Особливості соціальної роботи з ВІЛ-інфікованими особами

У Карибському басейні ЛЖВ у 2010 р. було 230 тис. (210 тис. – 270 тис.), з них тричверті мешкають у Домініканській Республіці та Гаїті. Нових випадків інфекції – 20 тис. (16 тис. – 25 тис.), біля 14000 (11 тис. – 16 тис.) померли від СНІДу. Основний шлях передачі збудника - незахищені гетеросексуальні контакти, в тому числі платні. В деяких районах епідемія зменшила оберти, що відображається на зниженні показника інфікованості вагітних.

У Латинській Америці в 2010 р. число нових випадків ВІЛ-інфекції склало 140 тис. осіб (88 тис. – 190 тис.), загальна кількість ЛЖВ - 1,7 млн (1,5-2,1), лише за останній рік померли від СНІДу 63тис. осіб (49 тис. – 98 тис.). Поширеність ВІЛ-інфекції серед дорослого населення - 0,5 % (0,4-1,2 %). Високі показники розповсюдження вірусу були зареєстровані серед чоловіків, що мали сексуальні відносини з іншими чоловікам: у Перу - 18-22 %, у Болівії - 15 %, 10-15 % у Колумбії. Зростає кількість інфікованих жінок в ряді країн: Аргентині, Бразилії, Перу, Уругваї.

За оцінкою ВООЗ з 2,0 млн (1,4-2,8) ЛЖВ в Північній Америці та Західній Европі, припадає на США. Загальна кількість нових випадків інфікування у цих регіонах склала 81000 осіб (30 тис. - 170тис.). Померли від захворювань, обумовлених ВІЛ-інфекцією – 31тис.  (16 тис. - 67 тис.).

Поширеність збудника серед дорослого населення Західної та Центральної Європи склала 0,3 % (0,2-0,4 %) - приблизно третя частина інфікованих припадає на мігрантів; у США та Канаді - 0,8 % (0,6-1,1 %). Встановлено, що основний шлях передачі ВІЛ - незахищений секс між чоловіками [34, 35]. Кількість нових діагнозів ВІЛ-інфекції серед СІН в країнах Европи зменшилася. В умовах широкого доступу до ефективного антиретровірусного лікування кількість смертей від СНІД у країнах регіону значно скоротилася.

Інформація щодо епідемії на близькому Сході обмежена, проте відомо, що за останні роки ЛЖВ склали 380 тис. (280 тис. - 510 тис.), у тому числі 40 тис. (20 тис.-66 тис.) осіб, що інфікувалися за минулий рік. Розповсюдженню епідемії в Алжирі, Єгипті, Лівані, Сирії сприяє сполучення секс-індустрії та споживання наркотиків ін'єкційним шляхом.

Останні дані з кількості ВІЛ-інфікованих в Австралії та Океанії вказують, що  живуть з ВІЛ, з них заразилися в 2010 році. Проте епідемія в регіоні загалом є стриманою, за виключенням Папуа-Нової Гвінеї, де щорічна кількість нових діагнозів ВІЛ-інфекції починаючи з 2002 року зросла більш ніж у два рази. В Папуа-Новій Гвінеї основний шлях передачі інфекції - незахищені сексуальні контакти, в Австралії - незахищений секс між чоловіками .

Основним профілактичним заходом в багатьох країнах є широке ознайомлення населення із шляхами передачі збудника. Оскільки статевий шлях зараження є головним у розповсюдженні ВІЛу в усіх країнах світу, дуже важливого значення слід надавати навчанню населення безпечній статевій поведінці. Треба радити обмежити кількість статевих партнерів і для індивідуальної профілактики застосовувати презервативи. Останні знижують вірогідність зараження від ВІЛ-інфікованого в 200-500 разів. При користуванні кондомом зараження може статись лише в разі розриву їх під час статевого акту.  У зв'язку з цим треба істотно поліпшити забезпечення населення високоякісними презервативами за доступними цінами, а для деяких категорій - безкоштовно.

На порядку денному  фармацевтичних фірм стоїть випуск бактерицидних  піноутворюючих засобів або кремів, які могла б вводити жінка  перед статевими зносинами.

Під впливом засобів  масової інформації у США значно знизилась кількість позашлюбних статевих зв'язків. Висловлюється думка, що ВІЛ-інфекція, зокрема СНІД, поклала кінець "сексуальній революції". У пресі блимнуло повідомлення, що в одному з парків столиці Бельгії натовп міщан розтерзав двох гомосексуалістів, які у вечірньому сутінку грались у любов. Населення вже добре поінформоване, про те, що гомосексуалісти напочатку були основним джерелом СНІДу. Але, з іншого боку, антигуманне ставлення до інфікованих ВІЛом взагалі і гомосексуалістів зокрема може спонукати їх до помсти, стати на шлях ВІЛ-тероризму. Так, у Німеччині один наркоман навмисне заразив біля 100 осіб, яким давав власний шприц для користування.  
Один з важливих засобів профілактики зараження - правильна стерилізація медичного колючого і ріжучого інструментарію, широке застосування шприців і голок одноразового застосування. У деяких країнах добре зарекомендувала себе практика безкоштовної видачі населенню таких шприців і голок. Там, де цього немає, треба цілеспрямовано навчити наркоманів якісній стерилізації шприців. Надійного результату можна добитись, якщо дотримуватись правил стерилізації, які попереджують передачу вірусу гепатиту В, тому що стійкість ВІЛу до фізичних і хімічних факторів значно менша.

Безпека донорської крові  залишається однією з центральних проблем боротьби зі СНІДом. Згідно наказу ВООЗ, всі донори крові та органів обов'язково клінічно та епідеміологічно обстежуються на ВІЛ-інфекцію.

Але не завжди однократне обстеження майбутнього донора дає  достовірні результати. Зрідка трапляються випадки, коли людина недавно заразилась і вже становить небезпеку для інших, але антитіла якийсь час ще не визначаються ("імунологічне вікно"). Тому в багатьох країнах запроваджується обов'язковий порядок використання свіжозамороженої плазми крові тільки після повторного (через 3 міс) лабораторного обстеження на ВІЛ донорів цієї плазми.

Одним із важливих завдань  системи охорони здоров'я є  раннє і якомога повніше виявлення  вірусоносіїв. На жаль, діагностика  ВІЛ-інфекції ще не на належному рівні. Експерти ВООЗ вважають, що в Америці вдається виявити тільки 2 із 3 хворих на СНІД, в Європі - 3 із 4 хворих, а в Африці - лише 12-13 %.

Слід зазначити, що ставлення  населення до інфікованих осіб часто  різко від'ємне. Так, одного року в  Нью-Йорку 40 тисяч школярів, за порадою батьків, відмовились відвідувати школи, де вчаться серопозитивні учні, хоча населення США інформоване про неможливість побутового зараження. У Елісті були спроби насильницькою висилення з міста батьків із серопозитивними дітьми. Серопозитивні особи, навіть якщо в них не розвивається СНІД, дуже важко знайти місце в суспільстві, вони часто піддаються остракізму. Були випадки, коли цим людям відмовили надати елементарну медичну допомогу. У деяких країнах небезпека ВІЛ-інфекції, в тому числі СНІДу, сприяє розпалюванню расової ненависті, особливо до негрів. Поширюється думка про доцільність насильницької ізоляції носіїв вірусу і навіть їх фізичне знищення.

Такі міркування і  дії не мають наукового підгрунтя, тому що через повітря і побутові речі ВІЛ не передається. До будь-якого хворого треба мати милосердя. Слід пам'ятати, що в наш час будь-хто може стати жертвою ВІЛ-інфекції. Адже, вірус поширюється не тільки серед гомо- і бісексуалістів, а й під час гетеросексуальних зв'язків, трансплацентарно і парентерально. За даними ВООЗ, у 1991 році гетеросексуальні контакти склали 60-70 % випадків зараження при статевих стосунках; на кінець цього століття частка інфікованих жінок перебільшить відсоток чоловіків. У США і Західній Європі у розповсюдженні ВІЛу гомосексуалісти і наркомани як джерело інфекції все більше уступають перше місце особам, які належать до нормальної в статевому відношенні популяції.

Протягом останнього десятиліття відбулась еволюція поглядів провідних фахівців на пандемію ВІЛ-інфекції. На міжнародному рівні цю хворобу остаточно визнано, передусім, політико-соціальним і, лише по-друге, медико-біологічним явищем. До такого консенсусу весь світ прийшов тільки у 1994 році, коли ООН вилучила СНІД з компетенції ВООЗ й утворила окрему спеціальну інституцію - Програму з ВІЛ/СНІД в ООН (UNAІDS). 

Особам, у яких виявлено антитіла до ВІЛу, Всесвітня організація  охорони здоров'я, радить дотримуватись  таких правил:

1. Мати інформацію  про хворобу. 

2. Відмовитись від  донорства крові, плазми, органів і сперми.

3. Користуватись власними  зубними щітками, бритвами, ножницями.

Жінки, чиї статеві  партнери серопозитивні до ВІЛу, повинні  знати, що вони можуть заразитись і  народити хвору дитину.

З метою захисту хворого  з ослабленим від додаткового зараження патогенною або умовно-патогенною флорою його доцільно ізолювати в окремій палаті або боксі. За ним закріплюють обмежений, добре проінструктований персонал, який працює в масках. Поточну дезінфекцію обмежують кип'ятінням білизни, постільних речей, зубних щіток, приладів для гоління, іграшок та інших предметів протягом 20-25 хв або замочуванням у дезинфекційному розчині. Забір крові, інших біологічних матеріалів і всі лабораторні роботи з ними повинні проводитись у гумових рукавицях, а в разі небезпеки розбризкування інфікованої рідини - в масках і захисних окулярах.

Надзвичайно складне  завдання - створення ефективної вакцини  проти СНІДу. Це пояснюється дуже великою мінливістю вірусу: вона, наприклад, в 1 мільйоні разів більша, ніж у  адено- і герпесвірусів, у 10-100 разів - від вірусу грипу А1. Директор Глобальної програми ВООЗ по боротьбі з СНІДом небезпідставно висловився так: "Вакцина далеко за горизонтом". Згідно з найоптимістичними прогнозами, синтетично вакцина проти СНІДу буде створена не раніше, ніж у 2010 році.

Незважаючи на ці песимістичні думки, розробка вакцин ведеться інтенсивно в 3-х напрямках: з поверхневого білка, ядерного білка і з вбитих віріонів. Деякі взірці вакцин вже пройшли  попередні клінічні випробування, показали повну безпечність, але їх захисний ефект потребує тривалого вивчення.

Таким чином, проблема ВІЛ-інфекції дуже складна і багатогранна. Вона має медичні, соціально-правничі та економічні аспекти, успішне вирішення  яких можливе при об'єднанні зусиль всього людства.

 

 

2.3 Соціальний проект «Профілактика ВІЛ/СНІДу серед учнівської молоді»

Установи, в  яких реалізується проект – Загальноосвітні  навчальні заклади Кременеччини І – ІІІ ступенів; школи, ліцеї, гімназії та інші заклади, які працюють за даним напрямком.

Зміст проекту

1. Проблема, на вирішення якої спрямований проект.
2. Мета проекту.
3. Завдання проекту.
4. Опис видів діяльності, які будуть виконані в межах проекту.
5. Терміни виконання проекту.
6. Місце реалізації проекту.
7. Прогнозовані результати.
8. Фінансове забезпечення.

Опис  проекту

1. Проблема на вирішення якої спрямований проект

Останнім часом  ВІЛ-інфекція та її кінцева стадія СНІД є однією з найважливіших проблем  людства. За двадцятилітню історію  існування захворювання на нашій  планеті ВІЛ-інфекція вразила більш  ніж 55 млн. осіб та забрала життя майже 22 млн. чоловік.

Епідемія СНІДу  охопила  переважну більшість  території нашої держави. В Україні  ВІЛ-інфекція поступово почала поширюватись з 1987 року. Станом на 1 січня 2012 року в Україні офіційно зареєстровано понад 115 тисяч ВІЛ-інфікованих людей. Половина нових випадків ВІЛ-інфікування припадає на дітей віком до 18 років. Більшість із них інфікується через ін’єкційне споживання наркотиків або через сексуальні контакти з ВІЛ-інфікованими.

Викликає занепокоєння той факт, що  в Україні стрімко поширюється ВІЛ-інфекція саме серед молоді. Більшість ВІЛ - інфікованих - 14-25-річні, при цьому постійно реєструються особи підліткового віку.

Хворобу на ВІЛ-інфекцію спричиняє вірус імунодефіциту людини, який руйнує імунну систему. Організм людини, ураженої ВІЛ, втрачає здатність протистояти будь-якій інфекції. Це призводить до розвитку синдрому набутого імунодефіциту – СНІДу.

Синдром – тому що у хворих виникає безліч різних симптомів і опортуністичних захворювань.      

Набутий – тому що стан, який виникає внаслідок зараження, не передається генетичним  шляхом. 

Імунний – тому що уражає імунну систему організму, яка бореться з    хворобами.

Дефіцит – тому що імунна система перестає працювати належним чином.

Нині існують ліки здатні уповільнити перебіг ВІЛ-інфекції та початок розвитку СНІДу, втім, вилікувати ВІЛ та СНІД неможливо, ці хвороби невиліковні.

Попередити  поширення ВІЛ/СНІДу серед молоді – один із найважливіших пріоритетів  уряду України, що знайшло своє підтвердження  в Національній програмі профілактики ВІЛ - інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2008-2014 роки.

Молодь має  право володіти інформацією про  ВІЛ та СНІД. Такі знання допоможуть їй приймати відповідальні рішення  щодо свого життя і здоров’я та захищати себе і своїх близьких. Ці знання також сприятимуть толерантному та неупередженому ставленню молоді до хворих на СНІД.

В зв’язку з  актуальністю проблеми  мною розроблений  проект інформаційно-психологічного тренінгу “Профілактика ВІЛ/СНІДу серед  учнівської молоді” в загальноосвітніх навчальних закладах Кременеччини.

Проект розроблено на 10 місяців та розбитий на 35 навчальних годин в навчальних закладах, на навчальний рік, він розрахований на роботу із учнями 14-17 років на навчальний рік,  для користування вчителями, соціальними педагогами та робітниками, які займаються питаннями навчання здоровому способу життя підлітків. Складена програма проекту в такий спосіб, що є гнучкою структурою, розрахованою на профілактичну роботу, що здійснюється як під час занять, так і під час позаурочної роботи з дітьми.

При проведенні занять слід уникати сенсаційності  та залякування, застосовувати системний  підхід і реалізовувати принцип  наступності.   

2. Мета проекту

Створення у кожної дитини власної  моделі безпечної поведінки, спрямованої на зниження ризику зараження ВІЛ, і формування зваженого ставлення до проблеми СНІДу.

3. Завдання проекту

• привернути увагу підлітків до проблем ВІЛ/СНІДу.

• підвищити рівень поінформованості підлітків до проблем пов’язаних з поширенням ВІЛ/СНІДу;
• сформувати навички здорового способу життя;
• допомогти підліткам упоратися з переживаннями, які заважають їхньому нормальному емоційному самопочуттю та спілкуванню з ровесниками;
• підвищити рівень знань підлітків про особливості статі та статеві стосунки;
• дати учням знання про імунітет та механізми формування імунного захисту організму;
• роз’яснити поняття “Ризикові ситуації, ризиковані поведінка” та довести взаємозв’язок між вживанням наркотиків, алкоголю, незахищеними статевими зносинами, ризиком ВІЛ-інфікування та ІПСШ;
• дати знання про методи контрацепції, засвоїти навички відповідальної (безпечної) поведінки;
• навчити приймати усвідомлені рішення;
• навчити робити вільний вибір при повній поінформованості.