Бухгалтерский учет в строительной организации

Видача заробітної плати відбувається 2 рази на місяць по Формі №389.

Видачу заробітної платні проводить бухгалтер, на якого перекладено обов’язки касира(Додаток 6).

Отже, розглянувши порядок нарахування та видачи заробітної плати в ТОВ «Спецшахтопроходка», можно зробити висновок, що це досить важка ділянка обліку, враховуючи особливу категорію робітників, їхніх пільг та стажу роботи.

3.4. Проблеми обліку розрахунків з бюджетом за єдиним податком

2 грудня 2010 року Верховна Рада України, остаточно затверджуючи Податковий кодекс з урахуванням поправок Президента України, як компроміс, прийняла рішення залишити чинними Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий – двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13–92 «Про прибутковий податок з громадян», які і визначають умови і правила існування в Україні єдиного та фіксованого податків. Однак поспішність прийняття такого компромісу призвела до низки проблем при одночасному застосуванні цих документів[18].

Таке рішення не вирішило проблеми для малого підприємництва, а лише відклало її, одночасно створивши низку нових проблем та прямих протиріч у застосуванні зазначених документів. Це призведе до прямої залежності від трактування цих документів податковими адміністраціями, отже, до невизначеного стану платників єдиного та фіксованого податків.

 Умови застосування та порядок обліку і звітності єдиного та фіксованого податків вступають у протиріччя зі статтею 11 «Спеціальні податкові режими» Кодексу та підрозділом 8 розділу XX «Перехідні положення». У цьому підрозділі вказується, що до внесення змін до розділу XIV цього Кодексу застосовуються зазначені вище документи про єдиний та фіксований податок. Стаття 11 визначає, що спеціальний податковий режим – система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб’єктів. Тобто спрощена система оподаткування та фіксований податок є спеціальними податковими режимами. Одночасно стаття 11 встановлює, що спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються у випадках і порядку, визначених виключно цим Кодексом, та не визнаються спеціальними режимами податкові режими, не визначені такими цим Кодексом.

Отже, спеціальні податкові режими, визначені Указом Президента та іншим законом, стають напів-легітимними у застосуванні. Особливо це буде стосуватись обліку та звітності. Оскільки крім цього підрозділом 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу вказано, що в разі, якщо законодавчими актами передбачено інші правила справляння податків, зборів, що регулюються цим Кодексом, застосовуються правила цього Кодексу. Таким чином, загальні норми звітності та декларування можуть бути застосовані до платників єдиного податку попри спеціальні норми звітності, визначені Указом про спрощену систему оподаткування.

При співіснуванні спрощеної системи оподаткування та норм Податкового кодексу, які стосуються перевірок суб’єктів спрощеної системи оподаткування, виникають суттєві ризики. Відомо, що головним способом спрощення обліку та звітності є те, що платники не зобов’язані вести облік видатків на підставі первинних документів та не подають декларацію про прибутки, отримані від такої діяльності. У той же час, на платників єдиного та фіксованого податку поширюються розділи стосовно податкового контролю. Зокрема, фактичні перевірки без попередження платника податку визначені статтею 80 Податкового кодексу. Така перевірка може тривати до 10 днів та бути продовжена додатково ще на 5 днів, і кількість таких перевірок не обмежена законом. Під час цієї перевірки встановлена пунктом 80.8 можливість проведення хронометражу (тобто фактичного обліку господарських операцій, що здійснюється контролюючим органом). Крім того, у статті 20 Податкового кодексу пунктами 20.1.5 та 20.1.9 встановлено право контролюючого органу вимагати під час перевірки інвентаризації активів та здійснення контрольної закупівлі. Все це у сукупності дає можливість фактично ускладнити діяльність будь-якого суб’єкта малого підприємництва та зробити псевдо-облік.

У разі, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, пунктом 54.3 статті 54 передбачено, що контролюючий орган самостійно визначає суму грошових зобов’язань такого суб’єкта. Фактично це приховане введення непрямих методів оподаткування. Таким чином, податкова інспекція має суттєві можливості вплинути на діяльність всіх суб’єктів підприємницької діяльності, зокрема, на платників єдиного та фіксованого податків.

Все це нівелює сам зміст спрощеної системи оподаткування та збільшує корупційні ризики для підприємця.

Окремою проблемою стала норма пункту 139.1.12 статті 139 Кодексу. Ця норма встановлює, що платник податку на прибуток підприємств не може віднести до своїх витрат витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів (робіт, послуг) та інших матеріальних і нематеріальних активів у фізичної особи – підприємця, що сплачує єдиний податок (крім витрат, понесених у зв’язку із придбанням робіт, послуг у фізичної особи – платника єдиного податку, яка здійснює діяльність у сфері інформатизації). Таким чином, після набрання чинності Розділом ІІІ Кодексу з 1-го квітня 2011 року підприємства, що знаходяться на загальній системі оподаткування, не зможуть співпрацювати з підприємцями – фізичними особами на спрощеній системі оподаткування, чим за експертними оцінками обмежать ринок для таких осіб, особливо у сфері послуг, і спричинять до ліквідації до 100 тисяч підприємців. При цьому таке обмеження робилось під гаслами закриття схем по «обналічуванню» коштів. Однак ці схеми залишились можливими завдяки юридичним особам на єдиному податку, які потім виводять кошти через фізичних осіб на єдиному податку. Схема ускладнилась та зросла в ціні удвічі, але не ліквідована. Однак для доброчесних підприємців, які насправді надавали послуги та продавали товари підприємствам, ринок закрився[2].

З огляду на нез’ясованість перелічених вище питань, негативні очікування від застосування контрольних функцій податкових органів та звуження ринку товарів та послуг для підприємців (через усунення замовника/покупця в особі великих підприємств) прогнозується масова ліквідація суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб. У подальшому це може призвести до тінізації малого бізнесу та зростання соціальної напруги.

В ТОВ «Спецшахтопроходка» також існує проблема обліку по єдиному порядку. Згідно форми  №КБ3 про виконані роботи згідно договору сума за такі роботи розраховується з врахуванням послуг ген. підряду (5%). І за цією формою розраховується сума єдиного податку у складі витрат. Вона визначається виходячи із підсумкової суми за виконані роботи. Але на розрахунковий рахунок ТОВ «Спецшахтопроходка» надходить сума за мінусом вартісті послуг ген. підряду. І згідно Указу №746, юридичнi особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, облiку та звiтностi, розраховують суму єдиного податку виходячи з виручки вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) (Додаток 17).

Вiдповiдно до Указу № 746 виручка вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) визначається як сума, фактично отримана суб'єктом пiдприємницької дiяльностi на розрахунковий рахунок або (i) до каси за здiйснення операцiй з продажу продукцiї (товарiв, робiт, послуг). При здiйсненнi операцiй з реалiзацiї основних фондiв виручкою вважається рiзниця мiж сумою, отриманою вiд реалiзацiї цих фондiв, та їх залишковою вартiстю[20].

Таким чином, сума єдиного податку стає меншою ніж сума розрахована за формою № КБ3(Додаток 18). В бухгалтерському обліку стає розбіг. Якщо сплачувати єдини податок у розмірі 10% від фактично отриманої виручки виникає кредиторська заборгованість по розрахункам з бюджетом. А якщо сплачувати за формою № КБ3, в податковому обліку стає переплата підприємства єдиного податку.

3.5. Проблеми звітування за податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб

Наказ державної податкової інспекції Про затвердження форми Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, відповідно до підпункту «д» пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», затвердив форму Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб (далі - декларація) [8].

У зв’язку з цією формою звітності в ТОВ «Спецшахтопроходка виникла проблема ії заповнення. На відміну від інших форм звітності, де звітний період визначався стандартно: якщо місяць, то цей період з першого по останній день звітного місяця, якщо рік, то це з першого по останній день звітного року, і в ціх звітах завжди відображалися події здійсненні лише в межах цього періоду, ця форма не має чітких границь звітного періоду.

У графі: дата погашення податкового зобов’язання з податку може буте за межами періода. Це пов’язано з тим, що строки виплати заробітної плати і погашення зобов’язань зв’язаних з цим встановлені – не пізніше 22 числа звітного місяця за першу половину і не пізніше 7 числа місяця, слідуючого за звітним. Таким чином, якщо сума ПДФО сплачена, наприклад, 4 числа місяця, слідуючого за звітним все одно попададає до звіту попереднього місяця. Це викликає відповідні проблеми у формуванні звіту, так як сальдо по рахункам 645 «Розрахунки з бюджетом по ПДФО» та по рахунку 311 «Поточні рахунки у національній валюті» не збігаються з даними у декларації. А сума податку на ПДФО, яка перерахована до бюджету у звітному місяці є сума нарахованого податку ПДФО у цьому ж місяці, що також не є достовірним з точки зору бухгалтерського обліку(Додаток 19).

Таким чином, виникає ризик при перевірці підприємства на не збігання даних Головної книги та данних у деклараціях за відповідні періоди.

3.6. Проблеми обліку витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах

Згідно зі ст. 13 «Пенсії за віком на пільгових умовах» Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

     а) працівники,  зайняті  повний  робочий  день  на  підземних
роботах, на роботах  з  особливо  шкідливими  і  особливо  важкими
умовами  праці,  - за списком № 1 виробництв, робіт,
професій,  посад  і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів
України, і за результатами атестації робочих місць.

Контроль за правильністю  застосування  списків  на  пільгове
пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих  місць
на підприємствах та в  організаціях,  підготовка  пропозицій  щодо
вдосконалення  цих  списків  покладаються  на  органи Державної
експертизи умов праці. Положення про органи  Державної  експертизи
умов праці та порядок проведення атестації робочих місць
затверджуються Кабінетом Міністрів України[4].

Згідно п. 6.2. Постанови №21.1 витрати  на  виплату та доставку пенсій,  призначених на пільгових  умовах  особам,  які  мають  стаж,  що  дає  право   на призначення  цих  пенсій на декількох підприємствах,  покриваються
цими підприємствами пропорційно стажу роботи[5].

ТОВ «Спецшахтопроходка» теж відноситься до складу подібних підприємств. Для перерахування коштів, згідно цієї статті повинен бути створений спеціальний Фонд. Такого Фонду ще не створено і тому Розпорядженням Пенсійного Фонду України визначено, що ці кошти повинні перераховуватись до Пенсійного Фонду України.

Порядок покриття витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону № 1788, встановлено пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 1058.

Так, згідно з цим пунктом підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, які мають право на призначення пенсій за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності Законом № 1058, у розмірі 20 % з наступним збільшенням її щороку на 10 % до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.

Отже, відповідно до положень Закону № 1058 підприємства та організації зобов’язані відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону № 1788. Тобто зазначені виплати здійснюються платником податку до Пенсійного фонду України аналогічно відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за списком № 2 (п. «б» ст. 13 Закону № 1788).

Зокрема, абзацом третім п. 6.1 Інструкції № 21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 п. 2.1 цієї інструкції, передбачено, що відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 1.

Крім того, розмір сум до відшкодування (як для пенсій за списком № 1, так і для пенсій за списком № 2) на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій (пункт 6.4 Інструкції № 21-1), а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (абзац перший п. 6.4 Інструкції № 21-1).

Зазначене підтверджує лист комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 15.02.2007 № 06-10/10-166.

Пенсійний фонд у листі від 23.09.2004 р. №8904/04 зазначає: оскільки плата, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком №1, не є страховими внесками в розумінні Закону №1058, то й норми ст. 106 цього Закону (про відповідальність страхувальників) не можуть бути застосовані. Водночас ДПАУ листом від 25.05.2005 р. №10200/7/15-1117 надіслала роз’яснення щодо складу валових витрат підприємств. Керуючись тим, що "пенсії, призначені на пільгових умовах, не відносяться до складу витрат на оплату праці та не є збором на обов’язкове державне пенсійне страхування", нарахованим на оплату праці, ДПА дійшла висновку, що відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону №1788, до складу валових витрат платника податку не належать[22].