх вартість). Досить часто Веховна Рада України не забезпечувала прийняття передбачених програмою законодавчих актів. Були перешкоди і політичного, і гуманітарного характеру. Водночас слід зауважити, що не завжди національні інтереси України збігаються з політикою МВФ і тому наявність проблем не слід оцінювати як негативний чинник. Головне полягає в тому, що вони вирішуються, а про призупинення співробітництва не йдеться. Крім того, позиція МВФ стимулювала прискорення економічних реформ, що також послужило одним із чинників виходу з 2000 р. на позитивну економічну динаміку [2].

Наявність проблем у  взаємовідносинах з МВФ веде до неоднозначного сприйняття співробітництва з ним  з одного боку суспільства, політиків  і наковців. Багато дослідників вважають, що негативних наслідків співробітництві більше ніж позитивних. На їх думку, вимоги МВФ щодо реформ в Україні є необґрунтованими і не враховують її специфіки. Безумовно, вони мають певну рацію. Але ці вимоги узгоджуються з Україною і в цілому є вкрай важливими для економічних реформ і фінансової реструктуризації. З огляду на нинішню динамік економічного розвитку і значне збільшення українського експорту можна припустити, що за наступного перегляду квот Україна має всі шанси поліпшити свою позицію.