Прямые налоги Украины

 у період до вступу Податкового Кодексу бути платником єдиного податку, мати виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до 1 мільйона гривень і середня кількість працівників – до 50 осіб.

При цьому необхідно враховувати, що якщо в будь-якому звітному періоді показник по доходу, середній кількості працівників або їх заробітній платі буде перевищений, то прибуток, отримана в такому звітному періоді, повинна обкладатися податком у звичайному (не пільговому) порядку.

Нульова ставка податку на прибуток не поширюється на суб'єкти підприємництва, (а) створені шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації й корпоратизації в період після набрання Кодексом чинності; (b) які проводять наступну діяльність:

 проведення, оптовий продаж, експорт і імпорт підакцизних товарів;

 оптову торгівлю й посередництво в оптовій торгівлі;

 операції з нерухомим майном, оренду;

 діяльність у сфері розваг (див. ст. 14 Кодексу);

 фінансову діяльність і діяльність по обміну валют;

 проведення, оптовий і роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

 видобуток, серійне проведення й виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів;

 видобуток і реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;

 діяльність по наданню послуг пошти й зв'язки;

 діяльність по організації торгів (аукціонів) предметами мистецтва, колекціонування або антикваріатів;

 діяльність по наданню послуг у сфері телебачення й радіомовлення;

 охоронну діяльність;

 зовнішньоекономічну діяльність;

 проведення продукції на давальницькій сировині;

 проведення й розподіл електроенергії, газу й води;

 діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям.

Відповідно до Податкового Кодексу, від податку звільняється прибуток:

 приватних дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів (отримана від надання освітніх послуг);

 від продажу в Україні продуктів дитячого харчування власного проведення (спрямована на збільшення обсягів виробництва й зменшення роздрібних цін таких продуктів);

 підприємств і організацій, заснованих організаціями інвалідів (з деякими умовами й виключеннями);

 від ряду програм пов'язаних із ЧАЕС ( при певному використанні коштів);

 Міжнародного дитячого центру "Артек" і Українського дитячого центру "Молода гвардія";

 підприємств енергетичної галузі в рамках певних Кодексом;

 деякі доходи неприбуткових організацій і установ, внесених до Реєстру неприбуткових організацій і установ.

Особливі правила оподатковування передбачені Податковим Кодексом для виробників сільськогосподарської продукції, страховиків, виробників енергоеффективних технологій.

Варто звернути окрему увагу на дату, з якої застосовуються норми Розділу III (Податок на прибуток): дані норми використовуються для розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат на 1 квітня 2011, крім окремо застережених у Перехідних положеннях пунктів. Зокрема, уже з 1 січня 2011 року на десять років звільняється від оподатковування прибуток:

 від надання готельних послуг (готелі категорії від 3 до 5 "зірок");

 від основної діяльності підприємств легкої промисловості (крім проведення продукції на давальницькій сировині);

 від продажу електричної енергії, створеної з відновлюваних джерел енергії;

 від основної діяльності підприємств суднобудівної промисловості;

 від основної діяльності підприємств літакобудівної промисловості;

 підприємств машинобудування для агропромислового комплексу.

Ті ж Перехідні положення передбачають звільнення (але вже з іншим формулюванням: " до 1 січня 2020 року") від оподаткування прибутку:

 виробників біопалива;

 підприємств від одночасного проведення електричної й теплової енергії й/або теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

 виробників техніки й устаткування, певних Законом України "Про альтернативні джерела енергії";

 від видобутку й використання газу (метану) вугільних родовищ.

Не забув законодавець і про книжкову справу: до 1 січня 2015 року звільнений від оподатковування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отримана від виготовлення на території України книжкової продукції. Що стосується пільг для вітчизняної кінематографії, то до 1 січня 2016 не включаються в дохід кошту або вартість майна, отримані виробниками фільмів і мультиплікації й спрямовані на проведення національних фільмів.

Необхідно враховувати, що пільги, передбачені Перехідними положеннями, застосовні, коли суми, звільнені від оподатковування, направляються на збільшення обсягів виробництва (надання послуг); переоснащення матеріально-технічної бази, впровадження нових технологій; повернення кредитів, узятих з перерахованими цілями. Якщо платник порушує ці умови, він зобов'язано збільшити податкові зобов'язання й оплатити розраховану відповідно до Кодексу пеню. Цікаво помітити, що порядок цільового використання звільнених від оподатковування коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

За  статичними даними України нарахування з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року становлять 12,2 млрд. грн. Це на 5,9 млрд. грн., більше ніж нарахування 3 кварталу минулого року.

Станом на 01.10.11 планові показники Міністерства фінансів України виконані на 101,5%.

На рис.2.1. наглядно відображена динаміка нарахування податку на прибуток за 3 квартал 2011 року.

Рис.2.1. Динаміка нарахування податку на прибуток за 3 квартал 2011 року.

Такі результати підтверджують створення стійкої системи оподаткування, в якій платникам надане право самостійно нараховувати та сплачувати податки, усвідомлюючи свій обов‘язок перед державою.

Хотілося би звернути увагу,  що ставка податку на прибуток знижуватиметься поступово щорічно до 2014 року. І в 2014 року вона дорівнюватиме 16%.

2.2. Податок з доходів фізичних осіб в Україні

Найважливішим видом податків з фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є податок на доходи фізичних осіб, який довгий час регулювався в Україні Декретом Кабінету Міністрів України « Про прибутковий податок із громадян» від 26 грудня 1992 року. 22 травня 2003 року був прийнятий Закон України « Про податок на доходи фізичних осіб» № 889-1В, який набув чинності з 1 січня 2007 року (далі — Закон України № 889). Традиційним і одним з найважливіших розділів нормативного акту, що регулює оподатковування доходів фізичних осіб, є ст. 1 «Визначення термінів», який присвячений характеристиці загальних положень, основних понять і категорій у контексті даного законодавчого регулювання. Під аналогічними назвами даний розділ був представлений і в попередніх Закону України № 889-1В: « Загальні положення» — у Декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року « Про прибутковий податок із громадян» (розділ I) і в Законі, що діяв до цього Декрету, Української Радянської Соціалістичної Республіки від 5 липня 1991 року (розділ I).

Принциповою новизною Закону України № 889 є деталізація термінів у ст. 1, серед яких закріплені найбільш важливі категорії, необхідні при обчисленні й сплаті даного податку. До таких понять віднесені: дохід (і його різновиди), звітний податковий період, загальні положення, що характеризують особливості суб'єктного складу платників, елементи об'єкта оподатковування. Пунктом 1.13 ст. 1 закріплене поняття податку на доходи фізичних осіб, що має деякі протиріччя, оскільки податок визначається як плата фізичної особи за послуги, які надаються йому територіальною громадою, що не відповідає природі податку, а ставиться більшою мірою до зборів або плат.

Податок з доходів фізичних осіб є важливою формою взаємин між державою й громадянами, яка здійснюється  на основі  обов'язкового витягу частини доходу громадян для створення централізованого  грошового фонду держави з метою  централізованого  грошового фонду держави з метою виконання  її функцій. Рівень  оподатковування фізичних осіб впливає на  особисті доходи значної частини  населення, особливо тих, що одержує  основні доходи у вигляді зарплати.

Одним з найбільш важливих змін у механізмі податку на доходи фізичних осіб з'явилася зміна ставки оподатковування. Із прийняттям Закону України № 889 зникла прогресивна шкала прибуткового податку. Вона була представлено в статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України « Про прибутковий податок із громадян». Пункт 1 ст. 7 цього Декрету включав таблицю, що встановлює певну пропорцію росту ставки податку від 10 до 50% залежно від розміру місячного сукупного оподатковуваного доходу (у мінімальних місячних заробітних платах), одержуваного за місцем основного роботи. Тверді ставки (в 20%, 70% і ін.) застосовувалися при оподатковуванні інших доходів.

Перехід до єдиної ставки податку, очевидно, усуне безліч колізій і спорів, які були породжені ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України « Про прибутковий податок із громадян». Статтею 7 Закону України № 889 ставка податку визначено в розмірі 15% від об'єкта оподатковування. Пункт 22.3 ст. 22 «Заключні положення» установлює певний мораторій на застосування цієї ставки й закріплює на період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2008 року ставку оподатковування на рівні 13% від об'єкта оподатковування.

Крім цієї основної ставки, п. 7.2 закріплена ставка 5% при нарахуванні податку податковим агентом як:

а) відсотка на депозит;

б) процентного або дисконтного доходу;

в) інших випадках, певних Законом. Оподатковуванню у відповідності зі ставкою 30% підлягають

доходи, нараховані як виграш або приз ( крім виграшів у державну лотерею в грошовім вираженні), або інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб. Пунктом 7.4 т. 7 установлюється можливість застосування ставки іншого іншого розміру. У цьому випадку мова йде про оподатковування специфічних доходів або операцій, закріплених статтями 9-15 Закону.

При нарахуванні  доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт  оподатковування визначається як вартість такого нарахування, певна як вартість такого нарахування, певна за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який  розраховується по наступній формулі:

ДО = 100/( 100- сп), де

До-Коефіцієнт

Сп- ставка податку, установлена для таких доходів

Прожитковий мінімум ( згідно зі ст.1 Закону України від 15 липня 1999 року N966-XIV « Про прожитковий мінімум») – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людину, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) і мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Стаття 21 Закону України « Про Державний бюджет України на 2011 рік» установлює такі розміри прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особа на місяць у гривнях:

Таблиця  2.1