Нарахування на заробытну плату

Субрахунки  до синтетичних рахунків уводяться  підприємствами самостійно виходячи з  потреб управління, контролю, аналізу  та звітності.

Iнструкція  про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Ця Інструкція   встановлює   призначення і порядок ведення  
рахунків   бухгалтерського   обліку   для   узагальнення   методом  
подвійного   запису   інформації  про  наявність  і  рух  активів,  
капіталу,  зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності  
підприємств,  організацій  та  інших  юридичних осіб (крім банків,  
бюджетних  установ та підприємств, які відповідно до законодавства  
складають   фінансову   звітність   за   міжнародними  стандартами  
фінансової    звітності)    незалежно    від    форм    власності,  
організаційно-правових  форм і видів діяльності, а також виділених  
на   окремий   баланс   філій,  відділень  та  інших  відособлених  
підрозділів   юридичних   осіб   (далі  -  підприємства).  Ведення  
позабалансових  рахунків  здійснюється  за  простою  системою (без  
застосування  методу  подвійного запису). Інструкція із   застосування  Плану  рахунків  спрямована  на  
забезпечення   єдності   відображення   однорідних   за    змістом  
господарських  операцій  на  відповідних  синтетичних  рахунках  і  
субрахунках.  В  Інструкції  наведена  коротка  характеристика   і  
призначення  синтетичних  рахунків  і субрахунків,  типова  схема  
реєстрації та групування  інформації  про  господарські  операції  
(кореспонденція рахунків першого порядку).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 "Виплати працівникам" ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну  N 1591 від 09.12.2011 ) – визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності.Норми Положення (стандарту) застосовуються роботодавцями - підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Закон України про  оплату праці, який введено в дію з 1 травня 1995 р.

Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають  у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати. В цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата». Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якої не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральним узгодженням.

За порушення законодавства  про оплату праці винні особи  притягуються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Контроль за додержанням законодавства  про оплату праці на підприємстві здійснюється: Міністерством праці  України та його органами; фінансовими  органами; органами Державної податкової інспекції; професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.

Постанова від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 35 від 25.01.2012.

Цей порядок обчислення середньої  заробітної плати застосовується у  випадках:

а) надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв‘язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

б) надання працівникам творчої  відпустки;

в) виконання працівниками державних  і громадянських обов’язків у робочий час;

г) переведення працівників на іншу, легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я;

д) переведення вагітних жінок і  жінок, які мають дітей віком  до трьох років, на іншу, легшу роботу;

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

є) виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної прати вивільненим  працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;

ж) службових відряджень;

з) направлення працівників на обстеження до медичних закладів;

і) звільнення працівників – донорів  від роботи;

ї) залучення працівників до виконання  військових обов’язків;

й) тимчасового переведення працівників  у разі виробничої потреби на іншу, нижче оплачувану роботу;

к) забезпечення допомогою у зв’язку  з тимчасовою непрацездатністю та допомогою по вагітності і пологах;

л) вимушеного прогулу;

м) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться  виходячи із середньої заробітної плати.

Закон України «Про відпустки». Вводиться в дію Постановою Верховної Ради № 505/96-ВР від 15.11.96 р. з 1 січня 1997 року, статті 7, 8 і частину першу статті 10 – з 1 січня 1998 року. Цей Закон встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Державні гарантії та відносини, пов’язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України. Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Іноземні громадяни та особи без громадянства. Які працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Закон України "Про колективні договори і угоди” (Вводиться в дію Постановою ВР  N 3357-XII ( 3357-12 ) від 01.07.93). Цим Законом передбачено складання угод трьох рівнів: на державному – Державні, на галузевому – галузеві, на регіональному – регіональні угоди. На виробничому рівні (підприємства, що мають права юридичної особи та використовують найману працю) – укладаються колективні договори. У відповідності з цим Законом сторонами переговорів з метою укладання угод з питань, пов’язаних із трудовими відносинами, на всіх рівнях виступають, з одного боку – власники (власники майна підприємств) або уповноважені ними органи, а з іншого – профспілки або інші представницькі організації працюючих, що мають відповідні повноваження.

Податковий  Кодекс України, а саме розділ IV «Податок на доходи фізичних осіб» - зазначається перелік платників податку, об’єкти, база оподаткування, ставки податку, податкові знижки, порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, податкові соціальні пільги.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» – цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Організація  обліку нарахувань на фонд оплати праці на ТОВ «Хіммашбуд»

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

 

Товариство з обмеженою  відповідальністю «Хіммашбуд» створено внаслідок перереєстрації Приватного підприємства «Промбуд» та є його правонаступником, засноване у відповідності до законодавства на основі приватної власності фізичних осіб, громадян України, що діють на підставі загальної правоздатності  та дієздатності та юридичної особи, що-зареєстрована у встановленому законом порядку.

Засновниками товариства (надалі іменовані учасниками) є: Теницький Микола Петрович, Колосков Євген Миколайович, ВАТ «Сумбуд».

Скорочена назва товариства: ТОВ «Хіммашбуд».

Повна назва товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю «Хіммашбуд».

Товариство знаходиться  у м. Суми по вул. Машинобудівників, 2.

Його було створено з метою отримання прибутку від здійснення підприємницької діяльності. Предметом діяльності є:

1) загальнобудівельні роботи;

2) опоряджувальні роботи;

3) монтажні роботи;

4) ремонтно-будівельні роботи;

5) реставраційні роботи;

6) виробництво будівельних і сталевих конструкцій;

7) штукатурні роботи;

8) улаштування покрівель;

9) оптова торгівля будівельними матеріалами.

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників  був утворений статутний фонд у розмірі 20 500 грн.

В утворенні статутного фонду брали участь: Теницький М. П., розмір частки якого становить 10% (2050грн.), Колосков Є. М., розмір частки якого становить 10% (2050грн.), ВАТ «Сумбуд», розмір частки якого становить 80% від статутного фонду (16400грн.). При цьому внески Теницького М. П. та Колоскова Є. М. виражаються у грошовій формі, а внесок ВАТ «Сумбуд» складається з майна.

Товариство набуло прав юридичної особи з моменту  його реєстрації виконкомом Сумської міської Ради народних депутатів. Товариство у своїй діяльності керується діючим законодавством України і цим Статутом.

Підприємство веде самостійний  баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство може мати товарний знак, який реєструється відповідно до чинного законодавства.

Товариство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах  належного йому майна згідно з  чинним законодавством, а саме: учасники не відповідають за зобов’язаннями товариства, а товариство не відповідає за зобов’язаннями учасників. Учасники несуть збитки в межах своїх внесків.

Товариство може створювати дочірні підприємства, філії і  представництва. Філії і представництва товариства діють від його імені на підставі положень про них, затверджених товариством, а дочірні підприємства – на підставі статутів, затверджених товариством.

Вищим органом управління товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників  або їх представників.

Збори учасників обирають свого голову шляхом голосування. До виняткової компетенції зборів учасників належить:

а) визначення основних напрямків  діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту;

в) обрання і відкликання  виконавчого органу;

г) затвердження річних результатів  діяльності товариства, включно його філій, затвердження звітів і бухгалтерських балансів, порядку розподілу прибутку, порядку відшкодування збитків;

д) утворення, реорганізація  і ліквідація дочірніх підприємств, філій і представництв, затвердження положень (статутів) про них;

є) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень  відповідних контрольних органів;

є) затвердження внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

ж) визначення умов оплати праці службових осіб товариства, йоге філій і представництв;

з) затвердження договорів, укладених на суму, що становить 50% і більше майна товариства;

і) прийняття рішення  про ліквідацію товариства, призначення  ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу:

к) визначення обсягу, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів тощо.

У товаристві створюється  виконавчий орган - директор, який здійснює поточне управління діяльністю товариства.

Директор розв'язує всі  питання діяльності товариства, крім тих, що становлять виняткову компетенцію зборів учасників. Директор є підзвітною зборам учасників і організує виконання їхніх рішень.

Товариство має право  на конфіденційну інформацію та комерційну таємницю і створення надійної системи її захисту. З метою захисту комерційної таємниці у товаристві створюється підрозділ економічної безпеки, що діє на підставі Положення про нього, затвердженого Загальними зборами товариства.

2.2. Порядок обчислення та сплати єдиного соціального внеску

Єдиний соціальний внесок обчислюється виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного  соціального внеску із сум, виражених  в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення єдиного соціального внеску.

Обчислення єдиного  соціального внеску здійснюється платниками на підставі бухгалтерських та інших  документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (прибутку, доходу, винагороди), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний соціальний внесок.

Обчислення єдиного  соціального внеску органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками відповідно до законодавства, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми заробітної плати (прибутку, доходу, винагороди), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний соціальний внесок.