Оцінка фінансової стійкості підприємства: прогнозування та зміцнення

ДП  – довгострокові пасиви

3. ОД – загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат. Визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму довгострокових пасивів

ОД = ВД + КПК, де

КПК – короткострокові позикові кошти

     Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три  показники забезпеченості запасів  джерелами їхнього формування:

1. ΔВОК – надлишок або нестача власних обігових коштів

ΔВОК = ВОК – З, де

З –  запаси

2. ΔВД – надлишок або нестача власних та довгострокових джерел формування запасів

ΔВД = ВД – З

3. ΔОД – надлишок або нестача загальної величини основних джерел формування запасів

ΔОД = ОД – З

     Таким чином фінансова стійкість підприємства є комплексним поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає із аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують бути спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

     Як  правило, будучи тісно пов‘язаними, зазначені фактори не рідко різно-направлено впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити, або ж навіть знищити позитивний вплив інших.

     Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:

1. За місцем виникнення можливе виділення зовнішніх та внутрішніх факторіл.
2. За важливість результату – основних та другорядних.
3. За структурою – простих і складних.
4. За часом дії постійних і тимчасових.

     Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб‘єктом і об‘єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні та зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

     Розглянемо  насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежить від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління.

     Інший істотний фактор фінансової стійкості  підприємства, тісно пов‘язаний з  видами продукції чи послуг, що виробляються – це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежить від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок неостаточності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

     Наступний значний внутрішній фактор – склад  і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії  управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більше впевненості у збереження фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва.

     Істотний  вплив на забезпечення фінансової стійкості  справляють кошти, що додатково мобілізуються  на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

     При управлінні фінансовою стійкістю визначальними  внутрішніми факторами є:

• Галузева незалежність суб‘єкта господарювання;
• Структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;
• Розмір оплаченого статутного капіталу;
• Величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;
• Склад майна та фінансових ресурсів, включаючи запаси чи резерви, їхній склад і структуру.

   Важливими факторами фінансової стійкості  є також податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового  ринку, страхової справи та зовнішньоекономічних зв‘язків. 

3. Методичні підходи до оцінки фінансової стійкості підприємства

     В умовах соціально економічних трансформацій, що тривають в Україні, актуальними  стають питання забезпечення сталого  розвитку підприємств як передумови підвищення їх конкурентоспроможності та економічної безпеки. Розвиток потенціалу підприємства на збалансованій основі зумовлює його сталий розвиток загалом, тобто узгоджується зі стабільним приростом основних техніко-економічних показників, ефективною адаптацією до зовнішніх та внутрішніх змін, що значною мірою визначається ступенем відтворення та розвитку його потенціалу. Розвиток підприємства трактується як удосконалення діяльності, тобто зміни по висхідній траєкторії – від нижчого до вищого, від простого до складного.

     Аналізуючи  проблему фінансової стійкості підприємства, потрібно зазначити, що підприємства як складні соціально-економічні системи характеризуються значною кількістю взаємодіючих елементів, різновидністю процесів їх взаємодії та підвладністю закономірностям і дії об‘єктивних законів організації. Система, представниками якої є підприємства, під впливом чинників зовнішнього середовища може ухилятися від існуючого стану стійкого функціонування в досягненні поставлених цілей. Саме тому управлінський вплив, спрямований на внутрішні змінні параметри системи, повинен протистояти зовнішнім обуренням, адаптувати систему, забезпечити гармонічне поєднання процесів розвитку із змінами потенціалу розвитку і забезпечити сталий розвиток.

     Узагальнення  різних підходів до оцінки фінансової стійкості підприємства дало змогу виділити такі основні критерії: платоспроможність, структура капіталу, стан основних та оборотних засобів, оборотність та рентабельність. Головним інструментом оцінки фінансової стійкості підприємства  є фінансові показники (коефіцієнти), які мають причинно-наслідковий зв'язок з результативним узагальнюючим показником. Наказом Міністерства Економіки України №14 від 19.01.2006 р. [7], для оцінки фінансової стійкості підприємства виділено 32 показники фінансової стійкості підприємства (рис. 1)

     Рис. 1. Показники фінансової стійкості підприємства

     Фінансова стійкість підприємства – явище  динамічне в часі, котре становить  певний інтерес під час розгляду його не тільки як простої адаптації підприємства до умов середовища господарювання, але насамперед як зміну стану або поведінки підприємства внаслідок заданого цілеспрямованого впливу на неї факторів зовнішнього оточення та властивість саморегульованих структур зберігати стабільність навіть за істотних змін умов господарювання.

     Тому  зрозуміло, що в сучасних умовах господарювання зростає кількість чинників, що знижують фінансову стійкість підприємства, тому розробка методики її діагностики, як дозволяла б враховувати найбільш об’єктивні показники діяльності підприємства, набуває великого значення.

     Базуючись на методології аналізу фінансового  стану підприємства можна виділити наступні етапи оцінки фінансової стійкості  підприємства (рис. 2)

                                                   

 

Рис. 2 Основні етапи оцінки стійкості фінансового стану підприємства

     Фінансова стійкість підприємства формується з своєчасного досягнення трьох під цілей: забезпечення самозбереження підприємства як єдиного цілого; забезпечення адаптації підприємства до мінливих ринкових умов; встановлення балансу між вище зазначеними під цілями.

     Підціль «Забезпечення самозбереження» формується з наявності мінімального грошового потоку, достатнього для існування підприємства до навколишнього середовища, що досягається додатковими грошовими потоками. Підціль «Встановлення балансу» потрібна для забезпечення цілісності підприємства і довготермінової його стійкості, що пов‘язане з вибором тієї чи іншої стратегії розвитку.

     Під фінансовою стійкістю підприємства розуміється наявність потенціалу сталого розвитку, локальні складники  якого забезпечують несуперечливий, збалансований, гармонічний розвиток соціально-економічної системи, і шляхом адаптивності та гнучкості, ефективного його використання для нейтралізації зовнішніх дестабілізаційних чинників, і створених конкурентним середовищем, загроз без ризику для життєдіяльності підприємства. Таким чином формування потенціалу фінансової стійкості підприємства повинно охоплювати: по-перше, здатність до саморозвитку і прогресу підприємства, тобто забезпечення стійкого зростання виробництва, створення надійних умов і гарантій для суб‘єктів господарювання, створення сприятливого клімату для інвестицій і іновацій; по-друге, раціональне використання природних ресурсів, збереження екологічної рівноваги в регіоні; по-третє, стабільне підвищення якості життя працівників.

     Визначаючи  свою стратегічну позицію щодо забезпечення сталого розвитку, підприємство повинно враховувати обмеженість свого впливу на ринковий потенціал, оскільки потенція його використання залежить від особистих компетенцій (можливостей) і ресурсів. Тому головним завданням забезпечення фінансової стійкості підприємства є  або організація власного потенціалу з чіткою орієнтацією на ринковий запит, або пошук нового потенціалу. При цьому потенціал підприємства, зазвичай, видається як система, що складається з підситем – потенціалів різного порядку.

     Таким чином, для вирішення завдання управління розвитком підприємства потенціал  підприємства трактується як динамічна  сукупність наявних локальних потенціалів, що оптимально використовується в поточній діяльності підприємства, та приховані  не використані можливості, які під впливом, як внутрішніх, так і зовнішніх факторів спроможні забезпечити якісні та кількісні зміни параметрів системи на мікро та макро рівні і сприяти переходу на нову, вищу траєкторію руху організації в економічному просторі.

     Водночас, забезпечуючи розвиток підприємства, на погляд А.П. Градова [6], доцільно брати  до уваги дві закономірності систем: комунікативності та еквіфінальності. Ці закономірності дають змогу у  загальному вигляді визначити умови  розвитку потенціалу підприємства (рис. 2).

     Досягнення  фінансової стійкості підприємства крізь призму його потенціалу можливе  за допомогою адаптивної системи пріоритетів потенціалу організації, що дає змогу забезпечити його адекватне реагування завдяки потенціалу виживання і пристосування до нових умов функціонування, розроблення комплексу управлінського впливу, щодо визначених цілей, зі збереженням власного стратегічного потенціалу.