Учет и формирование финансовых результатов

     Готова  продукція – це матеріальний результат  виробничої діяльності підприємства. Готова продукція підприємства може складатися з готової продукції  та виконаних послуг, робіт.

     В завдання  обліку готової продукції  входять:

     систематичний контроль за випуском готової продукції, перебуванням її запасів і збереженням на складах, об'ємом виконаних робіт і послуг;

     своєчасне і правильне документальне оформлення відвантаженої і відпущеної продукції (робіт, послуг), чітка організація  розрахунків з покупцями;

     контроль  за виконанням плану договорів-постачань  за об'ємом і асортиментом реалізованої продукції з метою оцінки роботи менеджера;

     своєчасний  і точний розрахунок сум за реалізовану  продукцію, фактичних витрат на її виробництво і збут, розрахунок сум прибутку [11, 167-169].

     Успішне виконання цих завдань залежить від ритмічності роботи організації, правильної організації збуту і  складського господарства, своєчасності документального оформлення господарських  операцій.

     У сучасних умовах основне значення надається реалізації продукції (товарів) за договорами постачання, найважливішому економічному показнику роботи, що визначає ефективність, доцільність господарської діяльності організації.

     У об'єм реалізації включаються відвантажена і відпущена продукція, виконані роботи незалежно від того, зарахований чи ні платіж на розрахунковий рахунок організації або отримані векселі, аванси.

     Процес реалізації завершує кругообіг господарських засобів організації, що дозволяє їй виконувати зобов'язання перед державним бюджетом, банками за позиками, персоналом, постачальниками і відшкодовувати інші виробничі витрати [12, 88-89].

       Невиконання плану реалізації  викликає уповільнення оборотності  оборотних коштів, штрафи за невиконання  договірних зобов'язань перед  покупцями, затримує платежі, погіршує фінансове положення організації.

     Реалізованою  продукцією підприємства вважається продукція (товари, роботи, послуги), за яку покупцеві (замовникові) пред'явлені розрахункові документи.

     Фактична  сума прибутку від реалізації готової  продукції визначається щомісячно як різниця між продажною вартістю реалізованої продукції і її повною фактичному собівартістю (виробнича собівартість плюс витрати на збут продукції) за мінусом суми ПДВ і акцизів [13, 356-357].

     Операції  по реалізації готової продукції передбачають зменшення активу на величину реалізованої продукції та збільшення активу балансу на величину отриманих грошових коштів (чи збільшення дебіторської заборгованості) за реалізовану продукцію.

     Готова  продукція відвантажується покупцям згідно існуючим договорам (контрактам). При відвантаженні працівники складу на відібрану та вже упаковану продукцію виписують накладну, у якій ставить підпис представник покупця або інша уповноважена особа. Ця накладна та інші первинні документи (залізничні квитанції та ін.) передаються у бухгалтерію підприємства, де на основі цих документів, як правило, виписується рахунок-фактура.

     Пред'явленими розрахунковими документами (покупцеві, замовникові) вважаються документи  з моменту подачі їх до установи банку (за умови здійснення розрахункових операцій через установи банків), або передачі їх покупцеві (замовникові) відповідно до умов, передбачених договором (контрактом), тобто без участі установ банків.

1.4. Облік доходів та фінансових результатів діяльності підприємства

 

     Методологічні засади формування в обліку інформації про доходи від операційної діяльності підприємства та її розкриття визначає положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доход».

     Під доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) [5].

     У бухгалтерському обліку визнання доходу пов’язане із принципами нарахування  та відповідності доходів і витрат.

     Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображається в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності тих періодів, до яких вони відносяться.

     Принцип нарахування застосовується одночасно  з принципом відповідності, за яким витрати визнаються на підставі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.  

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис.1.3. Порядок визнання доходів 

     Для визнання доходу повинно відбутись не лише надходження активу або зменшення зобов’язань, але й фінансовий наслідок цих подій, у якості якого виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників).

     Дохід оцінюється за справедливою вартістю компенсації, яка була отримана або підлягає отриманню.

     Отже, справжнім доходом є чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (ЧД), який розраховується шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Д) податку на додану вартість (ПДВ), акцизного збору (АЗ), інших зборів або податків з обороту (ІЗП) та інших вирахувань з доходу (ІВ), тобто: 

     ЧД = Д – ПДВ – АЗ – ІЗП –  ІВ. (1.1) 

     Якщо  дохід від операції неможливо  достовірно оцінити і немає впевненості у відшкодуванні понесених витрат, дохід не визнається, а витрати визнаються як витрати звітного періоду [13, 464-465].

     Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 
3 «Звіт про фінансові результати».

     Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

     Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.

     У бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:

    чистий  доход (виручку) від реалізації продукції (товарів, послуг);

    валовий прибуток (збиток);

    фінансовий  результат від операційної діяльності;

    прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

    прибуток (збиток) від звичайної діяльності;

    прибуток (збиток) від надзвичайної діяльності.

     Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком).

     Фінансовий  результат від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат , витрат на збут, та інших операційних витрат.

     Фінансовий  результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна  сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат.

     Різниця між прибутком від звичайної  діяльності до оподаткування та сумою  податку на прибуток дає кінцевий фінансовий результат від звичайної діяльності [4].

     Окремо  від фінансових результатів від  звичайної діяльності відображаються відповідно: невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій тощо).

     Остаточний  фінансовий результат діяльності підприємства – чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період.

     Для обліку доходів та фінансових результатів  призначено рахунки класу 7 «Доходи  і результати діяльності». На них  узагальнюється інформація про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також доходи від надзвичайних подій.

     Зіставлення дебетового і кредитового оборотів за рахунком 79 «Фінансові результати»  за звітний період відображає кінцевий результат – чистий прибуток (збиток).

     При складанні квартальних звітів порівнюються залишки по дебету та кредиту рахунку 79, і якщо кредитовий оборот за рахунком 79 буде більше дебетового обороту цього ж рахунку, підприємство на суму різниці має нерозподілений прибуток поточного року, який відображається в рядку 350 пасиву балансу підприємства (форма № 1).

     Якщо  дебетове сальдо за рахунком 79 більше кредитового сальдо за рахунком 79, тобто  підприємство здійснило більше витрат ніж мало прибутку, суму збитку поточного року відображають у рядку 350 пасиву балансу (форма № 1), однак сума записується в дужках, що означає дію віднімання при сумуванні підсумку балансу [3].

     Суму  проводок, на підставі яких відображаються в обліку доход та витрати підприємства та визначається фінансовий результат, можна представити так (рисунок 1.4).

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 1.4. Сума проводок, на підставі яких відображаються в обліку доход та витрати підприємства та визначається фінансовий результат 

     Керуючись нормами стандарту 15 «Дохід», підприємство може вести облік доходів, витрат та фінансових результатів діяльності за власною розробленою схемою, пов’язаною із моделлю обліку витрат, яку обрало підприємство.

     Вибір системи калькулювання впливає на порядок формування фінансового результату та форму звіту про фінансові результати.

     При калькулюванні повної собівартості всі виробничі витрати за мінусом  вартості незавершеного виробництва  та запасів продукції (тобто собівартість реалізації) списуються на рахунок  фінансових результатів, формуючи валовий прибуток [2, 100-102]. Витрати діяльності також відносяться на зменшення доходів звітного періоду (рисунок 1.5).  

       
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Рис. 1.5. Витрати діяльності також відносяться на зменшення доходів звітного періоду 

     При калькулюванні змінних витрат до собівартості реалізації відносяться тільки виробничі прямі витрати. Частина постійних загальновиробничих витрат у цьому випадку не розподіляється, а включається до витрат звітного періоду і відноситься на зменшення доходів звітного періоду.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.6. Формування фінансових результатів при калькулюванні змінних витрат 

     У результаті порівняння змінної виробничої собівартості із доходом від реалізації продукції отримують маржинальний дохід. Такий показник не передбачений формою 2 «Звіт про фінансові результати», а тому для власних потреб підприємство може розробити форму звіту про прибутки та збитки з урахуванням показника маржинального доходу [15, 30-32].

     Класифікуючи  витрати, доходи та фінансові результати за видами діяльності, не можна залишити поза увагою класифікацію за центрами відповідальності.

     Створення центрів відповідальності – важлива  характерна особливість  системи  управлінського контролю, тому потрібно розуміти відмінності між ними.

     Відмінності в характері відповідальності менеджерів дозволяють виділити чотири типи центрів відповідальності: центри витрат, центри доходів, центри прибутку та центри інвестицій [19, 200-202].