Фінансова система і фінансова політика держави

3.2. Перспективні напрями інтеграції в світове співтовариство

За роки незалежності у сфері інтеграції України в  міжнародну фінансову систему зроблено чи мало. З 1992 року Україна стала  членом головних міжнародних фінансових організацій – Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), а також Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР). На данний час країна цілоком інтегрувалася в міжнародну платіжну систему, забезпечуючи надійне і своєчасне походження платежів. Створено дійову систему валютного регулювання з використанням ринкових механізмів курсоутворення [15]. Установлено внутрішню конвертованість національної грошової одиниці. З багатьма країнами укладені договори про усунення подвійного оподаткування. Це дає можливість стверджувати, що в цілому процес входження України і міжнародну фінансову систему завершений і вона переходить до стадії відпрацьовування механізмів співробітницьва.

Основою інтеграції стало  створення системи міжнародних  розрахунків, котра розглядається як система міжнародних фінансів, і забезпечує надійне функціонування міжнародної торгівлі, відповідно, світової економікі. В умовах адміністративної економіки існувала державна монополія зовнішньої торгівлі. При цьому всі міжнародні розрахунки здійснюються через союзний центр спеціалізованим банком для зовнішньої торгівлі  - Зовнішторгбанком СРСР.

У розвитку міжнародних  розрахунків можна виділити два  етапи. Перший етап проходив ще в період перебування України у складі СРСР. З розширенням самостійності союзних республік, у тому числі й Україна, одержали права на проведення зовнішньоекономічної діяльності. У зв’язку з цим у Києві була створена республіканська контора Зовнішекономбанку СРСР, через який здійснювалися міжнародні платежі [11].

На другому етапі  була ліквідована монополія Зовнішекономбанку  у сфері міжнародних розрахунків. Сьогодні будь-який комерційний банк при дотриманні певних умов може одержати ліцензію на проведення операцій в  іноземній валюті, у тому числі  на здійснення міжнародних платежів. Усі головні українські банки мають кореспондентські рахунки в зарубіжних банках, багато західних банків відкрили ідентичні рахунки в банках України. Відпрацьовано механізми здійснення розрахунків на основі банківських переказів, інкасо й акредитивів.

Розвиток кореспондентських  відносин із зарубіжними банками  відбувався в умовах удосконалення  механізму курсоутворення і валютного  регулювання. У данний час в Україні  усунута множинність валютних курсів і використовуються ринкові методи курсоутворення і валютного регулювання. Операції з іноземною валютою стали доступні не тільки юридичним, а й фізичним особам. В умовах економічної кризи саме використання іноземної валюти, насамперед долара США і німецької марки, дало змогу хоч якось забезпечити заощадження громадян. Це, у свою чергу, сприяло і стабілізації грошової одиниці, оскільки в будь-який момент її можна обміняти на іноземну валюту, і навпаки [5].

Ключовим напрямком  інтеграції України в міжнародну фінансову систему є розвиток її відносин із головними міжнародними фінансовими інституціями – МВФ і Світовим банком. Вони відіграють дедалі зростаючу роль у світі, сприяючи економічному розвитку окремих країн, забезпечуючи надходження в національні економіки значної частки кредитних та інвестиційних ресурсів. Особливо важливою є їхня діяльність для країн із перехідною економікою, що поступово стають повноцінними цленами світового співтовариства і готові використовувати як управлінський досвід цих організацій, так і додаткові фінансові можливості. Саме від результатів співробітництва України з цими організаціяим залежить характер і ефективність її інтеграції в міжнародну фінансову систему.

Обсяг фінансової допомоги Україні з боку фінансових організацій  доволі відчутні. Протягом 1994 – 2001 років  у середньому щорічно Україна одержувала понад 800 млн дол. США. Це приблизно 1/5 від обсягу ресурсів її банківської системи [14].

Характер взаємовідносин України, як і будь-якої іншої країни, з міжнародними фінансовими організаціями  залежить від двох принципово важливих моментів. По-перше. Існує дилема фінансової незалежності від їхніх кредитів у середньо-, а тим більше довгостроковій перспективі розвитку. Вона полягає в двох протилежних, але однаково можливих наслідках: зовнішні запозичення можуть стати як чинником економічного зростання, так і перетворення в загрозу національної економічної бепеки. По-друге, стратегія міжнародних фінансових організацій визначається багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, що не завжди збігаються з національними інтересами конкретної країни. Тому в основі взаємовідносин із ними має бути узгодженість цілей і завдань пріоритетів і напрямків розвитку.

Розробляючи механізм взаємовідносин України з міжнародними фінансовими  організаціями, слід враховувати, що вони, кредитуючи країни-реципієнти, на вдміну від приватних інтересів не ставлять перед собою мети одержання найбільшого прибутку [19]. Головне їхнє завдання – одержання від використання кредиті позитивного для економіки даної країни результату на основі виробництва конкурентоспроможних на внутрішньому і світовому ринках товарів і послуг. Кредити виділяються під конкретні програми перебудови економіки, стимулюючи розроблення чітких і конкретних програм економічних перетворень.

Висновки

В даний час Україна за всю свою історію отримала можливість створити свою незалежну соціально-економічну систему. Робити це необхідно за допомогою проведення економічних реформ, в результаті яких люди б відчули, що реформи здійснюються в їх інтересах, скеровані на підвищення їхнього добробуту, а соціальні зміни передбачають утвердження демократії, соціальної справедливості і впевненості у завтрашньому дні. Фундаментальною основою цих перетворень повинна бути економічна самостійність як держави в цілому, так і кожного її громадянина зокрема.

Фінансова система в сучасній економіці  має доволі складну побудову, та існують загальні закономірності в  побудові фінансовї системи, що визначаються єдиними для всіх країн основами функціонування фінансів. Докладно теоретичне питання будови фінансової системи України розглянуто в першому розділі представленої роботи.

Провевши аналіз стану  фінансової системи України, як на державному рівні так і на рівні окремого домогосподарства, слід зазначити, що економічні реформи, що в даний час проводяться на території України, мають свої наслідки. Дані перетвореня позначились внутрішніх макроекономічних показниках економічного розвитку держави. Приріст валового внутрішнього продукту (ВВП) в Украъны у січні–березні 2005р. порівняно з відповідним періодом 2004р. становив 5,4%

При міжнародних зіставленнях, що відбулися у 2002 році Україна віднесена, до категорії бідніших країн світу. В всітовому співтоваристві Україна  разом з Росією посіла 3 місце, після  Литви, Латвії і Мексики. За період з 1999р. по 2002р. значення реального курсу української гривні за паритетом кувіленьї спроможності і біржового валютного курсу трохи зблизилися (з 22% до 30%).

Обсяг фінансової допомоги Україні з боку фінансових організацій  протягом 1994 – 2001 років у середньому щорічно Україна одержувала понад 800 млн дол. США. Необіхність і доцільність поглиблення України  і її інтеграція в міжнародний фінансових простар докладно викдадена у третій частині представленої роботи.

Список використаної літератури

1. Закон України від 4 лютого 1998 р. Про підприємництва в Україні

2. Закон України Про  зайнятість населення 1 березня  1991 року за № 803-XII // Відомості  Верховної Ради (ВВР). – 1991. - №14. - ст.170.

3. Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово – кредитної системи України: збірка статей. Харків: Основа, 2003 – 331 с.
4. Даниленко А.І., Береславська О.І., Бесараб та ін. Фінансово – кредитні методи державного регулювання економіки. К.: Інститут економіки, 2003 – 415 с.
5. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія/ О.Г.Білоус, Д.Г. Лук’яненко та ін.; Керівник авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білоус – К.: КНЕУ, 2001 – с. 380-382.
6. Квартальнов В.А. Економічна теорія. М.: Фінанси і статистика, 2003 – 671с.
7. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України. Львів: Вид. Центр ЛНУ, 2002 – 395 с.
8. Косолапов А.Г. Державні методи стимулювання ринкових перетворень в Україні. К.: Знання, 2000 – 99 с.
9. Кузнєцова А.Я. Теорія фінансів. Львів: ЛБІ НБУ, 2001 – 156 с.
10. Льовочкін С.В. Макро-фінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання. К.: Наша культура і наука, 2003 – 431 с.
11. Луніна І.О. Державні фінанси України в перехідний період. Харків: Форт, 2000 – 294 с.
12. Луніна І.О. Державні фінанси України та їх вплив на економічний розвиток. К.: Інститут економіки прогнозування, 2000 – 95 с.
13. Маккеннол К.Р., Брю С.Л. Економікс: принципи, проблеми і політика. Пер. з англ.. 11 – го видання., К.: “Хагар-Демос”, 1993 – 785 с.
14. Морган Н, Ричард А., Економіка: підручник, М.: Юніті, 2004 – 467 с.
15. Мисак С.О. Фінансова політика. К.: ІАЕ, 2002 – 139 с.
16. Нікіфоров П.О. Теорія та методологія регулювання грошового обігу: Монографія. Чернівці: Рута, 2002 – 327 с.
17. Проблеми розвитку фінансової системи України: збірка статей. К.: НДФІ, 2002 – 62с.
18. Савченко І.Л. Міжнародна економіка: основні економічні проблеми і шлях їх вирішення. Львів: ЛБІ НБУ, 2003 – 197с.
19. Стельмах В.С. Грошово-кредитна політика в Україні. К.: Знання, 2003 – 421 с.
20. Федоров В. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрямки. К.: КНЕУ, 2002 – 387 с.
21. Шелудько В.М. Фінансовий ринок. К.: Знання-Прес, 2003 – 535 с.
22. Шелопаев Ф.М. Финансы, денежное обращение и кредит. Москва: Юрист-Издат, 2004 – 278 с.

Додаток А.

Міжнародні зіставлення обсягу ВВП на душу населення у 2002 році.