Бюджетний менеджмент та його роль у бюджетному процесі

              - країни, що не входять до ЄС — роль бюджетно-податкової політики зростає в міру збільшення залежності національної гро­шової політики від політики Європейського центрального банку.

До напрямів забезпечення ефективності бюджетної конвер­генції слід віднести:

              - гармонізацію бюджетних систем у дохідній та видатковій частинах;

              -  синхронізацію циклічних коливань, що потребує створення розвинутої системи міждержавних трансфертів;

              -  контроль над бюджетно-податковою політикою.

Мета податкової гармонізації - запобігання податковій конкуренції. Остання відбувається через маніпулювання умо­вами торгівлі міхс країнами та має дестабілізуючі макро-економічні наслідки.

              Етапи податкової гармонізації

              - досягнення згоди щодо типу податку, який підлягає гармонізації;

              -  узгодження податкової бази;

              -  узгодження податкових ставок.

              Сучасні результати такої гармонізації наступні:

              -  обмежена гармонізація щодо основних податків: податку з обороту, акцизних зборів, податків на прибутки корпорацій, на дивіденди та відсотки, деяких видів податків на капітал;

              -  узгодження режимів ПДВ у державах-членах ЄС;

              - відсутність повного узгодження податкових ставок.

В умовах інтеграції України у світове співтовариство особли­вої актуальності набуває врахування світового досвіду організації бюджетних відносин. Показовими в цьому плані є бюджетні відно­сини країн з розвиненою ринковою економікою. Основні засади бюджетного устрою в окремих країнах світу наведені нижче.

Великобританія

              До бюджетних відносин причетні прем'єр-міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням по­датків. Казначейство також розробляє і здійснює загальну еко­номічну стратегію. Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління мита й акцизів. Управління внутрішніх доходів має контори головного податкового інспек­тора в Лондоні, а також близько 700 контор по всій країні.

Бюджетний рік у Великобританії починається 1 кнітня і закін­чується 31 березня.

При розробленні проекту бюджету кабінет ураховує 18 клю­чових положень, 11 з яких за останні роки не змінювалися. До ос­новних положень належать:

              - зростання валового національного продукту,

              - рівень безробіття,

              - ціни на акції,

              - норми процент­них ставок,

              - ціни на основні продукти, зокрема на нафту,

              - врівень податкових ставок.

              Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів і ви­датків здійснюється згідно з національними рахунками на основі Європейської! системи рахунків 1995 р.

              Бюджет планується із залишків коштів на кінець бюджетного року, враховуються надходження поточного року і планується залишок на кінець звітного року. Планування здійснюється на п'яткгрічний період у цінах поточного року з відповідним щоріч­ним коригуванням.

Франція

              У бюджетних відносинах беруть участь президент, уряд, пар­ламент, а також спеціальні державні установи — Національна кредитна рада, банківська контрольна комісія, Економічна і соці­альна рада. Франція у 1982 р. ухвалила закон № 82-813 "Про права і свободи комун, департаментів, регіонів ", згідно з яким були знач­но розширені права територій. У кожному регіоні створюється контрольний орган - рахункова палата, яка стежить за фінансо­вою діяльністю юридичних осіб і бере участь у формуванні місце­вих бюджетів.

              Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках - комісара Республіки і регіональної рахункової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює казначей департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

              Місцеві бюджети в частині видатків складаються з двох ос­новних розділів:

              - бюджети поточної діяльності (функціональ­ний) та бюджети нового будівництва (інвестування). Джере­ла доходів поділяються на внутрішні — доходи від муніципаль­ної власності, місцевого господарства, податкові та зовнішні -дотації, кредити (як державні, так і приватні).

              У складі Міністерства економіки і фінансів функціонує Голов­не податкове управління, яке має по всій території країни 830 податкових центрів і 16 інформаційних центрів. Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних перевірок податкових декларацій, а також документальних перевірок. Система стягнень за ухилення від сплати податків досить жорстка, застосовується також карна відповідальність. У випадку ненавмисного занижен­ня податку сплачується штраф у розмірі 0.75 % за місяць від суми платежу, у разі умисного приховування розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.

              Складові консолідованого бюджету

              -  загальнодержавний бюджет;

              -  місцеві бюджети;

              -  спеціальні рахунки Казначейства;

              -  приєднані бюджети для фінансування пошти та телеграфу;

              -  приєднані бюджети служби сільськогосподарських дотацій;

              -  операції тимчасового характеру.

Федеративна республіка Німеччини

              Бюджетна система ФРН у її сучасному вигляді почала форму­ватися у 20-х рр. минулого століття, на початку 90-х суттєво доповнилась приєднаними землями колишньої НДР.

              Сучасний бюджетний устрій ФРН мас три рівні — федера­тивний, земельний та общинний.

              У бюджетному процесі беруть участь такі органи влади та їхні структурні підрозділи: уряд - Міністерство фінансів; представ­ницькі органи - бундестаг - бюджетний комітет, підкомітет з перевірки звітності (бере участь у перевірці виконання бюджету), незначна кількість власних співробітників з бюджетних питань, Федеральна рахункова па­лата, а також бундесрат (затверджує закон про бюджет як верх­ня палата парламенту); Федеральний казначейський двір. Крім цього, забезпечується широка участь науковців і громадськості.

              Федеральний казначейський двір є незалежним державним зак­ладом, який діє згідно з Федеральною і земельними конституція­ми. До його функцій входить контроль економічної та фінансової діяльності, і він може перевіряти роботу Міністерства фінансів.

              На рівні земель діє уряд і парламент (ландтаг). У складі уряду землі діє Міністерство фінансів. Головні фінансові управління і податкові інспекції є структурними підрозділами Міністерства фінансів і водночас вони діють як представники федерації.

              Головне фінансове управління або Верховна фінансова дирек­ція існує тільки на рівні земель і керує підвідомчими податкови­ми інспекціями. Керівник Головного фінансового управління — президент, призначається по черзі федерацією і землею. Міністер­ство фінансів організовує роботу податкових інспекцій і за відом­чою лінією підпорядковується федеральному Міністерству фінансів.

              У Німеччині значна увага приділяється фінансовому плануван­ню, у тому числі бюджетному. Фінансове планування обов'язко­во здійснює не лише федерація, а й землі. Широко застосовува­тись воно почало з 1967 р., основою його є середньострокове пла­нування до п'яти років. При цьому виді планування можливо вра­ховувати зміни в бюджетній політиці.

              Перший рік - це поточний бюджет, другий рік - рік на який фор­мується бюджет, і наступні три роки - перспективний бюджет.

              Планування в Німеччині є динамічним. Це означає, що фінан­совий план складається кожен рік наново, і при цьому період пла­нування зміщується на один рік уперед. У такий спосіб забезпе­чується набагато більша порівняно з постійним планом акту­альність: динамічний план у змозі більш гнучко реагувати на зміну економічних і соціальних умов.

              Основа фінансового планування - це планування витрат. До­сить чітко плануються витрати, пов'язані з управлінською діяль­ністю, витрати на інфраструктуру. На основі чітких нормативів передбачається дохідна частина. Збалансування досягається на основі прогнозу макроекономічних показників. На перші два фінансові роки складається макроекономічний прогноз з ураху­ванням змін господарської кон'юнктури, а на подальші три - такі зміни не враховуються. Зважаючи на досить низький рівень інфляції, планування проводиться в цінах поточного року.

              У фінансовому плані, що публікується, витрати згруповані в 40 блоків за функціональними ознаками. Для внутрішнього користування в державних органах існують близько 1500 дохідних і 8000 витратних статей бюджету. ;   Для порівняння федерального, земельного й общинних бюджетів існує єдина бюджетна класифікація.

              Погодження бюджетних планів усіх рівнів здійснюється радою фінансового планування. Ця рада є координуючим структурним органом на рівні міністерств як федерації, так і земель з учатю представників общин.

              На рівні федерації проект бюджету готує Міністерство фінансів, уряд подає на розгляд парламенту. Парламент при розгляді  бюджету може вимагати від уряду будь-яку необхідну інформацію. Реалізується це право через письмові й усні звернення,депутатські запити, запрошення на секційні та пленарні засіданння відповідних урядових осіб.

              До основних видів даних, які необхідні парламенту, належать:

              - основні макроекономічні показники, їх обгрунтування;

              - детальний загальний фінансовий звіт уряду;

              - повідомлення Федеральної рахункової палати;

              -  доповіді та висновки експертів незалежних організацій про економічний розвиток;

              - критичні конструктивні публікації з бюджетних питань узасобах масової інформації.

              У Німеччині протягом тривалого періоду склалася традиція е іання науковими економічними інститутами й організаціями еспертних доповідей щодо бюджетного процесу. Особливою популярністю користуються детальні аргументовані висновки експертної ради, які містять оцінку загальноекономічного розвитку і публікуються у пресі в листопаді кожного року. Подають ці висновки Міжнародний валютний фонд і Організація економічного співробітництва та розвитку.

              Процес обговорення бюджету, як і його виконання та звіт, широко висвітлюються в засобах масової інформації, що попереджає негативні тенденції в бюджетному процесі. При обговоренні бюджету на засідання уряду зазвичай запрошуються провідні політики - члени парламенту. Основна роль у бюджетному процесі   і відводиться бюджетному комітету бундестагу. Члени бюдного комітету є доповідачами з певних розділів бюджету, оскільки вони володіють необхідною інформацією й узгоджують свої позиції ч урядом. Процес обговорення у двох палатах парла­менту доволі тривалий - від трьох до трьох з половиною місяців.

              Прийняття бюджету є суверенним правом парламенту - спо­чатку він має бути прийнятий бундестагом, а потім отримати схвалення бундесрату.

              Після затвердження бюджету діє принцип розподілу влади, згідно з яким виконання бюджету - абсолютна компетенція уря­ду, і парламент не має права вимагати від уряду, щоб він у по­вному обсязі виконував окремі статті - контролюються лише основні цифрові показники.

              У політичних колах, особливо в період виборчої кампанії, вва­жаються популярними додаткові програми щодо витрачання бюд­жетних коигав. Для того, щоб узгодити з політиками спільні дії, уряд погоджує з лідерами політичних партій так звані священні цифри. Такими цифрами можуть бути:

              - загальна величина бюд­жетних витрат,              

              - відсоток їх збільіиення порівняно з попереднім роком,

              -обсяг дефіциту бюджету.

              Згідно з німецьким бюджетним правом міністр фінансів може здійснювати додаткові витрати лише в тому разі, коли є еконо­мія за іншими статтями витрат, не виходячи за затверджені конт­рольні цифри.

              Контролюють виконання бюджету органи виконавчої, законо­давчої влади, а також громадські інституції. З боку органів вико­навчої влади контроль здійснюють Міністерство фінансів, уряд. Усередині міністерств існують власні контрольні підрозділи. З боку органів законодавчої влади основна роль належить підкомі­тету з перевірки звітності бюджетного комітету. За окремими напрямами виконання бюджету контроль здійснює Федеральна контрольна рахункова палата. З боку громадських інститутів контроль можуть здійснювати різні асоціації, інститути та гро­мадські організації. Так, наприклад, "Союз платників податків" досить ретельно відстежує оптимальність використання бюджет­них коштів. За результатами перевірок контрольних органів про­водиться регулярне інформування громадськості. Закінчується цикл бюджетного процесу затвердженням звіту про виконання бюджету. Період між закінченням бюджетного року і затвердженням звіту про виконання бюджету досить довгий - два з полови­ною роки. Це викликано необхідністю ретельної перевірки вит­рат бюджету. Нині вживаються заходи щодо скорочення цього терміну, щонайменше до шести місяців.