Национальный банк Украины

17) організує  інкасацію та перевезення банкнот  і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну  політику з питань захисту  державних секретів у системі Національного банку;

19) бере участь  у підготовці кадрів для банківської  системи України;

20) визначає особливості  функціонування банківської системи  України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку; (статтю 7 доповнено новим пунктом 20 згідно із Законом України від 10.01.2002 р. № 2922-III);

21) вносить у  встановленому порядку пропозиції  щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України; (статтю 7 доповнено новим пунктом 21 згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3163-IV)

22) здійснює методологічне  забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

(статтю 7 доповнено новим пунктом 22 згідно із Законом України від 01.12.2005 р. № 3163-IV);

23) здійснює інші  функції у фінансово-кредитній  сфері в межах своєї  компетенції, визначеної законом. [1,2,21]

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО  БАНКУ УКРАЇНИ 

2.1. Організаційно – економічна характеристика Національного банку України 

      Для ефективної діяльності Національного банку велике значення мають мережа його установ та організаційна структура банку, за допомогою яких він здійснює надані законодавством повноваження. Структура центрального банку України побудована за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і має функціонально-територіальний характер. До системи Національного банку належать центральний апарат філії (територіальні управління), розрахункові палати, представництва банку за кордоном. Головне управління, інженерно-технічний центр, Банкнотно-монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади та інші структурні одиниці й підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку.

      Національний  банк України в межах, визначених законодавством, самостійно вирішує питання організації, створення, ліквідації та реорганізації структурних підрозділів та установ Національного банку, його підприємств, затверджує їх статути та положення.[4]

      Для здійснення своїх функцій та керівництва  територіальними управліннями Національний банк має центральний апарат, який функціонує у Києві. Організаційні основи і структура центрального апарату затверджені постановою Правління Національного банку. До структури центрального апарату центрального банку України входять департаменти та самостійні управління з основних напрямів банківської діяльності, зокрема, функціями яких є розроблення грошово-кредитної політики, здійснення банківських операцій, дослідно-аналітичних робіт, а також організація робіт технічного та адміністративного характеру. В центральному апараті Національного банку функціонують такі департаменти: адміністративний, економічний, банківського нагляду, валютного регулювання, платіжних систем, готівково-грошового обігу, бухгалтерського обліку, монетарної політики, інформатизації, персоналу, міжнародних зв’язків, валютного контролю і ліцензування, фінансовий, юридичний, економічного аналізу, досліджень і прогнозування, банківської безпеки, пруденційного нагляду, внутрішнього  аудиту тощо.

      Внутрішня структура департаменту неоднакова і деякі з них мають складну побудову. Так, до департаменту валютного регулювання входять чотири управління, а саме: валютних операцій; прогнозування; валютної політики; методології валютного регулювання та валютного контролю і ліцензування. [19]

      Департамент економічного аналізу і прогнозування  включає; управління ринку капіталів та бірж, оперативного прогнозування й аналізу розвитку грошово-кредитного ринку, управління методології інструментів грошово-кредитної політики та рефінансування комерційних банків. Крім департаментів, у структурі апарату Національного банку є самостійні управління: реєстрації та ліцензування й інспектування банків, нагляду за великими банками, з питань роботи з проблемними банками, безвиїзного нагляду за діяльністю банків, методології валютного регулювання.

      Національний  банк України виступає як-єдина централізована система, якій підпорядковуються всі ланки цієї системи на місцях (територіальні управління). Свої завдання і функції Національний банк здійснює через територіальні управління, які є відокремленими підрозділами Національного банку, що розташовані поза місцем його знаходження і здійснюють свою діяльність на правах філій. [13]

      Територіальні управління Національного банку  України утворюються відповідно до існуючого територіального устрою України і складаються з головного управління Національного банку України в Автономній Республіці Крим, головного управління Національного банку у Києві і Київській області та 23 територіальних управлінь в обласних центрах України. У територіальних управліннях Національного банку структура апарату аналогічна центральному з деякими відмінностями, що випливають зі специфіки їх роботи. 

      Філії  Національного банку не мають  статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, затвердженим Правлінням Національного банку.

      Організаційна структура Національного банку  України і його мережа, таким чином, забезпечують втілення в життя єдиної державної політики в сфері грошово-кредитного обігу і спрямовані на. ефективне функціонування центрального банку країни —Національний банк України.

      Функціонування  всіх структурних підрозділів центрального апарату Національного банку та діяльність їхніх працівників регламентується відповідними положеннями, посадовими інструкціями тощо.[6,8]

      Рада  Національного банку —це вищий колегіальний орган управління,особливості його формування випливають із Конституції України (ст. 84, п. 18; ст. 106, п.12). Суть їх полягає, в тому, що одна половина членів ради призначається Верховною Радою України, а друга — Президентом України. [1]

      Члени Ради Національного банку, які входять до її складу за посадою, належать до квоти Верховної Ради чи Президента України залежно від того, хто їх призначив на посаду. Раду Національного банку України очолює Голова центрального банку. Строк повноважень членів Ради становить 5 років, проте їхні повноваження можуть бути припинені за поданням Голови Національного банку або органом, що їх призначив, у таких випадках:

1) за власним  бажанням, у разі подання письмової  заяви про це;

2) за неможливості  виконання своїх обов'язків (у  тому числі й за станом здоров'я);

3) якщо вчинено  злочин, установлений вироком суду, що набув чинності;

4) у разі звільнення  з посад осіб, які входять до  складу Ради Національного банку за посадою.

      Вакансії  в Раді Національного банку заміщуються у порядку, передбаченому Конституцією України. Оскільки створення Ради центрального банку України має конституційні засади, її діяльність регламентовано в Законі "Про Національний банк України"[2]

      Діяльність  Правління Національного банку передбачена Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 10) і Статутом Національного банку (ст. 21). Члени Правління призначаються Верховною Радою України за поданням Голови Національного банку. Правління центрального банку держави переважно вирішує організаційні, координаційні і контрольні питання. Так, цей орган розглядає питання організації і здійснення єдиної політики в галузі кредитування, розрахунків, грошового обігу, обліку й звітності, банківського контролю та інші питання діяльності банків. Правління Національного банку розробляє проекти основних напрямів грошово-кредитної політики, прогнози касових оборотів, зведений валютний план, координує діяльність управлінь Національного банку на місцях, а також підвідомчих підприємств і організацій. [22]

      До  повноважень Правління Національного банку України належать також: підбір, розстановка, виховання, підготовка і перепідготовка кадрів; розгляд проектів, постанов та інших нормативних актів центрального банку країни, річного звіту й балансу ,річних звітів про роботу системи банків і зведеного балансу банків України, звітів керівників установ Національного банку, структурних підрозділів центрального апарату Національного банку України. Рішення Правління НБУ з розглянутих питань ухвалюються простою більшістю голосів і оформляються відповідними постановами. [21]

      Порядок призначення на посаду Голови Національного банку визначено Конституцією України (ст. 85, п. 18). Про це також ідеться в Законі України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 10), а також у Статуті Національного банку України (ст. 20).[1,3]

      Відповідно  до Статуту Національного банку до обов'язків його Голови входить насамперед керівництво всією діяльністю банку. У зв'язку з цим на Голову покладено персональну відповідальність за виконання поставлених перед Національним банком завдань. Він має право видавати накази та інші локальні правові акти з питань діяльності центрального банку України. Голова Національного банку розпоряджається згідно з чинним законодавством усім його майном, дає доручення, встановлює порядок підписання зобов'язань і видання доручень від імені Національного банку України, а також здійснює представництво за кордоном з усіх питань діяльності Національного банку.[1]

      Статутом  Національного банку України передбачено, що Голова вносить зміни в структуру банку, виходячи з конкретних умов діяльності, за винятком центрального апарату. Він же затверджує штатний розпис центрального апарату, типову структуру управлінь на місцях; призначає посадових осіб Національного банку згідно із затвердженою номенклатурою та звільняє їх, установлює посадові оклади, заохочує працівників, які відзначилися своєю працею, накладає дисциплінарні стягнення.

      До  повноважень Голови Національного банку входить також затвердження положень про структурні підрозділи центрального апарату і про установи Національного банку України, розподіл обов'язків між заступниками, керівництво всією поточною діяльністю. У разі необхідності Голова Національного банку доручає розгляд окремих питань, які входять до його компетенції, своїм заступникам, керівникам структурних підрозділів центрального апарату, а також керівникам установ Національного банку на місцях.

      Таким чином, Голова Національного банку України вирішує важливі питання щоденної діяльності "банку банків" незалежної України з одночасною колегіальністю при вирішенні проблем, які входять у компетенцію Національного банку України.[15] 

2.2. Аналіз діяльності  Національного банку України 

       Статутом  Національного банку України, який затверджений постановою Президії Верховної Ради України від 7 жовтня 1991 р., визначено, що майно Національного банку складається із фондів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у самостійному балансі Національного банку України (розділ VI, ст. 27)[2].

       Джерелом  формування майна Національного  банку є статутний фонд на момент створення банку, доходи, одержані від  банківської діяльності відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також інші джерела, не заборонені законодавчими актами України. Статутний та резервний фонди є основними фондами банку. Крім того, створюються ще фонди загального призначення.Доходи і витрати Національного банку України обчислюються щорічно при складанні бюджету банку[6].

       Доходи  банку — це збільшення економічних  вигод протягом звітного періоду  у формі припливу чи зростання активів, або зменшення зобов'язань, що зумовлюють збільшення капіталу. Доходи Національного банку підрозділяються за такими ознаками: