Споживче кредитування в українських комерційних банках та шляхи підвищення його ефективності

Кредитоспроможність - це здатність  позичальника в повному обсязі і  у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими  зобов'язаннями.

У світовій практиці використовується багато методик оцінки кредитоспроможності, в основу яких покладено аналіз фінансового  стану позичальника та його надійності з точки зору своєчасного погашення  боргу банку.      Так, у практиці американських банків застосовується правило «5С» як абревіатура від перших літер базових критеріїв кредитування [9,c.167]:

- Character (характер);

- Capacity (спроможності);

- Capital (капітал);

- Collateral (забезпечення);

- Conditions (умови).

«Характер» позичальника - це перш за все його ділова репутація, ступінь відповідальності, спроможність погашати борги. «Спроможності» позичальника визначаються за допомогою глибокого аналізу його фінансового стану, доходів і витрат та перспектив їх динаміки у майбутньому. При цьому особлива увага приділяється тому, що позичальник практично має тільки три джерела для погашення кредиту:

- поточні грошові надходження  (cash inflow);

- продаж активів;

- нові позики на грошовому  ринку.

Важливе значення має для банку  такий критерій, як «капітал» фірми: ретельно аналізується його розмір, структура, співвідношення з іншими статтями активів  та пасивів.«Забезпечення» кредиту  дослідження конкретних форм і видів  забезпечення, визначення його достатності, якості, а також встановлення ринкової вартості та ступеня ліквідності  кредитної застави.«Умови» - це загальні економічні умови, що визначають ринкову  ситуацію та справляють вплив на становище  як банку, так і позичальника: стан економічної кон'юнктури, наявність  конкуренції, податкова політика, механізм ціноутворення тощо.

Комерційні банки європейських країн використовують різні системи  оцінки кредитоспроможності позичальників, найвідомішими серед яких є системи PARTS, CAMPARI, назви яких також виступають як абревіатури від перших літер  слів, що визначають ключові умови  кредитування.

 Наприклад, «PARTS»:

- Purpose (цілі кредитування);

- Amount (розмір кредиту);

- Repayment (механізм погашення кредиту);

- Terms (строк, на який надається  кредит);

- Security (забезпечення кредиту).

Одним з елементів оцінювання кредитоспроможності  є з'ясування персональних якостей  потенційного позичальника. Тут увага  банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна  забезпеченість, ставлення до своїх  зобов'язань перед іншими кредиторами  в минулому.

Основними показниками високої  кредитоспроможності фізичної особи  являються:

- стійкі позитивні грошові потоки, які підтверджуються документально, з врахуванням перспективи на 6 місяців

- високі моральні якості;

- стабільність відносин в сім'ї та на роботі;

- якісне забезпечення кредиту.

Результатом перевірки фінансового  стану клієнта є віднесення його до одного з класів:

Клас А - фінансова діяльність дуже добра, що свідчить про можливість своєчасного  виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним  відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах  установлених значень . Забезпечення за кредитною операцією повинне  бути першокласним. Одночасно можна  зробити висновок, що фінансова незалежність і в подальшому буде знаходитись  на такому невисокому рівні.

Клас Б - фінансова діяльність позичальника близька за характеристиками до класу  А, але ймовірність підтримування  її на такому рівні протягом тривалого  часу є низькою. Забезпечення кредитної  операції має не викликати жодних сумнівів .Аналіз коефіцієнтів фінансового  стану позичальника може вказувати  на негативні тенденції в його діяльності.

Клас В - фінансова діяльність задовільна. Надходження коштів і платоспроможність  позичальника свідчить про ймовірність  несвоєчасного погашення кредитної  заборгованості в повній сумі й у  строки, передбачені договором. Одночасно  спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника.

Клас Г - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається  її нестабільність протягом року; високий  ризик значних збитків; імовірність  повного погашення кредитної  заборгованості та відсотків за нею  низька.

Клас Д - фінансова діяльність незадовільна, є збитки; кредитна операція не забезпечена  ліквідною заставою або безумовною гарантією; показники не відповідають установленим значенням, імовірність  виконання зобов'язань з боку позичальника практично відсутня.

Для оцінки фінансового стану аналізують:

1. "Загальні дані";

2. "Фінансові показники";

3. "Характеристики кредиту";

4. "Моральні якості".

Питома вага кожного з розділів у загальному підсумку дорівнює 30, 40, 25 і 5 % відповідно. В залежності від  варіанта відповіді по кожному з  параметрів формується підсумкова оцінка параметра шляхом множення ваги параметра  на бальну оцінку варіанта відповіді.У  результаті по конкретному запиті установлюється відповідний ризик кредитування. У залежності від суми накопичених  балів приймається один з варіантів  рекомендацій з ухвалення рішення:

1. Менше 30 балів - видача кредиту  недоцільна - клас “Д”;

2. Від 30 до 45 балів - рекомендується  розглянути можливість додаткового  високо ліквідного забезпечення  кредиту, реалізація якого надалі, можливо, буде служити джерелом  погашення кредиту - клас “Г”;

3. Від 45 до 55 балів - фінансовий  стан задовільне, інформація вимагає  додаткового пророблення, але  видача кредиту можлива - клас  “В”;

4. Від 55 до 75 балів - фінансовий  стан відповідає вимогам банку,  видача кредиту можлива клас  “Б”;

5. Понад 75 балів - позитивна рекомендація  з видачі кредиту, фінансовий  стан позичальника не викликає  сумніву - клас “А”.

Вік визначає фінансові можливості позичальника, рівень добробуту, стабільність нинішнього стану, його перспективи, мотивації  по використанню кредитних засобів. Найбільш сприятливим представляється  вік в інтервалі від 30 до 45 років. Час проживання в даній місцевості характеризує ступінь "осілості" позичальника, стабільність його зв'язків  із зовнішнім середовищем. Місце  роботи є значимим чинником, що визначає фінансові потоки позичальника . Чим  вище службове становище, займане клієнтом, тим вище його рейтинг. Спеціальність  по диплому характеризує рівень спеціальної  підготовки працівника. Сімейний стан є визначальним моментом у мотивації  клієнта. Перевага при кредитуванні віддається позичальникам, що мають  страховий поліс

Наявність пластикових карт свідчить про рівень добробуту і позитивному  іміджі власника. Вид картки якісно доповнює попередній показник. Наявність  цінних паперів говорить про активність клієнта на фондовому ринку. Володіння  нерухомістю характеризує позичальника з погляду його забезпеченості і  стабільності.

Термін користування кредитом відбиває ризик,пов'язаний із процесами, що можуть вплинути на виконання своїх зобов'язань  позичальником перед банком. Схема  погашення характеризує адекватність реального використання кредитів цілям, викладеним у заявці. Для банку  з погляду ризиків найбільш прийнятним є графік щомісячного погашення, як суми основного боргу кредиту  так і відсотків за користування кредитом.

Комунікабельність відбиває ступінь  відкритості клієнта для спілкування. Заповзятливість свідчить про пристосованість  до реально існуючих зовнішніх факторів. Зовнішність і вигляд клієнта  говорять про рівень його статку і  відповідному способі життя.

 

2.3. Дослідження ризиків  на ринку споживчого кредитування

 

Останнім часом в Україні  спостерігається певний бум банківського споживчого кредитування. При цьому  відбувається зростання не лише абсолютних величин кредитів, наданих банкам фізичним особам, а й питомої ваги споживчих кредитів у загальній  сумі банківських кредитів. Це свідчить про позитивні тенденції банківського споживчого кредитування. Разом з  тим необхідно зазначити, що наприкінці минулого року вітчизняні банки зіткнулись із проблемою неповернення населенням отриманих кредитів. Актуальність цієї проблеми посилюється також потребою у диференціації цінових умов при наданні споживчих кредитів залежно від ступеня їх ризикованості.

Для споживчого кредитування характерний високий рівень заборгованості. За даними НБУ, за підсумками 2008 року обсяг  проблемних кредитів, наданих фізичним особам, порівняно з початком року збільшився на 106,1 млн. грн. (на 54,1%), тоді як загальний обсяг кредитів населенню  зріс у 2 рази. Це слугувало основним чинником зменшення частки проблемних кредитів у загальному обсязі кредитів фізичним особам із 1,4 до 0,9%. На сьогодні, за оцінками експертів, рівень неповернення за споживчими кредитами становить 1–5% і в найближчі роки буде збільшуватись [19].

Теорія і практика підтверджують, що ризик є неминучим чинником банківської діяльності. Тому важливим у діяльності будь-якого комерційного банку є вміння управляти ризиками. Управління ризиками – це процес, за допомогою якого банк виявляє ризики, проводить оцінку їх величин, здійснює їх моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв’язки між різними категоріями ризиків [14].

У зарубіжній банківській  практиці найбільш поширеним методом  оцінки ризиків споживчого кредитування є скоринг (або скоринг-система). Скоринг – це математична модель у вигляді зваженої суми певних характеристик, за допомогою якої на основі минулого досвіду банк намагається з’ясувати  ймовірність того, що конкретний позичальник не поверне вчасно кредит. Основний принцип про побудові скорингової системи є припущення, що майбутній клієнт комерційного банку буде вести себе так, як існуючий клієнт.

До найпоширеніших видів  скорингу, які вже встигли себе виправдати та є безпомилковими, які  можна застосувати в Україні  можна назвати такі: 
1) фродовий скоринг – система, спрямована на боротьбу з клієнтами комерційного банку, які не повертають кредит;

2) експертний скоринг  – система, яка була побудована  експертним шляхом для більш  якісного оцінювання клієнтів  до прийняття рішення;

3) поведінковий скоринг  – система, розрахована на  оцінювання подальшої поведінки  вже існуючих клієнтів;

4) аплікативний скоринг  – система, розрахована на  оцінювання клієнтів під час  заповнення анкети;

5) статистичний скоринг  – скоринг, який можна побудувати  лише за умов наявності значного  масиву даних, з метою отримання  прогнозів на майбутнє.

            Варто зазначити, що у банківській системі України більша кількість перерахованих вище видів скорингу на сьогодні взагалі не використовується, бо банківський сектор нашої країни слабо розвинений порівняно з іншими передовими країнами. Але є всі передумови, щоб запровадити його на майбутнє. 
До переваг скорингової системи відносять такі: зниження рівня неповернення кредитів, швидкість розгляду кредитних заявок, можливість ефективного управління кредитним портфелем, відсутність необхідності довготривалого процесу навчання персоналу. Скоринг є одним з найуспішніших прикладів використання математичних і статистичних методів у бізнесі [14].

            За даними НБУ, у 2011 році обсяг кредитів населення скоротився на 4% (8,2 млрд грн) - до 196,2 млрд грн. Збільшення портфелю гривневих кредитів (21,3 млрд. грн) не перекрило зменшення позик, номінованих у валюті (29,5 млрд грн). Особливо масштабно обсяг кредитів фізосіб зменшився в листопаді-грудні (мінус 5,5 млрд грн), що не зовсім типово для передсвяткового періоду [20].

          Хоча статистика регулятора за 12 місяців у по цільовому спрямуванню позик поки що відсутня, очевидно, що портфель позик на придбання, будівництво й ремонт нерухомості за рік зменшився (у січні-листопаді мінус складав 7 млрд грн). Що стосується споживчих кредитів, то якщо зростання за рік і було, то не особливо значне - за 11 місяців – біля 2,3 млрд грн. (Табл. 2.3.1 і Табл.2.3.2.).

Табл. 2.3.1

Нові кредити, надані домашнім господарствам у 2011 році [20]

 

Табл. 2.3.2

Індекс КредитМаркет (ефективні ставки за споживчими кредитами для фізосіб) [20]

За даними агентства «Кредит-рейтинг», частка проблемної і потенційно проблемної заборгованості фізосіб за минулий  рік скоротилася з 50% до 40%.

        Отже, комерційним банкам України необхідно приділити пильну увагу шліфуванню внутрішньобанківських процесів, скоринговим процедурам, які помітно спростять оцінку потенційного позичальника за умов споживчого кредитування, оскільки використання комерційними банками України системи скорингу в процесі споживчого кредитування дозволить удосконалити свою діяльність і покращити обслуговування клієнтів.

 

 

 

 

3. Перспективи  розвитку споживчого кредитування  в Україні