Лізингові операції комерційних банків в Україні

- порядок здійснення лізингових  платежів більш гнучкий, ніж  по  кредит-ним угодам (лізингоодержувач  може розрахувати надходження  своїх доходів і разом із  лізингодавцем напрацювати зручну  схему платежів; пла-тежі можуть  бути щомісячними, щоквартальними  і т.п.; сума платежів може бути  постійною або ковзною; при  її визначенні може бути врахова-на  сезонність використання предмета  лізинга; платежі можуть здійснюва-тися  із виручки від реалізації  продукції, що вироблена на  отриманому в лізинг обладнанні); при використанні компенсаційного  лізингу лізингоо-держувач здійснює  платежі в  товарній формі,  використовуючи продук-цію, що  вироблена на лізингованому обладнанні;

- лізинг доступний малим  і середнім підприємствам, в  той час як отриман-ня банківських  кредитів на сприятливих умовах  для них проблематично; деякі  лізингові компанії не вимагають  від лізингоодержувача ніяких  до-даткових гарантій, так як забезпеченням  угоди є саме устаткування (при  невиконанні орендарем своїх  зобов’язань лізингова компанія  забирає своє майно);

- лізинг на відміну  від кредиту дає змогу створити  більш надійні умови  го-сподарювання;

- підвищується ліквідність  підприємства-лізингоодержувачів, тобто  пок-ращується такий важливий  для ринкової економіки показник, як здат-ність своєчасно сплатити  майбутні борги;

- перевагою лізингу є  також можливість придбання лізингоодержувачем  устаткування по залишковій вартості  після завершення лізингової  угоди;

- при укладанні лізингової угоди орендар може розраховувати на отриман-ня від лізингодавця додаткових інформаційних, консультативних і юри-дичних послуг;

- Міжнародний валютний фонд не враховує суму лізингових угод в підрахунку національної заборгованості, тобто існує можливість перевищити фактичні ліміти кредитної заборгованості, що встановлюються Фондом по окремих країнах (при застосуванні імпортного лізингу).

     В умовах ринкових відносин лізинг дає можливість вижити малим, середнім і великим підприємствам.  Підприємству-виробнику  лізинг вигідний тим, що:

- з його допомогою підтримується тісний зв’язок між виробниками і спо-живачами техніки. Вся інформація про недоліки у використовуваному устаткуванні надходить до підприємства-виробника, яке усуває їх, підвищуючи конкурентоспроможність своєї продукції, та розширює можливість її збуту;

- збуваючи продукцію за лізингом, виробник вирішує проблему отримання плати за неї, що зміцнює його фінансове становище;

- створюються передумови для скорочення витрат на рекламу, аналіз ринку, пошук споживачів. Тут за виробника все це робить лізингова компанія, а він може сконцентрувати свої зусилля, в тому числі фінансові, на вирішення виробничих завдань по зниженню собівартості продукції;

- в особі лізингової компнаії виробник находить постійного оптового споживача, який готовий оплатити сто відсоткову вартість замовлення зразу, тому виробник може надати знижку через відсутність ризику неплатежу;

- збільшуються обсяги продажу за рахунок підвищення попиту на допоміжне обладнання, оснащення, інструмент, що використовується під час експлуатації об’єктів лізингової угоди.

Лізингові фірми від проведення лізингових операцій отримують досить високий прибуток. Крім того,  якщо  лізингодавцем виступає банк, то він також має свої вигоди:

- розширення кола банківських операцій, ріст числа клієнтів і, відповідно, збільшення отримуваних доходів;

- зниження ризику втрат від неплатоспроможності клієнтів. При здійсненні лізингових операцій банк  (або його дочірня лізингова компанія) залишається власником майна, що передано в оренду, і якщо порушуються умови угоди, він може вимагати його повернення. Дана обставина забезпечує можливість проведення лізингових операцій з клієнтами, у яких нестійке фінансове положення (малі підприємства, фермерські господарства, кооперативи, особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю і т.п.);

- банк має право нараховувати на майно, що передається в оренду, амортизаційні відрахування, які не підлягають оподаткуванню і можуть бути джерелом засобів для придбання нового майна;

- отримання доходу у вигляді комісійних по лізингу.

     Величина лізингових платежів може бути вища, ніж процентна ставка по кредитам. Але в умовах економічної кризи, коли практично відсутнє середнє та довгострокове кредитування, лізинг може бути успішно використаний для ви-рішення питань капіталовкладень. Дане положення виправдовується також на-данням клієнту, крім позики, реального її наповнення у вигляді машин і устаткування, а також іншого майна,  що особливо актуально в умовах існуючого в Україні великого морального і фізичного зносу практично всіх основних фондів.

     Як бачимо, лізингові операції мають великі переваги. Традиційне уявлення про лізинг, як примітивну довгострокову оренду майна, безнадійно застаріло. В той же час слід відмітити ряд недоліків, що притаманні лізингу:

- кількість учасників лізингової угоди більше, ніж при купівлі майна за рахунок позики, тому операції відрізняються досить складною організацією;

- на підготовку фінансової лізингової угоди може знадобитися більше часу, ніж на підготовку контракта на купівлю; вищі можуть бути і адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижче або рівній ціні позики тільки при наявності певних податкових пільг. На лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і отримання лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно, останній закладає це у вартість лізингу. Якщо науковотехнічний прогрес робить об’єкт лізингу застарілим, при фінансовому лізингу лізингові платежі не припиняються до закінчення угоди.

     При незначних змінах умов уже відомого виду лізингу можна отримати зовсім новий його тип. На наш погляд, у залежності від ознак, що беруться до уваги, лізингові угоди можна класифікувати таким чином, як наведено в Додатку А.

Фінансовий лізинг  –  договір лізингу, в результаті укладання  якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від  лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 від-сотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Оперативний лізинг  –  договір лізингу, в результаті укладання  якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від  лізингод авця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

     Для фінансового лізингу характерним є :

- лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю повну вартість об’єкта   лізингу;

- мінімальний строк користування об’єктом лізингу не може бути меншим строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об’єкта лізингу , визначеної в день укладення договору;

- об’єкт лізингу має бути обов’язково зарахований на баланс лізингоодер-жувача із зазначенням того, що його взято в фінансовий лізинг;

- ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об’єкта лізингу несе лізингоодержувач (якщо інше не буде прямо зазначено у договорі лізингу);

     Для оперативного лізингу характерним є :

- неможливість викупу об’єкта лізингу лізингоодержувачем протягом дії договору (після припинення договору об’єкт оперативного лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві);

- вимога щодо максимального строку користування об’єктам лізингу, який повинен бути меншим  строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору;

- зарахування об’єкта лізингу на позабалансовий рахунок лізиногоодердувача із зазначенням того, що його одержано в лізинг;

- покладення законом ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження об’єкта лізингу на лізингодавця (якщо інше не буде прямо зазначено в договорі лізингу );

- покладення всіх витрат, пов’язаних із страхуванням об’єкта лізингу, на лізингодавця (якщо інше не буде прямо зазначено в договорі лізингу).     

     Українське законодавство не лише чітко визначає два види лізингу (фі-нансовий та оперативний), воно також вирізняє різні форми лізингу. Формами лізингу називаються особливі взаємовідносини між сторонами лізингового договору.

     Зворотній лізинг  – це договір лізингу, який передбачає набуття лізин-годавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг. Характерною ознакою цього лізингу є придбання лізингодавцем об’єкта лізингу у власника, для наступної ( зворотної) передачі йому ж у лізинг. Підприємці укладають такі угоди з кількох причин. Найбільш розповсюджені з них наступні:

- податки. Якщо в підприємства є повністю амортизовані основні засоби, які воно все ще використовує, підприємство може продати це майно лізингодавцю, а потім взяти його в лізинг і, таким чином, може списувати лізингові платежі як виробничі витрати.

- якщо у підприємства є у власності цінне майно, воно може використати ці активи як заставу і скористатись грошима, щоб отримати прибуток після сплати вартості фінансування.

     Пайовий лізинг  – здійснення лізингу за участі  суб’єктів лізингу на ос-нові укладання багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 ві-дсотків вартості набутого для лізингу майна.

     Характерною ознакою пайового лізингу є укладання багатосторонньго до-говору ( за участі продавця об’єкта лізингу, лізингоодержувача) та залучення одного або кількох кредиторів, які інвестують свої кошти на придбання об’єкта лізингу, сумарний розмір яких не може перевищувати 80 відсотків вартості об’єкта лізингу.

     Міжнародний лізинг – це договір лізингу, що здійснюється суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз проведення лізингових операцій комерційними банками в Україні

       Асоціація «Українське об’єднання лізингодавців» спільно з Нацкомфінпослуг проводили дослідження ринку лізингу в Україні. Дослідження проводилось у формі аналізу офіційної статистичної звітності лізингових компаній, наданої Нацкомфінпослуг.

Рис 2.1 Кількість і вартість укладених договорів фінансового лізингу за 2007 - 2011 рр.

 

Кількість укладених договорів  фінансового лізингу за 2011  рік  збільшилась на  5811  (114%) у порівнянні з 2010 роком і склала 10906 договорів.

Рис. 2.2  Вартісний розподіл договорів фінансового лізингу за видом обладнання

у 2010-2011 рр.

В порівняні з 2010 роком  у 2011 році вартість договорів фінансового  лізингу за видом обладнання збільшилась. Найбільшим попитом серед предметів лізингу користувався  транспорт (52,65%), а також сільськогосподарська техніка (15,34%) та комп’ютерна техніка (6,22%).

Структура джерел фінансування лізингових операцій у 2010-2011 роках представлена на рис. 2.3.

 

 
Рис. 2.3 Структура джерел фінансування лізингових операцій

 

        Основними джерелами фінансування лізингових операцій в 2011  році були позичкові кошти, в тому числі  банківські  кредити  (80,82%), при цьому їх питома вага  збільшилася  на  8,15% у порівнянні з минулим роком; відповідно, питома вага власних коштів лізингових компаній у порівнянні з минулим роком зменшилася на 8,29% і становить 18,93%. 

           Вартісний розподіл лізингових платежів за 2010-2011 роки наведено у рис. 2.4. В порівняні з 2010 роком у 2011 збільшилась сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно , а також зменшилась компенсація відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Рис. 2.4 Вартісний розподіл лізингових платежів за звітний період

 

      З самого початку розгляду етапів здіснення лізингового процесу комерційними банками України треба відмітити, що на практиці українські банки частіше виступають засновниками власних лізингових компаній  - Фінансово-лізинговий Дім банку «Україна», Укрексімлізинг, Аваль-лізинг та ін. Окремі банки реалізують лізингові проекти як кредитори, рідше як лізингодавці.

       Треба відмітити, що проведення лізингових операцій банками (при використанні безпосередньої форми участі банку у лізингових операціях) у своїй структурі відрізняється від проведення таких операцій лізинговими компаніями тим, що при цьому особа лізингодавця і банку “злита в одну” (за виключенням випадків особливо складних угод, коли у їх фінансуванні приймають участь декілька банків), отже, є відсутніми відносини кредиту лізингодавця та фінансуючої банківської установи, та відповідними випливаючими з цього особливостями сплати лізингових платежів (величина плати за використані кредитні ресурси відсутня, є тільки комісійні виплати).