Аудит в Украине

 

 
 
 
 
 

 

 

 
 
 
 
 

    Трансформаційні процеси в економіці визначили необхідність появи додаткових форм контролю за господарськими процесами суб’єктів підприємницької діяльності різних форм власності. Серед них належне місце необхідно відвести аудиту. Як форма незалежного контролю основною метою аудиту є зниження інформаційних ризиків користувачів фінансової бухгалтерської інформації, що так важливо при прийнятті важливих управлінських рішень.

    Процес  становлення та розвитку аудиторської практики в Україні спричинив розширення меж методологічної та організаційної складових незалежних контрольних відносин, що в свою чергу сформувало нормативно-правове поле аудиторської діяльності. Його удосконалення набуло форм інтернаціоналізації. Проте прийняття Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики в якості національних потребує подальших змін в правовому регулюванні аудиту.

    Досягнення  ефективності в проведенні перевірки  фінансової звітності звичайно потребує дотримання нормативно-правових актів вищих рівнів регулювання. Проте, окрім них, необхідно провадити розробку власних внутрішньофірмових стандартів, які б характеризувалися набором стандартних організаційних правил та методичних інструментів формування робочих документів аудитора, застосування тестів контролю та аудиторських процедур, складання аудиторського звіту та висновку.

    На  сьогоднішній день становлення та позитивний розвиток аудиту в Україні є беззаперечним, що характеризується розробленим нормативним  регулюванням та кількістю суб’єктів  аудиторської діяльності, але поряд  з цим існує велика кількість проблем: в першу чергу це не достатня якість аудиторської роботи та не конкурентоспроможність вітчизняних фірм на міжнародному ринку аудиторських послуг. Дані недоліки повинні бути вирішені в процесі гармонізації вітчизняного аудиту та міжнародного. 

      
 
 
 
 
 

 

 
 
 
 
 
 

Фінансовий облік – законодавча,

управлінський – виконавча

і аудит – судова влада

І. Бентам

  

    Глосарій до розділу: аудит, відомчий контроль, внутрішньогосподарський контроль, державний контроль, екологічний контроль, економічний контроль, завдання аудиту, контроль, об'єкти аудиту, обов’язковий аудит, постулати аудиту, предмет аудиту, принципи контролю, соціальний контроль, функції аудиту. 

План 

    

1. Контроль  як функція управління
2. Історичний аспект розвитку аудиту
3. Сутність, мета, функції аудиту
4. Предмет, об’єкти та завдання аудиту
5. Класифікація аудиту

 
 

    1. Контроль як функція  управління  

    Сучасні економічні відносини між власниками і керівництвом підприємства; між суб’єктом підприємницької діяльності і державою; між керівництвом та працівниками вимагають особливого роду взаємовідносин, які б сприяли досягненню визначених цілей окремими суб’єктами. Дані відносини носять контрольний характер.

    Контроль як функція управління – це система спостереження і перевірки процесу функціонування відповідного об’єкта з метою встановлення відхилення його від заданих параметрів.

    Принципи контролю:

1. оперативності (контрольні заходи повинні провадитись вчасно або ж з певним інтервалом, зростання цінності інформації, що отримана в ході таких заходів для управління визначається критеріями оперативності та постійності);
2. об’єктивності (здійснені контрольні заходи повинні узагальнюватися обґрунтованими висновками, оперувати конкретними фактами);
3. масовість та гласність (контроль повинен охоплювати максимальну кількість об’єктів та інформувати широке коло зацікавлених користувачів);
4. дієвість (результати контрольних заходів повинні бути в обов’язковому порядку проаналізовані, на їх основі повинні бути прийняті рішення);
5. здійснення на плановій основі (будь-який процес повинен контролюватися наперед визначеними суб’єктами контролю).

    Для детальнішого дослідження та кращого розуміння сутності контролю необхідно дослідити його основні види та форми, тобто прокласифікувати економічну категорію „контроль” за найпоширенішими ознаками (табл. 1).

    Таблиця 1.1

Класифікація контролю

 

    Отже, одним із видів контролю є аудит (класифікаційна ознака – за суб’єктами), його появу в нашій державі  слід пов’язати з ринковими перетвореннями в кінці минулого століття (розмежування функцій власника та адміністрації (менеджменту)), які спричини необхідність в незалежній формі контролю.   

    2. Історичний аспект  розвитку аудиту 

    Термін „аудит” виник понад дві тисячі років тому і походить від латинського „audio”, що означає – „він чує”, „слухач”. Основною причиною появи та розвитку аудиту стало розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління.

    Найбільшого поширення „аудит” як професійний термін набув свого часу у Великобританії завдяки певним історичним передумовам. Але виник аудит, як вважають більшість дослідників, у Китаї в 700 р. до нашої ери, де вже тоді існувала посада генерального аудитора, котрий був гарантом чесності державних службовців, які мали доступ до державних грошей. Є історичні свідчення того, що в третьому тисячолітті до нашої ери аудит існував у таких рабовласницьких державах як Єгипет, Вавилон, Рим, Греція. У цих країнах призначали аудиторів (чиновників казначейства) для контролювання рахівництва в конкретних володіннях, провінціях. Згодом в інших країнах, наприклад у Франції, барони щорічно проводили публічні читання рахунків управлінців своїх володінь перед аудиторами, а в Англії аудитори проводили перевірку письмових рахунків, що велися управителями господарств. Основним завданням аудиторів у ті часи було контролювання збору податків та використання державних коштів.

    Зростання ролі професії аудитора спостерігається у період інтенсивного розвитку промислових та торговельних підприємств. На невеликих підприємствах аудитор міг виконувати функцію бухгалтера, готувати звіти. На великі підприємства, де власник не завжди міг бути управляючим, з метою перевірки роботи апарату управління запрошували аудитора. Створення і розвиток податкової системи посилили заінтересованість держави у повноті і своєчасності сплати податків. У зв’язку з цим виникає новий напрям діяльності аудиторів – контроль розрахунків і сплати податків в інтересах держави, підтвердження правильності поданих декларацій.

    Після промислової революції, яка викликала розширення підприємств, зростання обсягів випуску продукції, створення акціонерних товариств і відокремлення акціонерів від процесу господарювання, виникає необхідність обов’язкового подання фінансової звітності всіма такими компаніями, і ця звітність має бути підтверджена незалежним експертом, ревізором, аудитором. Відповідні закони було прийнято у Великобританії (1844 р.), Франції (1867 р.), США (1887 р.), Німеччині (1931 р.).