Лізингові операції комерційних банків в Україні

 

ВСТУП

 

Для всебічного розвитку економічних  процесів у країні, активізації підприємницької  діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу необхідно впроваджувати  нові методи фінансування реального  сектору економіки, здійснювати  оновлення матеріально-технічної  бази. Одним із таких методів фінансування є лізинг.

У сучасних умовах лізинг –  альтернативна форма фінансування, в якій поєдналися орендні відносини, елементи кредитування та фінансування. Використання лізингу як спеціалізованої  фінансової послуги надає можливість створення або оновлення матеріальної бази та основних фондів підприємств  різних організаційно-правових форм господарювання. Сьогодні на етапі розвитку економічної системи лізинг – це успішна форма взаємодії банківських структур з реальним сектором економіки. У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є однією з форм капітальних інвестицій у виробництво. У США, як і в країнах Європи, цей вид послуг також широко використовується, що пояснюється сприятливими економічними умовами для розвитку. Підприємницькі структури країн мають підтримку держави, що дало змогу підприємствам розвиватися за рахунок інвестицій через лізинговий механізм. Порівняно з динамікою розвитку лізингу в західних країнах в Україні спостерігається низькі темпи становлення ринку лізингових послуг. До цього часу в нашій країні лізингова форма кредитування не досить поширена.

В сучасних умовах необхідне  сприяння держави розширенню лізингових операцій, що дозволить значно розширити  джерела позичкових коштів. Активне  впровадження лізингових операцій є  актуальним питанням розвитку економіки  України, оскільки може дати поштовх  структурній перебудові реального  сектору економіки, оновлення основних фондів, розвитку малого та середнього бізнесу, індустріалізації виробництва, які так необхідні нашій країні.

Проблеми та перспективи  розвитку лізингової діяльності комерційних банків знайшли широке відображення у наукових працях Т. Галицької, А. Герасимович, М. Крупки, О. Вовчак, А. Пересади, Т. Майорової та багатьох інших вітчизняних вчених. Однак, у сучасних дослідників та науковців тема лізингових операцій недостатньо розроблена в теоретичному і методичному планах.

Метою даної курсової роботи є дослідження організації лізингових операцій комерційними банками та розробка комплексу заходів для їх покращення.

Зазначена мета окреслила  коло наступних завдань дослідження:

• узагальнити наукові підходи щодо сутності і принципів лізингу, видів лізингових операцій;
• здійснити аналіз проведення лізингових операцій комерційними банками в Україні;
• окреслити проблеми лізингових операцій комерційних банків;
• визначити перспективні напрями розвитку лізингових операцій комерційних банків.

Об’єктом дослідження  є лізингові операції, здійснені  комерційними банками України. Предметом  дослідження є механізм організації  та здійснення лізингових операцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретичні основи та загальна характеристика лізингових операцій комерційних банків в Україні

 

     На сьогодні  в економічній літературі не існує єдиного міжнародного ви знаного поняття «лізинг» (від англійського  «to leaus»,  що означає «брати в оренду», «наймати»). Це обумовлено як складним змістом, що відображає да-ний термін, так і відмінностями в законодавстві, системі звітності і оподатку-вання в різних країнах. В одних країнах під лізингом розуміють тільки довго-строкову оренду, тому там прийнято чітко відмежовувати від нього поняття оренди і прокату. В інших країнах і ці останні поняття відносять до різнови д-ностей лізингу.

     Таким чином, говорячи про лізинг, можна виділити  основні визначальні риси:

- строк лізингу майна порівняльний з періодом амортизації цього майна:тип лізингованого (орендованого) майна визначається лізингоодержувачем (орендатором);

- наявність посередника в угоді, який бере на себе обов’язки власникамайна;

- визначеність всієї лізингової операції домовленістю з майбутнім лізинго-одержувачем про оренду майна на певних умовах;

- періодична, але гнучка виплата лізингових платежів;

- можливість викупу лізингового майна.

     Законодавчою базою для операцій з лізингу в Україні є Закони ―Про лі-зинг, ―Про оподаткування прибутку підприємств, ―Про податок на додану ва-ртість та Положення НБУ  Про кредитування». Закон України ―Про лізинг від 16.12.1997р. дає наступне визначення лізингу:

Лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні  лізонгодавцем у виключне використання на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувчем у відповідного продавця майна за умови сплати лізингоодержувчем періодичних лізингових платежів. На перший погляд, це визначення розкриває природу лі-зингу, однак воно обмежує коло лізонгодавців тільки суб’єктами підприємн и-цької діяльності, фактично забороняє сублізинг.

      Вiдповiдно до п.37 Положення НБУ "Про кредитування", лiзинг –  це від-носини мiж юридичними особами, що виникають у разі оренди майна i супро-воджуються укладанням лiзингового договору. У цьому ж пунктi вказується що лiзинг є формою майнового кредиту. У законі "Про оподаткування прибутку підприємств" поняття лізингу також ототожнюється з поняттям оренди.

     Не дивлячись, що в деяких документах оренда i лізинг ототожнюються,слід розрізняти поняття оренди та лiзингу майна. Мiж орендою i всiма видамилiзингу є iстотнi вiдмiнностi:

а) оренда  -  двостороння  угода мiж орендодавцем i орендатором, а лiзинг  -щонайменше трьохстороння, де, крім лiзингодавця i лiзингоодержувача, є ще

продавець лiзингового майна. При деяких видах лiзингу одна юридична осо-ба може виступати в ролi двох суб’єктiв. Так, при зворотному лiзингу продавець являється одночасно i лiзингоодержувачем. Лiзингова угода оформля-ється, як правило, двома договорами: купiвлi-продажу  мiж продавцем i лiзингодавцем та власне лiзингу мiж лiзингодавцем i лiзингоодержувачем;

б)  дiяльнiсть лiзингодавця принципово вiдрiзняється вiд дiяльностi орендо-давця. Якщо останнiй здає в оренду своє майно , то лiзингодавець передає в лiзинг майно, яке вiн спецiально придбав, як правило, по прямiй вказiвцi майбутнього лізингоотримувача; сутнiсть діяльності лiзингодавця міститься в фiнансуваннi тимчасового користування лiзингоотримувачем майна шляхом надання йому майнового кредиту;

в) роль лiзингоодержувача бiльш активна, ніж роль орендатора. При першiй передачi майна в лiзинг лiзингоотдержувач,  як правило, самостiйно знаходить виробника (власника) лiзингового майна i вибирає конкретний вид майна. На вiдмiну вiд орендатора лiзингоодержувач надiляється правами та обов’язками покупця. Хоча формально покупцем є лiзингодавець, майно передається продавцем безпосередньо лiзингоодержувачу. При цьому останнiй здiйснює всi процедури, пов’язанi з прийомом майна;

г) у випадку оренди орендодавець несе вiдповiдальнiсть перед орендатором за виявленi недолiки об’єкта оренди, а при лiзингу лiзингодавець вiдповiда є за такi недоліки лише тодi, коли вiн сам вибирав продавця (постачальника) об’єкта лiзингу або втручався у вибiр лiзингоодержувачем постачальника майна, виду майна, його характеристик тощо.

     Окремi види лiзингу, i перш за все фiнансовий, ще бiльше вiдрiзняються вiд оренди.

     Основою будь-якої лізингової угоди є фінансова (кредитна) операція. Лі-зингодавець (власник майна) надає лізингоодержувачу (користувачу майна) фі-нансову послугу: він купує майно у власність за повну вартість і за рахунок пе-ріодичних внесків лізингоодержувача в кінцевому рахунку відшкодовує цю вартість. Тому виходячи із фінансового боку відносин, лізинг розглядається як одна із форм кредитних надходжень машин і обладнання, альтернатива тради-ційному банківському кредитуванні.

     Таким чином, якщо розглядати лізинг як передачу майна в тимчасове ко-ристування на умовах строковості, повернення, платності та цільового характе-ру використання, то його можна класифікувати як товарний кредит у основні фонди. Тому в економічному значенні лізинг можна розглядати як форму кре-диту, що надається лізингодавцем лізингоодержувачу у формі майна, яке пере-дано в користування, або формою інвестування в економіку, альтернативною банківській позиці. Власне, як джерело таких інвестицій, в останні роки лізинг отримав широке розповсюдження в світі.

     Виходячи з вищезазначеного, можна визначити  три функцiї, якi виконуєлiзинг: фiнансова, виробнича i збутова.

     Фiнансова функцiя  лізингу  найбільш виражена, оскiльки кошти вкла-даються в основнi фонди. Лiзинг при цьому являється доповненням до тра-дицiйних джерел коштiв для задоволення iнвестицiйних потреб пiдприємства.

     Виробнича функцiя  міститься в оперативному i гнучкому рiшенню лiзингоодержувача своїх завдань шляхом тимчасового використання, а не при-дбання машин i обладнання у власнiсть. Лiзинг найбiльш ефективний по вiдношенню до високовартiсної, з найбiльшим ризиком морального старiння технiки.

     Збутова функцiя лiзингу  полягає в розширеннi кола споживачiв та за-воювання нових ринкiв збуту, а також виступає інструментом активного мар-кетингу.

     Отже, суть лізингу полягає в тому, що банк або лiзингова компанiя замiсть надання кредиту підприємства придбаває (фінансує) для нього устатк у-вання, укладаючи з одного боку, договір купiвлi-продажу iз виробником вiд свого iменi, з другого боку,  оформляє передачу устаткування у використання пiдприємству за договором лізингу.

Рис. 1.1. Класифікація об’єктів лізингу

 

     Основними  елементами лізингової операції  є:  об'єкти лізингу;суб'єкти лізингу;  строки лізингу;  лізингові платежі.

     Об'єктом лізингу, як визначено ст.2 Закону України "Про лізи нг", може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, що може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена держа-вними підприємствами, майно, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (рис. 1.1) .В класичній лізинговій угоді беруть участь три  суб'єкти лізингу  (рис.1.2):

Рис. 1.2 Класифікація суб’єктів  лізингу

 

лізингодавець  -  суб'єкт  підприємницької діяльності, в тому числі бан-ківська або небанківська фінансова установа, яка передає  в користу-вання об'єкти лізингу  за договором лізингу;

лізингоодержувач  -  суб'єкт  підприємницької діяльності, який отримує  в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

продавець лізингового майна  -  суб'єкт, який виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або  продає власне майно, що є об'єктом лі-зингу.                              

     Суб'єкти лізингу підрозділяються на прямих та непрямих учасників.

     До прямих учасників лізингової угоди відносяться:

1)  лізингові фірми  та компанії (лізингодавці);

2)  виробничі (промислові  та сільськогосподарські), торгівельні  та транспор-тні підприємства та населення (лізингоодержувачі);

3)  постачальки об'єктів  угоди  -  виробничі (промислові  та торгівельні ) ком-панії.

     Непрямими  учасниками лізингової угоди   є комерційні та інвестиційні  ба-нки, що кредитують лізингодавця та виступають гарантами угод, страхові ком-панії, брокерські та інші посередницькі фірми.

     В залежності  від тривалості розрізняють лізинги:  короткостроковий ( до 1

року), середньостроковий  ( від 1 до 3 років), довгостроковий ( більше 3 років).

     Широке розповсюдження  в світовій практиці лізинг отримав завдяки пе-ревагам, які надаються суб’єктам угоди. Розглянемо основні з них.  З точки зо-ру лізингоодержувача  ці переваги наступні:

- можливе використання  нової, дорогої техніки, високих  технологій без значних одноразових  витрат, так як при лізингу  виробниче обладнання передається в користування без попереднього викупу, тобто є можли-вість налагодити виробництво при обмежених витратах фінансових (а при міжнародному лізингу - валютних) засобів;

-лізинг припускає 100 %-не  кредитування і, як правило,  не потребує не-гайного початку  платежів; при використанні звичайного  кредиту пі дп-риємство повинно було б частину вартості покупки оплатити за рах у-нок власних коштів;

- лізинг також дозволяє  спочатку випробувати машини, а  потім закупити їх, а обладнання  в сезонних галузях орендувати  лише на час його фа к-тичної експлуатації;

- лізинг дозволяє підприємству запобігти витрат, пов’язаних з мораль-ним старінням машин і  устаткування, і сприяє використанню найнові-ших об’єктів лізингу, що підвищує конкурентноздатність лізингоодер-жувача;

-лізингові платежі в повному обсязі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем і відповідно зни-жують оподатковуваний прибуток;

- майно по лізинговій  угоді не облічується на балансі лізингоодержува-ча, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на майно; його вар-тість не включається в залишок кредитної заборгованості , що поліпшує фінансові показники підприємства-орендатора і, відповідно, дозволяє йому залучити додаткові кредитні ресурси (в зв’язку з цим

сучасний лізинг часто  класифікують як «позабалансове фінансуван-ня»);

- в багатьох країнах  законодавчо встановлені податкові  пільги для лізин-гових операцій (так, прискорена амортизація дозволяє суттєво знизити оподатковуваний прибуток і строк лізингової угоди);