Споживче кредитування в українських комерційних банках та шляхи підвищення його ефективності

У таких умовах перспективи  роздрібного кредитування в Україні  туманні. Після кризового досвіду  банки не можуть кредитувати неплатоспроможних  клієнтів, а навчені гірким досвідом добросовісні позичальники не спішать  лізти в боргове ярмо.

Коло банків, що займаються роздрібними позиками, не встигнувши розширитись, знову звужується. За даними компанії "Простобанк консалтинг", іпотечні кредити на первинне житло  дає 19 банків з 50 найбільших, для купівлі  вторинного житла - 28.

Автомобільні позики видає 31 банк з цієї вибірки, бланкові кредити - 13, безцільові позики під заставу  нерухомості - 28.

Стримує відновлення кредитування фізосіб неподолана "токсикація" проблемними позиками, що становлять 180 мільярдів гривень. За офіційною  статистикою частка "поганих" кредитів у загальному портфелі з  початку 2011 року знизилася лише на 1-2 процентні пункти до 10%. Досі проблеми з позиками мають мільйони співгромадян.

Якщо попри охолодження  ринку виникла потреба взяти  позику, слід орієнтуватися на банки, зацікавленні надавати роздрібні кредити, які мають підготовлений персонал, налагоджені бізнес-процеси і  солідний досвід роботи з фізичними  особами.

Рейтинг кредитної активності банків "Реальної економіки" має  на меті виявити, які українські фінансові  установи є провідними позикодавцями. Обсяг наданих кредитів населенню  та темпи його зростання, разом з  параметрами спеціалізації, дохідності та забезпеченості, дозволили визначити  лідерів роздрібного кредитування у 2011 році.

          РЕ дослідила активність найбільших гравців на ринку роздрібних кредитів на основі офіційних даних за дев'ять місяців 2011 року. Аналізувалися показники 27 банків з першої і другої груп за класифікацією НБУ, що видали 75% усіх кредитів населенню.

До рейтингу не увійшли  банки, які не активні на ринку  кредитування фізичних осіб - Укрексімбанк, Промінвестбанк, "Фінансова ініціатива" - або позиціонують себе як корпоративні - Сведбанк, "ІНГ банк", Сітібанк, КІБ, "Креді агріколь".

Також у рейтингу відсутній  банк "Кредит Дніпро", оскільки у  квартальній фінансовій звітності  він не надає інформації про обсяг  роздрібного кредитного портфеля.

За результатами рейтингу до першої п'ятірки найбільш активних кредиторів населення увійшли Приватбанк, Укрсиббанк, UniCredit Bank - Укрсоцбанк, "Дельта банк" та "Альфа-банк" (Додаток А).

Найбільший за обсягом  активів Приватбанк за рік видав  фізособам рекордні для ринку 6,8 мільярда гривень. Роздрібні активи банку Ігоря Коломойського і  Геннадія Боголюбова ростуть як на дріжджах, не поступаючись іноземним  конкурентам.

Друге і третє місця  у рейтингу посіли французький Укрсиббанк та італійський Укрсоцбанк, що діє  під брендом UniCredit Bank. Обпікшись на кризі, вони переглянули роздрібні стратегії і стали більш обережними та консервативними, скорочуючи та оптимізуючи портфелі кредитів населенню, в тому числі шляхом продажу колекторам.

Незважаючи на проблеми у  материнських холдингах, пов'язані  з кризою суверенних боргів у Європі, та на тягар внутрішніх проблемних позик, вони залишаються ключовими  гравцями цього сегмента.

За 11 місяців Укрсиббанк, співпрацюючи з торговими мережами, видав 350 тисяч споживчих кредитів, тоді як у 2010 році - 240 тисяч. У вересні  він запустив картковий кредит, який дозволяє особам з мінімальною зарплатою  позичати до 10 тисяч гривень.

П'ятнадцятий у ранкінгу активів "Дельта банк" Миколи Лагуна зумів вибитися на вершину рейтингу кредитної активності завдяки агресивним темпам зростання виданих споживчих  позик, густій мережі точок продажу  та спеціалізації на рітейлі.

Російський "Альфа-банк" за рік після відновлення напряму  споживчого кредитування при купівлі  побутової техніки і будматеріалів  збільшив портфель таких позик до 750 мільйонів гривень. Клієнти банку  можуть записуватися на отримання кредиту  через контакт-центр, а рішення  про можливість видачі позики отримувати через смс.

За результатами розрахунків, до рейтингової групи B з середньою  кредитною активністю увійшли банки  з іноземним капіталом - "Райффайзен банк аваль", "ОТП банк", "Ерсте  банк", а також ПУМБ Ріната Ахметова.

Головна перевага європейських банків, яка дозволяла утримувати достойні позиції на рітейловому  ринку, - доступ до дешевих іноземних  ресурсів, поступово нівелюється  під тиском проблем з суверенними  боргами.

Відтак, у даній групі  найкращі перспективи для подальшого нарощення кредитної активності поки що мають російський "ВТБ  банк" та український ПУМБ з огляду на високий рівень підтримки власників.

Більшість банків з груп С та D, які належать вітчизняним олігархам, вирішили не гратися у ризиковані кредитні ігри з фізичними особами. Вони добре засвоїли кризовий урок: високий процентний дохід не буває без високих ризиків.

Оскільки під час масових  неплатежів за кредитами від банкрутства  може врятувати лише серйозна фінансова  підтримка акціонерів, краще сконцентруватися на менш дохідному, але більш контрольованому  кредитуванні корпоративного сектора.

Загалом, рейтингове дослідження  кредитної активності українських  банків виявило існування значних  відмінностей між різними банками  на роздрібному ринку залежно  від їх типу власності, доступу до ресурсів державних бюджетів та спеціалізації.

        Отже, левова частина ринку фінансування споживачів традиційно належить комерційним банкам. Інші кредитори – кредитні спілки або підприємства роздрібної торгівлі – не були великими гравцями на цьому ринку. Станом на 1 січня 2009 року, обсяг наданих банками кредитів фізичним особам становив 269,9 млрд. грн., у порівнянні із 5,5 млрд. грн.. кредитів, наданих кредитними спілками. У 2011 році ситуація не змінилась: на банки припадало 209,9 млрд. грн. кредитів, а обсяг кредитів кредитних спілок знизився до 3,3 млрд. грн. Найбільші 10 банків України за обсягом кредитів, наданих фізичним особам, станом на 01.06.2011 року наведені в Додатку Б.

 

 

 

2.2. Аналіз кредитоспроможності  позичальників в банківських  установах України

 

Ефективність кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо  залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу  банківського кредитування, наскільки  чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції  працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій.

І етап. Формування портфеля кредитних заявок. Кредитні відносини між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної заяви, в якій передусім містяться відомості щодо позики, якої потребує клієнт: мета, розмір, вид і термін позики, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування. До пакета входять, як правило, такі документи [19]:

1. Паспорт громадянина України  чи тимчасове посвідчення особи-резидента  з вклеєним фото (25, 45 років), з  пропискою в межах області,  з підписом власника, без виправлень  і підтирань.

2. Довідка (можлива копія чи  дублікат) про присвоєння ідентифікаційного  коду з ДПА. Якщо коду не  присвоєно з певних релігійних, культурних мотивів і є відповідний  запис у паспорті, довідка не  потрібна.

3. Довідка про доходи - з місця  роботи, декларації, корінці систем  переказу коштів - за останні 6 місяців. При необхідності - довідки  членів сім'ї. Довідка повинна  бути обов'язково зареєстрована  (мати номер і дату), з підписами  керівника та головного бухгалтера.

ІІ етап. Безпосередня співбесіда з потенційним позичальником.

Кредитний працівник проводить  попереднє інтерв'ю з потенційним  позичальником. Ця бесіда має велике значення для вирішення питання  щодо позики: вона дозволяє не тільки з'ясувати  окремі деталі кредитної заявки, але  й скласти своєрідний психологічний  портрет позичальника. У ході співбесіди кредитний працівник концентрує свою увагу на базових, ключових для банку питаннях, які можуть бути розподілені за такими группами [19].

1. Загальні відомості про позичальника;

2. Питання щодо кредиту:

- яку суму клієнт планує отримати  у позику;

- на що і як буде використана  дана сума;

- процентна ставка;

- засоби надання кредиту.

3. Питання, пов'язані з погашенням  кредиту:

- запланована сума заробітної  плати;

- чи є особи, готові надати  гарантію або поручительство, та  який їх фінансовий стан.

4. Питання щодо забезпечення  кредиту:

- яке забезпечення може бути  передано у застану;

- хто є власником забезпечення;

- де воно зберігається;

- чи знаходиться забезпечення  під повним контролем позичальника;

- як була зроблена оцінка  майна, що пропонується як забезпечення;

- які витрати на зберігання  забезпечення.

5. Питання щодо зв'язків клієнта  з іншими банками:

- з якими банками співпрацює  клієнт;

- чи отримував він кредит  від інших банків;

- чи с непогашені позики та  який їх характер.

Після співбесіди кредитний працівник  повинен прийняти дуже важливе рішення: продовжувати роботу з кредитною  заявкою цього клієнта або  вже на цьому етапі відмовити  у видачі кредиту. Якщо пропозиції клієнта  не відповідають в якихось аспектах принципам політики та стратегії  банку в галузі кредитних операцій, то кредитна заявка має бути відхилена. Якщо ж за результатами співбесіди кредитний працівник приймає  рішення щодо продовження роботи з клієнтом, він заповнює відповідний  кредитний формуляр та передає його разом із кредитною заявкою та пакетом супровідних документів до підрозділу кредитного аналізу для оцінки кредитоспроможності позичальника.

Зразок анкети-заявки на отримання споживчого кредиту на товар ПАТ КБ «УкрСиббанк» за 26.12.2012р. наведений в Додатку В.

ІІІ етап. Оцінка кредитоспроможності.

Кредитоспроможність - це здатність  позичальника повністю та у визначений термін розрахуватись за своїми борговими  зобов'язаннями [19]. Основними критеріями високої кредитоспроможності фізичної особи є:

- стійкі грошові потоки, які  підтверджено документально з  врахуванням перспективи на 6 місяців;

- високі моральні якості;

- стабільність відносин у сім'ї  та на роботі;

- якісне забезпечення кредиту.

Результатом перевірки фінансового  стану клієнта, з точки зору його платоспроможності, повинно бути віднесення позичальника до даного з класів (А, Б, В, Г, Д).

ІV етап. Підготовка до складання кредитного договору.

Четвертий етап можливий за умови  позитивного для клієнта завершення попереднього етапу, тобто оцінювання кредитоспроможності і ризику. Цей  етап ще називають структуруванням  позички. У процесі структурування банк визначає такі параметри позички: вид кредиту, суму, строк, забезпечення, порядок видачі і погашення, ціну позички тощо. Вид і термін кредиту  залежать від того, куди будуть вкладатись позичені кошти.

V етап. Кредитна угода.

Після закінчення роботи щодо структурування позички банк приступає до переговорів  з клієнтом про укладання кредитної  угоди. Посадова особа, яка веде переговори з клієнтом відносно кредиту, повинна  ознайомити його з обов'язковими умовами  майбутньої кредитної угоди, без  виконання яких позичка не може бути надана, а також з умовами, стосовно яких можливий компроміс. У кредитній  угоді передбачаються: мета, сума і  строк позички, умови і порядок  її надання і погашення, форми забезпечення зобов'язань клієнта за кредитом, процентна ставка, порядок внесення плати за позичку, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо надання і погашення кредиту, перелік документів і періодичність їх подання банку й інші умови процесу кредитування. Уклавши кредитний договір, економіст формує кредитну справу позичальника. Зразок кредитного договору на отримання споживчого кредиту на товар ПАТ КБ «УкрСиббанк» за 26.12.2012р. наведений в Додатку Д.

VІ етап. Моніторинг і контроль якості виданих кредитів.

В ході кредитного моніторингу працівники відповідного банківського підрозділу повинні своєчасно розпізнавати та оперативно відстежувати тенденції  негативних змін у діяльності позичальника. Найбільш поширеними факторами, що свідчать про погіршення кредитоспроможності  позичальника, виступають:

- порушення графіка погашення  заборгованості за кредитом та  процентів;

- негативні тенденції зміни  значень фінансових показників;

- несвоєчасне надання поточної  інформації;

У цілому якісне, професійне та послідовне виконання всіх необхідних процедур основних етапів банківського кредитування є необхідною та найважливішою умовою ефективної реалізації кредитної політики банку та забезпечення необхідного  рівня доходності, платоспроможності  й ліквідності банківської діяльності.

У процесі надання кредитів перед  будь-яким банком постає необхідність оцінки кредитоспроможності позичальників, її достовірність істотно впливає  як на результати конкретних кредитних  угод, так і на ефективність кредитної  діяльності банку загалом.