Облік заробітної плати

7. - тривалість тижня в календарних днях;

6     - тривалість  тижня в робочих днях, за яким обчислювалась тривалість відпустки до прийняття Закону України “ Про відпустки ”.      

                  

Щорічна додаткова відпустка  надається понад щорічну основну  відпустку за однією підставою, обраною  працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки  за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.

На підставі медичного  висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв´язку з вагітністю та пологами тривалістю :

1. до пологів – 70 календарних днів;
2. після пологів – 56 календарних днів ( 70 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів ), починаючи з дня пологів.

Жінкам, які усиновили  новонароджених дітей безпосередньо  з пологового будинку надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів ( 70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей ).  

Після закінчення відпустки  у зв´язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка  для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тривалість відпустки у зв´язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів ( 140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів ).

Відпустка для догляду  за дитиною до досягнення нею трирічного віку не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні.

Заробітна плата працівникам  за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до постанови  Верховної Ради України “ Про  порядок введення в дію Закону України  “ Про відпустки “ цей Закон не має зворотньої дії.

  

6. Закон України «Про  збір на обов’’язкове державне пенсійне страхування».Нова ставка діє з 26 липня 1997 року.

Платниками збору є :

1. Суб’’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’’

єднань, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у

п.1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади;

3. Фізичні особи - суб’’єкти підприємницької діяльності, які не використовують

працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

4. Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та

фізичні особи, які виконують  роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими  договорами, в тому числі члени  творчих спілок, тощо.

Об’’єктами оподаткування є :

1. Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону - фактичні

витрати на оплату праці  працівників, які включають витрати  на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів  заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами - виплата доходів у вигляді дивідендів, тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;

2. Для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 цього Закону - сума оподаткованого доходу, яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України;
3. Для платників зборів, визначених пунктом 4 статті 1 цього Закону - сукупний оподаткований доход обчислений відповідно до законодавства України.

На обов’’язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах :

1. для платників збору, визначених пунктом 1 та 2 цього Закону, - 32 %  від об’’єкта оподаткування, визначеного пунктом 1 статті 2 цього Закону. Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов’’язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4%  від об’’єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32%  від об’’єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства;

2)для платників збору,  визначених пунктом 3 статті 1 цього  Закону -             32%  від об’’єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону;

3) для платників збору,  визначених пунктом 1, 2 цього Закону - 32 відсотки суми винагород, які виплачуються фізичними особами за договорами цивільно-правового характеру;

4. для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього закону - 1% від об’’єкта оподаткування, визначеного пунктом 3 статті 2 цього Закону.

Збір на обов’язкове  державне пенсійне страхування сплачується  одночасно з одержанням коштів в  установах банків на оплату праці.

7. Порядок збору на  обов’язкове соціальне страхування  на випадок безробіття.

Затверджено наказом  Міністерства праці та соціальної політики від 3 жовтня 1997 року №4.

Платниками збору на обов’язкове соціальне страхування  на випадок безробіття є суб’єкти, визначені в Законі України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування». Об’єкти оподаткування також залишаються незмінні :

1. Платниками збору, визначені пунктами 1 та 2 цього Закону - 1,5%  від об’єкта оподаткування,  визначеного пунктом 1 статті 2 цього Закону.
2. Для платників збору, визначених у пункті 3 - 0,5% від суми доходу, яка обчислюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно законодавства України.
3. Для платників, визначених у пункті 4 - 0,5% від сукупного оподаткованого доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

8. Про внесення змін і доповнень до «Порядку ведення касових операцій у народному господарстві України», затвердженого Правлінням Національного Банку України від 02.02.95р. №21.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України:

Кошти на виплати, пов’’язані з оплатою праці та виплатою дивідендів (доходу), підприємства незалежно від форм власності (у тому числі колективні, сільськогосподарські та сілянські (фермерські) господарства), а також індивідуальні підприємці мають одержувати виключно з національних банків.

Готівка, видана під звіт на відрядження, але не витрачена, має  бути повернена до каси підприємства не пізніше трьох робочих днів з дня видачі її під звіт і здана  до каси банку не пізніше наступного дня.

Готівка, що видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси підприємства протягом 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (за відрядження протягом 3 робочих днів після закінчення відрядження), починаючи з наступного дня, після закінчення зазначених строків, включаючи до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті сума порівнюється зі встановленим лімітом залишків готівки в касі.

Уразі витрачення підприємством  готівки з виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці  і виплатою дивідендів (доходів), ці кошти включаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені таки виплати, з подальшим порівнянням одержаної суми із зазначеним лімітом каси.

Записи в касову книгу  проводяться касиром відразу  після одержання або видачі грошей за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом. Щодня з кінця робочого дня касир підбиває підсумки операцій за день,  виводить залишок грошей у касі на наступне число і передає бухгалтерії як звіт касира другий відривний ордери (копію залишків у касовій книзі за день) з прибутковими касовими ордерами і видатковими документами під розписку в касовій книзі.

Видача грошей з каси, не підтверджена розпискою одержувача у видатковому документі, залишку  готівки в касі не приймається. Ця сума вважається нестачею і стягується з касира.

Готівка, не виправлена прибутковими касовими ордерами, вважається надлишком  каси і зараховується в доход  підприємства.

9. Постанова Кабінету  Міністрів України №571 від 27.04.98р.  м. Київ «Про обчислення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності». Кабінет Міністрів України постановляє :

а) 100% середньої заробітної плати (доходу), розрахованої згідно з  законодавством :

- робітникам, які мають  загальний трудовий стаж 8 і більше  років;

-робітникам, у яких тимчасова непрацездатність наступила внаслідок трудового увечія, або професійного захворювання;

- робітникам, які мають  на утриманні трьох та більше  дітей у віці до 16 років (учнів  до 18 рокув);

-ветерани війни та  особи, на яких розповсюджується  дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

-робітникам, віднесеним  до 1 - 4 категорії осіб, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи;

-дружинам (чоловікам)  військовослужбовців, крім військовослужбовців  срочної служби;

-робітникам із числа  бивших дітей-сиріт та дітей  батьків, позбавлених батьківських  прав;

б) 80% середньої заробітної плати (доходу) розрахованого згідно законодавства

робітникам, які мають  загальний трудовий стаж від 5 до 8 років;

в) 60% середньої заробітної плати (доходу), розрахованого відповідно законодавства - робітникам, які мають загальний трудовий стаж до 5 років.

10. Закон України “  Про колективні договори і  угоди “.

Цим Законом передбачено  складання угод трьох рівней : на державному – Державне, на галузевому – галузеві, на регіональному – регіональні угоди. На виробничому рівні ( підприємства, що мають права юридичної особи та використовують найману працю ) – укладаються колективні договори.

У відповідності з  цим Законом сторонами переговорів з метою укладання угод з питань, пов’язаних із трудовими відносинами, на всіх рівнях виступають, з одного боку – власники ( власники майна підприємств ) або уповноважені ними органи, а з іншого – профспілки або інші представницькі організації працюючих, що мають відповідні повноваження.

Дія Генерального або галузевих  угод на підприємства недержавних форм власності, не поширюються, якщо їх представники не приймали участі у переговорах, не підписали угоди, або не уповноважили на це інші органи.

11. Постанова від 8 лютого 1995 р.№ 100  “Про затвердження Порядку обчислення середньої  заробітної плати”.

1. Цей порядок  обчислення  середньої заробітної  плати  застосовується у випадках:

а) надання працівникам  щорічної відпустки, додаткових  відпусток  у зв’язку  з навчанням , додаткової відпустки працівникам, які мають  дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;

б) надання працівникам творчої  відпустки;

в) виконання  працівниками  державних  і громадських обов’язків у робочий  час;

г) проведення   працівників на іншу легшу нижче оплачувану роботу за станом здоров’я;

д) переведення вагітних жінок і  жінок , які мають  дітей віком  до трьох років , на іншу легшу роботу;

е) надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;

є) виплати вихідної допомоги, збереження  середньої заробітної  плати вивільненим працівникам на встановлений чинним  законодавством період їх працевлаштування;

ж)  службових відряджень;

з) вимушеного прогулу;

и) направлення  працівників  на обстеження до медичних  закладів;

і) звільнення  працівників-донорів  від роботи;

ї)  залучення працівників  до виконання військових обов’язків;

й) тимчасового  переведення  працівника  у разі  виробничої  потреби на іншу нижчеоплачувану  роботу;

к) забезпечення  допомогою  у зв’язку з тимчасовою  непрацездатністю та допомогою по вагітності та пологах;

л) інших випадках, коли згідно з чинним законодавством  виплати  провадяться  виходячи із середньої заробітної плати.