Лізингові операції комерційних банків в Україні

       Трохи нище ми дамо і загальну схему проведення лізингових операцій. Далі ж ми більш детально розглянемо етапи процесу підготовки і реалізації лізингових положень, що їх проходять суб’єкти лізингу, серед яких лізингодавцем виступає банк.

     Ці етапи такі:

- підготовка та обгрунтування  лізингової угоди;

- юридичне оформлення лізингової  угоди;

- моніторинг виконання лізингової  угоди.

     На першому етапі здійснюється необхідна підготовча робота для укладання юридичних договорів. Це важливий етап, який вимагає детального вивчення всіх умов і особливостей кожної угоди. Лізингові операції, що здійснюються на даному етапі, оформляються у таких документах:

- заявка про надання лізингових  послуг, яку отримує банк-лізингодавець  від майбутнього лізингоодержувача;

- висновки про платоспроможність  лізингоодержувача та ефективність  лізингової угоди;

- замовлення-наряд, що подається постачальникові банком-лізингодавцем.

     Процес закріплення лізингової угоди здійснюється на другому етапі. При цьому лізингові процедури оформляються у таких документах:

- лізинговий договір банку з підприємством (чітко регламентованої форми такого договору, звісно, нема, але у додатку №3 наведений приблизний зразок такого договору);

- договір купівлі-продажу майна, що передається в лізинг;

- акт прийняття об’єкта лізингу у експлуатацію;

- договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна;

- договір про страхування об’єкту лізингу.

     На третьому етапі здійснюється експлуатація об’єкта лізингу. Лізингоодержувач забезпечує збереження лізингового майна, утримання його у робочому стані, здійснює лізингові платежі. На даному етапі лізингові операції відображаються у бухгалтерському обліку та звітності, а після закінчення строку лізингу оформляються відносини щодо подальшого використання майна.

 

Рис. 2.5 Загальна схема проведення лізингових операцій

 

       Отже, для здійснення лізингових операцій банк-лізингодавець проводить попередню організаційну роботу з вивчення лізингового ринку, його основних тенденцій, виявлення попиту на певні види устаткування, проведення рекламної кампанії про свою діяльність.

 

       Рейтинг лізингових компаній за результатами першого кварталу 2012р.

 

 Рейтинг складено за участі тих лізингових компаній-членів Асоціації «Українське Об’єднання Лізингодавців», які побажали розкрити свої дані, відповідно до розміру лізингового портфелю станом на 31березня 2012 р. що наведенно в  Таблиці 2.1. Та вартість активів, переданих в лізинг протягом першого кварталу 2012 року що представленні в Таблиці 2.2. 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1.                         

№	Назва лізингової компанії	Лізинговий  портфель, млн. грн
1	ВТБ Лізинг Україна	4 093,330
2	Райффайзен Лізинг Аваль	1 892,920
3	ІНГ Лізинг Україна	1 538,600
4	УніКредит Лізинг	1 496,592
5	ОТП Лізинг	829,000
6	Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг	582,137
7	Порше Лізинг Україна	398,825
8	Євро Лізинг	377,279
9	Ерсте Груп Імморент Україна	351,000
10	АLD Automotive/Перша лізингова компанія	350,420
11	VAB Лізинг	308,850
12	AVIS Україна	188,000
13	Ілта	171,500
14	СГ Еквіпмент Лізинг Україна	164,000
15	Сканія Кредіт Україна	164,000
16	Кредит Європа Лізинг	89,346
17	Українська лізингова  компанія	73,060
18	Адванс-Лізинг	58,050
19	Укіо Банк Лізинг	58,000
20	Оптіма-лізинг	35,910
21	Автоприват	33,600
22	ВФС Україна	3,580
23	Вестлізинг	н/д
	Разом	13 257,998

 

Таблиця 2.2.

№	Назва лізингової компанії	Активи (новий  бізнес), млн. грн за І квартал
1	УніКредит Лізинг	215,255
2	ОТП Лізинг	158,000
3	Райффайзен Лізинг Аваль	128,620
4	ІНГ Лізинг Україна	121,200
5	Порше Лізинг Україна	96,200
6	Сканія Кредіт Україна	75,000
7	АLD Automotive/Перша лізингова компанія	56,700
8	Автоприват	46,500
9	VAB Лізинг	42,480
10	AVIS Україна	30,000
11	Адванс-Лізинг	23,300
12	Ілта	17,300
13	Євро Лізинг	16,080
14	Кредит Європа Лізинг	3,366
15	Оптіма-лізинг	2,230
16	ВФС Україна	1,390
17	Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг	0,768
18	Укіо Банк Лізинг	0,200
19	ВТБ Лізинг Україна	0,000
20	Ерсте Груп Імморент Україна	0,000
21	СГ Еквіпмент Лізинг Україна	0,000
22	Українська лізингова  компанія	0,000
23	Вестлізинг	н/д
	Разом	1 034,589

 

Проблеми та перспективи  розвитку лізингових операцій

комерційних банків

 

     Розглядаючи проблеми проведення лізингових операцій комерційними банками України, треба виділити два їх аспекти: правовий та економічний.

      Прийняття у 1997 році закону “Про лізинг” було значним проривом у формуванні правової бази проведення лізингових операцій. Але разом з тим цей закон має ряд явних “білих плям” у цьому законі, головними із яких є такі:

обмеження об’єктів лізингу, зокрема  можливість передачі в лізинг лише майна, що належить до основних фондів, що не відповідає світовій практиці лізингу, згідно з якою об’єктами лізингу є і майнові комплекси підприємств, і майнові права та інші нематервальні активи;

визначення у ст.4 закону лише двох видів (фінансовий та оперативний) та трьох  форм (пайовий, зворотний, міжнародний) лізингу є недостатнім з огляду на вимоги практики;

“незадовільне розмежування понять фінансового та оперативного лізингу. За кількісним критерієм, що подано як основний, договори лізингу зі строком дії 69-90% від терміну повної амортизації об’єкта лізингу підпадають під обидва визначення. Інший критерій- можливість викупу майна- є якісним і тому мав би бути головним;

зі статті 18 “Амортизаційні відрахування”  в процесі доопрацювання закону було вилучено конкретний розмір максимально можливого коефіцієнта прискорення амортизації (у сусідніх державах дозволяється прискорена амортизація з коефіцієнтом до 3), а регулювання її прискорення сьогодні відбувається за законом “Про оподаткування прибутку підприємств” у спосіб, який не відповідає потребам амортизації об’єктів лізингу;

у процесі роботи над проектом зхакону  з нього було вилучено статті, що надавали пільги суб’єктам лізингу з оподаткування прибутку та доданої вартості.

     Крім того, на мою думку невиправданим є обмеження проведення лізингових операцій банками, що відбувається внаслідок дотримання закону “Про банки і банківську діяльність”, в якому сказано, що банки можуть здійснювати операції придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг), тобто фактично забороняється проведення банками операцій суборенди та сублізингу.

     Виходячи з вищесказаного, можна сказати, що нагайними завданнями вдосконалення правового регулювання лізингу є прийняття змін і доповнень до             Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Податок на додану вартість” з метою приведення їх положень у відповідність із прийнятим Законом України “Про лізинг” і забезпечення економічного стимулювання розвитку лізингу; розроблення передбачених Законом України “Про лізинг” підзаконних актів та інших нормативно-методичних документів.

      Переходячи до економічного аспекту проблем та перспектив розвитку проведення лізингових операцій банками України, почнемо з засад тих переваг, що спонукають та спонукатимуть у майбутньому економічних суб’єктів (підприємств, банків, лізингових компаній) до розширення обсягів проведення саме лізингових операцій. Для лізингоодержувача це:

- можливість уникнути залучення  кредитів для придбання техніки  із інших джерел фінансування (у тому числі власних), що дасть  можливість використовувати ці  джерела для інших потреб;

- достатня гнучкість лізингових  платежів (можливість зростаючих, спадаючих  виплат, можливість компенсаційних  виплат та ін.);

- відсутність витрат, пов’язаних  з володінням майном та веденням  бухобліку, особливо при оперативному лізингу);

- спрощення доступу до використання  різноманітної, у т.ч. імпортної техніки, забезпечення її сервісного обслуговування;

- скорочення строків організації  виробництва нової продукції;

- зменшення ризику у випадку  введення виробництва нової продукції  через можливість повернення  обладнання за договором оперативного лізингу.

     Для банку-лізингодавця сутність лізингових операцій обумовлює наступні їх вигоди:

- зменшення порівняно із кредитуванням  ризику неплатоспроможності споживача  техніки: у випадку припинення  платежів лізингодавець має можливість  вилучити обладнання та знов  здати його в лізинг або продати;

- отримання лізингового відшкодування  (відсотків);

- розширення кола партнерів та встановлення з ними довгострокових тісних взаємовідносин;

- зменшення видатків на страхування  об’єкту лізингу, бо операції  лізингу вважаються менш ризикованими.

     Необхідно відмітити, що у своїй сутності проблеми розвитку лізингових операцій в Україні взагалі, і банковського лізингу зокрема, виростають ще з початку 90-х років, а саме з 1992 року, коли повна дерегуляція цін та нестримна інфляція, що почалась в Україні, дестабілізували всю фінансову та кредитно-грошову систему країни. Економічна криза, що згодом переросла у депресію, спричинила величезний спад виробництва та інвестиційну кризу. Невигідність інвестування в умовах гіперінфляції, недостатня розробка правових аспектів лізингових послуг та відсутність цільових пільг по лізингу (що розглянуто вище) зменшувала ефективність лізингу, що призводить до заміни лізингу звичайною орендою. Власне тому підвищення ефективності лізингу для інтенсифікації інвестиційного процесу в Україні напряму залежить від загального “одужання” господарського організму.

     До сих пір лізингова форма кредитування банками не одержала належного розповсюдження. Серед однієї з голвних причин те, що в умовах високої інфляції та загальної нестабільності великий попит на кредитні ресурси робив для банків більш привабливим короткострокове кредитування за високими процентними ставками з отриманням великого рівня прибутку у короткостроковому періоді. Підприємства та організації, за старою схемою, розв’язували тактичні завдання, мало турбуючись про реальність повернення отриманих позик у надії списання їхніх боргів державою, що проводило політику дешевих грошей. Але із ходом приватизації, зниженням темпів інфляції, “дорожчанням” грошей відбулося значне зниження попиту на банковські кредити, що викликає потребу у пошуку нових форм співробітництва банків із своїми клієнтами. Тут значну роль можуть відіграти лізингові операції.

     Нині в Україні утримується тенденція короткострокового кредитування. За висновками головного експерта групи фінансового лізингу компанії Укрексімлізинг Смоляра А.Ю., серед лізингових операцій нині в Україні переважають операції оперативного лізингу з правом наступного викупу майна. Пояснюється це тим, що операції фінансового лізингу є як правило, більш довгостроковими. Загальноекономічна ситуація в Україні ж є важкопрогнозованою, тому ризик по цим операціям є надто великим, до того ж встановити адекватні комісійні ставки, обумовлені у договорі фінансового лізингу заздалегідь, стає майже неможливо.

     Оскільки лізинг вимагає від банка-орендодавця вкладень на довгостроковий період, то для підтримання ліквідності балансу сукупний обсяг лізингових операцій повинен бути обмежений обсягом довгострокових ресурсів, що є у розпорядженні банку. Проблема ресурсів є особливо актуальною на початковій стадії здійснення лізингових операцій, коли відбуваються головним чином вкладення коштів у операції лізингу.

     Одним з можливих рішень продовження строку лізингу- це встановлення надійних відносин між декількома банками, з якими можна було б укласти угоду про гарантований кредит (за строками і сумою). Це дало б можливість перекрити довгостроковий лізинговий договір декількома короткостроковими банківськими кредитами.

     Оцінюючи перспективи розвитку лізингових операцій комерційними банками України, необхідно відмітити, що на перших порах комерційним банкам не до снаги надавати весь комплекс послуг по лізингу (вивчення ринку тих чи інших засобів, що здаються в оренду, проведення технічного обслуговування і консультацій, і т ін.). Тому є сенс говорити про створення на цьому етапі банками спеціальних лізингових фірм за аналогією розвинених країн.