Прибутковий податок з громадян: проблеми вдосконалення

     Свідоцтвом  про право застосування фіксованого сільськогосподарського податку є патент, який підприємець повинен придбати до початку діяльності за цією альтернативною системою оподаткування. Патент видається органом державної податкової служби за місцем реєстрації фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, де діяльність проводиться. Підприємець може перейти на сплату фіксованого прибуткового податку як безпосередньо після отримання свідоцтва про державну реєстрацію підприємницької діяльності, так і в будь-який інший період, коли він вже працює, застосовуючи звичайну систему оподаткування.

     Заява на одержання Патенту подається  в довільній формі і містить  такі реквізити:

– прізвище,   ім'я,  по   батькові   заявника – платника податку;

– ідентифікаційний номер платника податку з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків;

–  місце здійснення діяльності;

–  вид діяльності;

– перелік і ідентифікаційні номери осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником податку;

– інформацію про доходи платника податку від здійснення підприємницької діяльності за останні 12 місяців або про неотримання таких доходів.

     Податковий  орган за місцем проживання підприємця на підставі документа, що засвідчує сплату фіксованого податку в розмірі, встановленому відповідною місцевою радою як для самостійної діяльності, так і в розмірі 50 % за кожну особу, зобов'язаний видати патент протягом трьох робочих днів з дня прийняття оформленої належним чином заяви від платника. Відповідальність за достовірність даних, зазначених у заяві, несе платник податку відповідно до законодавства України [8, ст. 198 - 200].

     Патент  видається на термін від одного до дванадцяти календарних місяців  за вибором платника податку, платник  може його придбати з початку або  з будь-якої дати будь-якого місяця року.

     Тривалість  звітного періоду для платників  фіксованого податку дорівнює одному кварталу. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю подають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року в терміни, встановлені законом,

     У разі сплати фіксованого податку  платник звільняється від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат.

     Передбачена система санкцій, що накладаються на платників фіксованого податку  за порушення в сфері оподаткування та державного регулювання їх діяльності:

1. Якщо за дорученням або від імені платника фіксованого податку здійснюється торгівля особою, відомості про яку не внесені до патенту, то підприємця позбавляють права застосовувати фіксовану ставку податку протягом 12 календарних місяців, накладають штраф в розмірі повної суми фіксованого податку з розрахунку за місяць за кожну особу, відомості про яку не внесені до патенту, а також за рішенням керівника податкового органу патент може бути скасований до закінчення терміну його дії.

2. Якщо здійснювалась торгівля лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, то накладається штраф в розмірі 200 % вартості одержаної для оптової торгівлі партії товару, але менше за 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для оптової торгівлі), а також за рішенням керівника податкового органу патент може бути скасовано до кінця терміну його дії.

     Якщо  здійснювався продаж підакцизних товарів  без застосування РРО, то накладається фінансова санкція у п'ятикратному  розмірі вартості проданих товарів.

     При порушенні терміну реєстрації страхувальника як платника внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування  або несвоєчасність сплати страхових внесків, страхувальник сплачує недоїмку, пеню та штраф в розмірі 50 відсотків від суми належних до сплати стразових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальник повинен був зареєструватися. При неповній сплаті внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхувальник сплачує суму недоїмки, пеню та штраф в розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення – у трикратному розмірі зазначеної суми.

     Надходження від фіксованого прибуткового податку  І зараховуються до місцевого  бюджету (90%) за місцем проживання платника та до Пенсійного фонду (10%). 
 
 

Розділ 5. Шляхи удосконалення прибуткового податку з громадян.

     В Україні через економічну кризу, характерними рисами якої є істотний спад виробництва валового внутрішнього продукту і національного доходу при загальному падінні фізичного обсягу товарної продукції та послуг, деформуючий вплив руйнівних інфляційних процесів на національні системи грошового і кредитного обігу, а також посилення дефіциту та дефіциту платіжних балансів і бурхливе соціальне розшарування населення та інші об’єктивні та суб’єктивні причини, податкова система не набула стабільності і має багато недоліків та суперечностей [9, ст. 74 - 75].

     На  мою думку одним із головних кроків для удосконалення оподаткування  доходів громадян має бути здійснений за помірними прогресивними ставками в залежності від розмірів річних доходів громадян. Але, що ми маємо – незмінними залишаються умови прогресивного збільшення ставки податку з більших доходів громадян, а також визначення межі неоподатковуваного доходу і категорії громадян, до яких будуть застосовуватись понижені податкові зобов’язання.

     Невід’ємною ланкою являється, також, контроль за сплатою податків, як фізичних осіб, так і осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до чинного законодавства повинні сплачувати податки в Україні. Тому, 22 грудня 1994 року Верховною Радою України був прийнятий Закон “Про державний реєстр фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів” [10, база даних].

     Основною  метою створення Державного реєстру є забезпечення повного державного обліку, як я вже вище згадувала, фізичних осіб, котрі постійно проживають в Україні, мають об’єкти оподаткування, передбачені чинним законодавством, і зобов’язані сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів, а також осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні.

     Отже, для визначення шляхів гармонізації системи оподаткування доходів  необхідне вивчення, на мою думку, світового досвіду, котре має супроводжуватись порівнянням прибуткового оподаткування в Україні та інших країнах. Проте орієнтація податкової системи нашої держави на зрілі податкові системи повинна бути адекватною рівню соціально-економічного розвитку країни.

     Тому, досвід західних держав цілком прийнятний  у сучасних умовах України, якщо його не сліпо копіювати, а краще з досвіду застосовувати, зважаючи на конкретні особливості економіки нашої держави. За високих податкових ставок знижують стимули до трудової і підприємницької діяльності, до нововведень, знижується економічна активність і т. п. Звичайно важко розраховувати на те, що можна теоретично обґрунтувати ідеальну шкалу оподаткування. Вона повинна бути ґрунтовно відкоригована на практиці. Важливе значення в оцінці її справедливості мають національні, культурні і психологічні чинники. Американці, наприклад, вважають, що при таких ставках податків, скажімо, як у Швеції й Данії, у США ніхто б не став працювати в легальній економіці. Так, зростання виробничої активності у США після податкової реформи 1986 року значною мірою було пов’язане зі зниженням граничних ставок оподаткування.

     Розробники  сучасної української системи оподаткування  виходили з того, що краще мати багато джерел наповнення бюджету із середньою  ставкою податку, ніж одне- два джерела – із високою. Цьому свідчить і світовий досвід [11, ст. 38 - 39].

     Звичайно, досягнення справедливого перерозподілу  доходів на рівні держави практично  нереальне. Так, при встановленні оптимальних  податкових ставок дуже складно враховувати безліч чинників, які зумовлюють економічні процеси в країні. Тим більше, що на вибір преференцій реформи оподаткування значний відбиток накладають політичні впливи. Такі реалії неминуче призводять до спотворення основних макроекономічних пропорцій з тими наслідками, що випливають з усього цього. А в результаті – ті платники податків, чиї інтереси при прийнятті законів враховані найменше, реагують на умови податкового середовища та домінанти політичних курсів, вдаючись до способу уникнення податків. Але, незважаючи на спільні передумови, ухилення від сплати податків та уникнення податкових зобов’язань досить-таки різні речі. З точки зору етики  ухилення від сплати податків – вчинок аморальний з самого початку, адже платник податку свідомо подає неправдиву інформацію про свої доходи [12, ст. 30 - 31]. Тобто він робить це навмисно, а, отже, скоює злочин. А уникнення податкових зобов’язань лежить у межах чинного законодавства. Тому немає підстав, щоб вчинити будь-які каральні дії.

     На  мою думку, саме поняття податкової реформи містить у собі не лише зміну законодавства, що регулює розміри і процес збору податків, а й модернізацію самої податкової служби, приведення її у відповідність із уже наявними ринковими нововведеннями, що могла б на достатньому рівні забезпечувати доходи в бюджет.

     Для цього варто забезпечити гнучкість  системи оподаткування доходів, пристосувати її до зовнішньої і внутрішньої  кон’юктури. Насамперед йдеться про делегування податковим органам права надавати відстрочки, розстрочки з оплати податків, стягнення пені і запровадження штрафних санкцій залежно від фінансового становища платника податків та перспектив його розвитку з дотриманням єдиної умови – наприкінці визначеного звітного періоду платник податків зобов’язаний цілком сплатити усю суму заборгованості [13, ст. 42 - 43]. За такої схеми можна використовувати й уже випробувану систему податкових кредитів. Слід також враховувати чинник сезонності роботи платника й особливості окремих областей, а також промисловості і сільського господарства.

     Усі розуміють, що за рік чи два не можна  створити ідеальну податкову систему. Але зараз насамперед треба звернути увагу на фінансову систему перехідного періоду. Податкова система у відриві від економіки існувати не може. З одужанням економіки удосконалюватиметься і податкова система. Але при цьому податки не стимулювати розвиток економіки, а навпаки – стимулювати його. Тому головним питанням у процесі розбудови податкової системи є гармонізація системи прибуткового оподаткування, тобто визначення того оптимального рівня оподаткування, який відповідав би соціально-економічним інтересам держави і був би прийнятним для податкоплатників.

     Водночас  важливим напрямком удосконалення  податкової системи є зменшення  нарахувань на фонд оплати праці, що є одним із найбільших у світі (як, наприклад, у Швеції), а також чинником зростання цін, деформації їхньої структури, зниження конкурентоспроможності українських товарів. Пропоную застосувати регресивну шкалу для розрахунку зборів на соціальне і пенсійне страхування, які сплачують роботодавці, розроблену видатними вченими. 

     Застосування  такої шкали сприятиме виводу заробітної плати з тіні, що збільшить  надходження з податку на доходи з громадян, за оцінками, як мінімум, у 1,5 % разу, поліпшить рівень соціального і пенсійного захисту громадян, за рахунок скорочення нарахувань у бюджетній сфері з’явиться можливість підвищити заробітну плату працівникам. Але , без цілеспрямованого поступового зниження відрахувань з витрат на оплату праці дочекатись позитивного ефекту від застосування пропорційної ставки податку буде важко.

     Звичайно, зрозуміло, що завжди податкові органи, як органи фіскальні, є і будуть одним  із найнепопулярніших державних  інститутів у країні. Але, хотілося б наголосити, що податки – це плата за цивілізацію. І здійснюватися  вона повинна цивілізовано. Сподіваюся, що в недалекому майбутньому так воно і буде.