Оцінка фінансової стійкості підприємства: прогнозування та зміцнення

  2.3. Оцінка типу поточної  фінансової стійкості  підприємства «Марамакс»

        Для того щоб оцінити  поточний фінансовий стан підприємства «Марамакс» і можливість його банкрутства  чи розвитку залучимо його показники  фінансової стійкості.

  Найбільш  загальним показником фінансової стійкості є надлишок або недостатність джерел засобів для формування запасів та витрат, тобто різниця між величиною запасів і величиною витрат.

  З метою визначення поточного рівня  фінансової стійкості підприємства оцінимо також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат відповідними джерелами їх фінансування.

  Таблиця 8

  Зведена таблиця показників які характеризують забезпеченість запасів  і затрат відповідними джерелами їх формування на ТОВ «Марамакс», тис. грн..

  Отже  з даних таблиці видно, що як на початок, так і на кінець року показники  ТОВ «Марамакс» залишались на межі нестійкого фінансового становища – тривимірний показник становив 0, 0, 1. Таке становище спричинило порушення платоспроможності, коли про те ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, а також за рахунок додатково залучених довгострокових кредитів та позичкових засобів.

  Однак хоча фінансовий стан підприємства поки що є нестійким, а величина короткострокових кредитів не перевищує рівня виробничих запасів і готової продукції, і на кінець року збільшиться нестача  власних оборотних засобів, довгострокових та позичкових джерел, проте спостерігається збільшення загальної величини основних джерел формування запасів та витрат.

  Стабілізуючими  методами в цій ситуації можуть бути: реалізація надлишкових запасів  товарно-матеріальних цінностей, збільшення джерел власних засобів, додаткове залучення довгострокових та позичкових засобів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Прогнозування фінансової  стійкості підприємства

  Під прогнозуванням фінансового стану  розуміється передбачення обсягу та розміщення фінансових ресурсів підприємства на певний термін на перед, шляхом вивчення динаміки розвитку підприємства, як суб’єкта господарської діяльності на фоні реалій економічного життя суспільства. В залежності від терміну такого передбачення можна виділити короткотермінове (один рік), середньо термінове (один, два роки), та довготермінове прогнозування фінансового стану підприємства.

  Об’єктом  прогнозування має бути обсяг  фінансових ресурсів котрі надійдуть  в розпорядження підприємства за період, щодо  якого складається прогноз.

  Розглянемо  використання інтегрального показника  для прогнозування фінансового  стану, напрями його вдосконалення  на основі методів кореляційного  аналізу та побудови, залежно від  мети прогнозування , економіко-математичні  моделі, які дають можливість визначити фінансовий стан підприємства на майбутній період.

  Інтегральний  показник ґрунтується на методах  дискримінантного аналізу має ряд  недоліків: ігнорування адитивної  цінності інтегральної оцінки з точки  зору окремих складових фінансового стану підприємства, обмеженість використання інтегрального показника при негативному значенні чистого позикового капіталу, високий рівень узагальнення та низький ступінь деталізації загальної оцінки фінансового стану, існування зони невизначеності з великим діапазоном змін значення інтегрального показника.

  Базуючись на теорії «адитивної цінності», доведено, що інтегральна оцінка фінансового  стану підприємства формується із фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, ефективності використання капіталу. Для побудови інтегрального показника запропоновано використовувати формулу середньоарифметичної зваженої, яка передбачає надання кожному показнику певного рівня значимості: 

                                                               І = Ʃsᵢωᵢ                                                 (1)

  Де  m – кількість фінансових показників інтегральної оцінки; sᵢ - стандартизоване значення фінансового показника; ωᵢ - вага (значимість) фінансового коефіцієнта.

  Прогнозування фінансового стану підприємств  залежить від того яку мету ставить перед собою аналітик, і які результати йому необхідно отримати. Проаналізувавши фінансовий стан досліджуваного підприємства можна запропонувати п’ять напрямків прогнозування фінансового стану:

1. Екстраполяція динаміки зміни фінансових показників та розрахунок на їх підставі прогнозного інтегрального показника;
2. Моделювання фінансового стану підприємства на основі абсолютних показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства;
3. Прогнозування складових інтегральної оцінки залежно від горизонту прогнозування;
4. Визначення інтегрального показника фінансового стану підприємства на базі структури активів та капіталу, з урахуванням ефективності використання останнього;
5. Прогнозування фінансового стану підприємства з урахуванням фактору часу та динаміки зміни окремих фінансових показників.

  Відповідно  до другого напряму, як пояснюючі  змінні використано абсолютні показники  фінансових звітів підприємств, на основі яких розраховуються відносні фінансові  коефіцієнти:

                                                                                                                                 (2) 

  Де V1 – чистий прибуток, V2 – оборотні активи підприємств, V3 – прибуток від  реалізації, V4 – чистий дохід, V5 –  оборотні матеріальні активи, V6 – дебіторська заборгованість, V7 – поточні зобов’язання, V8 – власний капітал,  V9 – підсумок балансу.

  Третій  підхід ґрунтується на адитивності  інтегральної оцінки та представлення  фінансового стану підприємства у просторі залежно від інтегральних значень групи відносних показників, що характеризують фінансову стійкість, ефективність використання капіталу, ліквідність та платоспроможність.

  f(z) = ẑ = f(t) +ζᵢ;     f(y) = ŷ = f(t) + ζᵢ;     f(x) = x = f(t) + ζᵢ;                              (3)

  де  f(t) – тренд координати фінансового стану; ζᵢ - стохастична компонентна процесу формування певної підсистеми фінансового стану підприємства.

  Метод регресійного аналізу дозволяє змоделювати  фінансовий стан залежно від середовища, в якому функціонує підприємство. За основні фактори використано два види основних показників. Перший – це відносні показники, що характеризують вертикальну структуру активів та пасивів підприємства, згрупованих за рівнем ліквідності та строкових зобов’язань. Другий – це показники, які відображають ефективність використання капіталу підприємств:

  Іᵢ = -3,284 + 1,742V1 + 5,437V3 + 0,383V4 – 0,408V6 – 0,556V7 + 7,655V8   (4)

  Де V1 – рентабельність реалізованої продукції; V3 – частка найбільш ліквідних активів; V4 – частка активів, що важко реалізуються; V6 – частка короткострокових пасивів; V7 – частка довгострокових пасивів; V8 – вплив зовнішнього середовища.

  П’ятий  напрям прогнозування базується  на визначенні фінансового стану  підприємства на основі динаміки зміни  структури активів та капіталу підприємства з урахуванням фактору часу. Даний підхід ґрунтується на розробленій регресивній моделі та передбачає включення до моделі функціональних залежностей, які передбачають визначення тенденцій розвитку окремих фінансових показників на основі методу плинної середньої:

                                                                                                                                 (5)

  Де                 - функціональна залежність, що визначає динаміку зміни рентабельності реалізованої продукції на основі методу плинної середньої;           -                   функціональна залежність, що визначає динаміку зміни частки найбільш ліквідних активів, ґрунтуючись на методі плинної середньої;              - функціональна залежність, що визначає динаміку зміни частки активів, які важко реалізуються на основі методу плинної середньої;              - функціональна залежність, що визначає динаміку зміни частки довгострокових пасивів за методом плинної середньої; V8 – вплив зовнішнього середовища; t – кількість попередніх періодів; k – горизонт прогнозування.

  Розроблені  моделі прогнозування фінансового  стану максимально відповідають тим цілям прогнозування, які  постають перед фінансовими аналітиками  підприємств та спеціалістів фінансово-кредитних установ. Запропоновані моделі досить прості у використанні та дозволяють здійснювати адекватні висновки стосовно тенденцій змін фінансового стану підприємства в середньостроковій перспективі. 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки  та пропозиції

  Фінансовий  стан найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та ін.. відносинами.

  Без аналізу фінансового стану сьогодні стає неможливим функціонування будь-якого  суб’єкта економічної діяльності, включаючи й тих, хто з певних причин не переслідує мету максималізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність – обов’зковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов’язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

  Стійке  фінансове становище формується в процесі всієї виробничо-господарської  або комерційної діяльності підприємств. Однак партнерів і акціонерів підприємства цікавить, не процес, а  результат, тобто саме показники  фінансового стану за звітний період, які можна визначити на основі офіційної фінансової звітності.

  Стійка  діяльність підприємства залежить як від обгрунтованості стратегії розвитку, маркетингової політики, від ефективного використання всіх існуючих в його розпорядженні ресурсів, так і від зовнішніх умов, до числа яких відносять податкову, кредитну, цінову політики держави та ринкову кон’юктуру. Через це в якості інформаційної бази аналізу фінансового стану повинні виступати звітні дані підприємства, деякі задані економічні параметри та варіанти, при яких змінюються зовнішні умови його діяльності, котрі потрібно враховувати при аналітичних оцінках та прийнятті управлінських рішень.

  Також одним із ділових методів досягнення відносної гармонійної взаємодії  об’єктивних та суб’єктивних процесів є фінансове прогнозування. Саме за допомогою нього керівництво підприємства має змогу оцінити не лише поточний фінансово-економічний стан певного господарюючого суб’єкта, а й спрогнозувати майбутній , що є запорукою прийняття раціональних рішень та ефективної діяльності підприємства.