Облік грошових коштів

 

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………..…3

1. Огляд літератури ………………………………………………………….5
2. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «АФ Пісчанська»….13
3. Облік грошових коштів:
1. Економічний зміст грошових коштів та завдання їх обліку .…..22
2. Організація збереження готівкових коштів ………………….….23
3. Первинний облік касових операцій ……………………….……..26
4. Синтетичний та аналітичний облік касових операцій ….………31
5. Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті…34
6. Облік інших коштів ……………………………………………….40
4. Удосконалення обліку грошових коштів
1. Основні напрямки удосконалення обліку грошових коштів……43
2. Шляхи удосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів ……………………….…………………..46

Висновки і пропозиції …………………………………….………………….49

Список використаної літератури ……………………………………….……51

Додатки …………………………………………………………………….….56

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У процесі господарської діяльності підприємств здійснюються поточні  розрахунки та платежі у грошовій формі. Сукупність грошових розрахунків  є грошовим потоком, який може утворитися в результаті операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Вихід з кризової ситуації економіки в  Україні потребує постійного удосконалення  управління господарськими процесами. Прийняття ефективних управлінських  рішень можливе лише за умови володіння  необхідною інформацією про стан розрахунків підприємства із своїми контрагентами, про рух грошових коштів. У зв'язку з цим гостро постають питання вдосконалення  управління формуванням та використанням  фінансових ресурсів підприємства. Підвищення якості управління пов'язане з опануванням  сучасними методами оцінки стану  розрахунків, аналізу та прогнозування  їх розвитку, з формуванням комплексного підходу до оцінки взаємовпливу показників фінансово-господарської діяльності підприємства.

Необхідність  підвищення темпів і ефективності сучасної економіки в нових умовах господарювання вимагає удосконалення системи  управління, прогнозування, економічного стимулювання і досягнення на цій  основі подальшого підвищення ефективного  використання грошових розрахунків  в діяльності господарюючих суб'єктів.

Все це в значній мірі залежить від  удосконалення бухгалтерського  обліку як інформаційної бази управління господарською діяльністю підприємства, а також від дієвості застосування на практиці системи узагальнення результатів  економічного аналізу, контролю з урахуванням  вимог економіки, та визначає актуальність дослідження.

Актуальність  теми дослідження обумовила мету написання курсової роботи – дослідити сучасний стан обліку грошових коштів в Україні, на базі конкретного підприємства та розробити можливі шляхи його удосконалення.

Згідно  із метою основними завданнями дослідження  є:

• Аналіз нормативно-правової бази, методологічного та методичного забезпечення обліку грошових коштів на сільськогосподарських підприємствах;
• дослідження наукової проблематики обліку грошових коштів на фоні наукових дискусій вітчизняних вчених;
• проаналізувати організаційно-економічні умови господарювання та фінансовий стан об`єкта дослідження станом на кінець 2010 року;
• дослідження особливостей первинного, синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів у касі підприємства та на поточних рахунках у банку;
• надання оцінки веденню обліку грошових коштів на досліджуваному підприємстві;
• пошук шляхів удосконалення первинного, синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів.

Об`єктом дослідження  виступає ТОВ «АФ Пісчанська»  Красноградського району Харківської  області.

Інформаційними джерелами  для написання курсової роботи стали  нормативно-правові акти, наукові  статті, навчальні посібники з  бухгалтерського фінансового обліку та практика ведення обліку об`єкта дослідження.

 

1. Огляд літератури

Гроші — це загальний еквівалент, той особливий  товар, в якому усі інші товари висловлюють свою вартість.

Ще зовсім недавно використання при розрахунках (платежах) безготівкових коштів було прерогативою юридичних осіб. Стрімкий розвиток нових технологій і техніки  сприяло тому, що безготівкові гроші  стають невід’ємною частиною життя  кожної людини, швидко витісняючи наявні. Однак наявні кошти гідно витримують «конкуренцію» з безготівковими грошима, коли мова йде про виплату  підприємством заробітної плати  працівникам, компенсації командировочних  витрат, а також при здійсненні інших господарських витрат, як правило, проведених через касу підприємства.

Правові засади регулювання,  організації, ведення  бухгалтерського обліку та складання  фінансової звітності в Україні  визначаються Законом України «про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні» [1]. Цей  Закон  передбачає головну мету та принципи ведення обліку в Україні всіх суб`єктів господарювання в національній економіці та їх грошових коштів в тому числі.

З огляду на той  факт, що використання готівки підприємством  викликає спокуса витрати їхній  не по цільовому призначенню, держава  контролює даний процес шляхом уведення нормативних актів. Так, у відповідності  зі ст. 40 Закону № 679 «Про національний банк України» [2], Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію розрахунків.

Згідно ст. 56 Закону №679 НБУ видає нормативно-правові  акти з питань, віднесеним до його повноважень, що є обов’язковими для органів  державної влади й органів  місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій і установ  незалежно від форми власності, а також для фізичних осіб.

У виконання  статей Закону № 679 НБУ була обновлена  нормативна база по наявному звертанню, а саме прийняті нові документи, що регламентують здійснення операцій з наявними коштами:

• Положення про ведення касових операцій у національній валюті України [3];
• Інструкція про організацію роботи з наявного звертання установами банків України [4].

Штрафні санкції  за порушення касової дисципліни передбачені Указом Президента України  «Про застосування штрафних санкцій  за порушення норм регулювання звертання  готівки» [5].

Методологічні засади ведення обліку в Україні  передбачені національним Положеннями (Стандартами) бухгалтерського обліку [6]. Відповідно питання ведення обліку грошових коштів, їх визнання визначає П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Відображення  наявності та руху грошових коштів на рахунках бухгалтерського обліку визначено Планом рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов`язань  і господарських операцій підприємств  і організацій [7]. У структурі  діючого Плану рахунків для обліку грошових коштів передбачено рахунки 30, 31 та 33.

Розвитку  теорії та практики організації обліку, аналізу та контролю грошових розрахунків  присвячено роботи вітчизняних науковців  – М. Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, О.М. Петрука Н.О. Гури, І.К. Дрозд , О. І. Коблянської, В.Г. Швеця, В.О. Шевчука. та інших . Найбільш обґрунтовано облік грошових коштів було висвітлено в наукових працях таких зарубіжних та радянських вчених, як: А.М. Андросов, С.Л. Береза, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, А.С. Гальчинський, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, Г.Г. Кірейцев, А.М. Кузьмінський, В.В. Сопко, Н.М. Малюга, М.С. Пушкар, М.Г. Чумаченко, В.О. Шевчук, Г.В. Савіцька та ін.. Разом з тим, недосконалість практичних аспектів організації обліку, аналізу та внутрішнього контролю за грошовими розрахунками на підприємствах визначають доцільність дослідження.

Однією із передумов обліку є виділення  грошових коштів у конкретний об`єкт  обліку.

На  думку А. В. Гриліцької, На сьогодні   рахунок готівки в касі має право на існування, але з назвою, яка більш повно буде характеризувати призначення рахунку і відображати ті об'єкти, які на ньому обліковуються. Гроші довго обліковуються як один з видів майна, а саме майно ще не вимірюється в обліку в грошах, але при загальній його оцінці гроші виконують вже функції міри вартості. Далі настає момент, коли вказана функція закріплюється в обліку як постійна, і з цього часу облікові працівники використовують два вимірники – натуральний і грошовий. Так, за допомогою грошового вимірника реалізуються всі складові методу бухгалтерського обліку [8].

О. І. Кащенко наголошує, що основними  джерелами надходження грошових коштів підприємства є виручка від  реалізації послуг, товарів, а також  попередньої оплати від замовників. Витрати грошових коштів пов’язані  з погашенням заборгованості перед  постачальниками та іншими контрагентами  за товари і послуги, перед бюджетом, органами соціального страхування, робітниками і службовцями із заробітної плати [9].

При здійсненні зовнішньоекономічних операцій невід`ємною  частиною обліку грошових коштів є  облік іноземної валюти.

Звертаючись до обліку валютних операцій, зауважимо, за П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів»  курсова різниця це різниця між  оцінками однакової кількості одиниць  іноземної валюти при різних курсах гривні, встановлених Нацбанком до грошової одиниці іншої країни.

З цього приводу А. В. Максименко зазначає, що основними недоліками П(С)БО є обмеженість та неконкретність методики оцінки і визнання окремих елементів фінансової звітності, відсутність відповідних рекомендацій (більш детермінований підхід у викладенні норм), відсутність ув’язки між окремими нормативними документами, відсутність визначення відповідних термінів [10].

У нормативно-правових актах грошові кошти часто  пов`язують з поняттям їх еквівалентів.

З цього приводу І. В. Жолнер відзначає. що еквіваленти грошових коштів утримуються для погашення короткострокових зобов’язань, але не для інвестиційних або яких-небудь інших цілей. Для того щоб інвестицію можна було визначити як еквівалент грошових коштів, вона повинна вільно конвертуватися у відому суму грошових коштів і характеризуватися незначним ризиком зміни вартості. Таким чином, інвестиція визначається здебільшого як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад протягом трьох місяців чи менше з дати придбання. Інвестиції в інструменти власного капіталу не входять до складу еквівалентів грошових коштів, якщо вони не є за сутністю еквівалентами грошових коштів, наприклад, у випадку привілейованих акцій, придбаних протягом короткого періоду їх погашення і з визначеною датою викупу [11].

На  думку Т. П. Демчук, в обліковій  політиці підприємств, які здійснюють валютні операції, необхідно виокремити пункт “Операції в іноземній валюті”, в якому розкрити наступні підпункти:

І. Порядок відображення в бухгалтерському  обліку операцій в іноземній валюті.

ІІ. Порядок проведення перерахунку  “валютних” статей фінансової звітності.

ІІІ. Перерахунок та консолідація статей фінансової звітності з іноземної  валюти у валюту звітності.

ІV. Порядок розкриття інформації про  валютні операції в примітках  до фінансової звітності [12].

В контексті  інтеграції обліку України до міжнародної  спільноти, важливими є питання  гармонізації обліку до МСБО.

Досліджуючи дані питання, В. С. Семйон наголошує, що роаналізувавши облікове відображення грошових коштів за країнами, можна зробити висновок, що класифікація грошових коштів у всіх країнах СНД є однаковою. Крім того, порядок документування грошових операцій аналогічний:

1) облік готівки ведеться на  основі первинних документів: прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів, касова книга, книга обліку виданих та прийнятих касиром грошових коштів, розрахунково-платіжні відомості, платіжна відомість, супровідна відомість, звіт касира;

2) облік грошових коштів на рахунках  в банку ведеться на основі первинних документів: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, чеки, виписка банку [13].

Аналіз  численних літературних джерел показав, що багато авторів вважають, що найбільш значущою для зацікавлених користувачів є інформація нормативно-планових показників і переважно управлінського обліку. Обґрунтовується це таким:

– інформація управлінського обліку відрізняється  оперативністю та може бути згрупована за будь-якими ознаками: видами діяльності, структурними підрозділами, господарськими операціями і ін.;

– аналітична інформація, отримана в  ході використання даних фінансової звітності, не відрізняється оперативністю. Дані річної фінансової звітності мають  унітарний характер і відображають результат діяльності підприємства в цілому, причому за досить тривалий період часу. Стан коштів протягом звітного періоду може істотно відрізнятися від відображеного у звітності.

О. М. Лисюк наголошує,що об’єктом управління операцій з коштами є вони самі, їх наявність і рух. Суб’єкт управління коштами – це апарат управління, зокрема: керівник, його заступник з фінансів та економіки, головний бухгалтер і вищий управлінський персонал. Робота апарату управління спрямована насамперед на контроль цільового використання коштів, особливо готівки, дотримання її ліміту. Управління коштами здійснюється щоденно, бо керівництву підприємства необхідне оперативне надання інформації для прийняття управлінських рішень [14].