Причини омолодження злочинності

   Вищезазначені операційні  моделі застосувались при поясненні  небезпечної для здоров’я поведінки  (вживання алкоголю, тютюну, наркотиків, небезпечний секс, небезпечна харчова поведінка тощо), застосувались в численних профілактичних програмах. На сьогодні втрата здоров’я серед молоді створює проблему національної безпеки, самого існування держави, благополуччя територіальної громади.

   З одного боку, тактика  залякування та моралізаторства й дотепер продовжує існувати в інформаційному й освітньому просторі. Просвітницька робота серед молоді щодо здорового способу життя поки що фрагментарна та не дуже ефективна. Знання про шляхи збереження і зміцнення здоров’я реалізуються здебільшого формально, епізодично, без урахування об’єктивних тенденцій у молодіжному середовищі (погіршення життєвих умов, послаблення мотивації до здорового способу життя, низький рівень превентивних знань, навичок і вмінь тощо). На жаль, профілактична діяльність в багатьох організаціях зорієнтована на передавання знань від дорослого до дитини з ігноруванням активної позиції самої дитини, її права на самовизначення щодо власного способу життя.

   З іншого боку, співпраця  закладів освіти, соціальних служб  молоді, центрів здоров’я, громадських організацій утворила новий управлісько-методичний простір, нові традиції популяризації здорового способу життя, розвитку духовно, психічно, фізично і соціально здорової особистості, розширення демократичної взаємодії дорослих з молоддю та попередження негативних явищ у молодіжному середовищі.

 

Соціальна профілактика.

Завдання соціальної профілактики:

- проведення системних та комплексних  заходів з профілактики негативних  явищ у суспільстві; 

- використання інноваційних форм соціальної роботи, які здатні ефективно впливати на ціннісні пріоритети підлітків та молоді;

- формування позитивної мотивації  вчинків, підвищення рівня інформованості  молодих людей, їхніх батьків  та найближчого оточення.

   Для створення профілактичних  програм необхідно чітко знати принципи, по яких будується профілактична активність.

   1. Принцип  системності. Цей принцип припускає  розробку і проведення програмних  профілактичних заходів на основі  системного аналізу соціальної  ситуації в країні.

   2.  Принцип стратегічної цілісності. Цей принцип визначає єдину стратегію профілактичної діяльності, що обумовлює основні стратегічні напрямки і конкретні заходи й акції. Підхід до профілактики повинний бути стратегічно цілісним.

   3.  Принцип  багатоаспектності. Він припускає сполучення різних аспектів профілактичної діяльності.

-  Особистісний  аспект припускає вплив, спрямований  на позитивний розвиток ресурсів  особистості.

- Поведінковий  аспект припускає цілеспрямоване  формування у дорослих міцних  навичок і стратегій поведінки, що стрес-переборює.

-  Просторово-централізований  аспект припускає активне формування  систем соціальної підтримки  в рамках превентивного і реабілітаційного  простору (тобто, системи соціальних  інститутів, соціальних центрів,  спрямованих на профілактичну і реабілітаційну активність). Ця система може бути організована в окремому районі, країні, і повинна носити організований характер.

   4.  Принцип  ситуаційної адекватності профілактичної  діяльності. Відповідність профілактичних  дій реальній соціально-економічній, соціально-психологічній і наркологічній ситуації в країні.

   5.  Принцип  континуальності. Забезпечення безперервності, цілісності, динамічності, сталості, розвитку  й удосконалення профілактичної  діяльності.

   6.  Принцип  солідарності. Солідарна міжвідомча взаємодія між державними і суспільними структурами з використанням системи соціальних замовлень.

   7.  Принцип  легітимності. Припускає реалізацію  цільової профілактичної діяльності  на основі прийняття її ідеології  і довірливої підтримки більшістю населення.

   8. Принцип  полімодальності і максимальної  диференціації. Припускає гнучке  застосування в профілактичній  діяльності різних підходів і  методів, а не центрування тільки  на одному методі чи підході.

   Отже, під  профілактикою маються на увазі перш за все науково обгрунтовані та своєчасно зроблені дії, спрямовані:

-  на запобігання  можливих фізичних, психологічних  або соціокультурних колізій  у окремих індивідів і груп  ризику;

-  на збереження, підтримку і захист нормального  рівня життя і здоров’я людей,  сприяння в досягненні ними поставлених цілей і розкритті їх внутрішніх потенціалів.

   Практика  профілактичної роботи знаходиться  в постійному розвитку. Проте  можна виділити деякі основні  моменти, що стосуються її змістовної  частини.

   1. Повсякденне життя рясніє  стресовими чинниками, але, оскільки  вони непомітно нагромаджуючись,  володіють так званим кумулятивним  ефектом, жоден з них окремо  не може вважатися причиною  тієї або іншої складної соціальної  проблеми. Тому методи профілактики мають системний характер, тобто, вони направлені на викорінювання джерел стресу як в самій людині, так і в соціальному та природному середовищі і одночасно — на створення умов для придбання людиною необхідного досвіду вирішення проблем, які виникають.

   2. Служби профілактики прагнуть  не стільки реагувати на ці  проблеми, скільки запобігти їх  появі. Вони звернені до здорових  громадян, що ще не вступили  в смугу непередбаченої життєвої  кризи або непередбачених проблем,  які виникають в результаті  несподіваних подій (наприклад, проблеми, з якими стикаються діти після розлучення батьків).

   Така установка на роботу  із здоровим клієнтом припускає  надання диференційованих послуг, що враховують мотиви клієнта,  його відносини з соціальним  працівником і джерела винагороди останнього. Взаємостосунки між клієнтом і соціальним працівником повинні будуватися на основі взаємної пошани, з розумінням того факту, що кожний з них вносить свій посильний внесок в рішення даної проблеми.

   3. Методи профілактики звичайно  включають навчання людей новим навикам, які допомагають їм досягти поставлених цілей і зберегти здоров’я.  У той же час робота відповідних служб націлена на такі зміни соціального середовища, щоб  підтримувати і стимулювати нормальну життєдіяльність людини. Системний підхід враховує всі ці взаємопов’язані чинники. Традиційні методи надання допомоги в переважній більшості можуть бути використані і для профілактики  (наприклад, тренінг позитивного життєвого настрою був розроблений для терапевтичних цілей, але він широко використовується для підтримки корисних соціальних навиків).

   4. Профілактика передбачає  вирішення ще не виниклих проблем.  Тому одні профілактичні заходи  вживаються задовго до їх виникнення, а інші — безпосередньо перед  виникненням проблеми.

  5. Служби профілактики покликані знаходити оптимальні рішення як для досягнення поставлених цілей, так і для запобігання передбачених проблем, — в цьому і полягають цінність і значення профілактики.

 

Напрями соціально-профілактичних заходів.

   Соціально-профілактичні заходи можуть бути направлені:

— на підвищення рівня правосвідомості  населення регіону, працівників  галузі народного господарства, членів трудового колективу, їх соціальної активності у сфері боротьби з  правопорушеннями;

— на попередження певних видів правопорушень окремими соціальними групами;

— на становлення нового соціально-правового  мислення, що дозволяє грамотно вирішувати завдання комплексного планування профілактики правопорушень.

   Для забезпечення скоординованої  профілактичної діяльності різних органів, організацій і установ, узгодження різних форм профілактики. В планах слід передбачати загальні організаційні заходи, до числа яких можуть відноситися:

- створення ради профілактики;

- розробка Положення про раду  профілактики правопорушень.

   Разом з тим в даний  час між теорією профілактики  і практикою профілактичної діяльності  відчувається помітний розрив, що  перш за все негативно впливає  на ефективність і результативність  соціальної роботи. Тому сьогодні  виникла гостра необхідність  розробляти, систематизувати методи і напрями профілактичної роботи, оцінювати і аналізувати інформацію з цієї проблеми в різних галузях знань.

   Профілактична робота проводиться  на трьох рівнях:

   1). в межах держави, тобто  стосовно всіх громадян;

   2). в колективах і групах;

   3). індивідуально з певною  особою.

   Як видно, загальна профілактика  відповідає І та 2 рівню, а індивідуальна  співпадає з третім рівнем.

 

Моделі  та складові профілактичних програм.

   З кожним роком з'являється  все більше доказів того, що можливості медицини лікувати та рятувати від смерті не призводять до кардинальних змін в стані здоров’я населення. Доведено, що здоров’я людини на 55% залежить від способу життя і тільки на 8-10% - від організації допомоги. Тому, виникає нагальна необхідність впровадження серед населення, особливо дітей та молоді профілактичних програм.

    На жаль, як в нашій  країні, так і за кордоном існують  випадки розробки профілактичних  заходів без достатнього опрацювання  їх менеджерського та соціально-психолого-педагогічного підгрунтя, без урахування політичної ситуації, суб’єктивних аспектів тих, на кого вони спрямовані тощо.

   З іншого боку, аналіз  профілактичної роботи (в основі  дослідження Е.Чарлтона) дозволяє  виділити п'ять основних типів  профілактичних програм (або програм навчання здоровому способу життя).

   Медична модель - молодим  людям надається інформація про  небезпечні наслідки того чи  іншого явища. Слід зазначити,  що така модель не є достатньо  ефективною, тому що не враховує  соціально-психологічних особливостей молодої людини, і тому вона іноді може призвести до зворотного ефекту.

   Освітня модель - являє собою  дію, спрямовану на окремого  індивіда, дає йому змогу самостійно  прийняти рішення. Але така  модель не враховує профілактичну  ситуацію, формування громадської думки щодо того чи іншого кризового явища та шляхів його подолання.

   Соціально-політична модель - лобіювання необхідних рішень, реклама в засобах масової  інформації. Перевага цієї моделі  полягає в тому, що вона є  ефективним засобом формування громадської думки, враховує соціально-територіальні особливості, соціальний час і тим самим знімає недоліки освітньої моделі.

   Перших три моделі і  зараз широко використовуються  при попередженні кризових явищ. Але найбільш ефективними профілактичними моделями, які зараз застосовуються в профілактичних програмах серед молоді країн Європи, вважаються дві наступні.

   Модель самопідсилення (комбіновано  поєднує в собі основні характеристики  трьох попередніх моделей).

   Модель “дії на благо  здоров’я”, що крім цього враховує і вплив на молоду людину її соціального оточення (референтної групи). Моделі "дій на благо здоров'я" діють в двох напрямках - через переконання та через підвищення відповідних мотивів (наприклад, підвищення цін на тютюн чи алкоголь, що пов’язано з матеріальними втратами курців). Переконання використовуються в програмах публічного навчання та "підвищення" або "покращення"  здоров’я.

   1. Київський міський центр  соціальних служб для молоді  намагається  інтегрувати відомі  менеджерські підходи та фінансові механізми, можливості здійснення профілактичної роботи. Тому структурна складова, в першу чергу, базується на політичних та нормативних вимогах, а з іншого боку, є адаптаційною, що корегується під умови конкретного фінансового року, окремих районів міста та референтних груп молоді.

   2. Структурна складова київського  підходу до реалізації профілактичних  програм для молоді та за  участю молоді функціональну  складову. Дослідження практики  показує, що в різні періоди  реалізації відповідних профілактичних програм роль соціального працівника домінувала по-різному

   3. Це підтверджує вище  наведене твердження про вплив  змін в політичній складовій  на інший комплекс джерел та  обмежень профілактичнії роботи. Якщо в 1998 році головною функцією була роль інформування населення про знання та соціальні послуги в контексті профілактики негативних явищ в молодіжному середовищі, то через п'ять років (в 2003 р.) на перших ролях - як тренери та консультанти. Порівняний аналіз дослідження дозволяє припустити, що в системі профілактичної роботи ЦССМ міста відбуваються кардинальні зміни: роль консультанта як прикордонна роль між медиком та психологом визначить в найближчий час активізацію індивідуальної та групової, а не масової роботи.

 

Поняття, принципи та форми профілактики злочинності.

   Під профілактикою злочинності  слід розуміти спеціальний вид  діяльності уповноважених на  це державних органів, громадських  формувань і окремих осіб, спрямований  на здійснення системи певних  заходів з виявлення та усунення причин і умов, що сприяють скоєнню злочинів та вплив на осіб, що схильні до протиправних дій.