Поняття, сутність, роль ціни. Види ціни

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1. Поняття, сутність, роль ціни. Види ціни…………………………………5
2. Процес ціноутворення. Цінова політика фірми. …………………………13
3. Прийняття управлінських рішень по ціноутворенню. Інформація необхідна для прийняття управлінських рішень за цінами…………………………...28

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….35

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………...37

 

ВСТУП

 

Ціна належить до найважливіших  економічних категорій, бо справляє неабиякий вплив на всі аспекти  господарської діяльності кожного  окремого підприємства і усієї країни в цілому. За допомогою ціни відшкодовуються витрати підприємства, які розподіляються на заробітну плату працівників, матеріали, оренду приміщень, сплату податків та ін. Ціна є орієнтиром для покупців при виборі товару для купівлі, за допомогою цін значною мірою регулюються зв'язки між попитом і пропозицією. Ціну найлегше змінити, але знайти й обґрунтувати її оптимальний, за певних бізнес-умов, рівень – надзвичайно складне і неоднозначне завдання. Це, без перебільшення, – мистецтво, причому мистецтво управлінської діяльності.

Динамічний характер сучасної української економіки разом  з недостатнім досвідом господарювання в умовах ринку викликає неабиякі труднощі у менеджерів компаній, відповідальних за цінову політику. Зазвичай ціну встановлюють інтуїтивно, або ж «таку, як у всіх», не надто переймаючись питаннями її обґрунтування. Водночас теорія ціноутворення в ринкових умовах пропонує надзвичайно широкий спектр наукових методів встановлення ціни та способів її зміни в бік підвищення чи зниження. Тож майбутнім спеціалістам в сфері управління вкрай необхідно бути озброєними потрібними знаннями і розуміти, як треба грамотно обирати та обґрунтовувати цінову стратегію компанії, як ефективно застосовувати різні методи аналізу чинників ціноутворення, як обрати з-поміж багатьох підходів до встановлення ціни саме той, який буде найкращим за наявних умов та обмежень, як доцільно будувати оперативну цінову політику з урахуванням економічної кон'юнктури, що схильна до постійних змін.

Ринок розглядається як сфера взаємовідносин між споживачами та виробниками, в якій відбувається узгодження та реалізація їхніх інтересів під час обміну товарами за допомогою ринкових цін. Отже, ціна є не тільки інструментом утворення доходу, але й інструментом узгодження інтересів. Така роль ціни дозволяє використовувати її як ефективний спосіб боротьби за покупця – що і призводить до виникнення час від часу так званих «цінових воєн». Це явище все частіше можна спостерігати на ринку України, але йому все ще не достатньо приділено уваги з боку вітчизняних науковців.

Однією з основних проблем  розробки стратегії ціноутворення  є необхідність узгодження не лише зовнішніх інтересів (продавець-споживач, виробник-продавець, виробники-конкуренти, продавці-конкуренти), але й внутрішніх. Основне протиріччя в сфері ціноутворення виникає між фінансовими, виробничими і маркетинговими службами. Ситуаційно, інтереси деяких сторін можуть збігатися або бути діаметрально протилежними. Так, для фінансових служб головною задачею при встановленні цін може бути підвищення прибутковості, а для маркетингових – збільшення ринкової частки. Причому найчастіше одночасне досягнення таких цілей неможливе. Альтернативою, що погоджує інтереси фінансистів і маркетологів, може стати підвищення довгострокової рентабельності.

В результаті переходу до ринкових відносин виникли такі поняття, як «конкуренція», «конкурентна боротьба», «орієнтація  на потреби та можливості кінцевого  споживача». В зв'язку з цим найважливішу роль в діяльності підприємств будь-якої форми власності стала відігравати  ціна. Виникла необхідність в чіткому  визначенні того, що впливає на її величину, як вона змінюється під дією яких чинників, яку роль повинна відігравати  держава в процесі ціноутворення.

 

4. Поняття, сутність, роль ціни. Види ціни.

 

 

Ціна – найважливіший  економічний параметр будь-якого  підприємства, саме рівень цін впливає  на його фінансове положення, оскільки зумовлює розмір отримуваного прибутку і відповідно можливості його виробничого  і соціального розвитку, а також  розмір особистого доходу власника.[17]

Ціна, за своєю суттю, є складним і динамічним явищем, вона повинна враховувати цілий комплекс факторів, під впливом яких відбувається процес її формування. Проте досить тривалий час у нашій вітчизняній економічній літературі визнавалась думка, що ціна – це грошовий вираз вартості товару. Таке уявлення про сутність ціни складалось в умовах, коли єдиною правильною доктриною визнавалось вчення К. Маркса, що ціна формується лише на основі вартості товару (теорія трудової вартості). Вартість товару, в свою чергу, визначалась спільно необхідними витратами праці, які складались у процесі виробництва. Це вчення вважалося вершиною економічної думки, єдино правильним і безперечним, що, безумовно гальмувало розвиток економічної науки.

Сьогодні економістами визнано, що ціна, як важлива складова ринкової економіки, є еквівалентом обміну товарів  та елементом рівноваги між попитом  та пропозицією. Саме завдяки ціні формується більшість економічних відносин у сучасному суспільстві. Це стосується як сфери виробництва товарів, так  і сфери їх реалізації.[22]

Виходячи з сутності ціни, її роль полягає в тому, що вона повинна покривати витрати на виробництво товарів (послуг) і приносити товаровиробнику гарантований прибуток, забезпечуючи справедливий рівень рентабельності. [2]

Функція ціни є зовнішнім проявом її внутрішнього змісту. До функцій ціни може бути віднесено  тільки те, що характерно для кожної конкретної ціни без винятку. Існують такі функції ціни:

- Облікова функція сприяє визначенню витрат суспільної праці, а такоє вартості потреб суспільства. Виконуючи цю функцію, ціна дає змогу визначити вартість матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, праці, інших ресурсів, що були використанні в процесі виробництва. Завдяки обліковій функції ціна є засобом визначення кількісних і якісних показників. Якісними показниками є прибутковість, продуктивність праці, фондовіддача, продуктивність витрат тощо. Кількісними є валовий внутрішній продукт, національний дохід, обсяг капіталовкладень, обсяг товарообороту, обсяг продукції, виготовленої різними підприємствами та галузями загалом.[22]

- Стимулююча функція пояснює вплив ціни на пропозицію та споживання товарів. Стимулюючий вплив ціни відбувається через рівень прибутку. В умовах ринкової економіки ціна є також критерієм оцінювання раціональності щодо прийнятих рішень щодо будь-якого напрямку діяльності.[13]

- Розподільна функція зумовлена відхиленням ціни від вартості під впливом різних чинників, і пов’язана з розподілом та перерозподілом національного доходу між різними суб’єктами економіки. Завдяки розподільчій функції взаємопов’язуються доходи і витрати як виробників, так і споживачів.[22]

- Вимірювальна функція. Ціна обслуговує обіг товарів і забезпечує реалізацію економічних інтересів усіх відносно самостійних учасників товарного обігу: виробник,  посередника, споживача. У цій якості вона виступає як кількість грошей (товарів і послуг), що сплачується й отримується за одиницю товару чи послуги. Завдяки ціні можна виміряти, визначити кількість грошей, що покупець має сплатити, а продавець – одержати за проданий товар. [22]

- Рівноважна функція або функція балансування попиту та пропозиції Ця функція встановлює зв’язок між попитом і пропозицією на ринку. Якщо в суспільстві утворюється диспропорція між ними, то ціна є гнучким елементом для досягнення рівноваги. В умовах ринкової економіки, тобто коли ринок є конкурентним, ціна є регулятором суспільного виробництва.[17]

- Функція переміщення або функція ціни як критерію раціонального розміщення виробництва. Ця функція виявляється в тому, що за допомогою механізму цін для одержання більш високого прибутку здійснюється перехід капіталів з одного сектора економіки в інший і всередині окремих секторів туди, де норма прибутку більш висока. Подібний перехід капіталів здійснюється підприємствами, компаніями самостійно під впливом законів конкуренції й попиту. Тільки підприємство вирішує, в який вид діяльності, в яку галузь, сферу економіки йому вкладати свій капітал. [13]

Між різними  функціями ціни існує взаємозв’язок, який може бути як взаємодоповнюючим, так і суперечливим. Стимулююча функція  ціни сприяє реалізації функції збалансованості  попиту та пропозиції, сприяє нарощуванню  виробництва товарів, що користуються попитом. Ціна може відіграти й протилежну роль, сприяючи скороченню пропозиції товарів. Це також приводить до балансування попиту та пропозиції, коли останнє  перевищує попит.

Розподільна функція діє разом із функцією ціни як засіб оптимізації розміщення виробництва, сприяючи переходу капіталів  у ті сфери господарства, в яких існує підвищений попит на конкретні товари й характерна висока норма прибутку.

Облікова  функція ціни вступає в протиріччя з усіма іншими функціями, тому що в ринкових умовах ціни часто істотно  відхиляються від витрат виробництва  і реалізації. [22]

У ринковій економіці  можуть діяти різні види цін, що обслуговують і регулюють економічні відносини  між різними учасниками національного  і світового ринків. Поділяють  ціни на матеріальні продукти і на послуги.

Залежно від  порядку ціноутворення, рівня втручання  держави і прав суб'єктів господарювання у встановленні цін виділяють  такі їх види:

• вільні;
• фіксовані та регульовані ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі  види товарів та послуг, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Вони встановлюються на ринку під дією попиту, пропозиції та конкуренції. Зауважимо, що вільне ціноутворення є необхідним засобом створення стимулів розвитку виробництва відповідно до ринкових потреб, формування незалежних товаровиробників, залучення конкуренції і конкурентних ринків, які становлять основу ринкової економіки.

Державні  фіксовані та регульовані ціни встановлюються на базові ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін (насамперед, енергоресурси, природну сировину, послуги транспорту та зв'язку, важливі для всіх секторів економіки), а також на життєво важливі  товари та послуги для населення (споживчі товари, комунальні та транспортні  послуги тощо). Державні ціни встановлюються також на товари і послуги підприємств-монополістів, імпортні товари, що придбані за кошти державного бюджету.[19]

 Отже, регульовані ціни – це ціни, що складаються на ринку в процесі прямого впливу держави. За умови формування вони поділяються на фіксовані та граничні ціни. За допомогою встановлення державних фіксованих цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок, граничних нормативів прибутковості здійснюється недопущення необґрунтованого зростання цін у національній економіці. Методи державного регулювання цін у кожній країні встановлюються чинним законодавством.[19]

Також, види цін розрізняють за характером обігу і стадіями ціноутворення;

- оптові ціни  виробника продукції;

- відпускні  оптові ціни;

- оптові ціни  закупівлі;

- роздрібні ціни.

Така диференціація  відображає кількісний взаємозв'язок цін, що складається по мірі руху товару від виробника до споживача. Ціна на кожній попередній стадії руху товару є складовим елементом ціни наступної стадії.[22]

Оптова ціна – це ціна, за якою одні виробники реалізують свій продукт (товар) іншим господарським суб'єктам, тобто ціна, за якою товари реалізуються у великій кількості всім категоріям споживачів, окрім населення.

Оптова ціна виробника складається із повної собівартості реалізованої продукції (в т.ч. адміністративні витрати  і витрати на збут) і прибутку. За оптовими цінами виробника продукція реалізується іншим підприємствам або торговельно-збутовим організаціям, якщо така продукція не оподатковується податком на додану вартість.

Оптова ціна відпускна складає оптову ціну виробника, акцизний збір (підакцизні товари) і  податок на додану вартість. За цією ціною продукція реалізується іншим підприємствам, а також підприємствам, які займаються оптовою торгівлею.[17]

Оптова ціна закупівлі складається з чотирьох економічних елементів: оптової  відпускної ціни, витрат посередника, прибутку посередника і податку  на додану вартість. Оптові ціни служать базою для формування роздрібних цін.

Роздрібні ціни – це ціни, за якими товари реалізовуються безпосередньо індивідуальним споживачам (покупцям). Вони містять оптову відпускну ціну виробника і торговельну надбавку (витрати, прибуток і податок на додану вартість торговельної організації).

Ціни на послуги  називають тарифами, які поділяють  на комунальні, побутові, транспортні  тощо. Тарифи можуть відноситися до сфери оптової торгівлі (наприклад, вантажні транспортні тарифи, фрахт) і роздрібної (пасажирські тарифи).[18]

Залежно від  частки витрат на доставку продукції (навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортні, страхування), які  включаються до ціни, вони поділяються  за різними видами франко. Термін «франко» (від італійського franco) буквально  означає «вільний», а стосовно комерційної  діяльності трактується як «вільний від оплати». Тому той чи інший  вид франко, наданий ціні, вказує, до якого пункту на шляху просування товару до споживача транспортні  витрати несе постачальник. Ці витрати  щодо просування товару, до вказаного  місця входять до складу ціни і  будуть компенсовані постачальнику  покупцем після оплати вартості придбаної  продукції.[14]