Центр витрат є підрозділом на підприємстві, керівник якого відповідає тільки за витрати. Прикладом може бути виробничий цех, що не випускає кінцевої або завершеної продукції та напівфабрикатів, відділи заводоуправління, соціальні служби тощо.

     Центр інвестицій – це підрозділ, керівник якого відповідає за витрати і  результати інвестиційного процесу, ефективність використання капітальних вкладень. Завдання такого центру – забезпечити максимальну рентабельність вкладеного капіталу, його швидку окупність, збільшення акціонерної вартості підприємства. Управляють витратами за допомогою операційного бюджету, звітності про його виконання, інформації про рух грошових потоків.

     Центри  доходів включають підрозділи маркетинго-збутової діяльності, керівники яких відповідають тільки за виручку від реалізації продукції, товарів, послуг та за витрати, пов’язані з їх реалізацією. Їм надається інформація про найбільш рентабельні у виробництві або закупках товарів, а результати діяльності оцінюють, головним чином, за обсягом та структурою продаж у натуральному та вартісному вираженні за розміром витрат обігу.

     Центри  прибутку – це підрозділи це підрозділи, керівники яких відповідальні не тільки за витрати, але й за фінансові результати своєї діяльності. Це можуть бути окремі підприємства у складі великого об’єднання, філіали, дочірні підприємства, торгові представництва, магазини, фірми тощо. Їх керівники мають можливість контролювати всі компоненти діяльності, від яких залежить розмір прибутку: обсяги виробництва та продаж, ціни, витрати.

     Облік витрат і результатів, що безпосередньо  залежать від наданих керівникам відповідного рангу повноважень, це одна із найбільш складних у методологічному відношенні проблем управлінського облікух [19, 202-204].

     Непрямі витрати можна розподілити між місцями і центрами витрат на підставі кількісних і вартісних баз.

       Управлінський облік розрізняє  значно більшу кількість показників, пропорційно до яких розподіляють  непрямі витрати: чисельність персоналу, обсяг випуску продукції, кількість здійснених угод, фактичний час роботи обладнання, номінальна потужність електроустановок, що використовуються, площа чи об’єм приміщень, що опалюються тощо [17, 173-175].

     Витрати розподіляють:

       шляхом обчислення собівартості  одиниці продукції чи послуг певного підрозділу та множення цих величин на обсяг споживання в інших місцях витрат;

     шляхом  вирахування процентної ставки розподілення;

     виходячи  із питомої ваги спожитої продукції (послуг) кожного місця в загальному об’ємі їх виробництва.

     Між внутрішньозаводськими підрозділами витрати розподіляють і списують на кінцеві місця витрат, що випускають продукцію, виконують роботи і послуги, в основному пропорційно обсягу споживання відповідної діяльності місць витрат.

     Особливу  проблему становить вирахування і списання собівартості взаємонаданих послуг і продукції, місць і центрів витрат.

     Їх  оцінюють або всі за раніше заданою (плановою чи нормативною) собівартістю, або одні із найбільш масових послуг (електропостачання, водопостачання) оцінюють за твердими цінами (планової собівартості, державному тарифу), а інші – за фактичною собівартістю.

     Найбільш  точні результати розподілу взаємонаданих послуг забезпечують рішення системи лінійних рівнянь витрат кожного внутрішньозаводського підрозділу.

     З точки зору контролю за розміром та економічністю місць витрат і центрів відповідальності в середині підприємства розрізняють метод бюджетування витрат і метод зіставлення витрат і продуктивності.

     У першому випадку для кожного  місця витрат чи центра відповідальності складають бюджет (кошторис) витрат і за даними обліку їх фактичного розміру контролюють його виконання.

     Відхилення  між кошторисом і фактичним розміром характеризують зміни рівня витрат відповідного місця і центра в  порівнянні з нормативами, на підставі яких проводився кошторисний розрахунок [18, 344-346].

     За  використання методу зіставлення витрат і продуктивності (обсягів виробництва  продукції, напівфабрикатів, робіт, послуг тощо) у розрізі кожного підрозділу підприємства виявляють відхилення, що викликані зміною продуктивності чи ступеня завантаження виробничих потужностей і рівня витрат місця чи центра.

     Методика  розрахунку і аналізу відхилень  залежить від варіанта нормативного обліку фактичних витрат, що застосовується, тобто від того, ведеться він до повної чи скороченої собівартості.

     Перший  метод підходить для місць  і центрів витрат, що не мають  чітко визначеного вимірника обсягу діяльності (відділи заводоуправління, рекламна діяльність, медпункт, їдальня та інші соціальні служби).

     Другий  метод використовується, головним чином, у виробничих підрозділах, діяльність яких може бути виміряна в натуральних чи умовних одиницях.

     Загальний результат виробничо-господарської  діяльності вираховують за даними фінансового обліку організації в цілому.

 

2. ЕкономІчНа характеристика пІдприЄМСТВА

2.1. Стисла історія створення та діяльності підприємства

 

     ДПК шахта «Шахтарська Глибока»  була заснована у серпні 1980 року. Компанія належить до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.

     Державна паливна компанія шахта «Шахтарська Глибока» спеціалізується на добичі вугілля та виконанні електромонтажних і налагоджувальних робіт діючого і знов змонтованого устаткування на вугільних підприємствах.  Підприємством проводиться :

     виконання спеціальних монтажних, налагоджувальних, пусконалагоджувальних, регламентних, ремонтних, ремонтно-відновлювальних робіт, а також обслуговування гірничошахтного обладнання та виробів шахтної автоматики;

     виконання будівельних, будівельно-монтажних  та налагоджувальних робіт при будівництві шахт, технологічному переоснащенні, реконструкції, розширенні  та підтриманні потужностей діючих підприємств;

     здійснення  будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт при будівництві підприємств і об’єктів промислового призначення, виробництво будівельних матеріалів  та іншого обладнання;

     здійснення  проектних, науково-технічних, конструкторських розробок, виготовлення експериментальних та дослідних зразків, розробка проектно-конструкторської документації, а також інженерних послуг промислового та непромислового характеру для власних потреб та на замовлення суб'єктів господарювання;

     проведення  посвідчення та експертизи електроустаткування  споживачів, виконання експертних висновків  щодо стану електромеханічного та теплоенергетичного гірничошахтного обладнання, виробів шахтної автоматики та приладів безпеки;

     виготовлення  та реалізація, в тому числі на експорт, продукції виробничо-технічного призначення, промислових та споживчих товарів;

     проведення  діагностики та оцінка технічного стану  гірничошахтного стаціонарного устаткування, видача технічних висновків та рекомендацій для подальшої експлуатації устаткування, дефектоскопія та відновлювальний ремонт.

     До  того ж, компанія займається :

     реалізацією вугілля, що отримане від вугледобувних  підприємств за продану продукцію та послуги, реалізацією та закупівлею іншого палива та електроенергії.

     виконанням  автотранспортних та заготівельно-складських послуг, ремонтом та технічним обслуговуванням транспортних засобів.

     виробництвом  та переробкою сільськогосподарської продукції.

     здійсненням зовнішньоекономічної діяльності відповідно до чинного законодавства.

2.2. Організаційна структура підприємства

 

     Організаційна структура ДПК шахта «Шахтарська  Глибока» наведена на рис. 1.1. Очолює компанію генеральний директор, якому безпосередньо підкорюються перший заступник, технічний директор та головний бухгалтер. Про склад та роботу бухгалтерії розповімо трохи пізніше, а зараз розглянемо, чим займаються інші відділи.

     Договірний  відділ відповідає, перш за все, за підписання договорів із замовниками на обсяг робіт, а також за складання та підписання кошторисів та Актів про виконані роботи за формою № 2.

     Виробничо-технічний  відділ займається на першому етапі  технічною розробкою робіт, створює  креслення, визначає кошториси; на другому етапі – проводить організацію робіт.

     Інженер по організації праці та планування займається складанням фінансових планів, планів місцевого значення за компанією, а також вирішує трудові питання.

     Звісно, всі відділи компанія тісно взаємозалежать один від одного та планують свою роботи так, щоб плідно співпрацювати. 

     

     

     

       

     

       

     

       

       

                            

     Рис.2.1. Організаційна структура підприємства

2.3. Облікова політика підприємства

          Бухгалтерський облік та визначення результатів господарської й фінансової діяльності підприємства ведеться відповідно з методами й процедурами, що викладені у наказах підприємства № 69 від 23.06.2000р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику у 2000 році» з доповненнями й змінами, № 106 від 30.09.2004р. «Про облікову політику підприємства у 2004 році», № 107 від 01.10.2004р. «Про організацію бухгалтерського обліку», як-от:

     для забезпечення ведення бухгалтерського  обліку обрати форму його організації  – ведення бухгалтерського обліку бухгалтерськими службами на чолі з головним бухгалтером підприємства;

     обов’язки головного бухгалтера визначити  відповідно до вимого п.7 ст.8 Закону України  «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні»;

     затвердити  перелік осіб, з якими укладається договір про повну матеріальну відповідальність;

     затвердити  наказом склад самостійно діючої інвентаризаційної комісії та положення  про її повноваження;

     інвентаризацію  активів та зобов’язань проводити   щорічно перед складанням річної фінансової звітності;

     створити  комісію для проведення раптової перевірки каси;

     затвердити  робочий план рахунків з використанням  рахунків першого, другого і третього порядку; не використовувати 8 клас рахунків;

     застосувати журнально-ордерну форму бухгалтерського обліку з елементами комп’ютерної обробки.

2.4. Фінансові показники діяльності підприємства

 

     Протягом останніх років основними замовниками на виконання підрядних робіт для компанії є підприємства вугільної промисловості, але компанія не має з ними довгострокових договорів, що сприяло би кращому плануванню обсягу виконуваних робіт.

     Практика  короткострокових договорів призводять до неритмічного графіку роботи - в  деякі періоди робота потребує виконання  надурочних робіт.

     Джерелом  фінансування виробництва ДПК шахта «Шахтарська Глибока» є прибуток, отриманий від реалізації продукції підприємства (у звітньому періоді –338082,8 тис.грн). Інвестиції здійснюються в основний капітал (15760 тис.грн).

     Аналіз  виконання плану прибутку показує, що його виконання не є ритмічним і постійним та не завжди свідчить про стан діяльності структурних підприємств компанії.

     На  кінець звітного періоду дебіторська  заборгованість склала 13707 тис. грн., з  початку року збільшилася на  1476 тис. грн. Із загальної суми дебіторська заборгованість по підприємствах вугільної промисловості склала 12684 тис. грн. Прострочена дебіторська заборгованість складає 7536 тис. грн.