Шпаргалка по "Финансам"

    Мікроекономічні фактори відображають діяльність самого підприємства. Вони поділяються на дві групи: техніко-економічні та комплексні.Система техніко-економічних факторів визначається характером і умовами формування прибутку в тій чи іншій галузі.Виділяються три узагальнюючі техніко-економічні фактори:обсяговий, ціновий і собівартісний. Обсяг продажів і ціна діють прямо пропорційно, собівартість- зворотно пропорційно.Ці фактори діють на фінансові результати як обособлено, так і сукупно. Їх сукупна дія відображається в інтегрованих факторах асортименту і структури продукції (робіт, послуг).Комплексні фактори характеризують вплив певних тенденцій розвитку економіки на фінансові результати.вонм діють не самі по собі, а через окремі техніко- економічні фактори.

37. Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами:

Комерційний розрахунок

Визначальна роль у формуванні фінансових ресурсів відіграють власні кошти , котрі покривають як значну  частину витрат, так і  виступають забезпеченням отримання  кредитів. Бюджетні асигнування  і  надходження з цільових та централізованих  фондів виконують допоміжну роль. Метою діяльності виступає отримання прибутку.

Принципи:

повна господарська і юридична відокремленість

самоокупність (покриття витрат за рахунок отриманих  доходів)

прибутковість (отримані доходи мають не тільки покрити  проведені витрати, а й сформувати прибуток)

самофінансування (покриття витрат на розвиток виробництва  за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які погашаються  за рахунок прибутку

фінансова відповідальність

 

Неприбуткова  діяльність. Часто здійснюється за  рахунок  спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Мета – забезпечення певних потреб с-ва , а не отримання прибутку

Господарська  і юред обособленість

Самоокупність

Фін відповідальність

Кошторисне  фінансуваня. Забезпечення витрат за рахунок зовнішнього фінансування

плановість

цільовий характер виділення коштів

виділеня коштів залежно від фактичних показників діяльності установи

підзвітність

38 Фінанси підприємств — це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності й господарювання.

Відмінності в  організаційно-правовому статусі  підприємств визначають особливості механізму управління підприємством, характеру майнової відповідальності й пов'язані з ними форми формування і розподілу фінансових ресурсів. Це відноситься, перш за все, до джерел формування статутного фонду, розподілу прибутку та організації взаємовідносин з бюджетом.

Так, майно державних  підприємств знаходиться у власності  державних органів влади. Для фінансування цих підприємств, крім власних джерел (хоча й у виключних випадках), залучаються бюджетні асигнування, а також кошти в порядку внутрішньогалузевого перерозподілу. Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується більшою самостійністю у формуванні й використанні фінансових ресурсів. У господарський оборот цих підприємств залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески працівників підприємств.

39 Згідно з чинною класифікацією галузей народного господарства до сфери матеріального виробництва відносяться галузі, в яких затрати праці знаходять свій вияв у матеріальних благах, усі інші галузі належать до невиробничої сфери. Тому важливою особливістю фінансів підприємств матеріального виробництва є їх безпосередній зв'язок із формуванням первинних доходів і використанням цільових фондів внутрішньогосподарського призначення. Фінанси сфери матеріального виробництва безпосередньо обслуговують процес створення вартості і є умовою безперебійного кругообігу виробничих фондів.

Специфіка фінансів підприємств сфери матеріального  виробництва значною мірою обумовлена і галуззю, в якій функціонує підприємство.

Підприємства, організації  та установи, які входять до невиробничої сфери, залежно від характеру їхньої діяльності, методів організації управління і фінансування поділяють на три групи:

1) такі, що досить  близькі до матеріального виробництва;

2) такі, що знаходяться  на неповному госпрозрахунку;

3) утримувані  за рахунок бюджету.

40 Перехід до економіки ринкового типу неможливий без роздержавлення і приватизації державного майна. Тому питання ролі й значення фінансів у цих процесах є досить важливим. Виходячи з того, що фінанси, з одного боку, дозволяють мобілізувати ресурси, необхідні для проведення приватизації, а з іншого — забезпечують надходження коштів до бюджетних фондів і Державного позабюджетного фонду приватизації, необхідно знати, які саме фінансові джерела використовуються при проведенні приватизації і яким чином відбувається розподіл отриманих державою коштів.

41.Об’єктивна необхідність, сутність і функції податків.

   Податки  встановлюються для утримання  державних структур і для фінансового  забезпечення виконання ними  функцій держави- управлінської,  оборонної, соціальної та економічної.Вони  не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

   Податок-це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості ВВП на загально суспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

   Функції податків як фінансової категорії випливають з функції фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції- розподільну і контрольну. Податки безпосередньо повязані з росподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особамию Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.Фічкальна функція є основою ухарактеристиці сутності подітків, вона визначає їхнєсуспільне призначення.

42 Елементи податку.

Суб'єкт податку   юридичні і фізичні особи, які зобов'язані платити даний податок.

Об'єкт податку   предмет або майно, що підлягає оподаткуванню.

Джерело податку   прибуток суб'єкта, з якого сплачується податок (джерело може співпадати з об'єктом).

Одиниця оподаткування   одиниця вимірювання об'єкта.

Податкова ставка   величина податку на одиницю обкладення. Вона може бути:

твердої (встановлюється в абсолютних сумах на одиницю  обкладення);

пайовий (встановлюється певна частка податку, наприклад, 1^/8 _{частина} від прибутку) + %.

Ставки бувають:

а). пропорційні (діють в єдиному проценті до об'єкта обкладення незалежно від його величини);

б). прогресивні (об'єкти групуються).

Податкові пільги   повне або часткове звільнення суб'єкта від податку.

Валютне регулювання  – регламентація держави в  порядку проводення вал. операцій і  м/н розрахунків, а також питань контролю за валютними  операціями , впливу на валютний курс нац валюти, обмеженя використання іноземних валют.

Валютне регулювання  здійснюється на рівнях нац., міждерж., регіональном

Валютний контроль та валютне регулювання є елементом  валютної політики

43. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За  економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві,

За  способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За  формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки  встановлюються в цінах товарів  і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.

 

44. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

За  економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві,

За  способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

За  формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

Непрямі податки  встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.

45 Податки – обовязкові  внески  платників до  бюджету і позабюджетних фондів  ,  розміри і терміни сплати  яких  регламентуються податковим  законодавством.

     Податкова  система -  сукупність різних  видів  податків  , у побудові   й  методах   обчислення  яких  втілюються   певні   принципи  .  Прямі  всановлюються   безпосередньо   на  дохід   або  власність  платника  податків  , а  непрямі  включаються  у вигляді надбавки  до  ціни   товару(тарифу  на  послуги) і сплачуюються  споживачем.

     Податкова   політика-  це  політика , яку   проводить  держава  що  до  податкової  системи  ,  яка   спрямована на  більш  ефективну   та  досконалу   діяльність  полаткової  системи.  Всі ці  три економічні  категорії   чччч чзвязує   те  що  вони   мають на  меті   стягнення , вдосконалення стягнення,   методи  стягнення податків  з юридичних і фізичних  осіб  в бюджет  держави.

46.Сутність  і наукові принципи побудови податкової системи. ЇЇ місце в економічній системі держави.

   Податкова система-це сукупність установлених у країні податків та механізму їх справляння. Науковий підхід до створення податкової системи передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи, по-третє, формування правової основи і, в-четверте- вихідних принципів.

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємоповязані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність з системою в цілому та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків.Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків.Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки.Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності- державної чи приватної. По-друге, форма власності відбивається на формування доходів відповідних юридичних і фізичних осіб.