Фінансова система і фінансова політика держави

У даний час взаємовідносини  України з МВФ ґрунтуються  на механізмі розширеного фінансування. Кредити EFF використовуються для підтримання середньострокових – до трех років – програм і видаються у разі наявності дефіциту платіжного балансу, обумовленого макроекономічними і структурними дисбалансами в економіці тієї або іншої країни. Це кредити, що становили 13 % у загальному обсязі затвердженого фінансування, почали виділятися Україні з 1998 року. У цілому вони відповідають тій ситуації,що склалася в цей період. Водночас слід зазначити, що в 1999 році Україна перше з моменту незалежності мала вже позитивне сальдо торговельного балансу, а в 2000 – 2001 рр. забезпечили економічне зростання. У зв’язку з цим виникли нові обставини, що вимагають внесення змін у стратегію і тактику співробітництва України з МВФ.

У взаємовідносинах України  з МБРР використовуються системні й  інвестиційні кредити. Їх обсяг характеризується наступними показниками (таблиця 2.5.).

У загальному обсязі фінансування переважає частка системних кредитів. Вони надавалися під реформування галузей економіки і соціальної сфери на заходи охорони навколишнього середовища, реконструкцію фінансового сектора, а аткож на інші цілі. Кошти, що надходять по лінії системних кредитів, направлялись у бюджет і фактично були одним з основних джерел фінансування бюджетного дефіциту. І хоча використання системних кредитів дало певні позитивні результати в розвитку ринкової інфраструктури, усе ж механізм їх використання в Україні визначається неефективним, оскільки допускає “проїдання” інвестиційних коштів, що невиправдано і невигідно з погляду перспектив розвитку національної економіки, яка відсуває очевидний інвестиційний голод.                                                                    

Таблиця 2.5

Кредити, надані Україні  МБРР, млн.дол. США

Питома вага системних кредитів зменшувалася з 1994 року до 2001 року, а питома вага інвестиційних кредитів – навпаки збільшувалася. Переломним роком став 1997 рік. При цьому питома вага системних кредитів в 1994-1996 рр. була дуже малою і складала 2-6%.

З огляду на необхідність удосконалення механізму системних  кредитів, була розроблена й на весні 2000 року затверджена нова стратегія  співробітництва України зі Світовим банком. Нею було передбачено використання новго фінансового інструменту  – програмної системної позики, розрахованої на три роки. Щорічний обсяг фінансування мав становити від 180 до 500 млн. дол. США. На данний час можна зазначити, що програма з різних причин фактично не використовується.

Інвестиційні кредити  МБРР поки що не відіграють істотної ролі. Вони визначаються і реалізуються на тендерній основі за допомогою прямих квот із позичками. В Україні реалізувались в електро- і теплоенергетиці, у житловому, комунальному і дорожному господарствах й інших галузях інфраструктури. Обмежене використання інвестиційних кредитів обумовлене низкою причин, у тому числі інституційного характеру. Україна ввійшла до числа країн із низьким рівнем реалізації проектів за критеріем вартості їх підготовки і часу на проходження усіх внутрішніх погоджувальних процедур та затвердження, а також на реалізацію цих проектів. Через це з кредитного портфеля виключались окремі проекти – з розвитку доріг, фінансових послуг, систем водо- і теплопостачання, у сфері розвитк високих технологій та ін. Разом з тим необхідно зазначити, що відмова від окремих проектів була викликана і зміною цілей, напрямків і пріоритетів МБРР щодо підтримки енергетики, комунального господарства і транспорту.

У цілому починаючи з 1993 року в Україні бело реалізовано 16 проектів загальною вартістю 2,9 млрд. дол США і 15 млн. німецьких марок. На початок 2001 року у кредитному портфелі перебувало 18 інвестиційних, 2 гарантійні, 2 грантові проекти на загальну суму 1,1 млрд дол. США. На стадії впровадження також перебувало 10 проектів і ще 12 на стадії підготовки до розгляду.

Взаємовідносини України  зі спеціалізованими інституціями Свтового банку поки що розвинені недосконало. Так, незважаючи на те, що за показниками  рівня ВНП на душу населення Україна  належить до числа найбідніших країн, вона не налагодила відносини із Міжнародною агенцією розвитку (МАР), що надає практично безкоштовні кредити на тривалі терміни (35-40 років). Враховуючи охарактеризовані раніше проблеми з забезпеченням фінансовими ресурсами потреб економічного і соціального розвитку, ігнорувати подібні можливості не доцільно. З іншою організацією – Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК) у даний час здійснюється співробітництво тільки по лінії технічної допомоги. І хоча корпорація надає кредити чи інвестує свої кошти на ринкових умовах, в Україні, незважаючи на складну економічну ситуацію, цілком можливо вибрати достатньо ефективні сфери вкладання. Не відпрацьовані також механізми взаємодії з Багатостороннім агентством гарантування інвестицій. З огляду на високий ризик, властивий Україні, агентство могло б надати істотну допомогу узалученні інвестицій.

Взаємовідносини з ЄБРР ґрунтуються на прямому та спільному  фінансуванні в Україні інвестиційних  проектів. Банк фінансує переважно  проекти в приватному секторі  економіки, в галузях інфраструктури і фінансовій системі. У 2001 році структура проектного профеля ЄБРР в Україні включала напрямки, що показано на рисунку 2.4.2.

Рис. 2.3 Галузева структура проектного портфеля ЄБРР в Україні на початок 2001 р.

З наведених даних видно, що більше чверті всіх проектів реалізуються в енергетичному секторі. Це доволі логічно, оскільки саме в цьому секторі накопичилося багато проблем, вирішення яких одній Україні не під силу. Так, фінансуються проекти щодо завершення будівництва двох ядерних блоків на Рівненській і Хмельницькій атомних електростанціях, надавалися кредити на закупівлю органічного палива для теплових електростанцій. У рамках проекту з ядерної безпеки фінансувалися роботи з підвищення безпеки третього ядерного блоку на Чорнобильській атомній електростанції, а також фінансуються роботи з виведення її з експлуатації. Під час кредитування цього сектору з боку банку встановлені дорсткі вимоги, пов’язані з проведенням у ньому ринкових реформ: прозора приватизація обласних енергетичних компаній, забезпечення грошових розрахунків за споживану енергію, установлення реальних тарифів за неї.

У взаємовідносинах України  з ЄБРР досит складною є проблема забезпечення ефективності використання коштів, які виділяються. Маючи значну потребу у фінансових ресурсах, Україна практично ніколи не вибирала своєчасно й у повному обсязі відкриті для неї кредитні лінії. Також негативним є той факт, що, незважаючи на загальне динамічне зростання кредитних вкладень, питома вага працюючих активів, тобто реально вибраних і розміщених у проектах, становить трохи більше третини виділених кредитів. Без усунення причини, які породжують подібні проблеми, неможливо підвищити ефективність співробітництва.

Останнім часом виникли  проблеми і з показником портфельного коефіцієнта. Мандат ЄБРР передбачає, що після років кредитних операцій у тій чи іншій країні, частка приватного сектору в кредитному портфелі має становити не менше 60 %. Після затвердження проекту щодо завершення будівництва ядерних блоків на Рівненській і Хмельницькій атомних електростанціях цей показник по Україні знизився до 40 %, що викликає занепокоєння в багатьох країн – акціонерів банку. Поліпшення цього показника є одним з найважливіших завдань щодо подальшого розвитку взаємовідносин України з ЄБР.

Важливим завданням  інтеграції України в міжнародну фінансову систему є її вихід  на світові ринки капіталів із метою залучення прямих іноземних  інвестицій. Протягом 1993 – 2001 рр. Прямі  іноземні інвестиції в економіку  України становили лише близькл 4 млрд. дол.. США.

Розділ 3. Шляхи розвитку фінансової системи і фінансової політики України

3.1. Шляхи інтеграції української фінансової системи до міжнародної спільноти

Однією з основних складових фінансової стратегії  України є поглиблення її інтеграції в міжнародний фінансових простар. Необхідність йього визначається двома чинниками. По-перше, об’єктивними потребами в ресурсах. Так, як внутрішні фінансові ресурси обмежені. Без виходу на міжнародні фінансові ринки, без залучення прямих іноземних інвестицій (а це можливо лише за умови підтримки ринкових реформ в Україні міжнародними фінансовими органами) забезпечити стабільну динаміку економічного зростання буде надзвичайно складно [11]. По-друге, об’єктивними закономірностями розвитку сучасної економіки. В умовах її глобалізації розвиток фінансової системи України можливий лише на основі інтеграційних процесів. Політика ізоляціонізму і фінансової автаркії не тільки помилкова, вона просто неможлива. Як відзначають автори “Глобалізація і безпека розвитку”, “сучасний світ характеризується широким використанням зарубіжних інвестицій та зовнішніх боргових запозичень поряд з внутрішнім джерелом фінансування. Фактично не залишилось країн, які б спирались “виключно на власні можливості”. І це є логічним за умов глобалізації світових відносин та інтеграції валютно-фінансової сіери. Причому фінансова відкритість обов’язковим своїм аспектом повинна мати задтність країни брати участь в міжнародних кредитно-фінансових відносинах без негативних наслідків для макроекономічної стабільності держави”.

Інтеграція України  в міжнародний фінансовий простір  безпосередньо пов’язана з реструктуризацією  її національної фінансової системи  у філому і державного фінансового  господарства зокрема. Адже, з одного боку, інтеграційні процеси можливі за умов, якщо фінансові системи окремих країн побудовані на однакових засадах і функціонують на єдиних принципах. Без проведення в Україні фінансової реструктуризації процес її інтеграції у світовий фінансовий простір був би неможливий. З іншого боку, одним із найважливіших напрямів фінансової реструктуризації є процес поступового інтергування у світову фінансову систему [16]. Результати в цьому напрямі є своєрідним критерієм якості трансформаційних процесів.

Проблема інтеграції України у світовий фінансовий простір є багатоплановою і передбачає вирішення кількох завдань. По-перше, це трансформація національної фінансової системи, всі складові якої мають реально функціонувати на ринкових засадах. І фінанси, і податкова та бюджетна системи, і банки та небанківські фінансові інституції мають бути у цілому уніфікованими з міжнародними вимогами [4]. Звісно, певні національні особливості, а вони є в кожній країні, можуть зберегтись. Але ці особливості не повинні суперечити функціонуванню міжнародної фінансової ситеми і не стримувати інтеграційних процесів. Одним із ключових завдань у цьому напрямку є оптимізація податкової системи як за складом податків та співвідношенням між їх окремими групами і видами, так і за механізмами оподаткування.

По-друге, це гармонізація українського фінансового законодавства з міжнародними критеріями і вимогами. У цьому плані дуже важливим є підготовка України до вступу в ЄС. Так, у “Концептуальних засадах стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” в чатині практичних дій у сфері європейської інтеграції передбачається протягом 2002 – 2007 років приведення законодавства України у відповідність до вимог законодавства ЄС у пріоритетних сферах. Це ті кроки, які мають надати інтеграційним процесам реального характеру, адже не може Україна реально інтергуватись у світовий фінансовий простір на основі невідповідного фінансового законодавства. Без цього нормальний розвиток міжнародних фінансових відносин буде, як і на даний час, доволі ускладненим.

По-третє, важливим напрямком інтеграційних процесів є вихід на світові фінансові ринки, яки й має забезпечити вільний рух капіталів [6]. Тут важливі як інституційне забезпечення (розвинені банківська система, інституції фондового ринку, страхові компанії, з якими б і мали б бажання співпрацювати іноземні партнери), так і відповідний інвестиційний клімат у країні. Вагомим кроком у цьому напрямі було спільне підприємництво, яке дало можливість накопичити необхідний досвід. Водночас проблема повинна розглядатись ширше, а тому саме спільне підприємництво повинно трансформуватись у звичайне явище, як це є в усьому світіт. Адже перехідний до ринкових умов період, коли така форма була важлива, у цілому закінчився.

По-четверте, процес інтеграції у світовий фінансовий простір пердбачив вирішення хоча і технічного, але базового завдання – забезпечення міжнародних грошових потоків через систему міжнародних розрахунків. Адже яким би гармонізованим не було законодавство, як би не було розвинене інституційне забезпечення, без відпрацьованого механізму міжнародних розрахунків, його надійність і відповідність гарантій міжнародне економічне та фінансове співтовариство неможливе.

По – п’яте, вкрай  небхідним є організаційне забезпечення, яке полягає у відповідній  взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями, що є головними ідеологами функціонування міжнародної фінансової системи. Членство в цих інституціях і співвідношення з ними – це важливий чинник визнання тієї чи іншої країни міжнародною фінансовою спільнотою. Тільки за таких умов молива повноцінна фінансова інтеграція.

Отже, інтеграція України  і міжнародний фінансовий простір  передбачає вирішення як внутрішніх завдань трансформації її фінансової системи, так і завдань налагодження механізмів міжнародного фінансового  співробітництва.