Шпаргалка по "Финансам"

21. Ф рег-ня як підсис-ма фінансово-кредитного мех-зму засновується на правовому регламентуванні розподільних відносин у сус-ві й на окремих підпр-вах. Оскільки Ф являють собою розподільні й перерозподільні відносини то і зміст Ф методів рег-ня полягає в тому, що вони по суті є методами розподілу: 1)сальдовий: 2)нормативний. Сальдовий передбачає виділення підсумкового (сальдового) елемента в розподілі доходу. Як правило, саме цей сальдовий елемент несе   в   собі   основне   стимулююче навантаження. Нормативний метод розподілу полягає у тому, що всі елементи   розподілу   визн-ся   за   нормативами,   які встановлюються по віднош до об'єкта розподілу. При сальд-му методі головне - виділ підсумкового елемента. При нормативному   методі   важливе   встановлення   оптим співвіднош   між   нормативним   регламентуванням   та самостійністю юр і фіз осіб у витрачанні коштів. Метод Ф рег-ня визначає хар-р дії ФМ. У складі ФМ створюється набір Ф інструментів за доп яких здійсн-ся вплив на різні сторони сус-го розвитку. Видами таких інструментів є: 1)податки; 2)внески; 3)відрахування. Хар-р і розмір впливу через Ф інструменти залежать як від методу розподілу так і від того які функції надані цим інструментам і на скільки повно вони реалізуються на практиці. Інсують також важелі вплину на соц.-економ-й розвиток сус-ва - це напрями впливу: -стимули; -санкції, видами яких можуть бути: -норми; -нормативи; -умови та порядок формув доходів, фондів, умови та принципи кредитування і фінанс-ня. Чим ширше втруч держ у Ф Д підпр і нас-ня, тим більше йому потрібно інструментів.

22. Фінансовий контроль — форма контролю з боку держави та інших уповноважених законодавством органів за законністю і обРрунтованістю виконання фінансових операцій з визначення результатів господарської та управлінської діяльності, створення і використання фондів фінансових ресурсів на цілі економічного і соціального розвитку держави. Ф. к, є формою реалізації контрольної функції фінансів. Об'єктом Ф. к. виступають грошові розподільчі й перерозподільчІ процеси при формуванні й використанні фінансових ресурсів.

В Україні Ф. к, по лінії державної виконавчої влади здійснюється Міністерством  фінансів України, Головним контрольно-ревізійним управлінням Міністерства фінансів України. Окремі функції Ф, к. здійснюють Державна податкова адміністрація України, Державний митний комітет України, Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, Державне казначейство України та деякі інші органи. Ф. к. поділяється на державний, відомчий, господарський тощо. За формами проведення розрізняють Ф. к. попередній, поточний і наступний.

Методами контролю є перевірки, ревізії, обстеження, аналіз. До >. к. відноситься незалежний фінансовий аудит.

23. Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх гульового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення виробничого процесу необхідними джерелами фінансування.

Отже, основними завданнями фінансового планування на підприємстві є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• установлення раціональних фінансових відносин із суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

• визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності його використання;

• виявлення  та мобілізація резервів збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Фінансове планування дає змогу розв 'язати  такі конкретні питання:

які грошові  засоби може мати підприємство в своєму розпорядженні;

які джерела  їх надходження;

чи достатньо засобів для виконання накреслених завдань;

яка частина  коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

як повинен  здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

24 Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх гульового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді.

       Фінансове планування – це найважливіший елемент бізнес-плану, якийскладається як для обгрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічноюфінансовою діяльністю. Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:

прогноз обсягів  реалізації;

баланс грошових надходжень та витрат;

таблицю доходів  та витрат;

прооогнозований баланс активів та пасивів підприємства;

розрахунок точки  беззбитковості.

       Нині найбільш поширеною формою фінансового плану є баланс доходів та витрат.

26. Фінансовий механізм — сукупність форм, методів створення і використання фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення.

Складниками Ф. м. є фінансове планування і прогнозування, фінансові показники, нормативи, ліміти і резерви, система управління фінансами, фінансовий контроль, аудит і фінансове  право.

З допомогою  Ф. м. здійснюється широкомасштабний розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту (ВВП) відповідно до основних положень фінансової політики.

Залежно від  структури фінансової системи Ф. м. включає: фінансовий механізм підприємств і державних фінансів. У свою чергу, кожна з цих сфер включає окремі структурні ланки. Так, механізм державних фінансів поділяється на бюджетний і механізм функціонування позабюджетних фондів. Залежно від територіального поділу розрізняють Ф. м. федерацій, суб'єктів федерації, місцевих органів влади.

При розгляді Ф. м. з точки зору його впливу на суспільне  виробництво виділяються його функціональні ланки: мобілізація фінансових ресурсів, фінансування, стимулювання та ін.

Кожна сфера  та окрема ланка Ф. м. є складником одного цілого. Вони взаємозв'язані й взаємозалежні, проте функціонують відносно самостійно

27. Фінансовий  механізм  - це сукупність форм  і методів створення й використання  фондів  фінансових  ресурсів  з  метою  забезпечення  різних  державних  структур, господарських  субєктів і населення.   Складовими  частинами  його  є  фінансове  планування  й  прогнозуваня, фінансові показники  , нормативи.,  лімітий резерви , стимули й санкції , атакож  система  управління  фінансами.

      Нормативно- правовим  забезпеченям  фінансового  механізму  є    1) закони  2)нормативно-правові  акти 

3) постанови   кабміну 4) накази  президента  .  Вони  видаються  з метою   законого  врегулювання  ,  і   для  більш  ефективного   застосуваня  фінансового   механізму.

 

28. (Доповнити)Фінанси підприємств — це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності й господарювання.

Відмінності в  організаційно-правовому статусі  підприємств визначають особливості механізму управління підприємством, характеру майнової відповідальності й пов'язані з ними форми формування і розподілу фінансових ресурсів. Це відноситься, перш за все, до джерел формування статутного фонду, розподілу прибутку та організації взаємовідносин з бюджетом.

Так, майно державних підприємств знаходиться у власності державних органів влади. Для фінансування цих підприємств, крім власних джерел (хоча й у виключних випадках), залучаються бюджетні асигнування, а також кошти в порядку внутрішньогалузевого перерозподілу. Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується більшою самостійністю у формуванні й використанні фінансових ресурсів. У господарський оборот цих підприємств залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески працівників підприємств.

29. Внутрішні – між підприємством  і працівниками цього підприємства  при розподілі пирбутку, залучені коштів працівників через продаж акцій та інших цінних паперів

Зовнішні – між окремими підприємствами при  наданні комерційних  кредиів, організації спільних виробництв, розрахунків за штрафами тощо; між окремими підриємствами і банками при одержанні кредитів , розрахунках за користування ними; між підприємствами і державою при сплаті платижів до бюджету, одержанні фінансування і дотацій з бюджету.

30 Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. За ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробниче відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень виплачених відсотків, що в кінцевому рахунку відбивається на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Виручка від реалізації продукції  — це сума коштів, які надійшли на рахунок підприємства за реалізовану  продукцію. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємств. Виручка від реалізації продукції є фінансовою категорією, яка виражає грошові відносини між постачальниками і споживачами товару.

31 Під фін ресурсами розуміють грошові засоби, що є в розпорядженні пидприємств. До фін ресурсів належать усі грошові фондит й та частина  грошові засобів, яка використовується в нефопдовій формі.

       Основними  джерелами формування фін ресурсів  підприємств є власні та залучені  кошти. До власних належать: статутний  капітал, амортизаційні відрахування, валовий дохйд та прибуток. До залучених – пайові та інші внески, засоби мобілізовані на фінансовому та кредитних ринках.

32 Під фін ресурсами розуміють грошові засоби, що є в розпорядженні пидприємств. До фін ресурсів належать усі грошові фондит й та частина грошові засобів, яка використовується в нефопдовій формі

       До таких джерел належать:

внески засновників  підприємств;

кошти мобілізовані на фінансовому ринку (надходження  коштів від акцій, облігацій та інших  видів цінних паперів;кредитні інвестиції);

 поступають  в порядку розподілу грошовіх  надходжень(фін ресурси, утворені  з пайових внесків, фін ресурси, які надійшли від галузевих структур, концервів, асоціацій; бюджетні субсидії;інші види ресурсів).

33. Використання фінансових ресурсів здійснюється підприємством у багатьох напрямах, головними з яких є:

платежі органам  фінансово-банківської системи (платежі до бюджету, сплата % за кредити, страхові платежі)

інвестування  власних коштів в капітальні витрати

інвестування  фінансових ресурсів в цінні папери (акції, облігації других фірм)

утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру

використання  фінансових ресурсів на добродійні цілі, спонсорство.

34 доходи поділяються на такі групи:

від виробничої діяльності

від реалізації майна

від фінансової діяльності

від перерозподілу  фінансових ресурсів через фінансову  систему

Витрати п-ва за такими ознаками: напрямами і джерелами фінансування, характером списання

За напрямами  фінансування

виробництво і  реалізацію продукції

відтворення основних засобів

операціїні заходи

соціальні цілі

За джерелами  фінансування витрати поділяються  на

забезпечені власними фінансовими ресурсами

покриті залученими позиковими коштами

здійснені за рахунок  наданих коштів

За характером списання витрати розмежовуються на

ті що відносяться  на валові витрати

на прибуток

34 Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Якщо кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці, 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1) виручку від  реалізації продукції, робіт і  послуг;

2) виручку від  іншої реалізації;

3) доходи від  позареалізаційних операцій.

Виручка від  реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

35. Фінансові результати діяльності підприємств та макро- і мікроекономічні чинники, що їх визначають.

   Фінансовими результатами діяльності субєктів підприємницької діяльності виступають прибуток чи збиток. Діяльність підприємства у сфері фінансових результатів націлена на забезпечення отримання прибутку то його оптимальний розподіл і використання, а при наявності збитків-на встановлення їх причин та джерел покриття.

    Оскільки  прибуток є інтегрованим показником, то на нього впливають усі  фактори діяльності підприємств.Залежно  від рівня дії вони поділяються  на макро- та мікроекономічні.

    До макроекономічних факторів належать ті, що характеризують сттуацію на ринку, тобто збалансованість попитк і пропозиції.Підприємство не може безпосередньо впливати на ці чинники, однак воно має максимально враховувати їх.