Організація й ефективність фінансових ресурсів підприємств

У балансі підприємства присутня дебіторська заборгованість зі строком погашення понад 12 місяців. На 1.01.08р. її сума становила 8,5 тис. грн., а до кінця періоду ця заборгованість була повністю погашена. Дебіторська заборгованість зі строком погашення понад 12 місяців відбивається в сумі іммобілізованих активів, тому що вона не може служити джерелом погашення боргів підприємства в аналізованому періоді.

Важливо так само відзначити, що темп росту оборотних активів  склав 388,5%, а темп росту іммобілізованих  активів - 146,1%. Тобто приріст оборотних  активів не супроводжувався зменшенням поза оборотних активів, а лише випереджав збільшення останніх за темпом. Це й забезпечило зміну частки оборотних активів у складі майна з 13,53% до 26,14% при відповідному зниженні долі поза оборотних активів.

Коли відбуваються такі зміни в структурі майна, доцільно проаналізувати, що відбулося з іншими елементами активів і пасивів. Іншими словами, треба визначити, за рахунок яких статей балансу виявився можливим приріст оборотних активів.

Виходячи з розуміння  самої суті балансу підприємства можна стверджувати, що факторами, що забезпечують приріст оборотних активів, є зменшення інших елементів активів або збільшення будь-яких елементів пасивів, і навпаки, як негативних факторів приросту оборотних активів виступають збільшення інших елементів активів або зниження розмірів джерел фінансових ресурсів.

 

 

 

Таблиця 2.4

Структура й динаміка зміни активів ВАТ «Росток»

Показник	1.01.05р.		1.01.06р.		1.01.07р.		1.01.08р.		Абс. Отклон.	Темп росту, %
	Сума, тис.грн.	У.В., %	Сума, тис.грн.	У.В., %	Сума, тис.грн.	У.В., %	Сума, тис.грн.	У.В., %
1. Усього майна	5 781	100,0	7 171	100,0	10 852	100,0	11 624	100,0	5 843	201,1
у т.ч.				0,0		0,0		0,0
2. Іммобілізовані активи	4 999	86,5	5 237	73,0	7 440	68,6	7 302	62,8	2 303	146,1
у тому числі:
Нематеріальні активи	0,58	0,0	9,2	0,1	7	0,1	8,3	0,1	8	1452,0
Основні засоби	4 615	79,8	4 637	64,7	6 479	59,7	6 270	53,9	1 655	135,9
Незавершене будівництво	368	6,4	547	7,6	849	7,8	961	8,3	592	260,9
Довгострокові фінанси вклад.	6,9	0,1	8,6	0,1	71	0,7	63	0,5	56	909,7
Дебіторська заборгованість	8,5	0,1	35	0,5	35	0,3		0,0	-9
3. Мобільні активи	782	13,5	1 610	22,4	2 532	23,3	3 038	26,1	2 256	388,5
3.1.Запаси	370	6,4	600	8,4	771	7,1	978	8,4	608	264,2
у тому числі:
сировина, матеріали й ін.	291	5,0	368	5,1	430	4,0	486	4,2	195	166,8
тварини на вирощуванні	10	0,2	29	0,4		0,0		0,0	-10
МБП	5,4	0,1	70	1,0	130	1,2	163	1,4	157	2996,0
витрати в незавершеному виробн.	3,6	0,1	0,04	0,0	711	6,6	0,1	0,0	-4	1,8
готова продукція	60	1,0	75	1,0	135	1,2	193	1,7	133	323,4
витрати майбутніх періодів				0,0	7,4	0,1	5,4	0,0	5
інші запаси й витрати			57	0,8	68	0,6	132	1,1	132
3.2.Дебіторська заборгованість	366	6,3	765	10,7	1 565	14,4	1 745	15,0	1 379	476,5
3.3.Кошти й короткострокові фін.  вкладення	20	0,4	73	1,0	49	0,4	75	0,6	54	365,6
у тому числі		0,0		0,0		0,0		0,0
каса	0,7	0,0	1,8	0,0	0,6	0,0	1,6	0,0	1	234,3
розрахункові рахунки	0,001	0,0	2,3	0,0	0,2	0,0	22	0,2	22
інші кошти	20	0,3	69	1,0	48	0,4	51	0,4	31	257,3
4. Збитки	0	0,0	324	4,5	880,424	8,1	1283	11,0	1 283

 

Оцінка складу й структури  факторів приросту оборотних активів  наведена в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

 Склад і структура  факторів приросту оборотних  активів ВАТ «Росток»

Показники	Сума, тис. грн.	в % до приросту
Приріст оборотних активів	2248
Фактори, що впливають на приріст (збільшуючі "+", що зменшують "-")
1. Капітал і резерви	2382	106,0
2. Кредити банків	1135	50,5
3. Кредиторська заборгованість	2327	103,5
4. Інші кредитори	-8	-0,3
5. Основні засоби	-1655	-73,6
6. Нематеріальні активи	-8	-0,3
7. Незавершене будівництво	-593	-26,4
8. Дебіторська заборгованість  понад 12 міс.	9	0,4
9. Довгострокові фінансові  вкладення	-56	-2,5
10. Збитки	-1283	-57,1
Разом	2248	100,0

Оцінка структури цих  факторів дозволить відповістити на запитання, чи можна вважати збільшення мобільних засобів підприємства випадковим або це постійно діюча тенденція.

Як видно з таблиці 2.5, вирішальними факторами приросту оборотних активів з'явилося збільшення капіталу й резервів і кредиторської заборгованості. Такі фактори не можна трактувати однозначно позитивно. Приріст капіталу й резервів відбувся в основному за рахунок збільшення притягнутого капіталу, що, у свою чергу викликано переоцінкою основних засобів. Цей захід не привів до реального підвищення мобільності майна. У той же час збільшується кредиторська заборгованість. Ріст кредиторської заборгованості в якості позикових джерело засобів - ненадійний спосіб підвищення мобільності майна по причині самого характеру кредиторської заборгованості, що може бути затребувана в строки, що не влаштовують підприємство.

 

3. Шляхи удосконалення  ефективності фінансових ресурсів

3.1. Напрямки  підвищення ефективності використання  фінансових ресурсів

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризується оборотністю активів і показниками рентабельності. Отже, ефективність управління можна підвищувати зменшуючи строк оборотності й підвищуючи рентабельність за рахунок зниження витрат і збільшення виторгу.

Прискорення оборотності  оборотних коштів не вимагає капітальних  витрат і веде до росту обсягів виробництва й реалізації продукції. Однак інфляція досить швидко знецінює оборотні кошти, підприємствами на придбання сировини й паливно-енергетичних ресурсів направляється все більша їхня частина, неплатежі покупців відволікають значну частину засобів з обороту [5].

Як оборотний капітал  на підприємстві використовуються поточні  активи. Фонди, використовувані як оборотний  капітал, проходять певний цикл. Ліквідні активи використовуються для покупки  вихідних матеріалів, які перетворюють у готову продукцію; продукція продається в кредит, створюючи рахунки дебіторів; рахунку дебітора оплачуються й інкасуються, перетворюючись у ліквідні активи.

Будь-які фонди, не використовувані  для потреб оборотного капіталу, можуть бути спрямовані на оплату пасивів. Крім того, вони можуть використовуватися для придбання основного капіталу або виплачені у вигляді доходів власникам.

Один зі способів економії оборотного капіталу, а отже - підвищення його оборотності полягає в удосконаленні  управління запасами. Оскільки підприємство вкладає кошти в утворення запасів, то витрати зберігання зв'язані не тільки зі складськими витратами, але й з ризиком псування й старіння товарів, а також з тимчасовою вартістю капіталу, тобто з нормою прибутку, що могла бути отримана в результаті інших інвестиційних можливостей з еквівалентним ступенем ризику.

Економічний і організаційно-виробничий результати від зберігання певного  виду поточних активів у тому або  іншому обсязі носять специфічний для  даного виду активів характер. Великий  запас готової продукції (пов'язаний з передбачуваним обсягом продажів) скорочує можливість утворення дефіциту продукції при зненацька високому попиті.

Подібним чином досить великий запас сировини й матеріалів рятує підприємство у випадку  несподіваної недостачі відповідних запасів від припинення процесу виробництва або покупки більше дорогих матеріалів-замінників. Велика кількість замовлень на придбання сировини й матеріалів хоча й приводить до утворення більших запасів, проте має сенс, якщо підприємство може домогтися від постачальників зниження цін. За тими ж причинам підприємство воліє мати достатній запас готової продукції, що дозволяє більш економічно управляти виробництвом. У результаті цього вже саме підприємство, як правило, надає знижку своїм клієнтам.

Підвищення оборотності оборотних коштів зводиться до виявлення результатів і витрат, пов'язаних зі зберіганням запасів, і підведенню розумного балансу запасів і витрат. Для прискорення оборотності оборотних коштів на підприємстві доцільно:

• планування закупівель необхідних матеріалів;
• введення твердих виробничих систем;
• використання сучасних складів;
• удосконалення прогнозування попиту;
• швидка доставка сировини й матеріалів.

Другий шлях прискорення  оборотності оборотного капіталу складається  в зменшенні рахунків дебіторів.

Рівень дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами: вид продукції, місткість  ринку, ступінь насиченості ринку  даною продукцією, прийнята на підприємстві система розрахунків та ін. Керування  дебіторською заборгованістю припускає насамперед контроль за оборотністю засобів у розрахунках. Прискорення оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Велике значення мають відбір потенційних покупців і визначення умов оплати товарів, що передбачаються в контрактах.

Відбір здійснюється за допомогою формальних критеріїв: дотримання платіжної дисципліни в минулому, прогнозні фінансові можливості покупця по оплаті запитуваного їм обсягу товарів, рівень поточної платоспроможності, рівень фінансової стійкості, економічні й фінансові умови підприємства продавця (затовареність, ступінь потреби в готівці й т.п.) [11].

Оплата товарів постійним  клієнтам звичайно, виробляється в  кредит, причому умови кредиту  залежать від безлічі факторів. В  економічно розвинених країнах широко розповсюдженої є схема "2/10 повна 30", що означає, що:

• покупець одержує двопроцентну знижку у випадку оплати отриманого товару протягом десяти днів з початку періоду кредитування;
• покупець оплачує повну вартість товару, якщо оплата відбувається в період з 11 по 30 день кредитного періоду;
• у випадку несплати протягом місяця покупець буде змушений додатково оплатити штраф, величина якого може варіювати залежно від моменту оплати.

Найбільш уживаними  способами впливу на дебіторів з  метою погашення заборгованості є напрямок листів, телефонні дзвінки, персональні візити, продаж заборгованості спеціальним організаціям (факторинг).

Третій шлях скорочення витрат оборотного капіталу полягає  в кращому використанні готівки. З позиції теорії інвестування кошти  являють собою один з окремих випадків інвестування в товарно-матеріальні цінності. Тому до них застосовні загальні вимоги. По-перше, необхідний базовий запас коштів для виконання поточних розрахунків. По-друге, необхідні певні кошти для покриття непередбачених витрат. По-третє, доцільно мати певну величину вільних коштів для забезпечення можливого або прогнозованого розширення діяльності.

Таким чином, до коштів можуть бути застосовані моделі, розроблені в теорії керування запасами й  що дозволяють оптимізувати величину коштів. Мова йде про те, щоб оцінити:

• загальний обсяг коштів і їхніх еквівалентів;
• яку долю варто тримати на розрахунковому рахунку, а яку у вигляді цінних паперів, що швидко реалізуються;
• коли й у якому обсязі здійснювати взаємну трансформацію коштів і активів, що швидко реалізуються.

По банківських рахунках, на яких фірми тримають свої ліквідні активи, відсоток не сплачується. Однак  інші ліквідні активи (короткострокові  державні цінні папери, депозитні  сертифікати тощо) приносять дохід  у вигляді відсотків.

При вирішенні питання про розмах вакцинації (різниця між верхньою й нижньою межами) рекомендується дотримуватися наступної політики: якщо щоденна мінливість грошових потоків висока або постійні витрати, пов'язані з покупкою й продажем цінних паперів, високі, то підприємству варто збільшити розмах варіації й навпаки. Так само рекомендується зменшити розмах варіації, якщо є можливість одержання доходу завдяки високої процентної ставки по цінних паперах.

Ще одним важливим інструментом підвищення ефективності використання фінансових ресурсів є управління основними виробничими фондами підприємства й нематеріальними активами. Основним питанням в управлінні ними є вибір методу нарахування амортизації.

Існують три методи нарахування  амортизації: рівномірне списання, на обсяг виконаних робіт і прискорена амортизація [2].

Рівномірне списання базується на нормативному терміну  служби основних засобів. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються виходячи з фізичного й морального термінів служби засобів праці й виражають  нормативний строк відшкодування їхньої вартості. Економічно обґрунтоване визначення величини амортизаційних відрахувань вимагає правильної вартісної оцінки основних засобів. Періодично виникає потреба в переоцінці основних засобів з метою визначення їхньої відбудовної вартості й приведення у відповідність у реальними економічними умовами. Чим вище рівень інфляції, тим частіше потрібна така переоцінка.

Другий метод нарахування  амортизації - на обсяг виконаних  робіт. Він заснований на допущенні, що зношування тим більше, чим більше обсяг виконаних робіт, тобто амортизація є винятково результатом експлуатації об'єкта. Період часу при цьому не має значення.

Третій метод - прискорена амортизація - передбачає, що основна  сума амортизації нараховується  в перші роки експлуатації. Це не тільки дозволяє прискорити відновлення основних фондів, але і є методом зниження інфляційних втрат. Метод прискореної амортизації забезпечує швидке відшкодування значної частини витрат, виграш за рахунок фактора часу. Однак політика прискореної амортизації веде до підвищення собівартості, а отже, і ціни реалізації. Амортизаційні відрахування, отримані при застосуванні цього методу, мають суворо цільове призначення. У випадку їхнього використання не по призначенню додаткові суми амортизаційних відрахувань, що відповідають розрахунку по прискореному методові, включаються в оподатковуваний прибуток.