Пізнавальні можливості методу опитування

  Аби повною мірою оцінити і зіставити потребу в бажаній інформації з витратами на емпіричне дослідження, необхідна попередня робота, що дає змогу здійснити його. Документ, який полегшує визначення потреби в емпіричному дослідженні, можливостей одержання інформації про ті чи інші соціальні факти, а також обсягів витрат професійних, фінансових, матеріально-технічних та організаційних ресурсів, називають проектом дослідження.

  Проект  соціологічного дослідження містить перелік основних елементів та етапів роботи, що визначають стратегію і тактику емпіричного дослідження. Більшість емпіричних досліджень сьогодні характеризуються двома особливостями: чинником «несподіваності» та чинником «замовника».

  «Несподіваність»  визначається тим, що до соціолога можуть звернутися з проханням (потенційним замовленням) провести дослідження проблеми, якою він раніше не цікавився, а також тим, що він сам звертає увагу на проблеми, над якими ще вчора не замислювався, а сьогодні вважає надто значущими, щоб залишити їх поза увагою в аналізі соціальних явищ (зміна політичної структури, поворот в економічній чи соціальній політиці держави, спалахи міжнаціональних конфліктів, соціальна Напруженість і масовий протест тощо).

  Чинник  «замовника» зумовлений особливостями  взаємодії з людьми, які, не будучи соціологами, погано поінформовані про можливості емпіричного соціального дослідження. Успіх роботи на початковому етапі співробітництва значною мірою залежить від правильно обраної стратегії і тактики поведінки соціолога-виконавця.  У замовлених або актуально-оперативних соціологічних дослідженнях найважливішим етапом є підготовка проекту дослідження, насамперед робота над ескізом проекту.

  Ескіз проекту дослідження.  Цей документ містить перелік пунктів (запитань),   які слід уточнити до початку роботи. Саме на підставі роботи над ескізом готується проект і приймається рішення про те,  чи доцільно проводити емпіричне дослідження. Складання ескізу дає змогу; 1) уточнити предмет дослідження; 2) визначити реальну вартість витрат і ресурсів; 3) узгодити питання, які нерідко стають предметом суперечки чи конфлікту після закінчення дослідження.  Робота над ескізом дає змогу зменшити ймовірність «ефекту відсутності результату».

  Ескіз проекту дослідження містить  такі основні пункти : інформаційні потреби; програма дослідження; генеральна сукупність та вибірка; інструментарій; збирання інформації; обробка та аналіз даних; звіт (оформлення результатів дослідження); потреби та ресурси; графік і кошторис; загальна вартість дослідження. 

  Робота  над ескізом дає змогу, по-перше, сформувати досить конкретне уявлення про те, яку інформацію можна одержати в результаті дослідження; по-друге, зіставити свої професійні, організаційні та фінансові можливості з інформаційним запитом і досить ґрунтовно підготуватися до якісного виконання роботи.

  У процесі роботи над ескізом не всі пункти опрацьовуються з однаковою  мірою конкретності. На перший план висуваються такі елементи проекту уточнення яких дав можливість визначити трудомісткість та вартість емпіричного дослідження. Змістовні ж елементи, спрямовані на уточнення сутності соціальних фактів, які підлягають аналізу, опрацьовуються на наступних етапах роботи, після остаточного рішення про необхідність проведення емпіричного дослідження. В ескізі витрати визначаються лише приблизно.

  Нижче наведений у загальних рисах основний зміст роботи над кожним з пунктів ескізу проекту.

  1. Уточнення інформаційних потреб  – ключовий етап проектування  дослідження. Ця найбільш важка  – і творча частина дослідження,  на жаль, часто недооцінюється  на початку роботи і є джерелом багатьох непорозумінь на заключному етапі. Кількість помилок, допущених на цій стадії, дедалі збільшується на всіх наступних.

  В академічній соціології цей елемент називають «визначенням проблеми, предмета та мети дослідження», розкриття якого має відповісти на такі запитання: 1) що, власне, треба вивчати і 2) навіщо проводити емпіричне дослідження. Часто навіть професійні соціологи формально ставляться до цього елемента і тільки на етапі аналізу даних починають розмірковувати над тим, що ж вони можуть взяти із зібраного за темою матеріалу. Відбувається це тому, що актуальну проблему, яка виникла в суспільстві, так чи інакше відчуває практично кожний громадянин, але це відчуття мало в чому схоже на наукову постановку проблеми. Вербалізація (словесне оформлення) відчуття веде до формулювань на зразок таких: «перехід до ринкової економіки - це проблема», «злочинність серед молоді - це проблема», «загострення міжнаціональних стосунків - це проблема». Проте визначення того, в чому, власне, полягає проблема, - складне завдання, розв'язання його потребує значної за обсягом інтелектуальної праці. Слід зауважити, що далеко не кожен здатний розв'язати його. Однак цілком припустиме спрощення проблеми.

  Спрощення такого елемента соціологічного дослідження, як постановка проблеми, зводиться до формулювання конкретних запитань, відповісти на, які має емпіричне дослідження. Отже, інформаційний запит - це довільної форми запитання, на які слід одержати відповідь у результаті емпіричного соціологічного дослідження.

  У процесі формулювання запитань особлива увага приділяється конкретизації їх. На перший погляд, наприклад, досить конкретним здається такий інформаційний запит: «Одержати в результаті дослідження конкретні рекомендації щодо поведінки керівника у разі конфлікту з підлеглим», але для соціолога такий інформаційний запит некоректний. Слід уточнити, які саме конфлікти цікавлять замовника (ділові, міжособистісні, етичні тощо), тобто уточнити сферу, предмет та причини конфліктів. Чи всі види конфліктів має охопити дослідження, чи достатньо обмежитися деякими з них. Також слід уточнити, який результат розв'язання конфліктів турбує замовника насамперед. Інформаційний запит переформулюється таким чином: «Як повинен діяти керівник у разі конфліктів з підлеглими, щоб досягти: а) поваги підлеглих; б) поліпшення виробничих показників; в) зменшення плинності кадрів; г) поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі тощо?».

  Слід  пам'ятати, що розширення переліку запитань збільшує вартість дослідження (за рахунок збільшення обсягу анкети, часу для обробки та аналізу матеріалу). Тому бажано визначити пріоритетність різних аспектів проблеми. Для соціолога, який планує дослідження, такий набір запитань (навіть за наявності сформульованої теми та проблеми, дослідження) дає змогу здійснювати контроль на всіх етапах роботи: за конкретністю та усвідомленістю проблеми, за визначенням генеральної сукупності, за адекватністю підготовленого інструментарію поставленим завданням, за вибором методів статистичного аналізу зібраного матеріалу, за змістом звіту.

  Ця  сукупність запитань (інформаційний  запит) приймається за основу уточнення всіх інших пунктів ескізу дослідження.

  2. Програма дослідження. На підставі аналізу інформаційного запиту слід визначити, хто з фахівців залучатиметься до розробки програми, і встановити строк, необхідний для цієї роботи.

  3. Визначення генеральної сукупності і вибірки. Для  визначення 
вартості та організаційних витрат дослідження слід окреслити приблизний обсяг генеральної сукупності. Уточнення того, чиї саме думки, настрої, ставлення, установки чи соціальні орієнтації вивчатимуть, рекомендується здійснювати за такою схемою: регіон — соціально-демографічна характеристика - галузева специфіка.

  Наприклад, слід з'ясувати ставлення молоді до проблеми засмічення міста та його околиць. Для визначення генеральної сукупності насамперед уточнюється регіональна локалізація населення, на яке можна поширити висновки, одержані в результаті дослідження: йдеться про молодь країни в цілому чи певного регіону. Далі уточнюється, яка саме молодь вивчатиметься: міська чи сільська. Якщо, припустимо, міська, то вся чи тільки молодь великого міста. Далі (у рамках соціально-демографічних уточнень) визначаються верхня та нижня межі молодіжного віку (наприклад, від 18 до 30 років або від 14 до 25 років - конкретні межі залежать від мети та інформаційних потреб). І нарешті, уточнюється галузевий контингент - чия думка вивчатиметься: усієї молоді, що проживає в певному регіоні, чи тільки учнівської молоді або тільки тих, хто вже працює (якщо останнє, то де саме працює: в усіх чи тільки в певних галузях), тощо. Підсумком такого обговорення має стати чітке визначення генеральної сукупності, наприклад, «уся учнівська молодь віком 18-30 років м.Києва». На основі визначення генеральної сукупності (контингенту населення, на який можна з певною ймовірністю поширювати висновки на підставі одержаних у результаті дослідження даних) соціолог має змогу попередньо визначити обсяг вибірки - число людей, яких слід опитати. Попереднє визначення обсягу вибірки потрібні не для уточнення вартості дослідження.

  Власне, обговорення генеральної сукупності необхідне також для того, щоб визначити джерела, що містять основні характеристики генеральної сукупності (загальна кількість, розподіл за основними характеристиками, доступність респондентів).

  4. Інструментарій. Під час роботи над ескізом на підставі уточнених 
інформаційних потреб визначають приблизний обсяг, анкети, виконавців та термін виконання, уточнюють технічні можливості і базу тиражування, а також матеріальні витрати на розробку, підготовку і тиражування інструментарію й методичних документів до нього

  5. Збирання інформації. На підставі визначенню вибіркової сукупності намічають «точки опитуванню», склад групи, що збиратиме інформацію, терміни виконання роботи.

6. Обробка та аналіз даних: визначають і технічні програмні засоби, 
   орієнтуючись на які встановлюють час та вартість цього етапу роботи;
7. Оформлення одержані, результатів (звіт). Слід наперед продумати та обговорити з потенційними співвиконавцями (або замовником), якою буде форма подання результатів роботи (наукові статті, 
   монографія, аналітичний звіт, аналітичні таблиці, графіки тощо). Якщо 
   дослідження виконується на замовлення бажано домовитися про обсяг звіту, кількість таблиць та обсяг тексту коментарі до них. Якщо 
   замовник заздалегідь не обумовлює форму подання матеріалу, то для 
   дослідження, яке є великомасштабним і дорого коштує, найбільш оптимальним варіантом підсумкового документа є аналітичний звіт обсягом 70-80 сторінок, який містить необхідні ілюстративні матеріали. Як 
   додаток до нього доцільно подати короткий варіант звіту (6-8 сторінок), що містить основні висновки та рекомендацій .
8. Ресурси та потреби. Оцінка ресурсів та можливостей проведення дослідження включає: визначення загального кількісного та якісного складу групи, що виконуватиме дослідження; матеріально-технічні потреби та можливості; організаційні особливості виконання кожного з етапів роботи (необхідність та шляхи доступу до відомчої документації, установи, які бажано залучити до організації збирання інформації, надання техніки тощо). Організаційні потреби та можливості 
   слід продумати завчасно, що дасть змогу оптимізувати витрати, а також зберегти час, оскільки організаційну підготовку в цьому разі можна здійснювати паралельно з розробкою програми та інструментарію.
9. Графік, кошторис та загальна вартість дослідження.  Загальна 
   вартість дослідження - першочергова проблема при визначенні можливості проведення емпіричного дослідження. Складність розв'язання 
   її полягає в тому, що без уточнення інформаційних потреб і відповідно 
   обсягу роботи важко визначити реальну вартість дослідження. Інтуїція 
   та попередній досвід допоможуть соціологу передбачити «порядок» 
   загальної вартості. Загальна ж сума визначається в результаті роботи 
   над ескізом дослідження. Нерідко обмеженість коштів призводить не 
   до відмови від дослідження в  цілому,  а до  коригування  програми 
   (вилучення окремих інформаційних запитів) або до обмеження вибірки 
   і звуження генеральної сукупності.

   Робота  над ескізом програми завершується складанням таблиці, в якій усі елементи ескізу розміщені за терміном виконання (графік) та вартістю (кошторис). Робочий документ, тобто перелік основних елементів соціологічного дослідження із зазначенням вартості та строків виконання, називають проектом соціологічного дослідження. На підставі проекту приймається остаточне рішення про те, чи проводитиметься дослідження.

   Після прийняття рішення про проведення емпіричного дослідження починається робота безпосередньо над проектом дослідження - розробка програми, інструментарію, підготовка вибірки. 
 
 

   3.2 Програма опитування  громадської думки

   Програма  соціологічного дослідження – це науковий документ, що відображає логічно обґрунтовану схему переходу від теоретичного (концептуального) осмислення проблеми до інструментарію конкретного емпіричного дослідження. Сутність програми обумовлена двома основними взаємозв'язаними методологічними функціями. Першу методологічну функцію програма виконує на етапі підготовки анкети -  методологічне обґрунтування інструментарію дослідження); другу - на етапі аналізу одержаних даних - обґрунтування логіки аналізу й інтерпретації даних, отриманих внаслідок збирання первинної соціологічної інформації за допомогою розробленого інструментарію.

  Своєчасно підготовлена програма виконує також ряд методологічних функцій на різних етапах дослідження. Це насамперед визначення мети і завдань дослідження, тобто стратегії і тактики аналізу проблеми; визначення понятійного апарату; формування критеріїв складання й оцінки запитань інструментарію; вибір статистичних методів аналізу первинної інформації та оцінка матеріальних витрат на обробку; формулювання, структури звіту.

   На  жаль, у багатьох випадках навіть професійні соціологи ставляться до програми не як до методологічного інструменту, а як до формального документа: програма з викладенням мети та завдань дослідження (більш або менш семантичне пов'язаних з назвою теми) готується як офіційно необхідний документ, а після затвердження теми або підписання угоди відкладається і до неї більше не звертаються. Розплатою за формальне ставлення до програми на початку дослідження є почуття розгубленості і невизначеності, як тільки соціолог переходить до аналізу одержаного емпіричного матеріалу. Тому соціолог (часто цього не усвідомлюючи) змушений повернутися до складання програми, щоб мати більш-менш прийнятну схему аналізу. Однак спроба підмінити програму такою схемою, як правило, неспроможна: деяких ознак явно не вистачає, інші, хоч і здаються на перший погляд цікавими, систематично не аналізуються.