Роль державного бюджету України в реалізації соціально-економічної політики держави

Державне регулювання  може здійснюватись прямими та непрямими методами [7, с. 19].

До прямих методів  можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо  регулюють "правила гри" всіх учасників  економічних відносин - держави, господарюючих  суб'єктів, населення. Саме ці системи визначають ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення цих норм.

До непрямих методів  належать дії державних органів  щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних  ресурсів, основні напрями їх використання.

Велике значення має  бюджет і для соціального напряму. Це досягається згідно із законодавчо  закріпленим механізмом у кожній конкретній державі. Залежно від  особливостей державного устрою, національних традицій, рівня економічного розвитку держави та інших факторів, за рахунок бюджету утримують складові соціальної сфери - науку, культуру, спорт, охорону здоров'я, освіту; надають соціальну допомогу вразливим верствам населення тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами - означає задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу. Можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.

Бюджет також має  вплив на ефективність господарювання підприємств та організацій. Використовуючи такі бюджетні важелі, як ставки податків, бюджетний контроль та штрафні санкції, держава має вагомий вплив на ці суб'єкти економічних відносин.

Економічне оновлення  об'єктивно потребує зміцнення державного бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни, що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто держава має здійснити ефективний розподіл доходів і видатків між своїми рівнями - центральним та місцевим.

Головною ланкою фінансової системи є зведений бюджет, який включає бюджети всіх рівнів і окремі види централізованих фондів фінансових ресурсів. Сконцентровані в бюджеті кошти призначені для здійснення державної соціально-економічної політики, забезпечення оборони й безпеки держави. За допомогою бюджету виконуються державні та місцеві програми з розвитку й успішного функціонування галузей економіки, з проведення конверсії військово-промислового комплексу, охорони здоров'я, зміцнення науково-технічного потенціалу та культури, покращення матеріального становища населення й окремих його груп, підтримки соціально-економічного розвитку регіонів.

Акумуляція в бюджетній  системі значних грошових фондів створює можливість для забезпечення рівномірного розвитку економіки й культури на всій території країни. Бюджет є потужним інструментом державного управління.

Значення державного бюджету зумовлено не лише обсягом  коштів, які зосереджено в ньому. У безпосередньому взаємозв'язку з бюджетом і під його впливом  функціонують усі інші ланки фінансової системи. Наявність бюджету створює можливість для маневрування при розподілі коштів на потреби суспільства з урахуванням їх пріоритетності протягом певного проміжку часу.

Зважаючи на той факт, що бюджет в певній мірі є передумовою, та результатом суспільного розвитку, можна виділити фактори, які впливають на формування бюджету та його використання. Такими факторами є: економічні, соціальні та політичні.

Економічні фактори  в значній мірі пов¢язані з макроекономічними процесами, що  відбуваються в сфері суспільного виробництва. Сюди відноситься сукупний суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход, економічне зростання (спад) виробництва, інфляція, безробіття і т.д. З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш ціленаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державного бюджету України.

Соціальні фактори формування та використання бюджету в значній  мірі обумовлені особливостями відтворення  робочої сили і населення країни в цілому. Сюди слід віднести фінансові  кошти, що йдуть на освіту, охорону здоров¢я, соціально-культурні заходи, соціальний захист населення, а також величину суспільного фонду споживання; обсяг і рівень заробітної плати різних категорій працюючих; розмір споживчого кошику; товарообіг державної та комерційної торгівлі; мережу дошкільних, шкільних та технічних учбових установ, вузів і т.д.

Політичні фактори безпосередньо пов’язані з забезпеченням обороноздатності країни та підтримкою внутрішнього правопорядку, управлінням країною, законодавчою та виконавчою владою.

Після прийняття бюджету, враховують оптимальні та песимістичні шляхи розвитку подій. Оптимальний  план визначає ті результати, які можуть бути досягненні при умові, що все  виконується по плану, використані  всі можливості, перешкоди подолані з найменшими витратами. Песимістичний план показує результати при найгірших умовах. Добре організований, розроблений бюджет дозволяє досягнути оптимальної мети управління [11, с.7].

Отже, бюджет є вирішальною  і провідною ланкою фінансової системи. Він об’єктивно необхідний для забезпечення існування держави, розвитку економіки і культури. Утворення централізованого державного фонду коштів потрібне не тільки для задоволення фінансових потреб держави, воно викликане передусім економічними потребами.

Розвиток економічних відносин, їх зміцнення і вдосконалення потребує підвищення ролі бюджету як системи економічних відносин розподілу і перерозподілу національного доходу через державні фінанси [12, с.125]. При цьому не можна забувати, що бюджет не лише виконує розподільчі функції, а й бере активну участь у створенні фінансових ресурсів держави.

1.2. Сутність  і класифікація доходів державного бюджету

 

Основними підсистемами державного бюджету є доходи і  видатки. Розглянемо основні складові доходної частини бюджету. Державні доходи поділяються на внутрішні (отримують лише всередині країни) та зовнішні (отримують за її межами, зокрема, кредити, допомога з інших країн).

Якщо йдеться про  внутрішні державні доходи, то вони представляють у грошовій формі  відносини економічної власності між державою, з одного боку, фізичними та юридичними особами з другого, з приводу вилучення (привласнення) державою частини прибутків та заробітної плати.

Доходи бюджету –  усі податкові, неподаткові та інші надходження в державний бюджет на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Розрізняють два види бюджетних надходжень:

1) загальні - формують загальній фонд бюджету і не мають цільового використання;

2) спеціальні - зараховуються до спеціального фонду бюджету і використовуються на передбачені законодавством заходи.

Загальні  принципи розмежування доходів визначені  Бюджетним Кодексом, а фактичний їх склад затверджується при прийнятті Закону «Про державний бюджет на поточний рік».

Щоб в повній мірі розглянути сутність доходів бюджету  звернемося до статті 9 «Класифікація доходів бюджету» Бюджетного Кодексу.

Доходи бюджету класифікують:

• залежно від державного устрою держави: а) в унітарній державі – доходи державного бюджету і місцевих бюджетів; б) в федеративній – доходи федерального бюджету, бюджетів членів федерації і місцевих бюджетів;
• залежно від рівня бюджетної системи, за яким закріпляються доходи, вони поділяються на: а) закріплені доходи – доходи, віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений строк відповідно до заздалегідь установлених, незмінних нормативів; б) регулюючі доходи – доходи, що закріплені за бюджетами вищого рівня, що передаються до бюджетів нижчого рівня за диференційованими й щорічно змінюваними нормативами відрахувань з метою збалансування бюджетів нижчого рівня;
• залежно від джерел надходження виділяють доходи, що надходять від юридичних осіб і від населення;
• залежно від громадянства суб’єктів оподаткування – сплачувані резидентами або нерезидентами [13, с. 166].
• за методами залучення коштів: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти, цільові фонди.

Податкові надходження  формують основну частину (80-90%) доходів  бюджету України [14, с. 217]. До податкової системи кожної країни належать: суб’єкти оподаткування (ті, хто сплачує податки), об’єкти оподаткування (прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, кількість землі тощо), одиниця оподаткування (одиниця виміру об’єкта оподаткування), податкова ставка (величина податку на одиницю оподаткування). Податки – обов’язкові платежі, які держава стягує з окремих осіб, установ, організацій у центральний і місцевий бюджети. За механізмом стягування, податки поділяються на: а) прямі – це податки на доходи. Механізм їх стягування – неприхований; б) непрямі – податки на споживання, що стягуються в залежності від обсягу придбаних товарів, їх збільшення безпосередньо збільшує ціну. Вилучення їх  – неявне [15, с.278].

Неподаткові надходження  включають у себе: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного й побічного продажу; надходження від штрафів та інших фінансових санкцій; інші неподаткові надходження [14, с.218].

Доходи від операцій з капіталом утворюють третю групу і включають: надходження від продажу основного капіталу, від реалізації державних запасів товарів та від продажу землі та нематеріальних активів.

Офіційні трансферти – це кошти, одержані від інших  органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. До них належать: дотації, субвенції та субсидії.

Дотація – трансферт, який передбачає з одного рівня бюджету іншому на безповоротній і безоплатній основі і який не має цільового призначення. Субвенція – це міжбюджетний трансферт, що має цільовий характер і призначається на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Субсидія – трансферт, який передається з одного рівня бюджету іншому на безповоротній і безоплатній основі, який має цільове призначення і в повному обсязі відшкодовує передбачені бюджетні призначення [14, с.219].

Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого – об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості [13, с.164].

Доходи бюджету виражають  економічні відносини, що виникають  у процесі формування головного  загальнодержавного фонду грошових ресурсів. Об’єктом таких відносин є ВВП, а суб’єктами – держава, з одного боку, та підприємства й організації, населення – з другого. Якщо для покриття фінансових потреб ВВП не достатньо, держава залучає національне багатство, а саме, доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інше. Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватись також на основі позик і за рахунок емісії паперових грошей [14, с.216].

У процесі формування доходів бюджету держава може використовувати як загальні методи, притаманні всім суб’єктам фінансових відносин, так і специфічні, властиві тільки їй методи [16, с.123].

Основним чинником, який впливає на обсяги державних прибутків, є пропорція, що складається у  фонді споживання між індивідуальними  прибутками громадян і виплатами  з державного бюджету в якості матеріальної допомоги [17, с. 107].

Від своєчасного і  повного надходження доходів  залежить безперебійне фінансування усіх галузей господарства держави і  соціально-культурних заходів. Стабілізація економіки та її розвиток дасть змогу  забезпечити  виконання дохідної частини бюджету, а це в свою чергу дасть додаткові кошти й для видатків бюджету.

 

1.3.  Сутність  і структура видатків державного  бюджету

 

Суть бюджету виражається  через функції, які він виконує. Одна з функцій державного бюджету як складової фінансової системи це розподільча функція. Особливості розподільчої функції полягають в наступному:

1. основним об'єктом розподілу виступає чистий дохід суспільства - національний дохід;
2. одна і та ж частина національного доходу може багаторазово проходити через бюджетний розподільчий механізм (наприклад, прибуток, заробітна плата);
3. багатоканальність грошових потоків.

За визначенням  Бюджетного Кодексу України: «видатки бюджету це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум» [3, с.5].

Соціально-економічна суть бюджетних асигнувань визначається:

1. природою і функціями держави;
2. рівнем розвитку країни;
3. формою надання бюджетних трансфертів;
4. розгалуженість зв'язків державного бюджету з національною економікою.

Видатки бюджету –  це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним  бюджетом, за винятком коштів на погашення  основної суми боргу. Об’єктом державних витрат виступають грошові фонди, сформовані в процесі розподілу й перерозподілу ВВП.

Надання бюджетних засобів  підприємствам, установам та організаціям для повного або часткового покриття їхніх витрат на заходи, передбачені  бюджетом, називають бюджетним фінансуванням.