Учет в страховых компаниях

 

 

1.Організація аудиторського контролю за діяльністю страховиків

 

          Розвиток вільних економічних стосунків в Україні з різними формами власності і господарювання зумовив виникнення ринку страхових послуг, направлених на посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій і громадян. 

          Страхування — це вигляд цивільно-правових стосунків по захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб в разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок засобів страхових платежів (страхових внесків і премій).

          Страхова діяльність регулюється Законом України «Про страхування» і іншими нормативно-правовими актами. Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю і його органами на місцях, що діють відповідно до Положення про Комітет, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Метою діяльності Комітету є розвиток страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків (компаній) і захист інтересів страховиків.

          Основними функціями Комітету є організація і контроль страхової діяльності в державі. На Комітет покладені: ведення єдиного державного регістра страховиків (перестрахувальників); видача ліцензій на проведення страхової діяльності, контроль виконання страхових зобов'язань перед страхувальниками; встановлення правил формування, розміщення і обліку страхових резервів; розробка нормативних і методичних документів по питаннях страхової діяльності; контроль платоспроможності і виконання фінансових зобов'язань страховиками.

Комітет має право отримувати від страховиків  встановлену фінансову звітність, контролювати вживання страховиками законодавства  про страхову діяльність, залучати до контролю конкретних аудиторів, при  виявленні порушень нормативно-правових актів видавати страховикам розпорядження про усунення недоліків, а в разі їх невиконання — позбавляти страховиків ліцензій і виключати їх з державного реєстру, звертатися до арбітражного суду з позовом про відміну державної реєстрації страхувальника як суб'єкта підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.

Законом передбачено, що учасників суспільства  повинно бути не менше три.

Визначаючи  юридичну правомочність страховика, аудитор встановлює відповідно до Закону України «Про страхування» також  формування статутного фонду суспільства. Зокрема, загальна частка іноземних  юридичних осіб і іноземних громадян в статутному фонді не може перевищувати 49 % . Вклад страховика до статутних  фондів інших страховиків України  не може перевищувати 20 % його власного статутного фонду, а розмір вкладу окремого страховика — 5 %. Доля грошових вкладів  у виплаченому статутному фонді страховика має бути не менше 50 %, включаючи і коштовні папери, що випускаються державою за їх номінальною вартістю, але не більше 25 % загальної суми статутного фонду. Слід вказати, що використовувати для формування статутного фонду засобу страхових резервів, отриманих в кредит і під заставу, нематеріальні активи законом заборонено.

Предметом діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховка і фінансова  діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів і управлінням ними. Допускається виконання вказаних видів діяльності у формі надання послуг іншим  страховикам на підставі укладених  договорів про спільну діяльність.

 Аудитор  повинен перевірити, чи передбачені  ці умови в статті і засновницькому  договорі страховика, наскільки  дотримується їх суб'єкт в своїй діяльності. Одночасно перевіряють договірні стосунки із страхувальниками. 

Страхувальники  — це юридичні особи і дієздатні  громадяни, що уклали із страховиками договори про страхування. Вони мають  право при укладенні договорів  страхування призначити громадян або  юридичних осіб для здобуття страхових  сум (страхового відшкодування), а також  замінювати їх до настання страхового випадку.

Об'єктами страхування можуть бути майнові  інтереси, що не перечать законодавству  України, пов'язані з: 

- життям, здоров'ям, працездатністю і додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); 

- володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); 

- відшкодуванням страхувальником заподіяного ним збитку особі або його майну, юридичній особі (страхування відповідальності). 

Аудитор перевіряє, на які види страхування  видана ліцензія, визначає дотримання страховиком правил (умов) страхування (страхових продуктів). При цьому слід пам'ятати, що страховики мають право займатися лише тими видами страхування, які вказані в ліцензії.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником  і страховиком. Загальні умови і  порядок проведення добровільного  страхування визначаються правилами  страхування, які встановлюються страховиком  самостійно відповідно до законодавства. Конкретні умови страхування  визначаються при укладенні договору страхування.

        Обов'язкове страхування встановлюється законодавством України, яким передбачені такі види державного обов'язкового страхування: 

- особисте страхування військовослужбовців, правоохоронних і митних органів, народних депутатів, державної контрольно-ревізійної служби;

- державне страхування спортсменів вищої категорії, донорів крові, посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю, співробітників державних податкових адміністрацій; 

- страхування життя і здоров'я працівників авіаційного транспорту, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, страхування відповідальності повітряного перевізника по відшкодуванню збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, авіаційних суден, ризикових професій народного господарства від нещасних випадків;

- обов'язкове страхування урожаю сільськогосподарських культур і багатолітніх посадок в державних сільськогосподарських підприємствах. 

У страховій  діяльності розрізняють страховий  ризик і страховий випадок.

Страхові  платежі (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку  страхувальник зобов'язаний внести страховикові згідно з угодою страхування  за страховим тарифом — ставкою  страхового внеску з одиниці страхової  суми за певний період страхування. 

Страхові  тарифи по добровільній формі страхування  обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної  статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається договором страхування.

Актуарні  розрахунки повинні виробляти осіб, що мають відповідну кваліфікацію згідно з вимогами, встановленим Комітетом  у справах нагляду за страховою  діяльністю. Страхові тарифи по обов'язковому страхуванню встановлюються нормативно-правовими  актами. 

Об'єкт  страхування може бути застрахований  за одним договором страхування  і за згодою страхувальника декількома страховиками (спільне страхування). У договорі вказують умови, по яких визначаються права і обов'язки кожного страховика.

Перестраховка — страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на певних договором умовах риски виконання  всіх або частини обов'язків перед  страхувальником у іншого страховика (перестрахувальника). 

Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомити перестрахувальника про  всі зміни свого договору із страхувальником.

Страховики  створюють союзи, асоціації і  інші об'єднання для координації  діяльності, захисту інтересів своїх  учасників і здійснення спільних програм. Самі об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю. 

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, і за умовами, передбаченими  міжнародними договорами України по цьому вигляду страхування, зобов'язані  створити моторне (транспортне) страхове бюро, що є юридичною особою, яка міститься за рахунок засобів страховиків.

Громадяни і юридичні особи з метою страхового захисту своїх майнових інтересів  можуть створювати суспільства взаємного  страхування в порядку і на умовах, визначених законодавством. 

Страховики  здійснюють діяльність через страхових  посередників (страхових агентів  і страхових брокерів).

Страхові  агенти — громадяни або юридичні особи, що діють від імені і  за дорученням страховика і що виконують  частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, здобуття страхових платежів, виконання  робіт, пов'язаних з виплатою страхових  сум і страхового відшкодування). Страхові агенти і представники страховика виконують роботу (послуги) за комісійну  винагороду на підставі договору із страховиком.

Аудитори  перевіряють порядок розробки страхувальником  правил страхування по кожному виду страхування і затвердження їх Комітетом  у справах нагляду за страховою  діяльністю при видачі ліцензії на право здійснення відповідного страхування. Правилами страхування передбачаються: об'єкти страхування; страхові суми; страхові ризики; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; права  і обов'язки сторін договору страхування; умови виплат страхових сум, страхові тарифи і т.д.

При укладенні  договору страхування страховик  має право вимагати у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджену аудитором. 

Обов'язки страховика і страхувальника, використання валюти України і іноземної конвертованої  валюти в страхових стосунках  передбачені Законом України  «Про страхування». Цим Законом визначені  також умови забезпечення платоспроможності  страховика, що ретельно перевіряються  аудитором.

Страховики  зобов'язані дотримуватися наступних  умов забезпечення платоспроможності: 

- наявність виплаченого статутного фонду і гарантійного фонду страховика; 

- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і відшкодувань; 

- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності . 

Отже, державний  і незалежний аудиторський контроль на організаційній стадії страхової  діяльності сприяє забезпеченню її законодавчого і нормативного регулювання, запобіганню негативним рискам і банкротству страхових організацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Специфічні питання, що підлягають перевірці у страховиків

 

У ході аудиту у страховиків перевіряються  як загальні питання, властиві діяльності юридичних осіб багатьох галузей  господарства, так і специфічні операції, характерні тільки для страхових  організацій. До загальних питань відносяться  перевірка операцій з основними  фондами, товарно-матеріальними цінностями і нематеріальними активами, дотримання трудового законодавства та розрахунків  з оплати праці, розрахунково-платіжних  та касових операцій, розрахунків  з дебіторами та кредиторами і  ряду інших. Контроль за цими операціями і розрахунками у страховиків  суттєво не відрізняється від  аналогічних перевірок в інших  сферах діяльності, так як в обох випадках суб'єкти господарювання керуються  у своїй роботі одними і тими ж  нормативними документами.

Специфічні  риси аудиту страховиків зумовлені  характерними особливостями страхових  операцій, і як наслідок, наявністю  спеціального страхового законодавства, відмінностей у веденні бухгалтерського  обліку, складанні звітності, визначенні фінансових результатів та оподаткування.

Враховуючи  особливі вимоги, які пред'являються  до страховика (необхідність отримання  ліцензії, заборона на заняття виробничої, торговельно-посередницькою та банківською  діяльністю), в першу чергу необхідно  перевіряти наявність і відповідність  законодавству документів, що підтверджують  його право на здійснення страхової  діяльності: статуту, установчого договору. Свідоцтва про державну реєстрацію, ліцензії на здійснення страхової діяльності. Крім того, перевіркою повинні бути встановлені відповідність здійснюваної діяльності та вимогам законодавства, відповідність проведених і дозволених ліцензією видів страхування.

Особливості організації бухгалтерського обліку і звітності страховика повинні  враховуватися при перевірці  правильності застосування плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово - господарської діяльності страхових  організацій.

Велика  увага в ході аудиту слід приділити  контролю за правильністю складання, юридичного оформлення та обліку договорів страхування, а також за правильністю здійснення та обліку операцій зі страхування, співстрахування  та перестрахування.

Основною  статтею витрат страховика є страхові виплати. Тому перевірки обгрунтованості  і своєчасності здійснення страхових  виплат, а також обгрунтованості  відмов страхувальникам у страхових  виплатах (якщо таке мало місце) відводиться  значний час.

Специфіка страхування обумовлює необхідність утворення у страхових організацій  спеціальних резервів. У ході перевірки  слід встановити обгрунтованість і  відповідність сформованих страхових  резервів прийнятими зобов'язаннями, дотримання умов розміщення (інвестування) страхових  резервів, передбачених органом страхового нагляду.