Державне підприємство Летичівське лісового господарства, звіт про парктику

Метою складання фінансової звітності є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства для прийняття ними рішень щодо придбання, продажу та володіння цінними паперами, участі в капіталі підприємства, оцінки якості управління та здатності своєчасно виконувати свої зобов'язання; забезпеченості зобов'язань підприємства, регулювання діяльності підприємства тощо.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства для прийняття рішень. Такими особами можуть бути власники, засновники підприємств, трудові колективи цих підприємств, органи державної статистики, інші органи виконавчої влади та користувачі відповідно до законодавства.

Звітним періодом для  складання фінансової звітності  є календарний рік.

Залежно від звітного періоду фінансову звітність  поділяють на річну та проміжну (квартальну, піврічну). Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року. Річна звітність передбачає складання фінансової звітності за календарний рік.

Перед складанням річної фінансової звітності обов'язкове проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства.

Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим ніж 12 місяців, але не більше як 15 місяців.

Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку  звітного року до дати прийняття рішення  про його ліквідацію.

Фінансова звітність  підприємств включає:

баланс (ф. № 1);

звіт про фінансові  результати (ф. № 2);

звіт про рух грошових коштів (ф. № 3);

звіт про власний  капітал (ф. № 4);

примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Фінансова звітність  подається підприємствами не пізніше 25 числа наступного місяця за звітним  кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Квартальна фінансова  звітність, на відміну від річної, передбачає складання лише двох форм: балансу та звіту про фінансові результати.

Підприємства, які мають  дочірні підприємства, складають  консолідовану фінансову звітність.

Консолідована фінансова  звітність являє собою фінансову  звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

Таку звітність подає  власникам головне підприємство щоквартально у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу, а річну — не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

Для суб'єктів малого підприємництва передбачено складання  та подання як квартальної, так і річної скороченої фінансової звітності, яка включає тільки баланс та звіт про фінансові результати спрощеної форми. Форми звітності та порядок їх заповнення суб'єктами малого підприємництва розглядаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва".

Річна фінансова звітність  відкритих акціонерних товариств, підприємств-емітентів облігацій, банків, дочірніх товариств, валютних та фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних  компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній та інших фінансових установ підлягає оприлюдненню через періодичні видання або розповсюдженню у вигляді окремих друкованих видань не пізніше 1 червня наступного за звітним року.

Фінансова звітність повинна бути достовірною — не містити помилок і перекручень, що здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Тому всі підприємства перед складанням річної звітності повинні обов'язково проводити інвентаризацію своїх активів та зобов'язань.

Інформація, що подається  у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою і мати однозначне тлумачення користувачами, при умові, що вони мають  відповідні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна надавати користувачам лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття ними рішень і дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому.

Звітність повинна забезпечувати  можливість порівнювати звіти за різні періоди та різних підприємств. Для забезпечення цього у звітності наводяться дані за поточний та попередній звітні періоди та розкривається в примітках до фінансових звітів інформація про облікову політику підприємства.

Заповнюючи форми звітності, необхідно пам'ятати про обов'язкові реквізити. Зокрема, потрібно вказати дату, станом на яку або період, за який складається звітність, повну назву підприємства, форму власності підприємства, у віданні якого державного органу перебуває це підприємство, галузь, та вид економічної діяльності підприємства, його юридичну адресу.

Фінансова звітність  складається в тисячах гривень  з одним десятковим знаком і обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером підприємства.

У Звіті про фінансові  результати відображається інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.  Зміст, форма та загальні вимоги до розкриття статей звіту про фінансові результати визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 „Звіт про фінансові результати".

Метою складання Звіту  про фінансові результати є надання  користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Для більш повної оцінки результатів діяльності підприємства фінансові показники у Звіті визначаються та відображаються у розрізі звичайної діяльності та надзвичайних подій. Цей звіт дає можливість користувачам оцінити ділову активність підприємства та його фінансову привабливість без перенасичення інформації випадковими прибутками або збитками. Розмежування показників за видами діяльності дозволяє оцінити прибутковість кожного напрямку діяльності та прийняти рішення щодо пріоритетності того чи іншого напрямку.

Звичайна діяльність — це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операція, що її забезпечує або виникає внаслідок її проведення. Це діяльність, якою займається підприємство на цей час і очікується, що вона буде повторюватися в наступних звітних періодах. Звичайну діяльність поділяють на операційну, фінансову та інвестиційну.

Операційною діяльністю є основна діяльність підприємства та інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Під операційною діяльністю розуміють операції, які пов'язані  з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), і що є головною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходів.

Інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація необоротних  активів та фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Це діяльність, пов'язана із вкладенням грошових коштів, майнових та інших цінностей у цінні папери, необоротні активи, цілісні майнові комплекси з метою отримання прибутку.

Фінансова діяльність —  це операції, внаслідок яких відбувається зміна розміру та складу власного та додаткового капіталів.

Надзвичайна подія —  це подія або операція, яка відрізняється  від звичайної діяльності підприємства, і не очікується, що вона буде повторюватись  періодично або в кожному наступному звітному періоді. Така подія є результатом несподіваних чи непередбачуваних випадків — одержання грошей у вигляді благодійної допомоги чи збитків від стихійних лих.

Звіт про фінансові  результати заповнюється на основі інформації за рахунками 7, 8 та 9 класів. Для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду послідовно зіставляють доходи і витрати від різних видів діяльності. 

У другому розділі  Звіту про фінансові результати розкривається інформація про операційні витрати підприємства, понесені в процесі діяльності протягом звітного періоду. Цей розділ заповнюється, як правило, на підставі даних рахунків класу 8 „Витрати за елементами". Підприємства, які не використовують рахунки цього класу, повинні зробити додаткові вибірки по зазначених у звіті елементах.

Розділ III „Розрахунок  показників прибутковості акцій" Звіту про фінансові результати заповнюється виключно акціонерними товариствами, прості акції або потенційно прості акції яких продаються і купуються  на фондових біржах, а також товариствами, що перебувають у процесі випуску таких акцій.

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обов’язкового платежу) припускають  здійснення належним чином обліку і  розрахунку, результати яких відображаються у відповідній формі податкової звітності.

Податкова звітність  являє собою сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про  результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету. Податкову звітність може здійснювати як платник податку самостійно, так і його представник або податковий агент.

На платника податку  покладається обов'язок з податкової звітності у разі, якщо відповідним податковим законом на нього покладено обов'язок зі сплати податку. Наприклад, усі фізичні особи згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»2 зобов'язані сплачувати прибутковий податок, причому обов'язок з податкової звітності таких осіб закріплений ст. 12 цього нормативного акта, відповідно до якої громадяни, крім тих, які одержували доходи тільки за місцем основної роботи, зобов'язані до 1 березня наступного року надати в податковий орган за місцем проживання декларацію про суму сукупного доходу, отриманого як за основним, так і не за основним місцем роботи.

Реалізуючи обов'язок з податкової звітності, платник  податків подає в податкові органи такі види податкових документів, в яких зафіксовано обчислення податку і визначено суму, що підлягає сплаті:

Розрахунково-звітну документацію — документи, в яких фіксуються податкові  розрахунки і суми податків. По кожному податку існує єдиний податковий документ, в якому платник розраховує суму податку, що підлягає сплаті, і який подає платник податків до податкового органу у встановлений законодавством термін. Такі документи містять відомості про строки, базу оподаткування, податкові пільги, розміри податкового окладу, причому називатися вони можуть по-різному: декларація, розрахунок, звіт тощо. Прикладом розрахунково-звітної документації може бути (1) декларація про прибуток підприємства, обов'язок надання якої закріплений й. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 p., а форма і порядок її складання затверджені наказом податкової адміністрації від 29 березня 2003 р.; (2) розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, форма і порядок заповнення якої затверджені наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня 2000 р.1; (3) розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища, форма і порядок заповнення якого затверджені наказом Мінекобезпеки і Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. і т. ін.

Супутню (чи довідкову) документацію — документи, які містять довідкову  інформацію, що деталізує дані для обчислення податків і розшифровує чи обґрунтовує податкові розрахунки. Така документація поділяється на:

документи, необхідні  для обчислення податків, наприклад, звіт про результати діяльності виконавця  довгострокових договорів (контрактів), форма і порядок заповнення якого затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р.3;

документи довідкового  характеру, які безпосередньо не впливають на обчислення сум податків, приміром, розрахунок—повідомлення  розподілу консолідованого податку між юридичною особою та філіями, форма і порядок заповнення якого затверджені наказом податкової адміністрації від 10 квітня 1998 р.4;

Облікову документацію — це документи, що являють собою зведені форми податкового обліку. Первинні документи бухгалтерського обліку, які накопичуються і систематизують ся в податковому обліку, підлягають узагальненню за певний податковий період. Після цього на підставі цих уже згрупованих документів визначається сума податків, що підлягає внесенню у відповідні фонди. Прикладом такого виду податкової документації є Книга обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, порядок ведення якої затверджений наказом податкової адміністрації від 12 жовтня 1999р.

Податкові повідомлення — документи, які направляють  податкові органи платникам. Вони містять  відомості про терміни та суми податку, що підлягає сплаті. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»2 суму податку, зазначену в податковому повідомленні, яка підлягає сплаті, обчислює не самостійно платник податків, а податковий орган.

Найпоширенішою формою реалізації податкової звітності є надання відомостей з метою оподаткування письмово на бланках, які видають безкоштовно податкові органи. У спеціально передбачених законодавством випадках таку інформацію можна подавати в електронному вигляді на дискеті чи іншому носії, що допускає комп'ютерну обробку.

На практиці найчастіше податкова звітність полягає  у поданні податкової декларації. Згідно з п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», податковою декларацією є документ, який подає платник податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і сплата податку чи збору (обов'язкового платежу). Виходячи з цього, будь-який документ, що подається до податкового органу і призначений для нарахування та сплати обов'язкових платежів у певні фонди, є декларацією незалежно від того, яку назву має такий документ: розрахунок, довідка, звіт тощо. Отже, податкова декларація має характер податкового розрахунку, відповідно до якого платник податків самостійно обчислює суму податку і несе обов'язок щодо своєчасної його сплати.