Теоретичні засади обліку розрахунків з оплати праці в умовах інформаційних технологій

      При простій погодинній системі оплата праці проводиться виходячи тільки із кількості відпрацьованого часу й тарифної ставки (посадового окладу) відповідно до їх кваліфікації. [9].

      Проста  почасова система (заробіток З  _пп залежить від тарифної ставки С, що відповідає присвоєному працівникові тарифного розряду, та відпрацьованого ним часу Ч ):

                                      З _пп = С ^. Ч                          (2.1)

      Погодинно-преміальна форма оплати праці застосовується з метою підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці.

      Почасово  – преміальна система (заробіток  З _ппр залежить від тарифної ставки С, відпрацьованого часу Ч та премії за досягнення певних кількісних або якісних показників П):

                                  З _ппр = С ^. Ч + П       (2.2)

      Оплата  праці за місячними посадовими окладами застосовується щодо працівників, робота яких має стабільний характер (службовці, деякі посади робітників) і щодо керівників і спеціалістів.

      При відрядній формі заробітної плати мірою праці є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт), а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки.

      Відрядна  форма оплати праці застосовується при наявності кількісних показників роботи, які залежать від конкретного робітника, можливості точного обліку обсягу виконаних робіт, необхідності на конкретній виробничій ділянці стимулювати робітників в подальшому збільшенні виробітку продукції або обсягів виконаних робіт, можливості технічного нормування праці.

      Відрядна  форма оплати праці поділяється  на кілька систем, котрі залежать від  способу обліку і порядку оплати виготовлюваної продукції, а саме:

• пряма відрядна;
• відрядно-прогресивна;
• відрядно-преміальна;
• акордна;
• опосередковано-відрядна;
• відсоткова.

      При прямій відрядній формі оплати праці  основу оплати становить відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду даної  конкретної роботи, на годинну норму  виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу).

      Проста  відрядна система (відрядний заробіток  З_в розраховується множенням кількості виробленої продукції К на її розцінку Ц):

                                      З _в = К ^. Ц        (2.3)

      Відрядно-прогресивна  форма оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг протягом встановленого робочого дня, зміни.

      Відрядно  – прогресивна система (робота, виконана в межах встановленої норми Н  _о, оплачується за звичайними розцінками Ц _о, а робота, виконана понад норму – Н _п – за прогресивно – зростаючими розцінками Ц _п):

                        З _прог = Н _о ^. Ц _о + Н _п ^. Ц _п      (2.4)

      При відрядно-преміальній системі оплати праці здійснюється преміювання працівників за перевиконання завдання, поліпшення якості продукції, збільшення обсягу виконаних робіт.

      Відрядно-преміальна система (оплата праці З _вп включає відрядний заробіток З_в і премії за досягнення результатів , що заохочуються , - П):

                      З _вп = З _в + П = К ^. Ц + П       (2.5)

      Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю (виконавцям) заробітна плата  нараховується за певну виконану роботу.

      Опосередковано-відрядна оплата передбачає оплату праці допоміжним робітникам у відсотках до заробітку  основних робітників [9].

      Опосередковано-відрядна система (заробіток працівника З  _нв. Залежить від результатів праці працівників, що ним обслуговуються (коефіцієнта виконання норми виробітку К _вн)):

                                   З_нв = С ^. Ч ^. К_вн        (2.6)

      Особливим різновидом відрядних систем заробітної плати є відсоткова, при якій заробіток працівника складається з фіксованого окладу (гарантованого мінімуму) і комісійної винагороди, яка визначається по нормативу (%) від результуючого показника (розмір З встановлюється як частка п певних показників (результатів роботи, що заохочуються – Р – відсоток від виторгу, товарообігу, доходу , прибутку тощо):

                                    З = п ^. Р                   (2.7)

      Залежно від форм організації праці відрядна оплата може бути індивідуальною або колективною (бригадною). Заробіток працівника при індивідуальній відрядній оплаті праці залежить від кількості виготовленої ним продукції та відрядної розцінки за одиницю виробів. При колективній (бригадній) оплаті праці заробіток кожного працівника залежить від результату роботи всієї бригади. В цьому випадку для визначення індивідуального внеску кожного робітника до результату роботи бригади можуть бути застосовані коефіцієнти трудової участі.

      КТУ – це узагальнений показник, який відображає реальний вклад кожного члена бригади в загальні результати роботи з обліком індивідуальної продуктивності, якості праці та відношенні до праці.

      Вибір чи розробка конкретної системи заробітної плати є прерогативою роботодавця. Адміністрація підприємства, виходячи із завдань обсягів якості і термінів виробництва продукції і враховуючи можливості працівників впливати на реалізацію певних резервів виробництва, розробляє конкретні системи заробітної плати, пояснює їх працівникам і додає до колективної угоди. Критерієм правильності вибору певної системи заробітної плати повинна бути її економічна ефективність, її вплив на зростання продуктивності праці і зменшення собівартості продукції.

      Економічні  свободи, що їх одержали підприємства з початком перехідного до ринкової економіки періоду, сприяли зростанню активності в пошуках найраціональнішої організації праці і її оплати. В результаті чого це спричинило виникнення і поширення так званих безтарифних моделей організації оплати праці.

      Основна перевага безтарифних систем оплати праці полягає у оптимальному поєднанні індивідуальної і колективної зацікавленості в покращенні результатів роботи. Згідно КЗпП на підприємствах час від часу трапляються випадки, які дещо відрізняються від нормального режиму роботи на підприємстві оплата цих випадків має свої особливості (табл. 2.2):                        

                                                                                                                  Таблиця 2.2

                                     Особливі випадки оплати праці

 
 

 Закінчення  табл. 2.2 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІІІ. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ОПЛАТИ ПРАЦІ 

     Ефективна організація бухгалтерського обліку та здійснення оперативного аналізу виплат працівникам потребує належного нормативно-правового забезпечення. У процесі формування нормативно-правової бази в Україні законотворчі ініціативи щодо виплат працівникам повинні задовольниш інтереси всіх суб'єктів: держави, фізичних та юридичних осіб. При цьому важливо враховувати специфіку організації обліку виплат працівникам з використанням сучасних автоматизованих систем [10].

     В результаті дослідження основних законодавчих актів, які регулюють оплату праці  в Україні встановлено, що вони поділяються на дві групи: ті, що регулюють безпосередньо оплату праці, і які, регулюють податкове навантаження на неї.

     Основним  законодавчим актом України є Конституція, на якій базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю. У ст.43-46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму [11]. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав.

     Велику  увагу привертає до себе Кодекс законів  про працю України. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини [12].

     Закон України «Про оплату праці» визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати. В цьому законі даються визначення «заробітна плата», «основна заробітна плата», «додаткова заробітна плата». Визначається мінімальна заробітна плата, законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю.

     28 жовтня 2003 року було прийнято ще один бухгалтерський - П(С)БО 26, в якому розкрито порядок відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності виплат працівникам. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 26 застосовуються роботодавцями - підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності. Таким чином, основним завданням П(С)БО 26 є забезпечення чіткої і повної інформації про всі виплати працівникам [13].

     Закон України «Про колективні договори і  угоди» визначає правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод з метою сприяння регулюванню трудових відносин та соціально-економічних інтересів працівників і власників.

    Закон України «Про відпустки» встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

      Прогресивним  явищем щодо регулювання доходів  та оплати праці в Україні стало  законодавче регулювання інфляції. Рівень інфляції в Україні постійно змінюється, а саме в більшості  випадків зростає, тому доходи громадян  частково знецінюються. Закон України  «Про індексацію грошових доходів населення» забезпечує компенсацію знецінених доходів громадян завдяки їх індексації [14]. Цей закон був прийнятий 03.07.1991 р., але примусова індексація доходів на підприємствах почалася із затвердженням постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 від 17.07.2003 р.