Пізнавальні можливості методу опитування

   Перелічимо  лише ті елементи програми, без визначення яких, на нашу думку, нераціонально  розпочинати соціологічне дослідження  в цілому та підготовку інструментарію, зокрема структура такої «програми-мінімуму» містить чотири основні взаємопов'язані елементи:

   1) предмет дослідження;  

   2) показники; 

   3) мету дослідження;

   4) гіпотези.[4;14;290-291]

   У дослідницькій практиці доцільно розрізняти опитування громадської думки і  власне соціологічні дослідження. Така класифікація має принциповий характер щодо визначення пріоритетності та глибини розробки основних елементів проекту дослідження програми та вибірки. Визначення типу дослідження - перший крок на шляху оцінки пріоритетності елементів. Опитування громадської думки - це збирання інформації про сукупну думку, оцінки, установки та орієнтації певного контингенту населення з приводу будь-якого актуального питання.

   При проведенні таких досліджень найважливішим елементом проекту є проблема вибірки (визначення обсягу та способу відбору одиниць спостереження), оскільки результати опитування обмеженого кола людей поширюються на всю генеральну сукупність. Наприклад, опитавши тисячу жителів Києва, соціолог доходить висновку про думки та настрої киян у цілому; опитавши дві тисячі жителів України, поширює висновки на все населення України тощо. Тому, визначаючи вибірку, дослідник повинен добре усвідомлювати якою мірою і за якими характеристиками (стать, вік, освіта, соціальне становище тощо) опитані представляють той контингент, на який поширюються висновки, одержані в результаті дослідження.

     В опитуваннях громадської думки значення програми соціологічного дослідження зводиться до мінімуму, а іноді в ній зовсім немає потреби. Наприклад, програма не потрібна для опитувань в електоральних ситуаціях («За кого голосуватимуть?», «Чи братимете участь у референдумі?»), а також для оперативних досліджень гострих соціальних ситуацій (наприклад, реакція населення на ті чи інші рішення органів влади тощо). Для опитувань громадської думки потрібний інформаційний запит. Одержані в результаті опитування громадської думки дані подаються переважно у вигляді одновимірних розподілень відповідей на поставлені запитання. Обов'язковими вимогами до подання результатів опитування громадської думки є наведення повного формулювання запитання, як воно було запропоноване в анкеті, а також обсягу генеральної сукупності із зазначенням обсягу вибіркової сукупності. Соціологічне дослідження - це вивчення предмета та його взаємозв'язків з іншими елементами соціального світу.

   Для переходу від узагальненої проблеми дослідження («Соціально-психологічні аспекти Чорнобильської катастрофи», «Загострення міжнаціональних відносин», «Ставлення населення до ринкової економіки», «Соціально-політична ситуація в Криму», «Проблема забруднення міста» тощо), проблеми, що має багато аспектів та причинно-наслідкових зв'язків, до розробки інструментарію потрібна певна схема конкретизації предмета дослідження.

   Функцію конкретизації предмета дослідження, виконує програма дослідження. При проведенні власне: соціологічного дослідження розробка програми є найважливішим етапом роботи. 
 
 
 

   3.3 Поради при проведенні  опитування населення

         Чітко усвідомлюйте, що проведення опитування населення  є серйозною процедурою, в якій використовуються спеціальні знання та навички з галузі соціології, а тому ми настійливо радимо звернутись по допомогу до фахівців, якщо є така можливість.

         Спочатку, задайте  собі запитання: для чого я буду проводити  опитування? Для оцінки проблеми, на вирішення якої спрямовано проект, чи для оцінки результатів проекту? Від відповіді істотно залежить, які запитання увійдуть до опитного листа.

   Далі, слід визначитися, яким методом опитування ви збираєтесь користуватись: анкетами чи інтерв’ю. Інтерв’ю більше підходить тоді, коли ви збираєтесь отримати від населення якусь якісно нову, змістовну інформацію, або вивчити думку стосовно наперед невідомої або не чітко окресленої проблеми, а також у випадках, коли це обумовлено віковими, освітніми чи іншими особливостями респондентів (тих, кого ми опитуємо). Ми зупинимось на опитуванні шляхом анкетування.

   Опис  процесу

   Процес  проведення опитування складається  з декількох важливих етапів. Спробуємо описати розробку опитувальника та формування вибірки (частини громади, що буде безпосередньо опитана). Питання аналізу отриманих даних та представлення отриманих результатів ми тут не розглядаємо, але радимо звернутись до літератури, присвяченої проведенню соціологічних досліджень, або до спеціалістів-соціологів.

   Підготовка опитувальника

         Опитувальники (анкети) містять пронумерований список запитань у письмовій формі, на які респонденти  дають відповіді без сторонньої допомоги. Їх вручають або надсилають безпосередньо респондентам. Перед  тим, як включити те чи інше запитання, слід обдумати, як його будуть аналізувати і як будуть представлені/опубліковані дані. Якщо цього не можна передбачити, краще облишити питання. Не витрачайте часу респондентів на непотрібні запитання, бо вони можуть просто викинути опитувальник або пропустити частину запитань. Паралельно намагайтеся читати запитання очима потенційного респондента, акцентуючи увагу не на змісті, а на формі – “чи все зрозуміло з написаного?”.

         Питання можуть бути закритими або відкритими. Закриті  питання пропонують набір конкретних відповідей, з яких респондент може обирати одне або декілька (вкажіть це в анкеті!). Відкриті питання дають респонденту можливість написати власну відповідь. Можливо, буде корисно використовувати обидва типи запитань.

         Слід уважно формулювати  запитання. Зокрема, запитання мають бути сформульовані в теперішньому часі, простою та прямою мовою. Кожне питання має стосуватися лише однієї ідеї. Формулюючи питання, слід враховувати навички читання та розуміння респондентів. Також слід уникати сленгу, технічних термінів або термінів, щодо яких може бути вільне, буденне тлумачення (напр. “демократія”, “соціальне підприємництво”, “адвокасі” тощо).

         Формулюючи запитання, слід уникати подвійних запитань, розпливчастих формулювань, абстракцій та натяків. Подвійні запитання включають два (або більше) питань в одному і можуть збити респондента з пантелику. Питання можуть бути розпливчастими, якщо вони містять слова з більш, ніж одним значенням, які можна тлумачити по-різному. Слід також обережно формулювати питання, щоб вони відповідали рівню розуміння респондента.

         Формулюючи запитання, треба намагатися бути аконічними. Довгі запитання вимагають часу для прочитання та можуть бути заплутаними. В опитувальниках особливо важливо задавати прості запитання, щоб інформація для оцінки була чіткою. Навіть в інтерв'ю треба уникати складних формулювань, тому що якщо інтерв'юерів будуть просити пояснити/уточнити запитання, це підвищить шанси спотворення суті запитання.

         Запитання мають  бути конкретними, кожне з них  повинно відображати певну проблему. Слід уникати запитань, які стосуються віддалених у часі подій, або ж питань, які стосуються абстрактних понять, таких як “щастя”, “невдача” тощо.

         Нарешті, слід уникати  натяків. Якщо питання містить натяк  на якусь відповідь, воно є упередженим.

         Слід бути особливо уважним щодо формулювань, з яких випливатиме, що респондент має зізнатися  в соціально небажаній поведінці. В таких випадках виходьте з того, що всі можуть вдатися до такої  поведінки, і ви не спонукатимете  респондентів відповідати неправдиво.

         Під час підготовки опитувальника слід взяти до уваги  наступні питання щодо структури  та формулювання:

         Інструкції — Кожна анкета повинна супроводжуватись короткою пояснювальною інструкцією на початку, простою і однозначною (див. приклади).

         Порядок запитань — Запитання, поставлені на початку опитувальника, не повинні створювати упередження щодо наступних запитань. Запитання, що мають на меті заінтригувати респондента, слід розмістити на початку опитувальника. Також ніколи не слід ставити питання щодо віку/статі/доходу на початку опитувальника. Люди настільки звикли до цих запитань, що можуть викинути опитувальник, не читаючи його. Найкраще поставити ці запитання наприкінці.

         Формат  відповіді — Найкраще просити респондентів відзначати відповіді хрестиком у відповідному квадратику. Не слід просити ставити «галочку» навпроти відповіді. «Галоч¬ки» легше ставити, тому респонденти можуть стати необачними і ставитимуть їх між ряд¬ками.

         Обсяг та зовнішній вигляд — Чим більшим є обсяг опитувальника, тим важче його заповнювати та аналізувати. Відповіді на запитання опитувальника повинні зайняти не більше, ніж 30 хвилин. Нарешті, формулюючи варіанти відповідей, корисно використовувати шкали для деяких «закритих» запитань. Шкали дають людям можливість більш детально відповісти на запитання та більш точно виміряти їхню відповідь. Шкали корисні, якщо ви хотіли б отримати щось більше, ніж просто «так» або «ні». Тобто на питання, щодо якого пропонується шкала ставлення до певного твердження, можна отримати більш детальну відповідь.

   Це  відповіді-шкали, коли кожному значенню відповіді приписують певну цифру. Шкала ставлення дає можливість зрозуміти інтенсивність ставлення респондента до певного питання. Слід уважно формулювати шкалу, щоб врахувати всі можливі варіанти відповідей.

   Формування  вибірки

         Одним з питань, над  яким задумуються дослідники, є розмір вибірки, яка б найкращим чином  представляла населення. Розмір вибірки  зазвичай залежить від кількості  населення та мети дослідження. Однак  для статистичного аналізу похибка вибірки зменшується лише незначно, якщо вибірка перевищує 400 чоловік. Якщо вибірка становить 400 чоловік, то незалежно від кількості населення похибка вибірки не перевищуватиме 5%,  що є цілком прийнятним.

         Плануючи опитування, включайте до вибірки більше респондентів, ніж потрібно, виходячи з того, що деякі респонденти відмовляться відповідати на запитання або повернуть незаповнені чи неправильно заповнені опитувальники. Також, формуючи вибірку, корисно запросити професійного соціолога, оскільки цей процес вимагає досвіду і може бути складним та заплутаним.

ВИСНОВОК

   Опитування  – як метод пізнання соціальних явищ та процесів має давні традиції в соціології. Не тільки соціологи, а й журналісти, педагоги, психологи, працівники багатьох інших сфер використовують цей метод для отримання інформації, яка їх цікавить. Опитування – незамінний прийом отримання інформації про суб’єктивний світ людей, їх прагнення, мотиви діяльності, думки. Він приваблює дослідників тому, що вважається майже універсальним методом. Соціологи дуже часто необхідна інформація про такі явища і процеси, які не доступні прямому спостереженню і які не знаходять необхідного відображення в різних документах, у соціальному аналізі. Питати можна про все, чого не можна побачити чи прочитати. Мистецтво цього методу полягає у тому, щоб знати, про що питати, як питати, які ставити запитання, і я к бути впевненим у тому, що можна вірити отриманим відповідям.

   В основі цього методу лежить система  знань, пропонованим опитуваному, відповіді котрого і створюють необхідну інформацію. Існує два різновиди опитування, пов’язаних із письмовою або усною формою спілкування інтерв’юера з респондентом: анкетування та інтерв’ю. Кожен варіант опитування являє собою один із найбільших різновидів соціально – психологічного спілкування, обумовленого рядом обставин: змістом анкети чи інтерв’ю (перелік запитань, якістю роботи анкетера чи інтерв’юєра, ситуацію опитування, умовами його проведення та ін.)

   Об’єктом  інформації можуть бути найрізноманітніші  сторони життя людей, їх суб’єктивне ставлення, оцінка подій та ін.

   У дослідницькій практиці доцільно розрізняти опитування громадської думки і  власне соціологічні дослідження. Така класифікація має принциповий характер щодо визначення пріоритетності та глибини розробки основних елементів проекту дослідження програми та вибірки. Визначення типу дослідження - перший крок на шляху оцінки пріоритетності елементів. 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Воронкова О.А. Взаимоотношение в телефонном интервью: социолог - интервьэр – респондент// социология – 4 М. 1996 Т.7
2. Дворецька Г.В. Соціологія: Навчальний посібник.-К.: КНЕУ, 1999 – 340с
3. Как провести социологическое исследование/Под ред. М.К.Горшкова. М.: Политиздат,1985. – 223с
4. Клюев Л.В. Пилотаж анкеты//социология – 4М.1995. Т.5/6
5. Методологія та методи соціальних досліджень. Борисова Ю.В.Навчальний посібник. – К.: ДЦССН, 2003 – 216с
6. Моин В. Форма вопроса, интерпретация ответа//Социологические исследования, 1987 №5
7. Павличенко П.П., Литвиненко Д.А.Соціологія.Навч.посібник. – К.: Лібра, 2000,- 256с