Прямые налоги Украины

Податок на промисел платиться у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю, вартість якої визначається на основі зазначеної платником загальної вартості товарів і ставки податку.

Дозвіл на право продажу товарів видає районна (міська) Державна податкова адміністрація по місці проживання громадянина в Україні, а для тих, хто не має постійного місця проживання в Україні, — Державна податкова адміністрація по місці продажу товарів.

Для одержання права на торгівлю й одноразового патенту громадянин повинен скласти декларацію й подати її до податкової адміністрації. У декларації, крім загальних даних про громадянині, вказується перелік товарів, призначених для продажу, і їх вартість.

Податок на промисел платиться в установах Ощадбанку в сумі, певної податковим інспектором. Квитанція про сплату податку подається в податкову адміністрацію, на її основі й видається одноразовий патент. Такий патент видається на три або сім календарних днів. Якщо патент не використаний по призначенню в зазначені дні, сплачений податок поверненню не підлягає.

Мінімальний термін дії одноразового патенту- три, максимальний — сім календарних днів. Форма патенту встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Громадяни, що продають товари, повинні пред'являти на вимогу посадових осіб державних податкових інспекцій і органів внутрішніх справ одноразові патенти.

У випадку, коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року більш чотирьох раз, така діяльність уважається систематичної й зобов'язує громадян зареєструватися як суб'єктів підприємництва відповідно до чинного законодавства України.

Не декларується й не обкладається податком на промисел продаж вирощеної в особистім підсобнім господарстві продукції рослинництва, тваринництва, власного бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, що є власністю громадян, якщо вони реалізуються один раз протягом року.

На громадян, що здійснюють продаж товарів без придбання одноразових патентів або з порушенням строку їх дії, а також здійснюючих продаж товарів, не зазначених у деклараціях, начальниками державних податкових інспекцій і їх заступниками накладаються адміністративні штрафи від одного до десяти мінімальних розмірів заробітної плати, а за ті ж дії, зроблені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, — від десяти до двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Протоколи про адміністративні правопорушення складаються посадовими особами державних податкових інспекцій і органів внутрішніх справ.

Юридичні особи щомісяця перераховують суми єдиного податку до 20 числа місяця, що випливає за тим, у якім отриманий виторг.

При виставі звітності в органі державної податкової адміністрації суб'єкт малого підприємництва — юридична особа представляє свідоцтво про право оплати єдиного податку, книгу обліку доходів і витрат, касову книгу

Після закінчення кварталу за результатами діяльності суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи представляють в орган державної податкової служби до 20 числа місяця, що випливає за звітним періодом, розрахунки оплати єдиного податку, акцизного збору й податку на додану вартість, а також платіжні доручення про оплату цього податку з оцінкою банку про зарахування коштів.

2.4. Позитивні та негативні моменти системи прямого оподатковування

Сьогодні через гострий дефіцит коштів уряд зазнає труднощів з виконанням своїх зобов'язань. Цього року очікуються планові дефіцити: загального фонду державного бюджету — 30,3 млрд. грн., спеціального фонду державного бюджету — 23,8 млрд. грн., Пенсионного фонда Украины (навіть із урахуванням бюджетного трансферту в розмірі 39,3 млрд. грн.) — 17,9 млрд., НАК «Нафтогаз України» — 10 млрд. грн. При цьому за станом на листопад можна констатувати, що фактичні дефіцити будуть більшими, ніж планувалося.

У рамках боротьби з мінімізацією оподатковування й ухилянням від сплати податків розроблювачі кодексу намагалися:

а) законодавчо обмежити можливість застосування цих схем ( як, наприклад, обмеження строку подачі Ндс-Накладних, заборона відносити роялті до складу витрат, реформування оподатковування страхової діяльності й т.п.);

б) розширити повноваження контролюючих органів, що дозволяють «вручну» боротися із цими явищами.

Головною проблемою ПК часто називають недотримання балансу між застосуванням цих інструментів. Дійсно, кодекс чітко віддає перевагу розширенню функцій контролюючих органів, ніж впровадженню «обмежувальних» законодавчих механізмів. Серед самих значних змін у порівнянні із чинним законодавством відзначимо наступні.

По-перше, уведення нового виду перевірки — фактичної, яка проводиться по місці фактичного ведення платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника щодо дотримання порядку здійснення їм розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, проведення й обороту підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства про висновок і оформлення трудових відносин із працівниками, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

До слова, за результатами такої перевірки контролюючі органі можуть самостійно визначати базу оподатковування податку на доходи фізичних осіб і пенсійного й соціальних внесків, якщо встановлять, що відносини підприємства за цивільно-правовим договором з певними особами, що надають товари й послуги, «фактично є трудовими».

Фактична перевірка проводиться за наказом керівника органа державної податкової служби без попередження платника податків. Більше того, при проведенні перевірки посадові особи можуть вести хронометраж господарських операцій, тобто  спостереження за веденням господарської діяльності платника податків, який використовується для встановлення реальних показників діяльності платника податків.

Ще одним непрямим методом є розумна економічна причина (ділова мета) — причина, яка може бути тільки за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Цей інструмент дозволяє податківцям оскаржити господарські операції не по формальних ознаках, а по суті. У цілому слід зазначити, що ці інструменти активно використовуються в розвинених країнах миру й розширюють можливості контролюючих органів у боротьбі з мінімізацією оподатковування.

По-четверте, розширення доступу податкової служби до інформації про платників податків. Згідно з кодексом, органі податкової служби можуть одержувати інформацію про фінансовий і майновий стан і операціях платника податків від банків, нотаріусів, митниці, інших органів державної влади. Фактично якщо будуть реалізовані всі нові повноваження контролюючих органів по розширенню доступу до інформації, те можна буде сформувати досить об'єктивну картину майнового положення платника податків і його співвідношення з обсягом сплаченого податку на доходи фізичних осіб.

Крім згаданих нововведень, кодекс містить численні деталі, які розширюють повноваження контролюючих органів у локальних питаннях.

Кодекс надав більші можливості податковій службі виявляти реальні доходи фізичних осіб, але якщо вони будуть застосовуватися тільки до простим громадянам, тоді як політики, бізнесмени й чиновники й надалі  будуть декларувати мізерні доходи, купуючи при цьому дорогі автомобілі й заміські будинки, то ПК НИ навряд буде ефективним і одержить підтримку в суспільстві.

3. Існуюча практика застосування податкового законодавства. Оскільки, як показує український досвід, важливо не те, що написане в законі, а то, як він застосовується на практиці.

Для прикладу, згідно з діючим законодавством, посадовими особами податкової служби прямо забороняється відмовляти в прийнятті податкової декларації на підставі того, що в ній зафіксоване негативне значення нарахованого податку. Однак за останній рік подібна практика вже одержала широке поширення. Аналогічний прямій заборона прописана щодо видачі свідоцтв платників єдиного податку тем СПД, які займаються реалізацією нафтопродуктів. Однак окремі інспекції його просто ігнорують.

Тому потрібно розуміти: навіть самий лояльний до бізнесу ПК не є гарантією поліпшення інвестиційного клімату, акцент необхідно робити не тільки на формальному аспекті, але й на формуванні конструктивних відносин між податковою й платниками податків. Ця проблема виходить за рамки кодексу.

Існують ще два фундаментальні зауваження до НК. По-перше, ефективні конкурентоспроможні податкові системи європейських країн побудовані на мінімізації спілкування інспектора й платника податків, а значить — суб'єктивного впливу на запитання оподатковування. Зменшення втручання контролюючих органів у господарську діяльність підприємств у результаті приведе до зменшення трансакційних видатків бізнесу й видатків бюджету на утримання податкової служби.

По-друге, окремі питання необхідно вирішувати більш ґрунтовно. Показова ситуація з мінімізацією нарахування й сплати податку на прибуток. Податкова служба одержала колосальні повноваження по контролю над вірогідністю й повнотою нарахування податку, у ПК детально регламентоване, що можна, а що не можна відносити до валових витрат підприємства, але очевидно, що кваліфікований бухгалтер навіть у таких умовах знайде можливість звузити базу оподатковування легітимними методами. Тому розроблювачам ПК слід боротися не з наслідками, а із причиною тотальної мінімізації податку на прибуток.

Очевидно, через очікувані проблеми з податковими вступами в остаточній версії вирішено перенести зниження ставок ключових податків на більш пізні періоди. У наступному році ставка податку поменшається тільки на 2 п.п. і потім щорічно буде знижуватися на 2 п.п. (в 2014-м — на 3 п.п.) — до 16% в 2014 році.

Позитивним розв'язком для бізнесу також називають скорочення кількості податків і зборів. НК, який серед іншого повинен замінити Закон України « Про систему оподатковування», дійсно зменшив кількість податків і зборів. Замість 29 загальнодержавних і 14 місцевих обов'язкових платежів, закріплених чинним законодавством, у Податковому кодексі пропонується ввести відповідно 18 і п'ять платежів.

Одним із самих позитивних розв'язків ПК є формування єдиного фіскального простору, що забезпечує всім учасникам ринку рівні можливості й усуває податкову дискримінацію окремих суб'єктів залежно від лояльності до влади або географічного місця розташування. Наявність численних пільг і преференцій порушує принцип нейтральності податків, знижує рівень конкуренції, оскільки ставить різні компанії в нерівні умови. У такій ситуації підприємства роблять ставку не на поліпшення якості й зниження ціни продукції, а на те, щоб одержати максимально можлива кількість пільг, збільшивши в такий спосіб ціновий ресурс конкурентоспроможності своєї продукції. І замість того, щоб формувати й реалізовувати постійну стратегію розвитку, інвестори велику увагу приділяють стратегії оптимізації оподатковування.

У цьому змісті значним досягненням уряду є те, що, незважаючи на активну лобістську діяльність, ТПР і СЭЗ так і не були відновлені. Податкові пільги одержали галузі, а не окремі компанії.

Прогрес є й у скороченні кількості контролюючих органів і зменшення тривалості податкових перевірок. Відтепер контролюючими органами є тільки органі митної й податкової служб, а органами стягнення — винятково податкова. Виїзні перевірки стали коротше, але, як ми вже відзначали, з'явився новий вид перевірок, тому загальна кількість днів, які контролюючі органі можуть проводити на підприємстві, для окремих категорій платників податків навіть виросло.

До позитивів ПК можна віднести значна кількість локальних нововведень, залишених без уваги.

Необхідно розуміти, що в уряду є досить вагомі аргументи доцільності такого розв'язку. Частина платників єдиногу податку дійсно займається мінімізацією оподатковування. Усім відомі три ключові схеми:

а) компанія на загальній системі оподатковування переносить прибуток, який є джерелом сплати податку на прибуток і об'єкта оподатковування ПДВ, на платників єдиного податку, які ці податки не платять (відносно ПДВ — мають право платити);

б) виписка «дружнім структурам» — учасникам єдиної схеми мінімізації оподатковування фіктивних податкових накладних (або накладних по безтоварній поставці) або реалізація їм товарів за завищеними цінами з метою штучного збільшення нарахованого ПДВ, який «дружня структура» зарахує в податковий кредит і зажадає його відшкодування з бюджету;

в) мінімізація оподатковування доходів окремих категорій працівників і сплати роботодавцями внесків у Пенсійний і соціальні фонди. Для оптимізації оподатковування роботодавець змушує (переконує) працівника зареєструватися платником єдиного податку й переводить взаємини з ним на контрактну форму співробітництва. Таким чином, роботодавець уникає сплати внесків у Пенсійний і соціальні фонди, а фізична особа — податку на доходи, внесків у Пенсійний і соціальні фонди.

Крім того, у випадку реєстрації платником єдиного податку значно мінімізують свої податкові зобов'язання ряд осіб, що займаються професійною діяльністю (адвокати, лікарі, консультанти).

Але це тільки одна сторона медалі, тому що спрощена система оподатковування в Україні має важливе соціальне значення. Тільки офіційно сумарна кількість фізичних осіб — підприємців і найнятих ними працівників становить 2,5 млн. чіл. Очевидно, що жодна  галузь економіки не зможе адсорбувати така кількість робочої чинності. Крім того, багато видів діяльності, здійснювані даним сегментом бізнесу, можуть бути рентабельними лише при наявності спрощеної системи оподатковування.