Споживче кредитування в українських комерційних банках та шляхи підвищення його ефективності

 

Споживче кредитування в  Україні набирає обертів, водночас зростає і обсяг боргів. Та це не зупиняє вітчизняні банки, кредитні спілки та ломбарди, які нарощують  обсяги надання кредитів не завжди платоспроможним позичальникам. сновною  проблемою споживчого кредитування залишається висока вартість кредитів для фізичних осіб. Часто банки  надають кредити належним чином  не перевіривши фінансовий стан позичальника. Варто зазначити, що у 2008 році, коли значного поширення набуло кредитування без довідок про доходи, це призвело до масових невиплат через зростання  безробіття і скорочення заробітних плат, і як наслідок, до кризи у  банківському секторі та економіці  загалом. Сьогодні Україна знову  зустрілася з цією проблемою. Банки  та інші фінансові установи за рахунок  низької фінансової культури громадян отримують завищені прибутки, а об’єм  споживчого кредитування зростає. Мінімізація  ризиків банківського споживчого кредитування має здійснюватись силами самих  банків шляхом застосування активних методів впливу на ймовірність неповернення позик і відсотків за ними у бік зменшення [13]. З боку держави перші кроки уже зроблено, Верховна Рада України ухвалила закон, який забороняє надання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України. 

Позитивно вплинути на розвиток споживчого кредитування можуть такі заходи: врегулювання нормативів споживчого кредитування із сторони НБУ; удосконалення  механізму здешевлення кредитів; запровадження заходів, які б  не давали змогу банкам надавати споживчі кредити населенню без належної перевірки їх фінансового стану.

У той же час можна відзначити, що стрімке розширення кредитування приховує в собі значні загрози, які  можуть негативно вплинути як на діяльність та фінансову стабільність комерційних  банків, так і на життєвий рівень населення, а саме: 
        - підвищення кредитного ризику через неможливість адекватно оцінити кредитоспроможність фізичних осіб у зв'язку з наявністю прихованих або тіньових доходів тощо;

- кредитування фізичних  осіб тяжіє до довгострокового  характеру. Це пояснюється тим, що джерелом повернення кредиту й відсотків за ними є не прибуток, а заробітна плата, яка для переважної більшості населення залишається на недостатньому рівні. У результаті фізичні особи неспроможні повернути кредит у стислі строки;

- плановий характер роботи  більшості банків, тобто доведення  до всіх його структурних підрозділів  завищених показників нарощування  активних операцій, що зумовлює  зростання ризиків при досягненні  запланованих критеріїв; 
- коливання курсу іноземних валют (основна маса довгострокових кредитів надаються у вільноконвертованій валюті, а доходи фізичних осіб у гривнях, що зумовлює ризик неповернення) [13].

У зв'язку з фінансовою кризою за останній рік показники наданих  споживчих кредитів різко впали. Це пояснюється збільшенням негативних факторів, які гальмують і знижують тенденції зростання кількості  наданих кредитів. Найважливішим  із цих факторів є зростання темпів інфляції, яка на сьогодні сягає 22%. 
           Отже, проаналізувавши ситуацію зі споживчого кредитування в Україні, подолати вказані вище проблеми допоможуть наступні заходи:

  - НБУ доцільно врегулювати  кредитні взаємовідносини між  кредиторами і боржниками по  обслуговуванню кредитів;

- розробити механізми,  які б не давали змоги банкам  кредитувати фізичних осіб без  наявності інформації про їх  реальні доходи, а не номінальні; 
         - НБУ необхідно запровадити кваліфікаційні вимоги до працівників банків; 
         - вести більш стабільну валютну політику, що зменшить коливання курсів іноземних валют та ризики неповернення кредитів та відсотків за ними; 
         - передусім збільшити обсяги кредитного портфеля із збереженням його якісних показників.

З метою розвитку споживчого кредиту, покращення системи його організації, максимального задоволення потреби  населення в позичках мають слугувати  розроблені нами наступні практичні  рекомендації:

1. Чинна система державного пільгового  кредитування населення на купівлю  (будівництво) житла характеризується  цілим рядом негативних моментів. Це – мізерність обсягів надання  кредитів, відсутність гласності  про діяльність та результати  роботи державних органів, які  займаються розподілом кредитів, невикористання в ролі джерел  фінансування позабюджетних коштів  і т. ін. Допомогти у вирішенні  вказаних проблем може впровадження  пільгового державного кредиту  малозабезпеченим і молодим сім’ям  та молодим одиноким громадянам  на купівлю (будівництво) житла  на основі відшкодування державою  частини виплачуваних позичальником  процентів. В результаті проведеного  аналізу з точки зору реальних  витрат держави була підтверджена  його більш висока ефективність  у порівнянні з діючою системою  державного житлового кредитування  населення;

2. Сприяти поліпшенню житлових  умов громадян, що є насущною  потребою для нашої країни, може  активізація роботи банків з  надання бриджинг-позичок, які  є кредитами на купівлю нового  житла замість старого. В якості  засобу підвищення ефективності  роботи у даному напрямі пропонується  типова технологічна процедура  і типове положення про бриджинг-позички,  які ґрунтуються на чинному  законодавстві та у достатній  мірі відповідають потребам і  захищають інтереси учасників;

3. Одним із найбільш привабливих  і перспективних напрямів банківського  кредитування населення на споживчі  потреби є надання кредитів  під заставу нерухомості (іпотечне  кредитування). До числа факторів, які перешкоджають розвитку іпотечного  кредитування, слід віднести: інфляційні  ризики, нерозвинутість механізмів  залучення коштів населення, непрозорість  взаємовідносин учасників ринку,  незначна роль Державної іпотечної  установи на ринку іпотечних  кредитів.

У зв'язку з цим доцільно звернути увагу на досвід зарубіжних країн, а саме, на успіхи Франції в створенні єдиної банківської сітки, яка забезпечує універсальність всіх карток, які виробляє Франція. До 1984р. у Франції існувало три автономні і несумісні системи банківських карток: Carte Bleu, Carte Verte ф картка банку Credit Mutuel. Групи банків, які випускали ці картки, вели між собою високовартісну конкурентну боротьбу. Ця боротьба охопила банки повністю. Вони навіть перестали піклуватись про реальні комерційні результат своєї діяльності в "картковому" бізнесі, оскільки власники карток відчували труднощі в пошуках банкомата або комерсанта, спроможного її прийняти. Нарешті, була підписана угода про створення міжбанківської системи взаєморозрахунків, яка була основна на таких принципах, як технічна одноманітність, комерційний нейтралітет, упорядкованість процедур і обов'язкове приймання певного набору карток у всіх банках. Франція, сформувавши єдину банківську сітку і накопичивши досвід застосування електронних карток для телефонних переговорів, стала першою країною, яка наважилась цілеспрямовано вводити систему електронних карток в загальнонаціональну масштабі. Цей приклад сьогодні наслідує Німеччина і Швейцарія.

Можна зробити висновок про те, що недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об’єктивні, так і суб’єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов’язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні великі. Банкам України доцільно вивчати та використовувати досвід зарубіжних країн для здійснення споживчого кредитування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

            В останній час мають місце тенденції до значного підвищення інтересу з боку банків і небанківських кредитно-фінансових установ до ринку споживчого кредиту, розширення видів кредитних послуг населенню, активного розвитку організації системи споживчого кредитування. Разом з тим існуючі теоретико-методологічні основи кредитування населення на споживчі потреби, спрямовані на вирішення його традиційних задач, не завжди відповідають потребам сучасного стану фінансово-кредитної системи. Незважаючи на широке і різнобічне дослідження змісту споживчого кредиту, у вітчизняній економічній літературі відсутня єдність науковців щодо його суті. Для вирішення цієї проблеми ми проаналізували існуючі точки зору до сутності споживчого кредиту, що дозволило їх згрупувати у чотири підходи залежно від цільової спрямованості кредиту: кредитування населення на всі потреби, включаючи виробничі; кредитування населення на придбання споживчих товарів і послуг; кредитування населення на задоволення всіх споживчих потреб, включаючи затрати капітального характеру; кредитування невиробничих витрат фізичних і юридичних осіб. На основі існуючих теоретичних положень і методологічних аспектів нами визначено поняття споживчого кредиту, як надання державою, підприємствами, кредитними інститутами і окремими громадянами позикової вартості (у натуральній, товарній і грошовій формах) населенню для використання її на споживчі потреби на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

          На підставі проведеного аналізу, можна дійти висновку, що протягом розглянутого періоду споживче кредитування мало нестійкі тенденції розвитку та носило циклічний характер. Так, період розвитку споживчого кредитування в Україні (1991 – 2010 рр.) мав 6 циклів. Перші 2 цикли мали майже однаковий проміжок часу. Наступні цикли вже займали більший проміжок часу. Так, кожний наступний період був довший за часовим проміжком та унікальний за тенденцією розвитку. Найбільш вдалим та стабільним був п’ятий цикл. Це період надзвичайно високої активності банків на ринку споживчого кредитування. Шостий цикл є незавершеним та має іншу тенденцію розвитку, аніж попередні п’ять циклів. З початком даного циклу спостерігається спад розвитку споживчого кредитування в Україні, в той час коли кожен з попередньо розглянутих етапів починався зі зростання. Це говорить про те, що банки відійшли від найбільш прибуткового та, в свою чергу, найбільш ризикованого виду кредитування. Подальший розгляд даного циклу показує, що банки поступово повертаються до цього виду діяльності, але все ще спостерігається спад. Найбільша частина ринку фінансування споживачів традиційно належить комерційним банкам. Інші кредитори – кредитні спілки або підприємства роздрібної торгівлі – не були великими гравцями на цьому ринку. Станом на 1 січня 2009 року, обсяг наданих банками кредитів фізичним особам становив 269,9 млрд. грн., у порівнянні із 5,5 млрд. грн.. кредитів, наданих кредитними спілками. У 2011 році ситуація не змінилась: на банки припадало 209,9 млрд. грн. кредитів, а обсяг кредитів кредитних спілок знизився до 3,3 млрд. грн.

             Дослідження показало, що сучасна українська практика кредитування індивідуальних клієнтів на споживчі ціни потребує свого вдосконалення як з точки зору розширення об'єктів кредитування, так і диференціації умов надання позик. Відомо, що більшість комерційних банків в нашій країні сьогодні зводить "обслуговування фізичних осіб" до залучення коштів по вкладах. З іншої точки зору, необхідно вдосконалювати комплексне банківське обслуговування населення, надаючи останнім широкий вибір банківських продуктів і послуг, збільшуючи доходи, формуючи ресурсну базу банку, розширювати кредитні взаємовідносини з населенням.

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

      1. Україна. Закон. Про Національний банк України: від 20 травня 1999 р. №679-ХІV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - (Офіційний веб-сайт Верховної Ради України). - Режим доступу:www.portal.rada.gov.ua. - (Законодавча база).

       2. Цивільний кодекс України: від 16.01.2003 року №435 - IV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - (Офіційний веб-сайт Верховної Ради України). - Режим доступу: www.portal.rada.gov.ua. - (Законодавча база).

       3. Про порядок регулювання діяльності банків в україні: Постанова Національного банку України від 28.08.2001 №368 // zakon.rada.gov.ua.

       4. Абламонов С. Научное управление активами коммерческого банка: Підручник / C.Абламонов // Банковские технологии. - 2004. - №7. – 208c.

       5. Ачкасов М.В. Споживчі кредити / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consumerinfo.org.ua /must know/ quality /581 / 4134.

       6. Байрам У. Р. Методика оцінки ефективності кредитної роботи структурних підрозділів банку: Навчальний посібник / У. Р. Байрам // Формування ринкових відносин в України, 2007. - № 6. - C.44-47.

       7. Банковское дело: Краткий слов.-справ. / Сост. А. В. Калина, В. Н. Кочетков. - К.: МАУП, 2008. - C. 132-138.

      8. Бюлетень НБУ. – 2010. - №12 – С. 58 -128.

      9. Вархоляк К.С. Функціональні аспекти розвитку банківської діяльності в Україні на основі споживчого кредитування //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.17:Збірник наукових праць: Наукове видання.-Суми:УАБС НБУ, 2010.-380с.

      10. Васильченко З. М. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України: Навчальний посібник / Васильченко З. М. // Фінанси України.- 2005.- № 9. - C. 140-151. 

     11. Жукова Н.К. Особливості споживчого кредитування комерційними банками в Україні / Н.К.Жукова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №3. - С. 39-41.

         12. Калина А. В., Кощеев А. А. Работа современного коммерческого банка: Учеб.-метод. Пособие / А. В. Калина, А. А. Кощеев. - К.: МАУП, 2009. – С.224-226.

        13. Канарська М.І. Споживче кредитування: банк за все заплатить? // Молодь і підприємництво. - №21. – 2005. – С. 2-12.

         14. Луценко А.  Деякі аспекти правового регулювання споживчого кредитування в Україні // Економіка України.-К.,2008.-№ 5.- С. 37-41

         15. Табачук Г.П., Дугіна І.В.Аналіз соціально-економічного значення споживчого кредиту // Регіональна економіка, 2007, № 1.- C. 223 - 229.

         16. Нідзельська І. Теоретичні засади ефективності використання короткострокових кредитів / І. Нідзельська // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - №5. - С. 27-31.

        17. Олійник О. Ефективність довгострокового кредитування та проблеми її зростання / О. Олійник // Економіст. - 2007. - №12. - С. 48-51.

         18. Банківська і фінансова інформація [Електронний ресурс] // www.bin.com.ua.

         19. Кривенко Н.М. Розвиток банківського споживчого кредитування в Україні / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.udau. edu. ua/library.php.

        20. Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс] // www.bank.gov.ua.