Теоретичні засади обліку розрахунків з оплати праці в умовах інформаційних технологій

                                           

                                                                                         

                                                                                                         Продовж. табл. 1.2

 

      Для забезпечення реалізації заробітною платою зазначених вище функцій необхідне  дотримання таких найважливіших  принципів:

      а)  підвищення реальної заробітної плати  мірою зростання ефективності виробництва та праці. Порушення цього принципу може привести, з одного боку, до виплати  незароблених грошей, а значить до інфляції, що в кінцевому рахунку веде до зниження реальної заробітної плати.

      б) диференціація заробітної плати  в залежності від трудового внеску працівника в результаті діяльності підприємства, від змісту і умов праці, від місця положення підприємства, його галузевої належності. Цей принцип заснований на необхідності посилення матеріальної зацікавленості працівників у підвищенні кваліфікації, у виконанні більш складної роботи, забезпеченні високої якості продукції.

      в)   однакова оплата за однакову працю. В умовах ринкової економіки цей принцип слід трактувати, по-перше, як недопущення дискримінації у оплаті праці за статтю, віком, національністю тощо, і по-друге, як принцип справедливості при розподілі в середині підприємства, що передбачає адекватну оцінку праці через її оплату.

      г)   державне регулювання оплати праці. Включає законодавство і угоди в сфері праці, податкову систему, встановлення залежності між  динамікою і індивідуальних доходів і інфляцією. Засобом державного регулювання оплати праці, що забезпечує   соціальну захищеність  низькооплачуваних працівників, є встановлення мінімальної зарплати.

      д)  врахування  впливу  ринку праці. Ринок праці – це така сфера, де в кінцевому підсумку формується оцінка різних видів праці. Заробітна плата кожного працівника знаходиться в тісній залежності від його положення на ринку праці, від співвідношення попиту і пропозиції праці певної якості. На ринку праці представлений широкий діапазон розмірів заробітної плати як на державних так і на приватних підприємствах.

      е)  простота, логічність  і доступність  форм і систем  оплати праці. Стимул  стає стимулом лише у тому випадку, коли у працівників є про нього інформація, і вона зрозуміла їм як не спеціалістам у галузі економіки праці [4].

      Отже, заробітна плата – це одна з  найскладніших економічних категорій і одне з найважливіших соціально-економічних явищ. Вона, з одного боку, є основним джерелом доходів найманих працівників, основою матеріального добробуту членів їхніх сімей, а з іншого боку, для роботодавців є суттєвою часткою витрат виробництва і ефективним засобом мотивації працівників до досягнення цілей підприємства. Заробітна плата повинна безпосередньо залежати від результатів праці і, в той же час, впливати на показники трудової діяльності, стимулювати розвиток суспільного виробництва, ефективність роботи, досягнення більш високих кількісних і якісних результатів праці. 

      ІІ. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ, ФОРМИ І СИСТЕМИ  ОПЛАТИ ПРАЦІ

      Розмір  заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових  якостей працівника, результатів  його праці та господарської діяльності підприємства. За трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу заробітну плату, яка складається з таких частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (табл. 2.1) [5].     

      Розрізняють заробітну плату номінальну та реальну. Номінальна заробітна плата – це її вираз у кількості одержаних грошових одиниць. Реальна заробітна плата – її вираз через кількість матеріальних благ і послуг, які може придбати працівник за свою грошову заробітну плату [6].

                                                                                                             Таблиця 2.1

      Складові  елементи фонду заробітної плати 

                                                  

                                                                                          Продовження табл. 2.1. 

      Організація заробітної плати на підприємстві визначається трьома елементами: тарифною системою, нормуванням праці та формами оплати праці.

           Організація оплати праці проводиться на основі:

• законодавчих та інших нормативних документів;
• генеральної угоди на державному рівні;
• галузевих, генеральних угод;
• трудових договорів.

      Згідно  зі статтею 96 Кодексу законів про  працю України основою організації  оплати праці є тарифна система  оплати праці, яка складається з  тарифних сіток, тарифних ставок, схеми  посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (рис. 2.1) [7].

                               

 Рис. 2.1 Схема побудови тарифної системи України

        

            Тарифна система оплати праці – це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці.

      В останні роки на підприємствах як виробничої, так і невиробничої сфери  замість відокремленого формування тарифних ставок робітників і схем посадових окладів спеціалістів успішно застосовуються єдині тарифні сітки (ЄТС), що містять тарифні коефіцієнти для всіх категорій персоналу. Перевага ЄТС полягає в тому, що вони побудовані на єдиній методичній основі, а тому забезпечують єдиний підхід до оцінки відмінностей у праці всіх працівників .

      Підприємства  самостійно розробляють і затверджують форми й системи оплати праці: тарифні ставки й посадові оклади, відрядні розцінки, премії, надбавки і  доплати за умовами, передбаченими договором. Державні тарифні ставки і оклади на підприємствах можуть використовуватися як орієнтири для визначення оплати праці залежно від професій, кваліфікації працівників, складності умов, виконуваних ними робіт. Тепер основою побудови системи тарифних ставок і окладів є мінімальна заробітна плата. Держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати. Вона встановлюється Кабінетом Міністрів України.

      Мінімальна  заробітна плата – розмір плати  за просту, некваліфіковану працю, нижче  якого не може проводитись оплата за виконану працівником місячну, годинну  норму праці. Розмір оплати праці  може бути нижчим від установленої мінімальної заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції з браком, простою та інших причин.

      До  мінімальної заробітної плати не включаються:

• доплати;
• надбавки;
• заохочувальні і компенсаційні виплати

           Важливим елементом механізму визначення індивідуальної заробітної плати є форми й системи оплати праці.

      Форми і системи оплати праці встановлюються підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотримуванням  вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами (рис. 2.2) [8]. 

      Рис. 2.2 Форми та системи заробітної плати 

      Форми і системи заробітної плати – це механізм встановлення розміру заробітку в залежності від кількості та якості праці і її результатів. Обираючи певну заробітної плати і конкретно систему формування заробітку, роботодавець управляє інтенсивністю та якістю праці конкретних працівників.

      Найчастіше  застосовують дві основні форми  заробітної плати відрядну й почасову. Кожна з них відповідає певній мірі кількості праці:

      1) кількості виробленої продукції;

      2) кількості відпрацьованого часу;

      При почасовій формі заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою, чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час. Почасова заробітна плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів.

      Умовами застосування погодинної оплати праці  є відсутність можливості збільшення випуску продукції, виробничий процес суворо регламентовано, функції робітника зводяться до спостереження за технологічним процесом, збільшення випуску продукції може привести до браку або погіршенню її якості.

      Існує дві системи погодинної форми  оплати праці: погодинна проста і  погодинна-преміальна.