Особливості соціального феномена бідності в Україні

      10. Одним із основних напрямів  діяльності Уряду у подоланні  бідності має стати реформування системи соціального захисту в напрямі посилення адресної державної соціальної допомоги для підтримки уразливих груп населення. З цією метою забезпечити моніторинг домогосподарств, де є не менше чотирьох дітей, де є двоє пенсіонерів, або одинокий пенсіонер похилого віку.

      11. Приймати дієві заходи для  виведення економіки із тіні, що сприятиме  поповненню місцевих  і державного бюджету і можливості  збільшення ресурсів для підтримки  найбільш уразливих груп населення.

      12. При розробці стратегії подолання  бідності обов’язково враховувати регіональні особливості рівня та глибини бідності.  Для чого необхідно:

      – створення  репрезентативних вибірок  для бюджетних обстежень і  збільшення числа респондентів в  кожному регіоні;

      – більш точне визначення доходів  від підсобного господарства. Можливий спосіб – дооцінка методом сукупних душових витрат на основі реального споживання продуктів харчування.  Проведення такої дооцінки у кожному регіоні допоможе регіональній владі уточнити чисельність отримувачів адресних допомог по бідності [9].

      – спрощення методики розрахунку прожиткового мінімуму на регіональному рівні. Базою  як і раніше, може служити мінімальний  споживчий кошик, але розрахунки витрат на житлово-комунальні послуги  повинні бути більш диференційованими.

      – визначення межі бідності окремо для великих, малих міст, сільської місцевості, так як багато витрат (на харчування, оплату житлово-комунальних послуг і транспорту) в них різко відрізняються.

      – дооцінка тіньових доходів на регіональному  рівні, населення яких отримує додаткову  ренту від свого місцезнаходження. Сюди можна віднести прикордонні регіони з розвинутим транскордонним товарообміном, значна частина якого знаходиться в тіньовому секторі. Пограничне місцезнаходження тією чи іншою мірою дає вигоди всім жителям регіону через надання дешевших товарів та послуг, або розширення можливостей альтернативної зайнятості [8].

      – у великих містах при взятті на облік по бідності необхідно проводити  оцінку нерухомого майна як потенційного джерела доходів, саме в таких  містах нерухомість має реальну вартість за умови продаж і може давати значні доходи при здачі в оренду [8]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Висновок 

      Бідність  існує в кожній країні світу, навіть в багатих та соціально- розвинених суспільствах. Бідність є найдавнішою суспільною проблемою, наукові роботи економістів і соціологів доводять різноманітність теорій і концепцій щодо визначення цього поняття. Поняття «бідність» використовують для різних соціально-економічних ситуацій та окреслюють ним багато соціально-економічних проблем.

      Загроза зубожіння нависнула і над українськими соціально-професійними верствами населення. «Соціальне дно» поглинає селян, низькокваліфікованих робітників, інженерно-технічних працівників, вчителів, творчу інтелігенцію учених. У суспільстві діє ефективний механізм «всмоктування» людей на «дно», головними складовими якого є методи проведення нинішніх економічних реформ, нестримна діяльність кримінальних структур і нездатність держави захистити своїх громадян.

      Розглянувши поняття бідності, можна дійти  деяких узагальнень. Поняття бідності трактується по-різному: і як низький рівень доходів та витрат, і якбнеможливість підтримування бажаних життєвих стандартів, і як визначення самосвідомості в соціумі. Це залежить від автора і концепції, якої він дотримується при розгляданні цього питання. Досвід світової науки потребує адаптації до сучасного стану українського суспільства. У сфері вітчизняних наукових досліджень бідність ще не стала предметом для досконалого та глибокого вивчення та аналізу.

      Бідність  – це масове явище, яке не можна  подолати тільки економічними важелями. Проблема бідності в Україні потребує системного підходу для врахування не тільки економічних, соціальних та правових механізмів, але й психологічних аспектів, потребує розглядання в широкому гуманітарному контексті, як явище, що обмежує свободу людини. Якщо в одних країнах подолання бідності – це боротьба за виживання, то в країнах з ринковою економікою це вилучення частини населення з різних форм діяльності (економічної, політичної або культурної).

      Бідність  – суспільна проблема, яка вимагає практичних дій щодо її зменшення, потребує об’єктивної та всебічної наукової оцінки поширення бідності в українському суспільстві з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування для розробки ефективних програм соціальної допомоги й упорядкування несправедливої диференціації доходів населення.

      Головна проблема бідності – це низький  рівень доходів. Існує два шляхи зменшення бідності. Перший – це активний спосіб, тобто підвищення доходів працюючих, другий – пасивний через підвищення соціальної допомоги. Виходом має стати соціально орієнтована економіка як механізм переробки ресурсів у товари та послуги для громадян, яка зрештою приведе до створення свідомого власника, зможе подолати масштабну бідність та зробить нашу державу країною зі зростаючим добробутом.

      Тому  подолання бідності — завдання не одного дня. На мій погляд,

постійно необхідною є координація різнопланових зусиль, визначення пріоритетів на коротко-, середньо- і довгострокову перспективу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

      1.   Демографічні чинники бідності (колективна монографія) / За ред. Е.М. Лібанової. –К.: Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України. –2009. – 184 с.

      2. Лібанова Е. Бідність в Україні: діагноз поставлено— будемо лікувати? // Дзеркало тижня.–2001.–№13.–13 с.

      3. Лібанова Е., Палій О. Ринок праці та соціальний захист: Навч. посіб. із соціальної політики. – К.: Вид-во С. Павличко «Основи», 2004. – С. 153-154.

      4.Населення України. Народжуваність в Україні у контексті суспільно-трансформаційних процесів. – К.: АДЕФ-Україна 2008. – 288 с.

      5. Сергієнко О. Бідність в Україні  – теорії та реалії // Україна:  аспекти праці. – 2003. - №5. – С. 47 – 50.

      6. Сичева В. С. Вимір уровня бідності: історія запитання – 1996. с. 141-149

      7. Шевчук П. І. Соціальна політика. – К.: Світ, 2003. – С. 60 – 64.

      8. Указ Президента України «Про стратегію подолання бідності» №637/2001 вiд 15.08.2001 р. // Урядовий кур’єр, 18.08.2001. - №149.

      9. Черенько Л. М. Проблеми бідності в Україні: методи визначення та напрями подолання: Дис. канд. екон. наук: 08.09.01 / Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. — К.: 1999. — 205 с.

      10. Гиддингс Ф. Г. Основания социологии. Киев – Харьков, 1898. – С. 152.

      11. Лур’є С. Я. Демокрит. – Л.:1970. – С. 776-777.

      12. Макоули А. Определение и измерение бедности // Бедность: взгляд ученых на проблему. Серия: демография и социология. Вып. 10 / М.: ИСЭПН РАН, 1994.

      13. Мальтус Т. Р. Опыт о законе народонаселения. – М.: Эконов Ключ, 1993. – 132 с.

      14. Платон Афинський. Государство. Изб. произведения. – М.: Наука, 1988. – Ст. 15 – 26.

      15. Прудон П. Ж. Бедность как экономический принцип. – М.:- 1908. – С. 10.

      16. Реклю Э. Богатство и нищета. – М.: 1906. – С. 33.

      17. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. – М.: Соцэкгиз, 1962. – С. 66 – 75.

      18. Социологический энциклопедический словарь/ [под. ред. Г.В. Осипова].- М.: - 1998.

      19. Спенсер Г. Социальная статика. Изложение социальных законов, обуславливающих счастье человечества. – СПб.: - 1906.

      20. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность: ошибки социализма. – М.: Новости - 1992. – C. 226

      21. Goedehart T., Halberstaad V., Kapteyn A. The Poverty Line: Concept and Measurement // Journal of Human Resources, 1977. - №12(4). – Р. 503 – 520.

      22. Hamilton M., Hirszowicz M. Class and Inequality in pre-industrial, capitalist and communist societies. Brighton: Wheatsheaf books; N.Y.: St. martins Press, 1987. vol. XV. – 300 p.

      23. Hobsbawm E. J. Poverty // International Encyclopedia of the Social Science / Ed. by D. Sills. – N.Y.: The McMillian Company & The Free Press, 1968. – Vol. 12. – P. 398.

      24. Ringen S. Well-being, Measurements and preferences // Acta Sociological. – 1995. - №38. - Р. 3 – 15.

      25. Lewis O. A Study of Slum Culture. – N.Y.: Random House, 1968. – P. 49 – 53.

      26. http://www.citynews.net.ua/7/