Учет в страховых компаниях

3.3.1. Перевірка обгрунтованості страхових виплат

 Контроль цього блоку питань має на меті підтвердити обгрунтованість і правомірність страхових виплат і, отже, достовірність фінансових результатів. Розглянемо порядок проведення перевірки на прикладі страхування майна.

Аудит починається, з контролю своєчасності подачі страхувальником  заяви про страховий випадок  умови страхування зобов'язали  страхувальника заявити про загибель або пошкодження майна зазвичай протягом одного - трьох днів і якщо цей термін був порушений, з'ясовують причини. Дату подачі заяви можна  перевірити по журналу обліку збитків, який ведеться в страховій компанії.

Після здобуття заяви страхувальника, в якому  вказується коли, де, за яких обставин і яке майно загинуло або пошкоджено, проводитися перевірка відповідності  приведених відомостей умовам договору страхування. Ця перевірка має на меті встановити, чи є подія, що сталася, страховим випадком, з настанням  якого у страховика виникає обов'язок виробити страхову виплату.

Перш  за все, необхідно встановити чи було застраховано майно на момент виникнення події, тобто чи полягав договір  страхування в силі. На це слід звернути особливу увагу, оскільки договір міг  ще не набрати чинності або був  вже припинений(закінчення терміну  дії, не внесення страхувальником чергових внесків у встановлені терміни  при сплаті їх на виплат і т. д.).

Далі  необхідно перевірити чи була подія (наприклад, знищення майна в результаті повені), що настала, включено в перелік  стихійних лих і інших небезпек, від яких проводитися страхування. Факт і причину виникнення події, що заподіяла збиток, повинні підтверджувати необхідні документи від відповідних  організацій (гідрометеослужби, пожежної охорони, міліції). Якщо подія, що настала, не була передбачена договором страхування, то воно не є страховим випадком і страховик відмовляє у відшкодуванні виниклого збитку.

Аналогічно  поступає страхова компанія, якщо загибле  або пошкоджене майно, вказане страхувальником  в заяві про страховий випадок, не було застраховане (при страхуванні  частини майна були застраховані зовсім інші об'єкти: наприклад, пошкоджені незастраховані машини і устаткування, а страхувалося лише зданіє0), оскільки це також не вважається страховим  випадком.

Дуже  поважно також зіставити місце  загибелі або пошкодження майна  з його місцезнаходженням, вказаним страхувальником при укладенні  договору страхування. Зазвичай страхова компанія бере обов'язок по виплаті  незалежно від місцезнаходження майна, але стосовно окремих його видів (майно, отримане страхувальником  за договором майнового найму; прийняте від інших організацій, населення; домашнє майно і ін.) страховим  випадком визнається загибель або пошкодження  майна лише в тих місцях, які вказані в заяві про страхування і страхове свідоцтво (полісі).

Якщо  страховик визнає подію, що настала, страховим випадком, то на підставі заяви страхувальника складається  акт встановленої форми про загибель (пошкодженні) застрахованого майна. Останній не складається, якщо при перевірці заяви буде встановлено, що загибель (пошкодження) майна сталися не в результаті страхового випадку, або коли із-за невчасності повідомлення не представляється можливим встановити факт і причину загибелі (пошкодження) майна, а також розмір його пошкодження. В цьому випадку страховиком і страхувальником складається документ довільної форми, в якому вказуються лише причини не складання  вищеназваного акту. Тому за наявності заяви про страховий випадок і відсутність акту про загибель (пошкодженні) застрахованого майна необхідно з'ясувати причини не його складання.

Правила страхування зазвичай передбачають, що страхова компанія зобов'язана приступити до складання акту не пізніше 3 - х  днів і закінчити цю роботу протягом 5-10 днів з дня здобуття заяви від  страхувальника. Своєчасність складання  акту про загибель майна також  ставати об'єктом контролю.

Особливо  ретельно перевіряються розділи  акту, де приведені відомості про  знищене (пошкодженому ) майно і його залишки, а також суми збитку, що містять розрахунок. До акту мають  бути прикладені документи, на підставі яких вироблятися розрахунок збитку. Визначення останнього по окремих видах  майна має свої особливості. Наприклад, при загибелі основних засобів розмір збитку обчислюється шляхом виключення з дійсної вартості майна вартості наявних залишків, а при пошкодженні об'єкту - шляхом виключення з вартості відновлення (ремонту) вартості залишків.

Для числення збитку по  товарно-матеріальних цінностях (продукція, сировина, матеріали, товари і так далі) необхідно знати  вартість цінностей до і після  страхового випадку. Різниця  цих  вартостей зазвичай і складає  суму збитку. Наявність цінностей  на день пожежі встановлюється за обліковими даними страхувальника, вартість їх - по балансу на ту ж дату, а в разі знищення при пожежі бухгалтерських книг - по балансу на останнє звітне число.

Після перевірки  достовірності розрахунку збитку слід проконтролювати правильність визначення розміру страхового відшкодування. Звичайне страхове відшкодування за загибле (пошкоджене ) майно обчислюється в такому відсотку від суми збитку, в якому майно було застраховане, але не вище за страхову суму, вказану  в договорі страхування. Проте до числення страхового відшкодування  необхідно перевірити правильність визначення вартості майна, показаної  страхувальником в заяві про  страхування. Якщо перевіркою буде встановлено, що вартість майна в заяві була показана нижче за фактичну суму, то відсоток, в якому було застраховано майно, відповідно зменшується. Тому сума страхового відшкодування визначається шляхом множення загальної суми збитку на відсоток, в якому виявилася, застраховано це майно після виробленої перевірки, і діленням отриманого результату на 100.

Необхідно також звернути увагу на своєчасність виплати страхового відшкодування. Договір страхування може передбачати, що за затримку виплати страховик  зобов'язаний сплатити страхувальникові штраф в обумовленому розмірі  від суми підмета виплаті страхового відшкодування за кожен день прострочення. Якщо такий факт мав місце, то сума страхового відшкодування збільшується на розмір штрафу і це повинно бути відбито в документах на виплату. Слід перевірити правильність оформлення актів, розрахунків і інших документів, на підставі яких вироблена виплата страхового відшкодування. Якщо в них зроблені виправлення, то останні мають бути обумовлені, завірені особами, що складали ці документи, і скріпляють друком страховика.

Перевірці підлягає і  адресність  страхової  виплати. Обгрунтованою може вважатися  виплата, яка вироблена особі, що має право на її здобуття відповідно до умови страхування: страхувальникові або іншій особі, на користь якої поміщений договір (вигодопріобретателю). Виплата страхового відшкодування, яким - або іншим особам (будівельним  або ремонтним організаціям підприємствам автосервісу і т. д.) можлива лише за наявності письмового розпорядження страхувальника (вигодопріобретателя).

Як відомо, до страховика, що виплатив страхове відшкодування, переходить в межах цієї суми право  вимоги, яку страхувальник має  до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тому, якщо в документах компетентних органів вказана винна особа, то у страховика є можливість поводитися з регресним позовом до цієї особи, а аудитор в даному випадку  контролює роботу по пред'явленню  претензій.

Правила страхування передбачають випадки  відмови у виплаті страхового відшкодування, наприклад, якщо факт крадіжки із зломом не підтверджений органами міліції. В процесі контролю слід перевірити наявність письмового вирішення  страховика про відмову в страховій  виплаті з мотивацією причин відмови, уважно розглянути всі випадки відмови  і упевнитися, що ці рішення прийняті на підставі пунктів, що містяться в  умовах страхування.

Те ж  саме можна сказати і про зниження суми страхового відшкодування. У договорі страхування може бути передбачено, що при загибелі (пошкодженні) майна  від пожеж, вибухів, аварій і інших  страхових подій, що сталися унаслідок  невиконання керівником підприємства розпоряджень органів державного нагляду (пожежника, технічного і т. д.), а  також порушення технології виробництва  робіт і недотримання правил зберігання, сума страхового відшкодування знижується на обумовлену величину. Якщо мав місце факт зниження величини відшкодування, то в документах на виплату має бути відповідний висновок компетентних органів про порушення, що мали місце.

При перевірці  обгрунтованості виплат по особистому страхуванню вивчаються заява про  виплату, страхове свідоцтво, квитанція  про сплату страхових внесків  і інші документи. Якщо виплата пов'язана  із смертю застрахованого, мають бути прикладені, окрім вказаних документів, копія свідоцтва Загсу про  смерть, свідоцтво нотаріальної контори  про право на спадок (якщо страхова виплата вироблялася спадкоємцям застрахованого). При виплатах за пошкодження здоров'я перевіряється достовірність документів, що послужили підставою для ухвалення рішення (особливо документів медичних установ), правильність визначення розміру страхових виплат при настанні тимчасової або постійної втрати працездатності.

Поважно звернути увагу на обличчя, якому  вироблена страхова виплата. Відповідно до чинного законодавства право  на здобуття страхової суми належить особі, на користь якої поміщений  договір особистого страхування. Тому якщо в договорі названий вигодопріобретатель, а виплата вироблена іншій  особі, то вона незаконна. Договір, в  якому не названий інший вигодопріобретатель, вважається поміщеним в поьзу  застрахованого. В разі його смерті вигодопріобретателямі за таким  договором договору признаються спадкоємці застрахованої особи. Через це положення виплати, здійснювані в разі смерті працівника безпосередньо підприємству, що уклало договір страхування своїх співробітників, а також є незаконними.

Специфічною страховою виплатою є повернення премії за достроково припиненим договором  страхування. При розірванні договору внески, що підлягають поверненню, повинні  прямувати страхувальникові. Якщо ж  страхова організація виплачує засоби застрахованим особам, то дані суми не зменшуватимуть базу оподаткування  на прибуток.

У всіх випадках, коли аудитори приходять до висновку, що та або інша виплата є необгрунтованою, вони рекомендують вироблені витрати  не відносити на собівартість страхових  послуг, а як джерело такої виплати  показувати власні засоби страховика.

3.4 Контроль операцій перестрахування

Перестрахування є досить складним і для багатьох вітчизняних страхових організацій  недостатньо вивченим видом діяльності. Тому під час аудиторської перевірки особливу увагу слід приділити контролю правильності здійснення перестрахувальних операцій.

Форми контролю розглянутої діяльності багато в  чому визначаються методом передачі ризиків у перестрахування. Нагадаємо, що така передача може бути як разової, епізодичною, так і на основі тривалих договірних відносин. Тому за методом  передачі ризиків у перестрахування  та оформлення правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються  на факультативні та облігаторні (договірні).

При факультативної формі (вона зараз є переважаючою в нашій країні) страхова компанія може передавати прийняті на страхування  ризики в перестрахування. Але передавальна компанія не має ніяких зобов'язань  перед перестраховиком за передачу того чи іншого ризику, і це питання  розглядається і вирішується  нею по кожному ризику окремо. У  свою чергу, й у перестрахувальника немає ніяких зобов'язань перед  передавальної компанією з прийому  ризиків у перестрахування: він  може відхилити повністю пропозицію, прийняти його частково або продиктувати свої умови, на яких готовий прийняти ризик у перестрахування.

Облігаторне перестрахування регулюється перестрахувальним  договором - юридичним документом, що визначає взаємини сторін і встановлює їх права і обов'язки. Цей договір  є також основним документом при  судовому або арбітражному розгляді суперечок між сторонами. Тому, здійснюючи контроль за змістом перестрахувального договору, необхідно звернути увагу  на чіткість і однозначність тлумачення формулювань його умов.

При настанні страхового випадку страховик самостійно визначає розмір збитків і страхової  виплати, однак за певних обставин він  може звернутися за консультацією до перестраховику. У встановлені терміни (зазвичай один раз на квартал або  півріччя) перестраховик зобов'язаний надсилати перестраховикові бордеро  збитків, в якому повинна міститися  інформація про характер страхових випадків по сплачених збитків, їх величина і сума витрат, пов'язаних з ліквідацією цих збитків.

Тут слід звернути увагу на наступні моменти: чи поширюється перестраховий договір  на настали збитки, чи відбулися  вони в той час і в тому місці, які обумовлені в договорі. Аудитор  перевіряє наявність у перестрахувальника документів, на підставі яких проводилася  виплата за договором перестрахування. При факультативному перестрахуванні  звертається увага і на одержувача грошових коштів. Зазвичай виплата  здійснюється перестраховику, але якщо є доручення останнього, то вона може здійснена безпосередньо страхувальнику.

У перестрахувальному договорі має бути чітко визначено  початок його дії - зазвичай з 1 січня. Початок відповідальності перестраховика збігається з початком дії договору. Але перевіряючий повинен мати на увазі, що зобов'язання перестрахувальника поширюються не тільки на договори страхування, укладені після початку  дії перестрахувального договору, але  і на всі діючі договори страхування, укладені до набрання чинності перестрахувального договору, премія за якими вже була отримана страховиком.