Санація підприємства

      5.3. Загальні джерела формування запасів (ЗДФЗ)

      Довгострокові джерела формування запасів + Короткострокові кредити

На початок  року: 8400 + 2762 = 11162

На кінець року: 4991 +  3142 = 8133

      5.4. Запаси та витрати (ЗВ)

      Запаси + Витрати майбутніх періодів

На початок  року: 11718 + 280 + 651 + 98 = 12747

На кінець року: 1988 + 4375 + 1092 + 756 = 8211 
 
 
 
 
 

      Таблиця 2 – Показники джерел формування запасів 

 
 
 

      Залежно від співвідношення розглянутих  показників виділяють чотири типи поточної фінансової стійкості підприємства (таблиця 3).  

      2.1.3 Оцінка і прогнозування показників  задовільності структури балансу.

      В сучасних умовах для виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та для своєчасного виявлення формування незадовільної структури  балансу в  цілях здійснення випереджувальних заходів  щодо  запобігання банкрутства застосовані затверджені Мінекономіки України Методичні рекомендації. 
 
 

      Таблиця 3 – Типи фінансової стійкості підприємства 

 

      На  підставі розрахунків можна зробити  висновок, що підприємство належить до 4 типу фінансової стійкості підприємства, тобто кризовий стан. 

      Поточна неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли на певний момент через випадковий збіг обставин тимчасово суми

наявних коштів і високоліквідних активів  недостатньо для погашення поточного боргу.

      Показник  поточної неплатоспроможності підприємства визначається за формулою: 

      П_П = ДФІ + ПФІ + ГКЕ – ПЗ, 

      де  ДФІ – довгострокові фінансові  інвестиції;

          ПФІ – поточні фінансові інвестиції;

          ГКЕ – грошові кошти та їх  еквіваленти;   

          ПЗ – поточні зобов’язання.

      Від'ємний результат свідчить про поточну неплатоспроможність підприємства.

      П_Пп.р. = 0 + 1610 + 821 + 320 - 16030 = -13279

      П_Пк.р. = 40000 + 707 + 1617 - 17374 = 24950 

      Критична  неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, що відповідає потенційному банкрутству, коли на початок і кінець звітного періоду мають місце поточна неплатоспроможність,  а  коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними коштами наприкінці звітного періоду менші від їх нормативних значень 1,5 і 0,1.

      Коефіцієнт  покриття характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів і визначається: 

      К_П = ОА : ПЗ, 

      де  ОА – загальна сума оборотних активів;

          ПЗ – загальна сума поточних  зобов’язань.

      К_Пп.р. = 26117 / 16030 = 1,629

      К_Пк.р. = 22428 / 17374 = 1,291 

      Коефіцієнт  забезпечення власними коштами характеризує наявність оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості, і визначається за формулою: 

      К_З = (ВК – НОА) : ОА, 

      де  ВК – джерела власних та прирівняних  до них коштів (власний капітал);

          НОА – необоротні активи.

К_Зп.р. = (61312 – 53312) / 26117 = 0,306

К_Зк.р. = (55377 – 51814) / 22428 = 0,159 

      1. Якщо значення обох коефіцієнтів  нижче нормативних, але є тенденція до їх зростання, розраховують коефіцієнт відновлення платоспроможності: 

      К_ВП =

, 

      де  К_ПК, К_ПН, К_ПНЗ – значення коефіцієнтів покриття на кінець і початок звітного періоду та його нормативне значення;

          6 – кількість місяців, що становлять  нормативний період відновлення  платоспроможності;

          Т – звітний період, місяців.

      Коли  К_ВП > 1, то підприємство має реальну спроможність відновити свою платоспроможність, а коли < 1, то, навпаки, не має можливості відновити свою платоспроможність на протязі півріччя.

      2. Якщо значення обох коефіцієнтів  вище нормативних, але є тенденція до їх зменшення, розраховують коефіцієнт втрати платоспроможності за формулою: 

14

      К_ВП =

      

      Коли  К_ВП > 1, то підприємство має реальну спроможність зберегти свою платоспроможність на протязі 3-х місяців, а коли < 1, то не має можливості зберегти свою платоспроможність. 

      Надкритична неплатоспроможність – це фінансовий стан підприємства, коли за підсумками року коефіцієнт покриття менше одиниці й підприємство не отримало прибутку; в цьому випадку повинна застосовуватись ліквідаційна процедура.

      Щоб своєчасно виявити тенденції  формування незадовільної структури балансу у підприємства та вжити застережних заходів, спрямованих на  запобігання  банкрутству,  здійснюється  систематичний  експрес-аналіз

фінансового стану підприємства за допомогою  коефіцієнта Бівера, яких розраховується: 

      К_Б = (ЧП + А) : (ДЗ + ПЗ), 

      де (ЧП + А) – показник cash-flow;

          ЧП – чистий прибуток;

          А – нарахована за звітний  період амортизація;

          ДЗ – довгострокові зобов’язання.

      П = (38182 – 35541) + 75 – 4546 =  -1830

      А = 12054 – 9114 = 2940

      К_Б = (-1830+2940) / (1428 + 17374) = 1110 / 18802 =  0,0590 

      Незадовільна  структура балансу – це такий фінансовий стан підприємства, коли коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, що свідчить про небажане скорочення частки прибутку, яка спрямовується на розвиток виробництва; підприємство починає працювати в борг і його коефіцієнт забезпечення власними коштами менш 0,1.

      Залежно від значення розрахованих показників визначають ступень неплатоспроможності підприємства (таблиця 4). На підставі виконаних розрахунків зробити висновки про ступень неплатоспроможності підприємства та запропонувати заходи по підвищенню платоспроможності.

      Таблиця 4 – Ступінь неплатоспроможності  підприємства 

 

      На підставі виконаних розрахунків можна зробити висновок, що у підприємства поточна ступінь неплатоспроможності. 

      2.2 Діагностика банкрутства  підприємства.

      Для діагностики ймовірності банкрутства  використовуються різні підходи, що передбачають  застосування трендового  аналізу численної системи критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресійних і дискримінантних моделей.

      Проте жоден з методів не дає надійного результату і тому не може бути застосований як універсальний. Тому доцільно відсліджувати динаміку змін показників по цілому ряду методик.

      Необхідно розрахувати імовірність банкрутства  підприємства відповідно до кожної з нижче наведеної моделі, при цьому бажано відмітити їх переваги та недоліки.