Национальный банк Украины

ВСТУП 

     Актуальність  теми. Національний банк України – Центральний банк України, єдиний емісійний центр держави, державний орган грошово-кредитного та валютного регулювання, нагляду за комерційними банками; особливий центральний орган державного управління, юридичний статус, завдання , функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією та Законом України . Оскільки запорукою успішного економічного розвитку держави є дієва банківська система, тому дуже важливо, щоб Національний банк України зміг забезпечити ефективне та стабільне функціонування всієї банківської системи.

     Мета  курсової роботи: визначити роль та місце Національного банку України в банківській системі держави, проаналізувати доходи та витрати Центрального банку України за останні 4 роки (2006-2010рр.) на основі річних звітів Національного банку.

     Завданням роботи є розглянути теоретичні та методичні аспекти діяльності Національного  банку країни, проаналізувати діяльность Центрального банку України та ознайомитися з особливостями діяльності центральних  банків світу.

     Об**’єктом дослідження є Центральний банк України.

     Предметом є організація системи, що забезпечує ефективність банківської діяльності, механізми застосування монетарного інструментарію, вдосконалення регулятивних функцій, виходячи з досвіду, що накопичено в світовій банківській практиці

     В ході роботи використовувалися метод  порівняння фактичних показників із показниками минулих  років (звітних  періодів) для визначення зростання  чи зменшення доходів та витрат Національного  банку.

     Теоретична  та практична значущість отриманих  в ході дослідження результатів полягає в тому, що запропоновані в роботі рекомендації можуть бути використані в подальшій діяльності Національного банку.

     Робота  складається з анотації, вступу, трьох розділів і висновків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ  ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ 

     Створення Національний банк України було викликане розпадом колишнього СРСР і його централізованої банківської системи. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою України в липні 1990г., проголосила курс на політичну і економічну самостійність України як незалежної держави. Для реалізації цього курсу потрібні були власна банківська система і гроші. Національний банк України створений відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" і діє на основі законодавства України, свого Статуту, затвердженого постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р.. Прийнятою одночасно постановою Верховної Ради України про порядок введення в дію цього закону проголосити власністю України усі філії банків колишнього СРСР, які діяли на території України, включаючи Український республіканський банк Держбанку СРСР, на його базі створити Національний банк України; розробити проект статуту Національного банку України, визначити структуру і чисельність центрального апарату, мережу установ і тому подібне. Вказаними законодавчими актами були закладені організаційно-правові основи створення і подальшого розвитку Національного банку України. [18]

           Формування Національного банку України в наступні роки відбувалося в надзвичайно складних умовах перехідної економіки, побудови принципово нової системи державного управління, корінної зміни політичної ситуації в країні.

      За  таких умов центральному банку України було дуже складно вирішувати не лише загальноекономічні і політичні завдання, такі як отримання належного центральному банку статуту і місця в системі державного управління, розробка і реалізація адекватних умов грошово-кредитної політики, управління грошовим обігом, регуляції валютного ринку і тому подібне, але і конкретні практичні завдання, пов'язані із створенням матеріально-технічної бази, формування персоналу, розробкою нормативно-правової бази банківської діяльності.

      Найпомітнішими  подіями, які визначили розвиток Національного банку як центрального банку держави, були: закріплення за ним права на емісію національних грошей України; розробка теоретично-методологічних принципів грошово-кредитної політики і організаційного механізму її реалізації. У 1995р. був створений ринок державних цінних паперів і Національний банк отримав у своє розпорядження такий важливий інструмент цієї політики, як операції на відкритому ринку; розмежування емісійної діяльності центрального банку і бюджетного процесу Міністерства фінансів, надання взаємовідносинам цих двох фінансових органів держави чіткої визначеності і прозорості; встановлення традиційного для країн з ринковою економікою механізму обслуговування бюджетного дефіциту через ринок державних цінних паперів, національної платіжної системи, міжбанківських розрахунків із застосуванням новітніх технологий переказу коштів на основі електронних платежів; впровадження діючого механізму регуляції валютного ринку, що базується на використанні валютних інтервенцій, впровадження валютного ліцензування і валютного контролю, формування золотовалютних резервів, лібералізації валютного ринку України; проведення грошової реформи і впровадження гривні в 1996г.,створення механізму державного нагляду за діяльністю комерційних банків. Видатною подією в розвитку Національного банку України стала постанова Верховною Радою України в 1999р. Закону "Про Національний банк України" (зі змінами і доповненнями в 2000г.).

     Основними завданнями Національного банку  України є регулювання і дотримання сталого грошового обігу в  державі, здійснення заходів, спрямованих  на забезпечення конвертованості гривні і розвиток валютного ринку; забезпечення спрямування кредитних ресурсів у пріоритетні галузі економіки  і, насамперед, — на розвиток ринку  товарів і послуг; аналіз грошово-кредитних  відносин та їх прогнозування; здійснення функцій резервного банку, зберігання й управління резервними фондами  грошових знаків, дорогоцінних металів  і золотовалютних запасів; організація розрахунків між комерційними банками через кореспондентські розрахунки, а також інші кредитно-розрахункові операції згідно з діючим законодавством; контроль за додержанням банками, їх філіями й установами положень та економічних нормативів, встановлених відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".[3]

     Національний  банк як суб’єкт права характеризується складною майновою і фінансовою структурою. Майно Національного банку складається  із фондів основних і оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі Національного банку України.

     Джерелом  формування майна центрального банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від банківської діяльності. Статутний фонд банку утворюється за рахунок коштів держави і слугує забезпеченням його зобов’язань. Розмір цього фонду встановлюється і змінюється рішеннями Верховної Ради України.

     Доходи  Національного банку України  утворюються за рахунок надання  позичок і гарантій, дисконтування  векселів, продажу цінних паперів, валюти інших держав, проведення інших операцій. Витрати Національного банку: це одержання позичок і гарантій, купівля цінних паперів, валюти, інші операції. Основним показником госпрозрахункової  діяльності Національного банку  є прибуток. Національний банк та його установи, за винятком госпрозрахункових, звільняються від сплати всіх видів  податків (крім земельного), зборів і  державного мита. [23]

     Законодавством  встановлено, що Національний банк України  підзвітний Верховній Раді України, має автономний статут у системі органів виконавчої влади і не залежить від неї при вирішенні питань, що входять до компетенції центрального банку. Якщо раніше головний банк держави і вся кредитна система безпосередньо підпорядковувались уряду, то новий правовий статут банку забезпечує самостійність у проведенні банком єдиної державної грошово-кредитної політики, запобіганні неконтрольованої емісії грошей. Однак Національний банк щорічно (у квітні) подає Верховній Раді України звіт про свою роботу, баланс своєї діяльності і зведений баланс банківської системи держави. Верховна Рада України щорічно за поданням Національного банку затверджує розподіл його прибутку, а також основні напрями грошово-кредитної політики. В Національному банку, крім статутного фонду, утворюються резервний фонд, фонд основних коштів, фонд накопичення і споживання, фонд валютних відрахувань та ін. [14]

     Резервний фонд призначається для покриття можливих збитків по операціях Національного  банку. Відрахування у резервний  фонд проводяться за рахунок прибутку Національного банку до досягнення ним розміру статутного фонду. Якщо резервний фонд частково або повністю буде використано на покриття збитків, то відрахування у цей фонд поповнюються і проводяться до досягнення ним  установленого розміру.

     Слід  відмітити, що для виконання своїх  адміністративно-контрольних функцій  Національний банк України має право  видавати нормативні акти з питань, що входять до його повноважень. Ці акти видаються у формі постанов Правління Національного банку  і є обов’язковими для виконання  всіма юридичними й фізичними  особами. Інструкції, положення, правила  нормативного характеру затверджуються постановами Правління Національного  банку, які не повинні суперечити законодавству України і не мають  зворотної сили. [5,17]

      Діяльність  Національного банку України  спрямована насамперед на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, здійснення фінансування і розрахунків у  народному господарстві України. Як головний орган валютної регуляції і контролю державний банк України видає нормативні акти до здійснення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України і організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення операцій з валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків і інших установ на валютному ринку з метою забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності національний грошової одиниці.

      Відповідно  до Конституції України основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання своєї основної функції центральний банк держави сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, в межах своїх повноважень, - ціновій стабільності.

      Функція Національного банку України як банка держави полягає в тому, що він зберігає засоби державного бюджету України і позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговування центральних органів влади, веде рахунки Державного казначейства, бере участь в обслуговуванні державного боргу шляхом розміщення державних цінних паперів. виконує роль фінансового консультанта уряду.

       Національний  банк виконує такі функції:

1) відповідно  до розроблених Радою Національного  банку України

основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно  здійснює емісію національної  валюти України та організовує її обіг;

3) виступає кредитором  останньої інстанції для банків  і організовує систему рефінансування;

4) встановлює  для банків правила проведення  банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; (пункт 4 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)

5) організовує  створення та методологічно забезпечує  систему грошово-кредитної і банківської  статистичної інформації та статистики  платіжного балансу;

6) визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; (пункт 6 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 13.07.2000 р. № 1919-III)

7) визначає напрями  розвитку сучасних електронних  банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське  регулювання та нагляд;

9) веде Державний  реєстр банків, здійснює ліцензування  банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках; (пункт 9 статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 13.07.2000 р. № 1919-III, від 10.01.2002 р. № 2922-III)

10) веде офіційний  реєстр ідентифікаційних номерів  емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем; (статтю 7 доповнено новим пунктом 10 згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III)

11) здійснює сертифікацію  аудиторів, які проводитимуть  аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку; (статтю 7 доповнено новим пунктом 11 згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III);

12) складає платіжний  баланс, здійснює його аналіз  та прогнозування;

13) представляє  інтереси України в центральних  банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно  до визначених спеціальним законом  повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; (пункт 14 статті 7 у редакції Закону України від 10.01.2002 р. № 2922-III)

15) забезпечує  накопичення та зберігання золотовалютних  резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан  грошово-кредитних, фінансових, цінових  та валютних відносин;