Аудиторські робочі та підсумкові документи

     План

     

     Вступ

     Теоретична  частина: Аудиторські робочі та підсумкові документи 

     1. Поняття, класифікація робочої та підсумкової документації

     2. Зміст і форма робочих документів

     3. Зразки робочих документів аудитора для фіксації аудиторських процедур при реалізації програми аудиту товарів

     4. Конфіденційність та володіння робочими документами, порядок їх зберігання

     Практична частина: Задача

     Висновки

     Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

     Хід аудиторської перевірки та її результати мають бути доку-ментально оформлені. З проблемою ведення робочих документів аудитор стикається з першої аудиторської перевірки. Належна організація аудиту, забезпечення можливості контролю роботи аудитора, поліпшення її якості вимагають глибокого дослідження цієї проблеми.

     Важливість  питання, що розглядається, пов’язане з низкою інших причин. Значні труднощі пов’язані з відсутністю не тільки в Україні, а й за рубежем єдиних загальноприйнятих стандартів ведення аудиторських документів, складу, форми, структури та змісту їх.

     В Україні проблема ускладнюється відсутністю в аудиторів достатнього досвіду складання документів під час перевірки підприємств з урахуванням конкретних умов їхньої діяльності, ситуації, що склалася.

     Зарубіжні аудиторські фірми до ведення  робочих документів аудитора підходять індивідуально. Такі документи є конфіденційними. Методика ведення їх становить комерційну таємницю аудиторської фірми. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний.

     Документальне оформлення аудиторської перевірки  складається з двох видів документації - робочої та підсумкової.

     Склад і кількість аудиторських документів аудитор визначає в кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення має мета складання робочих документів а саме:

     - планування аудиторської перевірки;

     - документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;

     - збирання матеріалів з перевірки фінансової звітності з на-ступним узагальненням їх;

     - складання аудиторського звіту і підготовка висновку про фінансову звітність;

     - здійснення поточного контролю самим аудитором за ходом виконання аудиту згідно з планом і програмою;

     

     - забезпечення юридичного обґрунтування проведення аудиту, законності його;

     - контроль робочого часу аудитора і обґрунтованості оплати його праці (гонорару);

     - контроль якості проведеної перевірки;

     - отримання за необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, здійснену кілька років тому, наприклад у разі судового розгляду, спорів, претензій, які виникли, тощо;

     - забезпечення можливості отримати відповіді на так звані зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших заінтересованих юридичних і фізичних осіб), тобто довести правоту аудитора чи внести додаткову ясність у деякі питання;

     - обґрунтований вибір методики, методів і прийомів проведення аудиту, напрямів і підходів перевірки;

     - документальне оформлення встановленого чи визначеного самим аудитором аудиторського ризику з зазначенням його величини;

     - формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію, компетентність аудитора і сприяння підвищенню їх;

     - отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Поняття та класифікація робочої та підсумкової документації

       

     У Законі України «Про аудиторську  діяльність» навіть не згадується про порядок складання робочих документів аудитора і ведення аудиторського досьє. Цю прогалину заповнив національний норматив аудиту № 6 «Документальне оформлення аудиторської перевірки». У міжнародних аудиторських стандартах також немає положення щодо ведення аудиторських робочих документів і методика їх складання зарубіжними аудиторськими фірмами має конфіденційний характер.

     Робочі  документи аудитора - це записи аудитора, здійснені ним під час планування, підготовки та проведення перевірок, узагальнення їх даних, а також документально  зафіксована інформація, отримана у  процесі аудиту від підприємства-клієнта, третіх осіб або усні повідомлення, задокументовані аудитором за допомогою тестування.

     У вищезгаданому нормативі № 6 дається  приблизний зміст та порядок оформлення і зберігання робочої документації аудитора.

     Завдання  аудитора - вести документацію зі справ, що стосуються прийнятих рішень за результатами здійсненої аудиторської перевірки, яка буде покладена в основу аудиторського висновку.

     До  робочої документації включається  інформація, яка на погляд аудитора є важливою для того, щоб правильно виконати аудиторську перевірку і яка має підтвердити висновки та пропозиції в аудиторському висновку. Робоча аудиторська документація може бути оформлена у вигляді стандартних форм і таблиць на папері або зафіксована на електронних носіях інформації або на відеоплівці. Під час планування та проведення аудиту робоча документація допомагає краще здійснювати аудиторську перевірку та контроль за процесом її здійснення. У робочій документації реєструються результати аудиторських експертиз, виконаних для підтвердження прийнятих аудиторських рішень.

     

     Підсумкова  документація складається з аудиторського  висновку та документації, яка передається  замовникові перевірки. Аудиторський висновок є обов'язковим компонентом підсумкової документації.

     Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і видається замовникові тільки в тому випадку, коли аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено в договорі чи додатковій угоді між аудитором та клієнтом.

     Додаткова документація оформлюється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ.

     Як  додаток до аудиторського висновку додаткова підсумкова до-кументація оформлюється, якщо аудитор у висновку посилається на неї. В іншому випадку  додаткова підсумкова документація є самостійним документом. Аудитор може не посилатися у висновку на додаткову документацію в тому разі, якщо викладене в ній не є настільки істотним, щоб вплинути на зміст аудиторського висновку. Зміст та форми додаткової підсумкової документації аудиту визначає сам аудитор.

     Додаткова підсумкова документація аудиту оформлюється під одною з таких назв: «Аудиторський  звіт», «Звіт про проведення аудиту», «Звіт про результати проведення аудиту», «Звіт про експрес-огляд», «Експертний огляд», «Зауваження  та рекомендації за результатами аудиторської перевірки», «Лист-інформування клієнта» тощо.

     Після завершення аудиту один примірник підсумкової  документації (аудиторського висновку та додаткової документації) залишається  в аудитора (аудиторської фірми). З  урахуванням забезпечення зберігання та конфіденційності аудиторська фірма (аудитор) встановлює порядок зберігання підсумкової документації. Заборонено її вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми), за винятком випадків, передбачених законодавством.

     

     Поділ робочих документів аудитора за терміном ведення і використання на довгострокові  та нетривалого використання, на нашу думку, відповідає вимозі однорідності класифікації відносно обраної ознаки. Проте зарубіжна практика і література подають робочі документи як довгострокові та поточні, що не зовсім відповідає ознаці класифікації.

     Виходячи з досвіду аудиторів німецької фірми КРМG, довгострокові документи (акти) являють собою систематизоване зібрання документів, що мають значення протягом тривалого періоду і слугують для швидкого отримання інформації про основні моменти діяльності підприємства. До довгострокових документів, наприклад, можна віднести довгостроковий договір на проведення аудиту (строк дії якого перевищує один рік), копії засновницьких документів підприємства-клієнта та його основних договорів щодо здійснення господарської діяльності, дані про керівництво і персонал підприємства, про системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, документи з довгострокового планування аудиту тощо.

     У практиці аудиторів США ці документи  називають такими, що ведуться безперервно.

     На  думку аудиторів німецької фірми КРМG, поточні робочі документи - це систематизоване зібрання документів, що стосуються річного звіту, який перевіряється, якщо їх не поміщено в довгострокові акти. Спеціалісти в галузі аудиту США вважають, що поточні документи складаються з документів двох категорій (аудиторські адміністративні документи і документи аудиторської інформації). На нашу думку, такий поділ поточних документів є не зовсім правильним, оскільки ці самі категорії можна виділити і в складі довгострокових документів.

     

     Виходячи  з обраної нами ознаки класифікації (терміну ведення і використання), так звані поточні документи  ми назвали документами нетривалого  використання. До них, наприклад, належать договір на проведення аудиту на один рік, поточний план і програма перевірки, затверджений склад групи аудиторів, робочі документи з перевірки окремих статей балансу за звітний період, оцінка аудиторського ризику, копії фінансової бухгалтерської звітності за період, що перевіряється, копії первинних документів і облікових регістрів, результати опитування, тестування, анкетування, запитів та інших виконаних аудиторських процедур.

     Робочі  документи аудитора тісно пов’язані з отриманням і відображенням аудиторських доказів (свідчень), оскільки перші документально фіксують останні. Виходячи з цього, маючи уявлення про способи і джерела отримання аудиторських доказів, можна за обраною нами ознакою класифікувати робочі документи: отримані від третіх незаінтересованих осіб (відповіді на запит аудитора в банк); отримані від підприємства-клієнта (оригінали або копії первинних документів, облікових реєстрів, звітів); складені самим аудитором (зафіксовані документально особисті спостереження, результати тестів, аналітичного огляду).

     Робочі  документи аудитора за характером інформації, що міститься в них, досить різноманітні:

     - такі, що містять інформацію правового  характеру, безпосередньо пов’язану  з діяльністю підприємства-клієнта  (копії договору про заснування, статуту, договорів підприємства  з клієнтами і постачальниками);

     - про керівництво і персонал підприємства (кількість персоналу, склад апарату управління, особливо про директора, його заступників, головного бухгалтера, менеджера, їх освіту, практичний cтаж роботи, функціональні обов’язки);

     - про структуру й організацію  підприємства-клієнта (розміщення  і склад підрозділів, організацію  діяльності та перспективи розвитку);

     - про економічні засади діяльності  підприємства (склад технічного  потенціалу, економічної сфери діяльності, продукції, що випускається, за асортиментом і обсягом, становище підприємства на ринку, збут продукції, конкуренти тощо);

     

     - про систему внутрішнього контролю. Необхідність таких документів  пояснюється тим, що перш ніж  приступити до планування і проведення перевірки аудитор повинен оцінити систему внутрішнього контролю, її ефективність і надійність, а отже, ступінь довіри до неї та можливості використання у своїй роботі даних внутрішнього аудиту. Такий висновок аудитора, а також слабкі сторони системи внутрішнього контролю, результати відповідних тестів мають бути документально оформлені;