Учет в страховых компаниях

Істотні особливості у страховиків має  склад витрат, що включаються до собівартості страхових послуг, що визначає і свої відмінності у  формуванні фінансових результатів. Тому під час аудиторської перевірки  повинні бути встановлені обгрунтованість  включення тих чи інших витрат до собівартості страхових послуг і  правильність формування фінансових результатів.

Страховим законодавством встановлені жорсткі  вимоги щодо забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності  страховика. У зв'язку з цим, особливої ​​уваги від аудитора вимагає перевірка дотримання страховою організацією нормативного співвідношення активів і зобов'язань, вимог щодо максимальної відповідальності по окремому ризику.

Відповідно  до чинного законодавства страхові та перестрахувальні компанії можуть здійснювати деякі операції в  іноземній валюті. Тому під час  аудиту повинні бути встановлені  законність здійснення і правильність обліку операцій з іноземною валютою.

 

 

 

 

3. Перевірка наявності та відповідності законодавству документів, на підставі яких здійснюється страхова діяльність

 

3.1 Перевірка наявності установчих документів та ліцензії

 

Аудиторська перевірка страхової компанії починається  з встановлення наявності установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію. Тут звертає увагу  на правильність внесення змін у статуті  страхової компанії, що стосуються складу засновників, її організаційно - правової форми, юридичної адреси і т.д. Ці зміни повинні бути правильно  оформлені:

• наявність протоколу зборів, яка прийняла відповідне рішення;
• реєстрація цих змін у встановленому законодавством порядку.

         Про зміни, внесені до статуту, страховик зобов'язаний інформувати орган страхового нагляду. Якщо це не було зроблено, то має місце порушення страхового законодавства та контролюючою організацією можуть бути застосовані до страховика передбачені санкції. Аудитори повинні проінформувати керівництво компанії про можливі наслідки допущеного порушення.

Велику  увагу необхідно приділити перевірці  повноти і своєчасності сплати статутного капіталу.

Страхова  компанія повинна володіти статутним  капіталом у розмірі, передбаченому  чинним законодавством. На 15 грудня 2009 року внесені зміни у ст.52 Закону України «Про господарські товариства». Відповідно до нової редакції ст.52 Закону про господарські товариства мінімальний розмір статутного капіталу повинен становити суму не менше однієї мінімальної заробітної плати. З 01.01.2010 р. розмір мінімальної заробітної плати состовляет 869 грн.

Аудитору  слід зіставити величину статутного капіталу, відображену в пасиві бухгалтерського  балансу і в статуті страхової  компанії (вона повинна бути однакова), перевірити правильність оплати статутного капіталу. Нова страхова компанія повинна  сплатити не менше 50% суми заявленого статутного капіталу до реєстрації, решту суми - протягом першого року з дня реєстрації.

Оплата  статутного капіталу в грошовій формі  повинна бути підтверджена довідкою банку про надходження на розрахунковий  рахунок страхової організації  кошти в рахунок оплати статутного капіталу, а також копіями платіжних  документів (платіжні доручення, оголошення про внесок готівкою).

Оплата  статутного капіталу може бути проведена  цінними паперами, майновими правами, що мають грошову оцінку, але тільки понад встановлену законодавством мінімальної величини. Внеском до статутного капіталу не може бути об'єкт  інтелектуальної власності (патент, об'єкт авторського права, ноу - хау), проте в якості внеску може бути визнано право користування таким  об'єктом.

Страхування є одним з видів діяльності, займатися якою можна лише за наявності  спеціального дозволу - ліцензії. Тому в процесі аудиторської перевірки  питань, пов'язаних c ліцензією, приділяється велика увага.

Ліцензія  на провадження страхової діяльності є документом, що засвідчує право  її власника займатися цією діяльністю при дотриманні ним умов та вимог, обумовлених при видачі ліцензії. Ліцензія на провадження страхової  діяльності не має обмеження по терміну  дії, якщо це спеціально не передбачено  при видачі. У разі, якщо відсутня інформація, що дозволяє достовірно оцінити  страховий ризик, страховику може бути видана тимчасова ліцензія, де вказується термін, на який вона видана.

Ліцензії  видаються на проведення добровільного  та обов'язкового:

• особистого страхування, що включає:

1) страхування  життя, 

2) страхування  від нещасних випадків і хвороб,

3) медичне  страхування; 

 

• майнового страхування, що включає:

4) страхування  засобів наземного транспорту,

5) страхування  засобів повітряного транспорту,

6) страхування  засобів водного транспорту,

7) страхування  вантажів,

8) страхування  інших видів майна, крім перерахованих  вище,

9) страхування  фінансових ризиків; 

10) страхування  відповідальності, що включає: 

11) страхування  цивільної відповідальності власників  автотранспортних засобів, 

12) страхування  цивільної відповідальності перевізника, 

13) страхування  цивільної відповідальності підприємств  - джерел підвищеної небезпеки, 

14) страхування  професійної відповідальності,

15) страхування  відповідальності за невиконання  зобов'язань, 

16) страхування  інших видів цивільної відповідальності, крім перерахованих вище;

17) перестрахування,  якщо предметом діяльності страховика  є виключно перестрахування. 

 

   При ознайомленні з оригіналом ліцензії треба мати на увазі, що вона повинна містити такі обов'язкові реквізити: найменування страховика, юридична адреса, види страхової діяльності, форма їх проведення, номер і дата видачі, територія, на якій діє ліцензія, реєстраційний номер страховика.

Якщо  ліцензія тимчасова, то в ній вказується строк її дії. У цьому випадку  аудитор повинен упевнитися в  тому, що в період, що перевірявся  термін дії ліцензії не закінчився і, отже, страховик мав право укладати договори страхування.

До ліцензії видається додаток, де вказуються конкретні  види страхування, які вправі здійснювати  страхова організація за правилами, схваленим органом страхового нагляду.

Аудитору, перш за все, потрібно зіставити дані ліцензії та установчих документів про  назву страховика, його організаційно - правову форму, юридичну адресу і  якщо є невідповідність, з'ясувати  причину. Якщо ці реквізити в статуті  змінилися і не відповідають відображеним в ліцензії, про зміни, що відбулися  необхідно повідомити в орган  страхового нагляду і замінити ліцензію на нову. Потрібно звернути увагу на дати видачі ліцензії та початку укладання  договорів страхування. Здійснювати  страхові операції можна лише після  отримання відповідного дозволу  органу страхового нагляду.

Аудитор також повинен встановити відповідність  здійснюваної діяльності вимогам чинного  законодавства. Останнє, зокрема, забороняє  страховикам займатися виробничою, торгово-посередницької та банківською  діяльністю. Для виявлення порушень необхідно перевірити господарські договори, укладені страховиком зі своїми контрагентами.

 

 

3.2 Перевірка застосовуваних правил страхування та правильності внесення до них змін

 

У ході перевірки  слід послідовно встановити відповідність  назви правил страхування, пред'явлених  перевіряючому, назві, зазначеній у  додатку до ліцензії, ідентичність умов страхування, за якими працює страхова компанія, правилам, отримав схвалення  органу страхового нагляду.

Правила страхування повинні бути пронумеровані, прошнуровані, затверджені керівником страховика. На правилах страхування, представлених в орган страхового нагляду. У процесі своєї діяльності у страховика виникає необхідність внести зміни в правила страхування, у величину і структуру тарифних ставок, аудитор повинен перевірити правильність внесення змін з урахуванням  вимог страхового нагляду.

Перевіряючому повинні бути пред'явлені рішення  про внесення змін, прийняте і оформлене  страховиком у порядку, встановленому  установчими документами, а у  випадках, що вимагають узгодження, - дозвіл страхового нагляду застосовувати змінені правила і тарифи. Страховик має право здійснювати страхову діяльність на нових умовах з моменту набуття чинності прийнятого ним рішення, тоді як при необхідності узгодження - після отримання дозволу контролюючої організації.

 

3.3 Перевірка договорів страхування та страхових виплат

 

Важливе місце при аудиті займає перевірка  змісту та оформлення договорів страхування. У цьому випадку визначається відповідність укладених договорів  вимогам Цивільного кодексу України, страховим законам і правилам страхування.

Перш  за все, слід звернути увагу на відповідність  назв договорів страхування і  категорій, наведених у додатку  до ліцензії. Якщо назва договору не збігається ні з одним з видів  страхування, це може свідчити про те, що страхова компанія порушує страхове законодавство.

Далі  необхідно зіставити умови страхування, обумовлені в конкретному договорі, з правилами страхування, які  отримали схвалення органу страхового нагляду. Більше того, договір страхування, укладений поза меж заліцензірованних  правил і тарифів, може бути визнаний судом недійсним.

При ознайомленні з договором страхування слід звернути увагу на наявність страхового інтересу при укладанні кожного  з них. Відсутність такого інтересу робить договір недійсним.

Важливо вивчити повноту складання договору страхування, можливість використання окремих пунктів правил страхування  при вирішенні виникаючих суперечок. У своїй практиці страхові організації  звичайно використовують типові договори, тобто текст договору розроблений  заздалегідь і залишені пусті  місця для конкретизації деяких умов. Однак перевірки показують, що в багатьох договорах деякі  з цих порожніх місць не заповнені  або проставлений прочерк, з чого важко зрозуміти волевиявлення  сторін. Ця недбалість може стати причиною визнання договору неукладеним, так як в даному випадку не досягнуто згоди щодо істотного умовою договору.

Звичайно  підставою для укладення договору страхування є письмова заява  майбутнього страхувальника. Тому наступний  крок - перевірка наявності заяви  або іншого документа, що виражає  волевиявлення страхувальника укласти  договір страхування.

При перевірці  правильності визначення величини страхової  суми слід мати на увазі, що остання  не може перевищувати дійсної вартості майна на момент укладання договору страхування (страхової вартості).

Контроль  за правильністю обчислення страхових  внесків здійснюється шляхом множення страхової суми на величину тарифної ставки. При цьому важливо звернути увагу на правомірність використання даного тарифу, з огляду на вид застрахованого майна, вид діяльності страхувальника та ряд інших факторів, за якими  проводиться диференціація страхових  тарифів.

Після визначення величини страхових внесків страхувальнику надається термін, протягом якого  він повинен їх сплатити.

Якщо  страхувальником є громадянин і  страхова компанія приймає від нього  внески готівкою, необхідно перевірити правильність оформлення розрахунків. Законодавством встановлено, що страховики можуть здійснювати грошові розрахунки з населенням без застосування контрольно-касових  апаратів, але з обов'язковою видачею  квитанцій, прирівняних до бланків  суворої звітності.

Є свої особливості  в оформленні договорів особистого страхування. Важливе значення має  і особа, на користь якої укладено договір особистого страхування (вигодонабувач). Якщо ця особа не є застрахованим, то договір може бути укладений лише з письмової згоди застрахованої особи. При відсутності такої згоди договір може бути визнаний недійсним.

Багато  помилок допускається при укладанні  договорів медичного страхування, що обумовлено специфікою відносин, регульованих названими договорами . Тут, перш за все, перевіряється наявність у страховика договору з медичною установою, тому що при його відсутності страхова організація не має право укладати договори страхування.

Закон встановлює, що об'єктом добровільного медичного  страхування є страховий ризик, пов'язаний з витратами на надання  медичної допомоги при виникненні страхового випадку. Страховим ризиком є  певна подія, на випадок настання, якого проводиться страхування. Подія розглядається в якості страхового ризику, повинно мати ознаки ймовірності та випадковості його настання.

Тут мета аудиту підтвердити обгрунтованість  і правомірність страхових виплат і, отже, достовірність фінансових результатів.