Методика фінансового обліку поточних фінансових інвестицій

     Таблиця 3

     Конвертація облігацій з дисконтом

     До змін статутного капіталу може призвести також деномінація акцій, проте це питання також недостатньо врегульовано законодавчо. У міжнародній практиці збільшення або зменшення статутного капіталу через обмін акцій попередніх випусків на акції нового випуску з новим номіналом називають зумовленим збільшенням або зумовленим зменшенням статутного капіталу. Операції називають “зумовленими” тому, що таким чином акціонери і кредитори реалізують своє переважне право придбання акцій нового випуску. Оскільки ні про яку реалізацію “зумовлених” прав або чогось подібного у вітчизняному законодавстві не йдеться, в дослідженні розглянуто облік операцій, які стосуються обміну акцій колишнього номіналу на акції з новим номіналом, що супроводжується зміною величини статутного капіталу.

     В П(С)БО 24 “Прибуток на акцію” не наведено визначень таких двох основоположних для цього стандарту термінів, як “проста акція” і “прибуток на акцію”. В процесі дослідження було встановлено, що прибуток на акцію є одним із аналітичних індикаторів, що використовують для оцінки діяльності підприємства.

     Вивчення економічної літератури і нормативних документів дали змогу обгрунтувати поняття “інвестиційний аналіз” як багатосторонньої діяльності, що включає пошук нових, більш прибуткових інвестиційних пропозицій, вивчення технічних та маркетингових міркувань для передбачення (прогнозування) наслідків прийняття до реалізації інвестиційних пропозицій, здійснення економічного аналізу для визначення потенційних можливостей генерації прибутку для кожної інвестиційної пропозиції.

     Пов’язаний із методологією та інструментарієм фінансового і економічного аналізу інвестиційний аналіз грунтується на аналогічних принципах системності, об'єктивності, регулярності. В цілому збігаються також  загальні форми фінансового та інвестиційного аналізу (внутрішній, зовнішній, експрес-аналіз і поглиблений аналіз тощо). Одночасно формується специфічна система його суб’єктів, об’єктів, методів інформаційного, кадрового, технічного і методичного забезпечення. Відповідно до видів моделей інвестиційного аналізу в визначено основні критерії класифікації моделей аналізу (табл. 4).

     У сучасній економічній літературі немає чіткості у визначенні сутності інвестиційної привабливості та системи її оцінки. У найбільш широкому розумінні оцінку інвестиційної привабливості слід тлумачити як систему дій потенційного інвестора, спрямовану на підбір найбільш перспективних і ефективних проектів, які відповідають його ресурсам і можуть входити до інвестиційного портфеля.

     Серед економістів немає єдиної думки щодо напрямів, кількості та структури показників оцінки, які характеризують інвестиційну привабливість суб’єктів господарювання. Така оцінка в основному грунтується на показниках фінансового аналізу. У світовій та вітчизняній практиці вироблено низку методик з оцінки та аналізу інвестиційної привабливості суб’єктів господарської діяльності, що базуються на фінансових показниках. Характеризуючи їх основні ознаки, слід зазначити, що основними напрямами аналізу інвестиційної привабливості є аналіз фінансового стану та аналіз дохідності.

     Таблиця 4

     Критерії класифікації моделей інвестиційного аналізу

     У роботі обгрунтовано, що при дослідженні привабливості окремих суб’єктів щодо інвестування доцільно здійснювати аналіз їх діяльності за такими напрямами: майновий стан об’єкта інвестування; оборотність капіталу; прибутковість; фінансова стійкість; ліквідність активів; ділова та ринкова активність. За кожним із цих напрямів визначено групу найважливіших показників, встановлено їх мінімальні та максимальні (оптимальні) значення, вага показників в оцінці кожного напряму і напрямів у загальній оцінці об’єкта. Такий підхід дав змогу узагальнити велику сукупність різнопланових чинників, звести їх до єдиної системи з визначенням спочатку інтегрованих показників за кожним напрямом оцінки, а потім загального зведеного показника інвестиційної привабливості. Розроблене програмне забезпечення дає можливість на основі публічної фінансової звітності провести оперативне рейтингове дослідження значної кількості об’єктів з метою вибору кращих варіантів інвестування.

     На основі вивчення економічної літератури запропоновано класифікацію інвестиційних ризиків; визначено, що головними чинниками, які впливають на рівень ризику, є: співвідношення ризику та доходу; тривалість вкладення інвестицій; бар’єрна й позбавлена ризику ставки та премія за ризик; оцінка віддачі (доходу) укладеного капіталу. З’ясовано, що найбільш перспективним є факторний аналіз фінансових ризиків. 

4. Короткий  огляд підприємства СП "АвтоЗАЗ-ДЕУ"

     Проведення  реструктуризації дозволило СП "АвтоЗАЗ-ДЕУ" створити 36 госпрозрахункових підрозділів, із них 6 госпрозрахункових виробничих підприємств (ГРП): АвтоЗАЗ-Мотор (м. Мелітополь), інститут НДКІМ (м. Запоріжжя), "Іскра" (м. Пологи), Іллічовський завод автомобільних  агрегатів (м. Іллічовськ, Одеська область), Рембудмонтаж (м. Мелітополь), Автобудтрест (м. Запоріжжя); 30 станцій технічного обслуговування і продажу автомобілів, соціально-побутові госпрозрахункові підприємства і представництва в  м. Києві, Донецьку, Дніпропетровську. Аналіз методів організації господарської  діяльності підприємств показав, що із основних видів діяльності в сучасних умовах найважливішими є маркетингова та фінансова. Специфіка сучасного  життя потребує від суб'єктів  економічних взаємовідносин проведення глибокого аналізу процесів, які  відбуваються на ринку, щоб забезпечити  ефективне використання власних  ресурсів і якісне задоволення потреб покупців. Тому в організації виробництва продукції маркетингові дослідження повинні випереджати розвиток виробництва. Маркетингове дослідження представляє собою систематичний збір, обробку й аналіз усіх аспектів процесу маркетингу: самого продукту, ринку цього продукту, каналів розподілу, методів і прийомів збуту продукції, системи ціноутворення тощо. Результати маркетингових досліджень використовуються для: стратегічного і поточного планування; економічної та соціальної діяльності підприємства; установлення вимог до якості продукції; визначення обсягів виробництва; розробки експортної політики; визначення стратегії, тактики, методів і заходів з формування та стимулювання попиту; оцінки ефективності роботи підприємства і напрацювання пропозицій з корегування його діяльності.

     Сьогодні  у світі йде об'єднання автомобільних  концернів і затверджується думка  про те, що для повної гарантії підприємство в умовах жорсткої конкуренції повинно  виготовляти не менш 1 млн. автомобілів  за рік, щоб можна було отримати прибуток, необхідний для подальшого розвитку нових моделей автомобілів. Як показують розрахунки, вартість автомобілів, виготовлених в Україні, у діючих умовах оподаткування вище вартості автомобілів, які імпортуються із-за кордону в Україну (що були в користуванні 3 роки - на 34,7%; 5 років - на 46%).

     Зважаючи  на задовільний стан цих автомобілів  і малі ціни на них, український покупець з урахуванням його невеликого доходу робить вибір на користь старого  імпортного автомобіля, а не нового вітчизняного. Для того щоб зацікавити підприємців розвивати вітчизняне автомобілебудування, необхідно було зробити деякі зміни в чинному  законодавстві України, які б  дозволили збільшити ціни на імпортовані  автомобілі в порівнянні з виготовленими  в Україні. Це буде свого роду гарантією  захисту вкладених інвестицій і  національного виробника.

     Відродження виробництва на АвтоЗАЗі, проведення реконструкції заводу і введення додаткових потужностей для виробництва  нових автомобілів інвестора  потребує великих капіталовкладень, які можна отримати за рахунок  кредитів чи власних ресурсів інвестора. У зв'язку з цим необхідно отримати комплекс пільг для підприємства-виробника  автомобілів і інвестора, щоб  гарантувати віддачу вкладених  коштів, виконання кредитних обов'язків  і одержання прибутку. Корпорація ДЕУ також прийняла умови не вимагати сплати авторського гонорару за надані підприємству конструкції автомобілів  та технології їх виготовлення.

     Упродовж  пільгового періоду (10 років) корпорація прийняла на себе обов'язки реінвестувати  прибуток від діяльності СП у розвиток виробництва автомобілебудування  України, зберегти чисельність робітників, яка буде зафіксована на момент внесення інвестиції. Після закінчення інвестиційної  програми корпорація ДЕУ повинна  поетапно довести ступінь локалізації  виробництва автомобілів в Україні  до 70% кошторису. Інвестиційна програма планує модернізацію діючого виробництва  АвтоЗАЗу, введення в дію нового автомобільного заводу, що дозволить  на сьомий рік після створення  СП випускати щорічно 250 тис. автомобілів  сучасних моделей.

5. Синтетичний та аналітичний облік поточних фінансових інвестицій

     Методикою обліку надходження та використання на капітальні інвестиції коштів з  власних, залучених і позикових  джерел передбачено введення до субрахунку 313 «Інші рахунки в банку в  національній валюті» таких аналітичних  рахунків другого порядку: 3131 «Кошти власних джерел фінансування капітальних  інвестицій», 3132 «Кошти залучених джерел фінансування капітальних інвестицій», 3133 «Кошти позикових джерел фінансування капітальних інвестицій» з деталізацією джерел надходження коштів на аналітичних  рахунках третього порядку. Це надасть  можливість в будь-який момент простежити та узагальнити обсяг грошових коштів, отриманих з кожного джерела  фінансування капітальних інвестицій. Внесено пропозиції щодо введення до Відомості 4.1 аналітичного обліку капітальних  інвестицій додатку «Відомість джерел фінансування капітальних інвестицій», де подано такі групи фінансових джерел капітальних витрат:

     - власні (амортизаційні відрахування; реінвестований прибуток шляхом  продажу частини об’єктів основних  засобів; страхова сума відшкодування  збитків; доходи за депозитними  вкладами в банках; накопичені  при здійсненні проекту резерви;  доходи від здачі майна в  оренду; довгострокові фінансові  вкладення, строк сплати по  яких є поточний період; частка  зайвих оборотних активів, що  іммобілізується в інвестиції);

     - залучені (емісія акцій підприємства; емісія інвестиційних сертифікатів (інвестиційних фондів і компаній);  створення промислово-фінансових  груп; безкоштовне цільове фінансування, що надається державними органами  і комерційними структурами; внески  сторонніх інвесторів у статутний  капітал);

     - позикові (інвестиційні кредити  банків; інвестиційний лізинг та  селенг; інвестиційний податковий  кредит; факторингові та форфейтингові  операції; випуск довгострокових  облігацій; цільовий державний  кредит та цільові міждержавні  кредити, у тому числі кошти  міжнародних фінансових організацій  під гарантію уряду);

     - інші джерела фінансування.

     Узагальнену інформацію рекомендується переносити до удосконаленого   розділу 3 «Капітальні  інвестиції за джерелами фінансування»  форми    звітності № 2-інвестиції «Звіт про капітальні інвестиції».