Пізнавальні можливості методу опитування

     Груповому анкетному опитуванню  властиві і недоліки. Це насампе¬ред  низька достовірність відповідей  групи респондентів, пов'язана з  «офіційними» умовами опитування, а також низька достовірність відповідей частини респондентів, пов'язана з небажанням їх брати участь в опитуванні і водночас неможливістю відверто відмовитися у присутності товаришів.

   Урахування  слабких та сильних сторін цього  різновиду анкетного опитування забезпечує одержання якісної соціологічної інформації за досить стислі строки і силами невеликої кількості анкетерів. Саме ці дві особливості групового опитування зробили, його надзвичайно популярним серед соціологів, особливо молодих, а також серед дослідницьких колективів, що відчувають нестачу трудових та фінансових ресурсів. 
 

   2.2 Інтерв’ю та його  пізнавальні можливості

   Інтерв'ю (від англ.intervier – зустріч, бесіда) – різновид опитування, що ґрунтується  на безпосередній соціально-психологічній взаємодії дослідника і респондента згідно з поставленою метою.

   Залежно від «ступеня свободи» співрозмовника інтерв'ю поділяють:

• на вільне — бесіду, що триває кілька годин за загальною програмою, але без жорсткої деталізації. Інтерв'юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності;
• напівстандартизоване (фокусоване), в якому використовують так званий провідник інтерв'ю з переліком як обов'язкових, так і можливих запитань;
• стандартизоване, яке проводять за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти можливих відповідей. Відповіді суворо фіксуються. Вільне інтерв'ю характеризується великою гнучкістю стандартизоване – забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість опрацювання її. Крім того, перевагою стандартизованого інтерв'ю є можливість залучити до його проведення осіб без спеціальної соціологічної підготовки. Соціологічні служби розробляють спеціальні опитувальні листки, користуючись якими працівник будь-якого виробничого підрозділу може зібрати необхідну інформацію.

   Залежно від способу спілкування інтерв'юера й респондента інтерв'ю може бути особистим і телефонним.

   Телефонне інтерв'ю застосовують тоді, коли треба  швидко отримати інформацію. Воно, як правило, триває 5–10 хв. Недоліком телефонного інтерв'ю за наших конкретних умов є те, що опитати можна лише тих осіб, що мають телефон.

   За  частотою проведення інтерв'ю може бути одно - і багаторазовим (панельним). Панельне інтерв'ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці. Залежно від його тривалості інтерв'ю буває клінічним (глибоким, тривалим) та фокусованим (короткочасним). Ефективність інтерв'ювання залежить від таких факторів:

   — місця проведення (службове приміщення, квартира, вулиця). Воно визначається предметом  дослідження. Питання, зв'язані з проблемами побуту, сім'ї та вільного часу, ліпше з'ясовувати в домашніх умовах, а виробничі — на підприємстві. Опитування не треба проводити у присутності сторонніх осіб, особливо з адміністративного персоналу;

   —особистих  характеристик інтерв'юера, його знань, навичок, такту, уміння правильно формулювати питання, уміння добирати з відповідей найадекватнішу меті дослідження інформацію.

   Вступне слово інтерв'юера мас бути коротким, обґрунтованим і впевненим: він  називає організацію, яка проводить дослідження, чітко окреслює його мету, використовуючи зрозумілу для респондентів термінологію, запевняє їх в анонімності опитування (якщо це необхідно). Вступне слово і перші запитання мають велике значення для встановлення контакту з респондентом.

   Інтерв'юер  має дотримуватися нейтралітету, не проявляти свого ставлення  до предмета дослідження, але для підтримування контакту постійно виявляти увагу та інтерес до особистості респондента, сприяти створенню дружньої атмосфери. У процесі інтерв'ю не слід запитувати про те, про що можна дізнатися з документації. Наприклад, перед проведенням інтерв'ю щодо організації роботи з адаптації молодих робітників вивчають статистичну звітність з інформацією про адаптацію цих робітників, мотиви їхнього звільнення, організацію наставництва, а лише після цього проводять інтерв'ю.

   Існують різні способи реєстрації даних  інтерв'ю. Це дослівний запис (можливий поділ праці між інтерв'юером  і протоколістом), запис з пам'яті, на магнітофоні (якщо є згода респондента); класифікація, коли відповіді не записують, а, порівнюючи їх із наведеними зразками, оцінюють досліджувані фактори. У стандартизованому інтерв'ю із закритими питаннями інтерв'юер просто кодує відповіді за заздалегідь встановленими категоріями.

   Загальні  положення, а також спеціальні правила, визначені завданнями конкретного дослідження, викладаються в інструкції інтерв'юеру, яка поряд з опитувальним листом є основним робочим документом інтерв'юера.

   Інтерв'ю  набуває все частішого застосування в соціологічних дослідженнях. Воно дає змогу отримати мало доступну для інших методів дослідження інформацію. Перевага його полягає в тім, що завдяки безпосередньому контакту з респондентом є можливість змінювати запитання згідно з отриманими відповідями, ставити додаткові запитання, уточняти відповіді і забезпечувати отримання більш глибокої інформації. Крім того, безпосередній контакт з респондентом уможливлює фіксування не тільки змісту-відповідей, а й «підтексту» емоційного забарвлення, особливостей інтонації, жестів, зовнішніх реакцій. Це дає змогу зробити висновки про ставлення респондента до предмета розмови, про щирість його відповідей.

   Отже, анкетування й інтерв'ю призначено для масових опитувань, спрямованих на збирання інформації, яка відтворює знання, думки, судження, ціннісні орієнтації та установки респондентів, їхнє ставлення до подій і явищ дійсності. Метою цих методів є отримання вірогідних даних про об'єкт дослідження за умови, що самі представники цього об'єкта оцінюють певну його сторону, тобто дають самооцінку. 
 

   2.3 Експерт-опитування  та його значення

  Проте в практиці соціологічної роботи виникають ситуації, коли треба оцінити такі сторони об'єкта, самооцінка яких може виявитися неможливою або спотвореною. Тоді джерелом інформації є компетентні особи – експерти, які мають глибокі знання щодо об'єкта дослідження.

  Вивчення  суджень, думок експертів щодо досліджуваної  проблеми називають експерт-опитуванням, а самі судження — експертними оцінками. Практика останніх років свідчить, що використання експертних оцінок у соціологічному дослідженні дає можливість підвищити рівень соціального управління. Вони мають важливе значення у вирішенні завдань соціального прогнозування і проектування.

  У найзагальнішому вигляді можна  виділити такі напрями використання експертної оцінки в соціологічному опитуванні:

  — оцінки соціальних якостей суспільних систем та їхніх елементів, процесів, явищ, і прогнозування тенденцій їхнього розвитку;

  — визначення ступеня вірогідності соціологічної інформації, 
отриманої іншими методами;

  — атестація колективів чи членів колективів за рівнем соціальної 
активності, професійної придатності тощо.

  Провідні  українські соціологи (Ю. Саєнко та інші) трактують поняття соціальної експертизи значно ширше, а саме: як оцінювання позитивних і негативних соціальних наслідків розробки та здійснення програм і проектів (національного або регіонального масштабу), а також опрацювання механізмів мінімізації, пом'якшення й запобігання можливим негативним наслідкам цих програм і проектів. У такому тлумаченні соціальна експертиза розглядається не як один із методів соціологічного опитування, а як міждисциплінарний (інтегруючий) науковий підхід.

  Метою такої соціальної експертизи є оцінка, аналіз і прогнозування соціальних процесів у суспільстві, у тім числі соціальних наслідків діяльності уряду, а також реалізації науково-технічних програм і проектів.

  Об'єктом  соціальної експертизи є будь-які програми, проекти, управлінські рішення та їх соціальні наслідки.

  Як  суб'єкти соціальної експертизи (експерти) виступають представники соціальних груп та інституцій, інтересів і умов життя котрих якось торкається ситуація (у тім числі управлінське рішення або проект).

  Таке  широке трактування значно підвищує вимоги до оцінок фахових експертів (соціологів, політологів, фінансистів).

  Розрізняють такі види соціальної експертизи: — оцінка громадської думки;

• оцінки, здійснювані соціальними інституціями;
• оцінки, здійснювані фаховими експертами;
• комплексна оцінка соціальної ситуації.

  Головними завданнями соціальної експертизи в громадянському суспільстві є:

• прогноз і оцінка соціальної ситуації;
• прогноз і оцінка соціальних наслідків науково-технічних про 
  грам і проектів;

  —аналіз і оцінка соціальних наслідків реалізованих урядових рішень;

  — перманентний підбір фахівців (визначений експерт рекомендує іншого на таку саму роль).

  Експертна оцінка може здійснюватися на підставі різних прийомів і процедур, зокрема опитування — усного (обмін думками через особисті контакти) і заочного (за умов взаємної анонімності).

    До основних видів експертного  опитування слід віднести анкетування, інтерв'ю, «мозкову атаку», дискусії, поради, ділові ігри. Бажаного ефекту досягають, використовуючи різні види опитування.

  Експертну оцінку здійснюють у кілька етапів. На першому етапі готують і видають керівний документ, в якому викладають такі питання: завдання та цілі експертизи, її необхідність; строки виконання робіт; завдання, склад, обов'язки та права групи управління, фінансове і матеріальне забезпечення робіт. Підготовка цього документа, керівництво всією роботою, формування групи управління та відповідальність за організацію її роботи покладається на керівника групи експертизи.

  Після створення групи управління формують групу експертів: уточнюють проблему, визначають сферу діяльності, необхідну кількість експертів, їхній склад. Паралельно розробляють методику опитування: місце і час проведення опитування, кількість, форма і завдання окремих турів опитування, порядок реєстрації результатів опитування.

  Після цього з'ясовують питання організації та методику опрацювання даних опитування: визначають завдання, строки, процедури та алгоритми обробки, засоби її проведення.

  Останнім  етапом експертизи є оформлення її результатів.

  Експертне опитування використовують на всіх етапах організації соціологічного дослідження — від розробки теоретичного розділу програми дослідження (формулювання проблеми, визначення цілей, завдань, гіпотез, побудова шкал вимірювання) до ЇЇ реалізації, перевірки отриманих результатів, розробки рекомендацій.[3;2;286-295]

  Отже, ми охарактеризували основні методи опитування, які звичайно застосовуються в оперативних соціологічних дослідженнях, їхні переваги, недоліки, особливості застосування. При проектуванні дослідження, знаючи приблизну вартість усього дослідження, можна планувати достовірність та надійність емпіричної інформації шляхом вибору методу (або методів) збирання соціологічної інформації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  РОЗДІЛ  ІІІ :

  МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДСЬКОЇ  ДУМКИ

  3.1 Проект соціологічного  методу

  Соціологічний аналіз соціальної проблеми передбачає встановлення соціальних фактів, виявлення правил і закономірностей, що визначають тенденції та механізм розвитку соціальних процесів. Певну частину необхідних відомостей можна почерпнути з різних документів, а також з наукових публікацій. Однак, як правило, для підтвердження чи спростування раніше встановлених фактів, власних міркувань та тверджень проводиться спеціальне емпіричне дослідження, яке є складовою частиною соціологічного аналізу. Перш ніж планувати емпіричне дослідження соціолог повинен усвідомити, що, з одного боку, це :досить трудомістка праця з великими затратами організаційних, людських та матеріальних ресурсів, а з іншого - цінність одержаної інформації досить часто вельми відносна.