Учет в страховых компаниях

 

 

3.5 Контроль за формуванням і розміщенням страхових резервів

 

Правильний  розрахунок страхових резервів має  велике значення як з позицій забезпечення страховиком майбутніх виплат, так  і з точки зору визначення достовірних  фінансових результатів.

На початку  перевірки встановлюється наявність  у страховика документів, на підставі яких формуються резерви. До таких документів відносяться положення про утворення  резервів із страхування життя і  за видами іншим, ніж страхування  життя, положення про формування та використання резерву запобіжних заходів і т.д.

Страхові  організації в процесі своєї  діяльності вносять ті чи інші зміни  в чинні положення, і правильність здійснення цих змін також стає об'єктом  перевірки.

У процесі  перевірки необхідно приділити  достатньо часу контролю правильності формування страхових резервів за видами страхування іншим, ніж страхування  життя. Ці резерви включають технічні і резерв попереджувальних заходів (РПЗ).

Перш  за все, перевіряється факт формування всіх обов'язкових резервів. Розрахунок страхових резервів повинен здійснюватись  виходячи з даних, відображених у  журналі обліку укладених договорів  страхування та журналі обліку збитків.

Основою для розрахунку обов'язкових технічних  резервів (крім РЗУ) є базова страхова премія (БСП). Перевірка правильності її визначення - важлива частина  роботи аудиторів. БСП дорівнює брутто-премії, що надійшла у звітному періоді, за мінусом фактично виплаченого (але  не виключають відрахування до РПМ  і т.п.) або замість БСП використовують брутто-премію в цілому. В обох випадках завищується вихідна база, і, отже, величина страхових резервів.

Резерв  відбулися, але незаявлених збитків  призначений для забезпечення виконання  страховиком своїх зобов'язань, включаючи  витрати по врегулюванню збитків, за договорами страхування, що виникли  у зв'язку з що відбулися страховими випадками протягом звітного періоду, про факт настання яких страховику не було заявлено у встановленому  законом або договором страхування  порядку на звітну дату. Величина РПНУ обчислюється у розмірі 10 відсотків  від суми базової страхової премії, що надійшла за чотири квартали, що передують  звітній даті.

Якщо  в страхової компанії відрахування в цей резерв виробляються у відсотку, відмінному від 10, то слід перевірити наявність  відповідного дозволу органу страхового нагляду. Однак навіть за наявності  такого дозволу неприпустимо протягом звітного року застосовувати різні відсотки відрахувань до РПНУ.

У висновку аудитору необхідно перевірити достовірність  відображення в бухгалтерському  обліку вивільнення раніше нарахованих  і освіти новостворених страхових  резервів, правильність визначення зміни  резервів при формуванні фінансових результатів.

Перш  за все, слід звернути увагу на відповідність  активів конкретної страхової організації  вимогам, що пред'являються органом  страхового нагляду до активів, які  приймаються у покриття страхових  резервів. Зокрема, в покриття страхових  резервів можуть бути прийняті тільки такі види активів:

 

• облігації та житлові сертифікати, крім перерахованих вище цінних паперів;
• векселі банків, банківські вклади (депозити), в тому числі засвідчені депозитними сертифікатами;
• акції, частки в статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю та вклади в складеного капіталу товариств на вірі за винятком активів, пов'язаних з іншим страховиком;
• інвестиційні паї пайових інвестиційних фондів;
• сертифікати пайової участі в загальних фондах банківського управління;
• нерухоме майно, за винятком окремих квартир, а також підлягають державній реєстрації повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та космічних об'єктів;
• частка перестраховиків у страхових резервах;
• депо премій по ризиках, прийнятим у перестрахування;
• дебіторська заборгованість страхувальників (після затвердження порядку обліку страхових внесків методом нарахування), перестраховиків, перестрахувальником, страховиків і страхових посередників;
• готівка і кошти на рахунках у банках;
• іноземна валюта на рахунках у банках;

злитки золота і срібла.

 

Перераховані  види активів приймаються у покриття страхових резервів за умови їх відповідності  пропонованим вимогам.

У покриття страхові резервів приймаються цінні  папери, допущені до випуску та обігу  на території України, що пройшли державну реєстрацію в органах. Що стосується цінних паперів, випущених іноземними емітентами, то вони повинні бути допущені до обігу на фондових біржах чи інших організаторів торгівлі на ринку цінних паперів.

Невиконання страховиком тих чи інших вимог  щодо розміщення страхових резервів є підставою для застосування до нього санкцій з боку контролюючого  органу.

Доходи  страховиків складаються з таких  трьох елементів: виручки, інших  надходжень від страхової діяльності і доходів від іншої діяльності. Виручка страховика формується за рахунок:

 

а) страхових  внесків за договорами страхування, співстрахування та перестрахування;

б) сум повернення страхових резервів, відрахованих у  попередні періоди;

в) комісійних винагород, одержаних за надання  послуг страхового агента, страхового брокера, сюрвейєра та аварійного комісара;

г) комісійних винагород та танто за договорами, переданими в перестрахування;

д) відшкодування  перестраховиками частки страхових  виплат за договорами, переданими в  перестрахування.

 

Серед перерахованих  доходів, що формують виручку, основне  місце зазвичай займають страхові внески. У ході аудиту встановлюється законність оприбуткування в касу або зарахування  на розрахунковий рахунок страхових  внесків за відповідний період.

          До іншим надходженням від страхової діяльності належать:

а) доходи, отримані від розміщення страхових резервів та інших засобів;

б) суми отриманих  відсотків, нарахованих на депо премій по ризиках, прийнятим у перестрахування;

в) суми, отримані в порядку реалізації права вимоги страхувальника до особи, відповідальної за заподіяний збиток;

г) інші доходи від здійснення страхової діяльності

            До основних витрат страховиків відносяться:

а) страхові виплати з прямого страхування;

б) відрахування в страхові резерви, у тому числі  резерв попереджувальних заходів, і  фонд пожежної безпеки;

в) страхові внески, передані в перестрахування;

г) відшкодування  частки страхових виплат за договорами, прийнятими у перестрахування;

д) комісійні  винагороди та Тантьєма, сплачені за операціями перестрахування;

е) витрати  на оренду основних фондів, у тому числі  відокремлені частини, що використовуються для здійснення страхової діяльності;

ж) витрати  на ведення справи;

з) інші витрати, пов'язані зі страховою діяльністю.

 

3.5.1.Перевірка правильності утворення страхових резервів

 

Правильний  розрахунок страхових резервів має  велике значення як з позицій забезпечення страховиком майбутніх виплат, так  і з точки зору визначення достовірних  фінансових результатів.

На початку  перевірки встановлюється наявність  у страховика документів, на підставі яких формуються резерви. До таких документів відносяться положення про утворення  резервів по страхуванню життя і  по видах іншим, чим страхування  життя, положення про формування і використання резерву попереджувальних заходів і так далі.

Слід  звернути увагу на узгодження цих  положень з органом страхового нагляду  в тих випадках, коли воно необхідне. Якщо страховик застосовує методи формування обов'язкових резервів відмінні від  методів, встановлених контролюючим органом, утворює додаткові і інші резерви, то в цьому випадку положення  мають бути заздалегідь схвалені наглядовим органом і аудитор  встановлює наявність такого факту.

Страхові  організації в процесі своєї  діяльності вносять ті або інші зміни  до положень, що діють, і правильність здійснення цих змін також стає об'єктом  перевірки. При здобутті ліцензії на додаткові види страхування страховики зобов'язані вносити зміни до положень про формування страхових  резервів. При цьому, якщо по додаткових видах резерви утворюються в  порядку, передбаченому раніше погодженим положенням, то страхові компанії в  повідомному порядку повідомляють орган страхового нагляду про внесені до положень зміни. У тому випадку, коли резерви по новому вигляду формуються в іншому порядку, чим передбачено раніше затвердженими положеннями, зміни, що вносяться, вимагають узгодження з контролюючим органом. До здобуття відповідного дозволу резерви можуть утворюватися в порядку, передбаченому раніше затвердженими положеннями страховика або встановленому правилами органу страхового нагляду, якщо такі положення не були затверджені.

В процесі  перевірки необхідно приділити  досить часу контролю правильності формування страхових резервів по видах страхування  іншим, чим страхування життя. Ці резерви включають технічні і  резерв попереджувальних заходів (РПМ). У свою чергу технічні резерви  складаються з обов'язкових - резерву  не заробленої премії (РНП) і двох резервів збитків: заявлених, але неврегульованих збитків (РЗУ); подіям, але незаявлених збитків (РПНУ) і додаткових - резерву катастроф, резерву коливань збитковості і інших видів, які страховик може утворювати за узгодженням з органом страхового нагляду.

Перш  за все, перевіряється факт формування всіх обов'язкових резервів. Практика показує, що деякі страхові організації  через низку обставин (по незнанню, для зменшення балансового збитку від своєї діяльності і тому подібне) відмовляються від утворення  обов'язкових резервів (частіше всього РПНУ), що ставить під загрозу  можливість виконання страховиками узятих на себе зобов'язань.

Розрахунок  страхових резервів повинен вироблятися  виходячи з даних, відбитих в журналі  обліку укладених договорів страхування  і журналі обліку збитків. Тому необхідно  проконтролювати їх наявність і  правильність ведення. Аудиторські  перевірки показують, що часто в  журналах заповнюються не всі передбачені  графи, вони містять неповну інформацію, оскільки ведуться з тимчасовими  перервами, а незрідка і зовсім відсутні. Все це утрудняє перевірку обгрунтованості  і правильності формування того чи іншого резерву.

Основою для розрахунку обов'язкових технічних  резервів (окрім РЗУ) є базова страхова премія (БСП). Перевірка правильності її визначення - важлива частина  роботи аудиторів. БСП дорівнює страховій  брутто-премії, що поступила в звітному періоді, за мінусом фактично виплаченого (але  не виключають відрахування в  РПМ і тому подібне) або замість  БСП використовують брутто-премію в  цілому. У обох випадках завищується  вихідна база, і, отже, величина страхових  резервів.

Резерв  не заробленої премії є базовою страховою  премією, що поступила за договором  страхування, що діяв в звітному періоді, і що відноситься до періоду дії  договору страхування, що виходить за межі звітного періоду.

Для розрахунку РНП види страхової діяльності подразделя¬ются  на три облікові групи. Для кожної з них передбачений свій варіант  розрахунку. По обліковій групі 1 можливий розрахунок по двох варіантах: методом  «рго га1; а 1етропз» і методом  «24-ої (двадцять четвертою)». По обліковій  групі 2 не зароблена премія визначається за кожним договором страхування  у розмірі базової страхової  премії до повного закінчення терміну  дії договору страхування. По обліковій  групі 3 не зароблена премія розраховується по кожному договору страхування у розмірі 40 відсотків від базової страхової премії на звітну дату.

При перевірці  правильності визначення РНП слід звернути увагу на:

1. правомірність віднесення того або іншого договору страхування до відповідної облікової групи (інколи страховики договори страхування фінансових рисок відносять до першої облікової групи, що невірно);

2. чисельної комісійної винагороди за укладення договорів страхування і суми коштів, направлених в резерв попереджувальних заходів і до фонду пожежної безпеки. Страховики інколи неправильно визначають БСП при її розрахунку беруть замість премії, що поступила, нараховану

3. послідовність дотримання вибраної методики розрахунку. Не можна протягом року переходити з розрахунку методом «рго rata temporis » на метод «24-ої «або навпаки. Такий перехід можливий лише з початку наступного фінансового року, новий метод має бути передбачений в положенні і обумовлено в обліковій політиці страховика на цей рік;

4. термін страхування, який вказується при розрахунку резерву. Інколи страховики в цілях завищення РНП збільшують термін страхування за договором, включають в розрахунок договори, які на звітну дату вже закінчилися і, отже, резерви по ним формуватися не повинні.

           Якщо розрахунок резерву здійснюється методом «Рго rata temporis» і число договорів велике, аудиторові слід провести вибіркову перевірку правильності визначення РНП по окремих договорах, по яких обчислена найбільш значна БСП. Резерв заявлених, але неврегульованих збитків утворюється страховиком для забезпечення виконання зобов'язань, включаючи витрати по врегулюванню збитків, по договорах страхування, не виконаних або виконаних не повністю на звітну дату, виниклих у зв'язку з страховими випадками, які мали місце в звітному або попередніх йому періодах і про факт настання яких у встановленому законом або договором страхування порядку заявлено страховикові. Величина РЗУ визначається по кожній неврегульованій претензії. У випадку, якщо збиток заявлений, але розмір збитку не встановлений, для розрахунку приймається максимально можлива величина збитку, що не перевищує страхову суму. Величина РЗУ відповідає сумі заявлених збитків за звітний період зареєстрованих в журналі обліку збитків, збільшеною на суму неврегульованих збитків за періоди, передуючі звітному, і зменшеною на суму вже сплачених протягом звітного періоду збитків плюс витрати по врегулюванню збитку у розмірі 3 відсотків від суми неврегульованих претензій за звітний період. В процесі аудиту слід перевірити обгрунтованість формування резерву (наявність всіх документів, що відносять до договорів, по яких заявлені, але не врегульовані збитки), правильність його освіти саме в такому розмірі. Інколи зустрічаються випадки включення в РЗУ сум, які при розірванні договору страхування страховик передбачає повернути страхувальникові. У даній ситуації в страхової організації немає підстав для резервування засобів, оскільки РЗУ формується для врегулювання збитків, що виникли у зв'язку із страховими випадками, до яких дострокове припинення договору не відноситься. Інших проблем при утворенні цього резерву зазвичай не виникає, лише інколи страховики забувають його збільшити на витрати по врегулюванню збитку.