Прибутковий податок з громадян: проблеми вдосконалення

        

     Висновок

     Отже, за вище поданим матеріалом можемо сказати, що досі не визначено чіткої концепції побудови системи оподаткування. Це стосується співвідношення підсистем оподаткування юридичних і фізичних осіб, складу податків співвідношення прямих та непрямих податків, визначення об’єктів оподаткування і джерел сплати податків, рівня податкових ставок і принципів диференціації їх, напрямків та умов надання податкових пільг.

     Податки відображають складні економічні відносини і тому мають бути адекватними цим відносинам. У протилежному разі вони не зможуть повною мірою виконувати покладені на них функції.

     Також останнім часом в Україні особливо гостро постають питання про розміри  податкових ставок. Підприємці критикують їх за те, що вони дуже великі і тим самим тиснуть на виробника, працівники бюджетної сфери – за те, що вони низькі і не дають можливості гідно платити за роботу, бухгалтери – за складність у розрахунках, фахівці податкової служби – за легкість, з якою при бажанні від них можна ухилитися та ін.

     Але, як я вже вище згадувала, контроль за сплатою податків здійснює Державний  реєстр. Згадаємо, що Державний реєстр створюється Державною податковою адміністрацією України і складається з інформаційного фонду, що міститься в базах даних Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст і районів у містах. Він має забезпечувати:

• організацію автоматизованої обробки інформації про сплату податків та інших обов’язкових платежів фізичними особами в режимі комп’ютерної мережі;
• взаємодію державних податкових адміністрацій з метою забезпечення контролю за правильністю і вчасністю сплати податків та інших обов’язкових платежів фізичними особами;
• організацію нормативно-довідкової інформації для взаємодії державних податкових адміністрацій з іншими державними органами.

    Діючі в Україні окремі локальні системи реєстрації (запис актів громадянського стану, відображення руху населення та інше) не дають повного уявлення про загальний соціальний стан суспільства і недостатні для реалізації цілей соціально-економічної політики. Створення ж Державного реєстру як системи соціально-індивідуалізованої характеристики людини дасть можливість мати інформацію про стан життєвого середовища кожного громадянина, його зміни, ступінь відповідності певним суспільним стандартом. Для кожної країни в цілому Державний реєстр – інформаційна основа для розробки та реалізації різноманітних програм національного масштабу.

    У разі невчасного залучення громадян до сплати податку або неправильного  оподаткування їхніх доходів  стягнення або повернення відповідної  суми податку допускається не більше як за три роки до виявлення факту неправильного оподаткування. Не утримані (утримані не повністю або невчасно), а також не перераховані до бюджету суми податку, що підлягають стягненню, стягуються в безспірному порядку податковим органом із підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що виплачували доходи громадянам. Із громадян, котрі займаються підприємницькою діяльністю і не мають розрахункових рахунків в установах банків, стягнення прибуткового податку провадиться через нотаріальні контори за виконавчими написами або у судовому порядку.

    Громадяни, винні у невчасному поданні декларації про доходи чи у включення до декларації переключених даних, у тому, що немає  обліку, або в неналежному веденні  обліку доходів та витрат, для яких встановлено обов”язкову форма обліку, притягаються податковими органами до адміністративної відповідальності у формі штрафу в розмірі мінімальної місячної заробітної плати, а за ті ж дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, – у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

    У разі приховуванні (заниження) громадянами доходів до них застосовуються заходи відповідальності (фінансова санкція) у формі стягнення суми прибуткового податку, обчисленої з фактично одержаного доходу (з урахуванням заниженого і прихованого доходу), і штрафу в двократному розмірі від додатково обчисленої суми прибуткового податку внаслідок збільшення оподатковуваного доходу, а при повторному порушенні протягом року – штрафу в п’ятикратному розмірі від додатково нарахованої суми податку, що сплачуються в 15-денний строк від дня прийняття податковим органом відповідного рішення.

    Отже, підведемо підсумки по даній курсовій роботі, коротко пройдемося по кожному  з параграфів. Оподатковуваними прибутковим  податком доходами, одержаними за місцем основної роботи (служби навчання), вважаються доходи, одержані від підприємств,  установ  та організацій усіх форм власності, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, з яким громадянин має трудові відносини за умови обов’язкового ведення у цьому місці трудової книжки і провадження відрахувань до фонду соціального страхування. Як вже вище згадувалось, нарахування, утримання і перерахування до бюджету прибуткового податку з громадян здійснюється підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, котрі провадять виплати доходів. Прибутковий податок обчислюється і сплачується підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам. З урахуванням норм прийнятого Закону платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Також, найпоширенішим варіантом альтернативного оподаткування фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності є сплата громадянами – підприємцями прибуткового податку у фіксованому розмірі з придбанням патенту. Щодо застосування фіксованого податку існує система обмежень за певними умовами (які звичайно розглянуті вище). Але для того, щоб гармонізувати систему оподаткування доходів громадян, на мою думку необхідно, щоб це було здійснено за помірними прогресивними ставками в залежності від розмірів річних доходів громадян.

    Отже, політика оподаткування прибутку, яка  сьогодні проводиться в Україні, нажаль, має низку істотних вад, через  що не змогла стати надійним джерелом прогресивних починань незалежної держави. На думку вітчизняних економістів, з якою я, звичайно, не можу не погодитись, нинішній системі прибуткового оподаткування притаманні такі негативні риси:

• велика кількість нормативних документів та нестабільність податкового законодавства з питань оподаткування прибутку;
• наявність законів, які належать до інших галузей права, але стосуються оподаткування податкових відносин;
• наявність двох податкових обліків – бухгалтерського та податкового;
• безсистемне, необґрунтоване надання пільг тощо.

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Використані джерела

1. Гега П. Т., Доля Л. М. “Основи податкового права”, Київ 2003 рік.
2. Крисоватий А. І., Десятник О. М. “Податкова система”, Тернопіль 2004 рік.
3. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал України “Фінанси України”, квітень 2004 рік.
4. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства Фінансів України “Фінанси України”, березень 2005 рік.
5. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства Фінансів України “Фінанси України”, вересень 2005 рік.
6. Панасюк  В. М. “Податковий облік”, Тернопіль 2002 рік.
7. Про прибутковий податок з громадян: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №10.
8. Проект НАУТІЛІУС Генеральний дистиб’ютор СПД О. В. Зосимова, лютий 2005 рік.
9. Ткаченко Н. М. “Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність”, Київ 2004 рік.

 
 
 
 
 

    [1. ст. 194] – Панасюк  В. М. “Податковий облік”, Тернопіль 2002 рік.

[2. ст. 137 - 138] – П. Т. Гега, Л. М. Доля “Основи податкового права”, Київ 2003 рік.

[3. ст. 194 - 195] – А. І. Крисоватий, О. М. Десятник “Податкова система”, Тернопіль 2004 рік.

[4. ст. 142 -143] – П. Т. Гега, Л. М. Доля “Основи податкового права”, Київ 2003 рік.

[5. ст. 194 - 195] – А. І. Крисоватий, О. М. Десятник “Податкова система”, Тернопіль 2004 рік.

[6. №10 ] – Про прибутковий податок з громадян: Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №10.

[7. база даних] – Проект НАУТІЛІУС Генеральний дистиб’ютор СПД О. В. Зосимова, лютий 2005 рік.

[8. ст. 198 - 200] – А. І. Крисоватий, О. М. Десятник “Податкова система”, Тернопіль 2004 рік.

[9. ст. 74 - 75] – Ткаченко Н. М. “Податкові системи країн світу та України. Облік і звітність”, Київ 2004 рік.

[10. база даних] – Проект НАУТІЛІУС Генеральний дистиб’ютор СПД О. В. Зосимова, лютий 2005 рік.

[11. ст. 38 - 39] – Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства Фінансів України “Фінанси України”, вересень 2005 рік.

[12. ст. 30 - 31] – Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал України “Фінанси України”, квітень 2004 рік.

[13. ст. 42 - 43] – Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства Фінансів України “Фінанси України”, березень 2005 рік. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Додатки

    В даному розділі своєї курсової роботи я хотіла б відмітити деякі  основні моменти, які вище не згадувались, а також основи оподаткування громадян, які діють з 1 січня 2004 року в Україні.

     Отже, з 1 січня 2004 р. вступив в дію Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", яким передбачено суттєві зміни в механізмі справляння податку з доходів фізичних осіб. Декрет Кабінету Міністрів України №13-92 від 26 грудня 1992 р. "Про прибутковий податок з громадян" втрачає чинність, за винятком норм розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, норми якого застосовуються з урахуванням положень нового Закону, та діють до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності.

     Податок з доходів фізичних осіб – плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу (місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством) або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи.

     Платниками  податку є:

     -  резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

     -  нерезиденти, які отримують доходи  з джерелом їх походження з території України.

     Не  є платниками податку нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України  та мають дипломатичні привілеї й  імунітет, встановлені на умовах взаємності міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, відносно доходів, одержуваних ними безпосередньо від здійснення такої дипломатичної діяльності.

     Об'єктом  оподаткування резидента є:

     –  загальний місячний оподатковуваний дохід;

     – чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року;

     – доходи, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті та не включаються до складу загального оподатковуваного доходу згідно з цим Законом.

     Об'єктом  оподаткування нерезидента є:

     –  загальний місячний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

     – загальний річний оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України;

     – доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті та не включаються до складу загального оподатковуваного доходу згідно з цим Законом.

     При нарахуванні доходів у вигляді  заробітної плати, об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.